Ухвала

від 20.12.2019 по справі 127/9726/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 127/9726/17

провадження № 61-22535ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов`язати Державне підприємство Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виправити неправильно зазначені в технічній документації координати належної їй земельної ділянки, розташованої на території Білянської сільської ради Чернівецького району Вінницької області (далі - Білянська сільська рада), змінивши кадастровий номер на той, що відповідає місцю її розташування.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що рішенням сесії Білянської сільської ради від 06 березня 2000 року їй була надана у постійне користування земельна ділянка на території цієї сільської ради площею 1,0 га для ведення особистого підсобного господарства, визначена на місцевості межовими знаками. У 2006 році на підставі розробленої та затвердженої рішенням сесії Білянської сільської ради від 14 березня 2001 року технічної документації вона отримала Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії ЯД № 369556, якою до 2016 року безперервно користувалася. У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до неї про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,53 га, розташованою на території Білянської сільської ради. В ході розгляду справи виявилося, що ОСОБА_3 претендує на її земельну ділянку. Під час виготовлення технічної документації розробником - відповідачем у справі - було неправильно зазначено координати належної їй земельної ділянки та помилково присвоєно кадастровий номер іншої ділянки. На її звернення до відповідача з проханням виправити допущену помилку у виготовленій технічній документації вона не отримала відповіді. На адвокатський запит від 27 березня 2017 року їй повідомлено про те, що розбіжностей в розташуванні та розподілі земельних ділянок не виявлено.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року (повний текст якої виготовлено 19 листопада 2019 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2019 року - без змін.

13 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є зобов`язання виправити неправильно зазначені в технічній документації координати земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого рішення суду апеляційної інстанції у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що захист її права на земельну ділянку, яку вона набула на законних підставах має виняткове значення для неї та становить значний суспільний інтерес для інших громадян, яким у 2000 році були надані земельні ділянки.

Зазначені доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. При цьому Верховним Судом враховано, що оскаржуваними судовими рішеннями право позивача на земельну ділянку, яка належить їй згідно з правовстановлюючим документом, не порушено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук