Постанова

від 16.12.2019 по справі 277/627/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 277/627/17

провадження № 61-15470св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Житомирській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Зеленицька сільська рада Ємільчинського району Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на постанову апеляційного суду Житомирської області від 06 лютого 2018 року в складі суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Житомирській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив розірвати договір оренди землі від 24 вересня 2013 року № 20/13, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 , зобов`язати ОСОБА_1 повернути у володіння держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Житомирській області) земельну ділянку, загальною площею 95,9879 га, яка розташована на території Зеленицької сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Позов мотивовано тим, що 24 вересня 2013 року між ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договір № 20/13 оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, загальною площею 95,9879 га, кадастровий помер 1821782400:04:000:0348, строком на 10 років.

07 листопада 2014 року державна реєстрація вказаної земельної ділянки скасована шляхом її поділу, в результаті чого утворено наступні земельні ділянки: площею 3,9880 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0371), площею 7,3033 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0372), площею 4,9085 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0373), площею 6,0813 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0374), площею 6,0200 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0375), площею 5,5052 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0376), площею 4,7750 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0377), площею 5,8103 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0378), площею 6,1801 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0379), площею 6,2956 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0380), площею 6,3025 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0381), площею 5,8945 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0382), площею 5,8358 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0383), площею 6,0224 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0384), площею 0,4576 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0385), площею 0,4885 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0386), площею 0,1422 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0387), площею 0,1597 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0388), площею 0,7778 га (кадастровий номер 1821782400:04:000:0389).

Права оренди на вищевказані земельні ділянки не зареєстровані за будь-якою фізичною або юридичною особою, перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_1 без реєстрації речового права на них у встановленому законом порядку, тобто за відсутності правових підстав.

Крім того, відповідач використовує земельну ділянку, загальною площею 95,9879 га, не за цільовим призначенням, оскільки на ній виявлено сліди розкопок, знищується родючий шар ґрунту, відбувається забур`яненість землі, що веде до погіршення стану земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, утворених внаслідок скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1821782400:04:000:0348 та її поділу, не проводилась, у зв`язку із чим, орендна плата, зазначена у договорі від 24 вересня 2013 року № 20/13, не відповідає вимогам закону, оскільки визначена відносно предмету (земельної ділянки), що припинив своє реальне існування, наслідком чого є неотримання місцевим бюджетом грошових коштів.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що прокурором не доведено порушення інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру в Житомирській області внаслідок передання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено частково, рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року скасовано. Провадження у справі закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що спори з приводу земельних ділянок, які були видані фізичним особам для ведення фермерського господарства і вподальшому використовувались ними у господарській діяльності фермерського господарства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У березні 2018 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги, що позов пред`явлений до фізичної особи ОСОБА_1 , а не до фермерського господарства Успіх-2013 , яке не є стороною договору оренди земельної ділянки від 24 вересня 2013 року № 20/13. Доказів заміни орендаря земельної ділянки чи припинення у будь-який інший спосіб орендних відносин саме між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства в Житомирській області матеріали справи не містять. Земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов`язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито провадження у справі № 277/627/17 та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 05 квітня 2012 року № 80 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, розташованої за межами населених пунктів на території Зеленицької сільської ради, площею 100 га, для ведення фермерського господарства. Рекомендовано ОСОБА_1 замовити розроблення технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в організаціях (осіб), які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт.

Розпорядженням голови Ємільчинської РДА від 14 вересня 2012 року № 225 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земель без закріплення межових знаків в натурі, загальною площею 95,9879 га, яка надається в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства із земель запасу Зеленицької сільської ради Ємільчинського району. Рекомендовано ОСОБА_1 замовити розроблення технічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в організаціях (осіб), які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, укласти договір оренди на дану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства, приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та державної реєстрації договору оренди землі.

24 вересня 2013 року між ГУ Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 20/13, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною, площею 95,9879 га, кадастровий номер 1821782400:04:000:0348, на строк 10 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 381 779 грн 82 коп. Даним договором встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 15 271 грн 19 грн за один рік.

Згідно акта прийому-передачі від 24 вересня 2013 року, який є невід`ємною частиною договору оренди землі, ГУ Держземагенства в Житомирській області відповідно до наказу від 09 вересня 2013 року № ЖТ/1821782400:04:000/00000379 передало, а ОСОБА_1 прийняв у користування земельну ділянку, кадастровий номер 1821782400:04:000:0348, загальною площею 95,9879 га, для ведення фермерського господарства строком на 10 років.

29 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Ємільчинського районного управління юстиції прийнято рішення про державну реєстрацію договору оренди землі від 24 вересня 2013 року № 20/13.

15 січня 2014 року зареєстроване фермерське господарство Успіх 2013 (далі - ФГ Успіх 2013 ), засновником якого є ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що 15 січня 2014 року проведена державна реєстрація ФГ Успіх 2013 , засновником якого є відповідач, а тому спір, з приводу земельної ділянки, яка була видана ОСОБА_1 як фізичній особі для ведення фермерського господарства і вподальшому використовувались ним у господарській діяльності ФГ Успіх 2013 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та ФОП, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета і підстави позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи; забезпечують сторонам судовий захист.

У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду з позовом до фізичної особи - ОСОБА_1 , посилаючись на порушення інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру в Житомирській області внаслідок передання відповідачу в оренду земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (далі Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 цього Закону № 973- IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

З матеріалів справи вбачається, що позов поданий прокурором у липні 2017 року, а ФГ Успіх 13 , засновником якого є ОСОБА_1 , зареєстровано 15 січня 2014 року, тобто, до звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 12 Закону № 973-IV земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 згаданого Закону після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18) та від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18).

Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18) та від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 371цс19).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки її юрисдикція визначається на момент відкриття провадження. Встановивши, що провадження у справі відкрито 29 серпня 2017 року і на цей момент відповідачем було створене та зареєстроване в установленому законом порядку ФГ Успіх 13 , суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що цей спір з приводу земельної ділянки, наданої громадянину для подальшого створення, реєстрації та ведення фермерського господарства підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Житомирської області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов