Рішення

від 18.12.2019 по справі 161/9790/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9790/18

Провадження № 2/161/944/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі :

головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1

її представників ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , приватного підприємства Делівері Кар , Регіонального сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ у Волинській області, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальний сервісний центр № 0741 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, товариство з обмеженою відповідальністю A.B.Л. про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що

11.07.2017 р. рішенням Луцького міськрайонного судум Волинської області задоволено позов ТзОВ А.В.Л. до неї про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2711/12-206 від 27.11.2012 р., укладеним між публічним акціонерним товариством Західінкомбанк та ОСОБА_5 , яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 22.01.2018 р., та звернуто стягнення на предмет застави, відповідно до Договору застави від 27.11.2012 р., укладеного між ПАТ "Західінкомбанк , правонаступником якого є ТзОВ A.B.Л. , та нею - ОСОБА_1 , а саме: на вантажні автомобілі, серед яких: вантажний автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності, шляхом продажу транспортних засобів товариством з обмеженою відповідальністю А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, з наданням ТзОВ А.В.Л. усіх прав та повноважень на відчуження транспортних засобів, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо).

24 лютого 2018 року між приватним підприємством ДЕЛІВЕРІ КАР в особі директора Матвіюка Сергія Миколайовича та ОСОБА_1 в особі ТзОВ А.В.Л. , діючи на підставі вищезазначеного рішення суду уклали Договір комісії № 500-02/2018, за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов`язується за винагороду за рахунок комітента здійснити від свого імені продаж майна (Товар), переданого на комісію.

Цього ж дня, 24 лютого 2018 року приватне підприємство ДЕЛІВЕРІ КАР уклало з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 500-02/2018, за яким продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві вантажний автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначає, що приватне підприємство ДЕЛІВЕРІ КАР не мало право укладати оскаржуваний договір, оскільки воно не є власником вищезазначеного транспортного засобу, Вона нікого не уповноважувала на укладення договору купівлі-продажу, та відчуження могло бути здійснене виключно від імені позивача як власника майна. Разом з тим, вона вважає, що ціна продажу вантажного автомобіля є заниженою і не відповідає справжній його вартості.

На підставі викладеного та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд, визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу №500-02/2018 від 24.02.2018, за яким приватне підприємство ДЕЛІВЕРІ КАР передало у власність ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.02.2018 року, видане Територіальним сервісним центром 0741 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4 ; зобов`язати ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) транспортний засіб - автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 подала суду відзив, згідно з яким заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними. Відзив обґрунтовує тим, що у позовній заяві «про визнання недійсним договору купівлі - продажу транспортного засобу » позивач зазначила, що договір купівлі - продажу транспортного засобу укладено особою, якій повноваження на укладення відповідного договору не надавалися, так як договір укладений між приватним підприємством «ДЕЛІВЕРІ КАР» та ОСОБА_4 , тоді як в рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.07.2017 року зазначено, що «реалізація транспортного засобу повинна відбуватись шляхом продажу зазначеного транспортного засобу ТзОВ «А.В.Л.» будь-якій особі покупцю від імені власника» . Однак, між ОСОБА_1 та ПП «ДЕЛІВЕРІ КАР» було укладено договір комісії №500-02/2018, відповідно до якого в майбутньому був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, з дотриманням умов відповідності сторін договору. Вважає, що реалізація автомобіля була саме за згодою та повноваженнями ТзОВ «А.В.Л.» , наданими ПП ДЕЛІВЕРІ КАР . У вищевказаній позовній заяві зазначено, що договір купівлі - транспортного засобу укладено з порушенням норм цивільного законодавства в частині визначення ціни продажу транспортного засобу, так як згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області «реалізація транспортного засобу повинна відбуватись шляхом продажу зазначеного транспортного засобу ТзОВ «А.В.Л.» будь - якій особі покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності» . Згідно Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 500-02/2018 ціна продажу транспортного засобу становить 134 000, 00 грн. Даний акт підписаний представником комітента Лиманським В.Ю., цей факт показує, що ОСОБА_1 (комітент) була згідна на вказану ціну продажу транспортного засобу. Тобто між ОСОБА_4 та продавцем за договором комісії була досягнута згода щодо ціни договору. Вважає, що для об`єктивності, та недопущення порушення прав ТзОВ А.В.Л. просить залучити як третю сторону без самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою А.В.Л., а також відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23.10.2018 року до участі у справі залучено товариство з обмеженою відповідальністю А.В.Л. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства ДЕЛІВЕРІ КАР . Ухвалою суду від 27.08.2019 року до участі в справі залучено Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області, в якості співвідповідача.

Позивач та її представники в судовому засіданні позов підтримали з наведених у позовній заяві мотивів.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились.

Суд вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справу повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяв, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву зазначила, що заперечує проти задоволення позову в повному обсязі (а.с. 72-74).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Як випливає з матеріалів справи, 11.07.2017р. рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 22.01.2018р., задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Л. до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2711/12-206 від 27.11.2012р., укладеним між публічним акціонерним товариством Західінкомбанк та ОСОБА_5 , судом звернуто стягнення на предмет застави, відповідно до Договору застави від 27.11.2012р., укладеного між ПАТ "Західінкомбанк , правонаступником якого є ТзОВ A.B.Л. , та ОСОБА_1 , а саме: на вантажні автомобілі, серед яких: автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності, шляхом продажу транспортних засобів товариством з обмеженою відповідальністю А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, з наданням ТзОВ А.В.Л. усіх прав та повноважень на відчуження транспортних засобів, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо).

Судом встановлено, що 24 лютого 2018 року між приватним підприємством ДЕЛІВЕРІ КАР в особі директора Матвіюка Сергія Миколайовича та ОСОБА_1 в особі ТзОВ А.В.Л. , укладено Договір комісії № 500-02/2018, за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов`язується за винагороду за рахунок комітента здійснити від свого імені продаж майна (товар), переданого на комісію.

В подальшому, 24 лютого 2018 року приватне підприємство ДЕЛІВЕРІ КАР уклало з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 500-02/2018, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупцеві вантажний автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позивач вважає недійсним договір купівлі-продажу, як такий, що укладений з порушенням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 26, ч. 5 ст. 30 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Даючи оцінку фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами законодавства.

Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 20 цього Закону передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень (далі -Закон) визначений такий спосіб звернення стягнення на заставлене майно, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Частиною п`ятою статті 30 вказаного Закону визначено, що договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Системний аналіз вищенаведених положень п.2 ч.1 ст.26, ч.5 ст.30 Закону в поєднанні з приписами ч.3 ст.237 ЦК України вказує на те, що у разі реалізації обтяжувачем свого права на звернення стягнення на заставлене майно шляхом продажу його від імені власника будь-якій особі, між обтяжувачем та боржником виникають відносини представництва в силу закону. В такому разі обтяжувач, як представник боржника, має право укласти від імені боржника договір купівлі-продажу заставленого майна з будь-якою особою. При цьому вказані повноваження обтяжувача як представника боржника охоплюються лише вищенаведеними діями та розширеному тлумаченню не підлягають.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ТзОВ А.В.Л. , як заставодержатель, не укладав від імені позивача договір купівлі-продажу спірного автомобіля, однак, такий договір уклало ПП ДЕЛІВЕРІ КАР від свого імені. Тобто, реалізувавши спірне майно не у спосіб та не у порядку, визначеному законом та рішенням суду, ПП ДЕЛІВЕРІ КАР порушило закон та вказані цивільні права позивача, а отже вони можуть бути предметом судового захисту.

Разом з тим, у ході судового засідання, позивач ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи постанову Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі за позовом ТзОВ А.В.Л. до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно. Даною постановою заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2018 року скасовано. Вирішуючи справу, касаційний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на заставне майно, а саме продаж предмета застави ТОВ А.В.Л. будь-якій особі-покупцю від імені власника за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, ні нормами закону, ні умовами договору не передбачений. Тобто, є неналежним способом захисту, оскільки сторони не передбачили такий спосіб звернення стягнення умовами договору, не передбачений він і відповідним законодавством. Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог є помилковим, оскільки суперечить нормам матеріального права.

Також позивачем долучено до матеріалів справи постанову Волинського апеляційного суду від 27.09.2019 у цивільній справі № 161/9860/18 за позовом ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_6 КАР , ТзОВ А.В.Л. , третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним договору комісії № 500-02/2018 від 24.02.2018, що укладений між ПП Делівері КАР та ОСОБА_1 в особі ТзОВ А.В.Л. . Зазначеною постановою визнано недійсним договір комісії, оскільки договір підписаний директором ПП Делівері Кар та ТзОВ А.В.Л. , яке не мало повноважень доручати комісіонеру продаж транспортного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вказана позивачем підстава для визнання договору купівлі-продажу недійсним, із врахуванням правового висновку суду касаційної інстанції та постанови Волинського апеляційного суду, є підставою для задоволення позову і визнання судом оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним із застосуванням наслідків недійсності такого правочину.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України та Закону України Про судовий збір , слід стягнути з ОСОБА_4 , Регіонального сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ у Волинській області та приватного підприємства ДЕЛІВЕРІ КАР в користь ОСОБА_1 2305,2 грн (768,40+ 1536,80) судових витрат, по 768,4 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити .

Визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу №500-02/2018 від 24.02.2018, за яким приватне підприємство ДЕЛІВЕРІ КАР передало у власність ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.02.2018 року, видане Територіальним сервісним центром 0741 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4 .

Зобов`язати ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) транспортний засіб - автомобіль марки VOLVO , моделі FH 12 вантажний сідловий тягач, рік випуску 1998, колір білий, об`єм двигуна 11967 куб.см. D, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 , приватного підприємства Делівері Кар та Регіонального сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ у Волинській області на користь ОСОБА_1 2305,2 грн судових витрат, по 768,40 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: приватне підприємство Делівері Кар , ЄДРПОУ 41132046, адреса: 61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19 код .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Регіональний сервісний центр Міністерства Внутрішніх Справ у Волинській області (юридична адреса: 43023, міст Луцьк, вул. Гордіюк, 14б, код ЄДРПОУ 40112254).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальний сервісний центр № 0741 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, адреса: 45603, Волинська область, Луцький район, с.Струмівка, вул.Рівненська, 74.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю A.B.Л. , код ЄДРПОУ 41105929, адреса: 04214, м. Київ, вул. Північна, 6а.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта