Рішення

від 09.12.2019 по справі 398/3018/15-ц

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3018/15-ц

провадження №: 2/398/12/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" грудня 2019 р., Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі головуючого судді Ніколаєва М.В.,

з участю секретарів судового засідання Василяки І.І., Безкоровайної А.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача та третьої особи ТОВ КОРСАР ПЛЮС - Ковальова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСАР ПЛЮС", про визнання приміщення магазину об`єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнення 1/2 частини вартості приміщення магазину, визнання договору дарування удаваним правочином, застосування наслідків удаваного правочину та розподіл майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду позовом, в якому, з урахуванням уточнень (а.с. 92-94 т. 2), просить:

- визнати приміщення магазину непродовольчих товарів після реконструкції приміщення магазину непродовольчих товарів і квартири АДРЕСА_1 та зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

- стягнути з відповідача Ѕ частину вартості приміщення магазину непродовольчих товарів після реконструкції приміщення магазину непродовольчих товарів і квартири АДРЕСА_1 , внесеного відповідачем до статутного фонду ТОВ «Корсар Плюс» ;

- застосувати наслідки удаваного правочину та стягнути з відповідачки Ѕ частину вартості квартири АДРЕСА_2 , яка була внесена відповідачем до статутного фонду ТОВ «Корсар Плюс» ;

- в порядку поділу спільного майна: виділити у власність позивачу два контейнера, що розміщені на території центрального ринку у місті Олександрії за номерами В-27В та В- 28В, вартістю 17500 доларів США; у власності відповідачки залишити два кіоски на центральному ринку міста Олександрії № 31-32 вартістю 17500 доларів США;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з грудня 2000 року позивач та відповідачка проживали однією сім`ю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. 16.10.2002 року між ними було зареєстровано шлюб. За період спільного проживання та перебування у шлюбі сторони спільно набули у спільну власність спірне майно. Рішенням суду від 21.08.2012 року шлюб між сторонами розірвано. Сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна, тому позивач вимушений звернутись до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16.06.2015 року справа № 398/3018/15-ц розподілена судді Голосеніній Т.В.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.09.2015 року у справі відкрито провадження.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.06.2016 року в якості третьої особи залучено ТОВ КОРСАР ПЛЮС .

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.06.2016 року витребувано докази.

В судовому засіданні від 29.03.2017 року судом ухвалено прийняти до розгляду заяву позивача від 29.03.2017 року про уточнення позовної заяви (т. 2 а.с. 92-94).

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.05.2018 року витребувано докази.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.07.2018 року у справі було призначено судову експертизу щодо визначення оцінки об`єктів нерухомості, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.10.2018 року у вказаній справі поновлено провадження.

Після проведення повторного автоматичного розподілу, справа №398/3018/15-ц розподілена судді Ніколаєву М.В. Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.11.2018 року зазначену справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.01.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної оціночно-будівельної експертизи, задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що з грудня 2000 року вони з відповідачкою проживали разом однією сім`єю в його квартирі. Він займався вантажними перевезеннями товарів та людей до м. Одеси. ОСОБА_3 працювала на ринку. 16.10.2002 року між ними було зареєстровано шлюб. Сторони разом працювали, "вели бізнес" та за спільні кошти в сумі 2000 доларів США, до реєстрації шлюбу, купили квартиру АДРЕСА_3 для подальшого облаштування її під магазин. Пізніше розширили магазин за рахунок купівлі за 10 000 доларів США ще однієї квартири АДРЕСА_1 , купівлю-продаж оформили квартири договором договором дарування, бо так було дешевше (судове засідання від 21.02.2019). У 2003 році за спільні кошти вони зробили реконструкцію магазину, він особисто виконував ряд робіт при реконструкції та приєднанні квартири АДРЕСА_4 до вже існуючого магазину, їздив за матеріалами, обладнанням. З 2004 року магазин почав працювати. У 2007 році вони з відповідачкою купили ще одну квартиру по АДРЕСА_5 , за 25000 доларів США. Оформленням документів щодо купівлі даної квартири займалася відповідачка. Лише влітку 2012 року, після розірвання шлюбу, коли позивач з`ясовував питання поділу майна, він дізнався, що дана квартира оформлена договором дарування, хоча він позичив 15 000 доларів США і дав дружині гроші на придбання даної квартири. Торгівельні контейнери, які він просить поділити, знаходяться на центральному ринку м. Олександрії. Контейнери вони з відповідачкою облаштовували разом.

Представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що магазин по АДРЕСА_6 формувався поступово. Коли відповідачкою була придбана квартира АДРЕСА_3 , сторони вже жили разом, вели спільне господарство, планували своє життя, вели спільний бізнес, цю квартиру вони цілеспрямовано купували щоб там відкрити магазин. У відповідачки були дозволи на торгівлю, а позивач займався перевезеннями, тому всі документи оформлялися на ОСОБА_3 У 2008 році сторони купили квартиру АДРЕСА_1 , за рахунок якої розширили торгівельні зали свого магазину. Під договором дарування квартири сторони приховали договір купівлі продажу. За спільні кошти провели повторну реконструкцію, проводилось перепланування, вкладались кошти. Після об`єднання цих двох квартир даний об`єкт має назву магазин непродовольчих товарів після реконструкції приміщення магазину непродовольчих товарів і квартири АДРЕСА_1 , свідоцтво видано 30.12.2011 року. Також зазначила, що квартира по АДРЕСА_5 придбана 30.07.2007 року за 25000 доларів США. Позивач давав на цю квартиру гроші. Щодо вимоги про поділ кіосків на центральному ринку міста Олександрії, існує проблема, оскільки на даний час навіть Центральний ринок не може підтвердити, що у відповідачки є торгівельні місця на ринку, однак ці вимоги вони підтримують.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача та третьої особи ТОВ КОРСАР ПЛЮС Ковальов А.І. заперечили проти позову, зазначили, що викладені в ньому обставини не відповідають дійсності, просили відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_3 пояснила, що з 2002 року по 2011 рік перебували з позивачем у зареєстрованому шлюбі. Вона з 1992 року займається підприємницькою діяльністю. На час знайомства з ОСОБА_1 вона орендувала торгові місця на центральному ринку м. Олександрії, де були розміщені контейнери, торгувала джинсовим одягом. Квартиру АДРЕСА_3 придбала за свої власні кошти, ще до шлюбу з позивачем, заперечила факт спільного проживання та ведення господарства з позивачем до шлюбу. Квартира придбана нею за 9540 грн. Реконструкцію квартири під магазин зробила за свої власні кошти. Позивач офіційно не працював, доходів не отримував. Спільного бюджету у них з позивачем не було. Квартиру АДРЕСА_1 їй подарувала знайома ОСОБА_5 , оскільки відповідачка доглядала її матір. З 2000 року вона почала доглядати матір ОСОБА_5 , яка померла в 2004 році. Повторну реконструкцію квартири вона робила сама. Позивач займався своїми справами, їздив до доньки в Ізраїль. В 2007 році квартиру АДРЕСА_2 їй подарувала ОСОБА_4 , її близька подруга, яка переїхала в Одесу. У них були дуже добрі стосунки, ще в 1999 році відповідачка позичала їй близько 5000 доларів США для купівлі будинку в с. Войнівка. В 2007 році ОСОБА_4 подарувала їй за це квартиру. Зазначає, що позивач знав, що дана квартира оформлена договором дарування. Відповідачка особисто платила комунальні платежі. До укладення шлюбу з позивачем та за час шлюбу відповідачка користувалась контейнерами на ринку, орендувала їх. Вона самостійно здійснювала невід`ємні поліпшення орендованого майна. Укладала договори підряду на виготовлення торгівельних модулів. Вважає неправдивими твердження позивача щодо спільного облаштування контейнерів на ринку. Контейнери, які перебували на центральному ринку не є спільною сумісною власністю. Іноді позивач возив її за товаром, вона давала кошти на ремонт авто. На сьогодні контейнерів у її власності або користуванні не має.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала клопотання про розгляд справи без її участі.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.10.2002 року між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 (том 1 а.с. 5), який рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.08.2012 року №1118/5058/12 було розірвано (том 1 а.с. 6).

Згідно довідки КП Житлогосп від 13.05.2015 року № 2031 вбачається, що ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_6 дійсно були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_7 , з травня 2003 року по 03.07.2012 року (том 1 а.с. 7).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №38877499 від 11.06.2015 року, право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів після реконструкції приміщення магазину непродовольчих товарів і квартири АДРЕСА_8 зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Олександрійської міської ради № 1007 від 30.12.2011 та зареєстровано в реєстрі прав власності за реєстраційним номером 35706931 (том 1 а.с.8-9).

З довідки агентства нерухомості ПП Фірма Домінант.А від 22.05.2015 року № 8, вбачається, що за результатами моніторингу, проведеного спеціалістами агентства нерухомості ПП Фірма Домінант.А , орієнтовна ринкова вартість - Приміщення магазину непродовольчих товарів після реконструкції приміщення магазину непродовольчих товарів і квартири АДРЕСА_4 АДРЕСА_9 м АДРЕСА_6 , станом на травень 2015 року складає 805 000,00 грн. (том 1 а.с.12).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та включений до Єдиного державного реєстру 22.05.1992 року. Вид діяльності - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. 29.04.2013 року припинено підприємницьку діяльність (том 1 а.с. 16-17).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, відповідач ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, державна реєстрація проведена 18.06.1996 року. Вид діяльності - роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (том 1 а.с. 18-19).

Згідно копії свідоцтва про сплату єдиного податку від 20.12.2010 року, видане на ім`я ОСОБА_3 , вбачається, що місцем здійснення діяльності є АДРЕСА_6 (том 1 а.с. 20).

30.07.2007 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , про що було укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Куліш Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за номером 2852 (том 1 а.с. 21), що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 39080608 від 15.06.2015 року (том 1 а.с. 22-24).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №49292856 від 08.12.2015 року, вбачається, що з 28.10.2015 року власником приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 64,4 кв.м., розташованого по АДРЕСА_6 та квартири АДРЕСА_2 є ТОВ КОРСАР ПЛЮС (том 1 а.с 73-74).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що 27.10.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 засновано Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСАР ПЛЮС (ідентифікаційний код юридичної особи 40086151), де кінцевим бенефіціарним власником є відповідачка ОСОБА_3 (том 1 а.с. 75-78).

Актом державної технічної комісії підтверджено готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації магазину промислових товарів після реконструкції квартири АДРЕСА_3 від 27.09.2004 року (том 1 а.с.176-179).

Після реконструкції Олександрійським МБТІ виготовлено технічний паспорт на спірний магазин по АДРЕСА_6 (том 1 а.с. 180 -187).

Згідно зі звітами про проведення незалежної оцінки для визначення ринкової вартості нерухомого майна: квартири АДРЕСА_10 , вартість об`єкта оцінки становить 156 385 грн, та приміщення магазину непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , вартість об`єкта оцінки становить 157 458 грн (том 1 а.с. 192-195).

За договором купівлі-продажу квартири від 27.09.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Бендеровою Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 6666, ОСОБА_3 стала власником квартири АДРЕСА_3 (том а.с. 196).

Згідно договору дарування квартири від 23.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Радовою С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1975 та технічного паспорту, вбачається, що ОСОБА_3 стала власником квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 208-213).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, державна реєстрація проведена 18.06.1996 року. (том 1 а.с. 221).

Згідно договорів купівлі-продажу від 14.09.1999 року, вбачається, що ОСОБА_3 була власником торгівельних секцій № 31,32, що розміщені на території центрального ринку у місті Олександрії (том 1 а.с. 222-225).

Згідно копій абонентських талонів №000190 від 08.12.2011 року, № 001366 від 04.05.2012 року, №001416 від 09.10.2012 року, №000471 від 08.12.2012 року, № 000217 від 05.12.2012 року, № 000055 від 09.10.2013 року, ОСОБА_3 отримала в 2012-2013 роках право користування торговими місцями В 23-24, В 28 на Олександрійському центральному ринку (вул. Семашко, 57) (том 1 а.с. 228-233).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 на ім`я директора КП "Олександрійський центральний ринок" від 05.04.2013 року, остання звернулася із клопотанням щодо надання дозволу на будівництво металевого торгового модуля на торговому місці В 23-24 (том 1 а.с. 234).

Договорами підряду на виготовлення торгівельних модулів (павільйонів) від 06.05.2013 року, 21.05.2013 року, 29.10.2013 року, 28.11.2013 року, актами приймання-передачі виконаної роботи від 06.05.2013 року, від 03.06.2013 року, від 29.10.2013 року, від 28.11.2013 року, накладними на придбання металопластикових конструкцій вікон і дверей від 25.05.2013 року, від 28.11.2013 року, заявою ОСОБА_3 на ім`я директора КП «Олександрійський центральний ринок від 29.10.2013 року щодо надання дозволу на виготовлення та встановлення торгового модуля (павільйону) на торговому місці В 28-32, підтверджується, що ОСОБА_3 здійснено виготовлення та встановлення торгівельних модулів на центральному ринку м. Олександрії у 2013 році (том 1 а.с. 235-245).

Згідно акту складеного за участю сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , затвердженого головою ЖБК Вуглинка від 22.06.2016 року № 94, встановлено, що ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_11 , яка належала їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 10.12.1994 року, з 02.02.1995 року по 28.11.2002 року. Фактично постійно і безперервно ОСОБА_3 проживала у зазначеній квартирі з 02.02.1995 року по 02.12.2002 року (том 2 а.с. 17).

Відповідно до акту на скриті роботи (електромонтаж електропроводки) від 30.03.2010 року (том 2 а.с. 19), висновку на проект будівництва № 87 від 31.10.2003 року на магазин промислових товарів після реконструкції квартири АДРЕСА_3 (том 2 а.с. 20), акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту від 09.04.2010 року (том 2 а.с. 21), акту прийняття виконаних робіт протипожежного призначення №40/2010 від 22.04.2010 року (том 2 а.с. 22), договору на виконання робіт в кв. АДРЕСА_3 . від 22.11.2004 року (том 2 а.с. 23), договору на виконання робіт в кв. АДРЕСА_1 . від 23.04.2009 року (том 2 а.с. 24), договору на обстеження технічного стану кв. АДРЕСА_1 на предмет реконструкції під магазин від 17.02.2009 року (том 2 а.с. 25), висновку по проекту будівництва №95 від 28.12.2009 року (том 2 а.с. 26), експертного висновку виконання протипожежних вимог від 31.12.2009 року № 11/08.02-01/10083 (том 2 а.с. 27), свідоцтва платника єдиного податку серії Б №703766 від 29.05.2012 року на ім`я ОСОБА_3 (том 2 а.с. 28), свідоцтва про сплату єдиного податку серії И №339318 від 20.12.2010 року на ім`я ОСОБА_3 (том 2 а.с. 29), дозволу на розміщення об`єкту торгівлі (послуг) № 474/05 від 28.10.2005 року (том 2 а.с. 30), акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту від 09.04.2010 року (том 3 а.с. 204-205), акту прийняття виконаних робіт протипожежного призначення №40/2010 від 22.04.2010 року (том 3 а.с. 206-207), договору на обстеження технічного стану кв. АДРЕСА_1 на предмет реконструкції під магазин від 17.02.2009 року (том 3 а.с. 208-210), вбачається, що відповідачка займалася підприємницькою діяльністю, здійснювала оформлення та погоджувала дозвільну документацію на реконструкцію спірного магазина.

Згідно листа Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Кіровоградській області від 22.06.2016 року № 2336/10/11-26-13-00-31 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець, на загальній системі оподаткування з 22.05.1992 року по 10.102013 року. З 2001 року по 2009 рік підприємець діяльністю не займався та декларацій про доходи до ОДПІ не подавав. З 2010 року по 2012 рік підприємець відповідно до поданих звітів до ОДПІ доходів від підприємницької діяльності не отримував і підприємницькою діяльністю не займався. В січні 2015 року зареєструвався заново як підприємець (том 2 а.с 39).

Згідно висновку експерта № 9/3-18 від 04.10.2018 року ринкова вартість майна, внесеного відповідачем до статутного капіталу ТОВ КОРСАР ПЛЮС , а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 складає 630360 грн.; приміщення магазину непродовольчих товарів після реконструкції приміщення магазину непродовольчих товарів і квартири АДРЕСА_1 складає 631810 грн.; вартість квартири АДРЕСА_3 збільшилась на 49,1 %; вартість Магазину промислових товарів після реконструкції квартири АДРЕСА_12 збільшилась на 50,61 %; вартість квартири АДРЕСА_1 збільшилась на 50,07 %.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , пояснив, що товаришує з ОСОБА_1 з 1998 року. Йому відомо, що ОСОБА_1 почав проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 з 2000 року. Також йому відомо, що сторони вели спільну підприємницьку діяльність, вона торгувала на ринку, він возив людей за товаром до м. Одеси. ОСОБА_1 будував магазин Джинс . Зі слів ОСОБА_1 знає, що квартири під магазин сторони купили за спільні кошти, одну квартиру купили після весілля, а іншу десь через два роки. ОСОБА_1 займався реконструкцією магазину, йому допомагав брат. Зі слів ОСОБА_1 він також дізнався, що вони спільно купили квартиру по АДРЕСА_13 . Також пояснив, що кіоски на ринку виготовив брат ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що є братом ОСОБА_1 . Йому відомо, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю з 2000 року в квартирі позивача, разом з ними весь час жив неповнолітній син відповідачки. Офіційно вони одружилися в 2002 році. Зазначив, що часто спілкувалися, коли він був у них в гостях, то чув, що вони обговорювали питання бізнесу. Також пояснив, що йому було відомо, що сторони вели спільний бізнес, ОСОБА_3 торгувала на ринку, а ОСОБА_1 привозив товар з Одеси, та займався пасажирськими перевезеннями. Також пояснив, що йому було відомо, що сторони хотіли відкрити магазин, та після весілля за спільні кошти купили однокімнатну квартиру по АДРЕСА_6 за 2500 доларів США. Дана квартира була дуже занедбана, потребувала капітального ремонту, за спільні кошти сторони провели повну її реконструкцію під магазин. У 2008 році розширили бізнес, купили поруч другу квартиру за 10 000 доларів США. Сторони спільно зробили реконструкцію магазину. Він допомагав робити ремонт у цих квартирах. Контейнера на ринку купувалися сторонами спільно, їх перебудовували під магазин, ставили вікна, він там збирав торгівельне обладнання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона з 2003 по 2014 роки працювала на ринку, була фізичною особою-підприємцем. Знайома з ОСОБА_1 з 2003 року. Їй відомо, що ОСОБА_1 один із перших купив мікроавтобус та возив людей за товаром до м. Одеси, інколи м. Харкова, вона теж особисто їздила з ним на закупку товару 2 рази на тиждень майже протягом всього часу її діяльності на ринку, сплачувала йому за це кошти. Їй було відомо, що ОСОБА_1 постійно здійснював перевезення у період з 2003 по 2014 роки. Також їй було відомо, що коли вони поверталися після закупки товару, ОСОБА_3 забирала якісь пакети, ОСОБА_1 заносив їй товар, також вони їздили разом за товаром.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що ОСОБА_1 він знає з 1990 року, потім він познайомився з ОСОБА_3 , добре знає обидві сторони, що вони проживали однією сім`єю з 2000 року в квартирі ОСОБА_1 , разом з ними весь час жив син ОСОБА_3 , вели спільне господарство, спільний бюджет, разом вели бізнес. Офіційно вони одружилися в 2002 році. Зазначив, що перебували в дружніх відносинах, дружили сім`ями. Йому було відомо, що ОСОБА_3 торгувала на ринку, а ОСОБА_1 займався пасажирськими перевезеннями до м. Одеси на закупку товару, за що йому сплачували кошти. ОСОБА_1 їздив до Ізраїля, заробляв гроші і вкладав у свій бізнес перевезень. Також пояснив, що йому було відомо, що сторони займалися спільною підприємницькою діяльністю, хотіли відкрити магазин. Після шлюбу купили однокімнатну квартиру по АДРЕСА_6 , яку в подальшому переробили під магазин. Йому відомо, що сторони спільно робили реконструкцію магазину, ОСОБА_1 особисто робив монтаж торгових секцій, стелажів. Зазначив, що на той час він працював в будівельній організації та консультував ОСОБА_1 з питань перепланування квартири, підказував які спеціалісти, які матеріали необхідні для проведення ремонту. Він іноді був присутнім при ремонтних роботах у магазині, їздив разом з ОСОБА_1 купувати будівельні матеріали, крім того через нього ОСОБА_1 навіть розраховувався за деякі роботи з робітниками. Сторони хотіли розширити магазин, купили ще одну квартиру поруч, об`єднали їх, зробили повну реконструкцію. Також йому було відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 збиралися вкласти гроші у нерухомість, тому у 2008 році придбали квартиру по АДРЕСА_13 . З приводу кіосків йому нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що десь десять років тому вона подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , це була воля її покійної матері ОСОБА_14 , яка померла у 2006 році. ОСОБА_3 приходила допомагати матері, вони дружили. У присутності сестри матері та сусідки, які на даний час померли, мама сказала, щоб після її смерті квартиру подарувала ОСОБА_3 . Заперечила факт купівлі-продажу квартири.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що є подругою ОСОБА_3 , знає її з 1982 року, ОСОБА_1 знає як колишнього чоловіка її подруги. Зазначила, що на той час коли ОСОБА_3 виходила заміж за ОСОБА_1 вона вже мала бізнес, квартиру, була дуже самостійною. Також зазначила, що їй було відомо, що на час укладення шлюбу ОСОБА_1 дійсно займався перевезеннями, однак в кінці їх стосунків не працював. Зі слів ОСОБА_1 , десь за два роки до розлучення, їй було відомо, що десь протягом 2009 -2011 років ОСОБА_3 її подругою ОСОБА_16 було подаровано квартиру АДРЕСА_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що працює на ринку 19 років вантажником, знає ОСОБА_3 , він працював у неї на центральному ринку у контейнерах за № 23-24, про що було складено договір, проводив внутрішні роботи щодо оздоблення контейнера, а саме підлоги, стін, стелі, утеплення. ОСОБА_3 розрахувалася з ним за цю роботу. ОСОБА_1 йому не допомагав у проведенні цих робіт, гроші не давав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що вони знайомі з ОСОБА_3 як односельці, також працювали на одному ринку. Десь у 2003-2004 роках ОСОБА_3 запропонувала йому зробити на вході до магазину Джинс навіс, що він і зробив, коли він з братом та знайомим закінчили цю роботу, почали робити ремонт всередині магазину, який тривав більше місяця. В ході ремонту вони об`єднували дві квартири, щоб розширити магазин. За проведену роботу з ними розраховувалася ОСОБА_3 . Зазначив, що ОСОБА_1 він не знає, ніколи не бачив.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, в тому числі, мотивує свої вимоги фактом спільного проживання до шлюбу з відповідачкою.

На час придбання відповідачкою 27.09.2002 року квартири АДРЕСА_3 діяли норми КпШС України. Шлюб між сторонами укладено 16.10.2002 року. Відповідно до зазначеного Кодексу фактичні шлюбні відносини не породжували ніяких прав та обов`язків для осіб які проживали однією сім`єю.

Правила КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори вирішуються згідно з п.1 ст.17 Закону України Про власність , відповідних норм ЦК України та з урахуванням роз`яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист прав приватної власності та п. 12 постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 1998 року.

Відповідно до п.6 Прикінцевих положень СК України цей кодекс регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, тобто відносини, які виникли з 01 січня 2004 року. Сімейний кодекс України не має зворотної дії, тобто він не може поширюватись на відносини, які виникли до цього моменту.

Кодекс про шлюб та сім`ю України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, не містив терміну проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу .

Так, згідно статті 6 КпШС України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Згідно частини 1 статті 158 КпШС України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), одруження підлягає реєстрації в державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них (ч. 2 ст. 24 КпШС України).

За вищенаведених обставин, на підставі ст. 77 ЦПК України, судом не приймаються наступні докази подані позивачем на підтвердження факту спільно проживання сторін без реєстрації шлюбу: акт-розпорядження, складеного за участю сусідів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , затвердженого директором КП Житлогосп від 08.10.2015 року № 1568, згідно якого вказано, що з грудня 2000 року по липень 2012 року ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_1 , які вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом (том 1 а.с 173), фотознімки (том 1 а.с. 174-175), показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 в частині свідчень щодо спільного проживання сторін.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Доказів щодо фінансової (трудової) участі позивача у купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , суду не надано.

Таким чином, позивач не довів, що квартира АДРЕСА_3 була об`єктом спільної часткової власності сторін.

Також як підставу позовних вимог позивачем зазначено укладення відповідачкою удаваних правочинів, а саме: договору дарування квартири АДРЕСА_1 та договору дарування квартири АДРЕСА_2 .

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування (ч. 1 ст. 57 СК України).

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

В силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. (ст. 235 ЦК України).

З показань наданих суду позивачем вбачається, що останній був обізнаний щодо укладення відповідачкою договору дарування, за яким відповідачка отримала у дар квартиру АДРЕСА_1 , він займався допомогою у отриманні дозволів щодо реконструкції магазину, до якого, згодом було включено й вказану квартиру.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила суду факт дарування квартири ( АДРЕСА_1 ) відповідачці на виконання останньої волі її покійної матері, оскільки відповідачка здійснювала догляд за померлою.

Копія оголошення в газеті Олександрійський тиждень №30 (767) від 26.07.2007 року щодо продажу квартири по АДРЕСА_14 (том 1 а.с. 169-170) не підтверджує факт подачі даного оголошення ОСОБА_4 - колишнім власником квартири АДРЕСА_2 .

Твердження позивача, що він передав відповідачці 15 000 доларів США на купівлю квартири по АДРЕСА_5 , не знайшли підтвердження в ході дослідження доказів у справі.

Позивачем не надано суду доказів, які б спростовували заперечення відповідача. Свідчення свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , допитаних за клопотанням позивача не можуть слугувати доказом істинної природи спірних правочинів, оскільки дані особи не були безпосередніми учасниками даних угод, сприймали ці твердження зі слів позивача.

Як зазначив в ході судового розгляду позивач, у їх з відповідачкою сім`ї, він постійно займався оформленням дозвільної, погоджувальної документації щодо нерухомості, був обізнаний щодо укладання договору дарування квартири АДРЕСА_1 . Вищенаведені факти у їх сукупності свідчать про те, що позивач також знав про існування договору дарування квартири по АДРЕСА_5 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факти укладення відповідачкою удаваних правочинів щодо дарування квартир: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .

Підставою позовних вимог позивач зазначає (том 2 а.с. 92-94), що квартири, які в процесі реконструкції утворили магазин, були придбані відповідачкою шляхом купівлі-продажу, а не дарування. Таким чином, підставою заявлених вимог позивач зазначає право на частину майна, набутого подружжям за час шлюбу (ст. 60 СК України).

Розглядаючи позовні вимоги суд виходить з принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) та розглядає спір в межах заявлених позивачем підстав та вимог.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання приміщення магазину об`єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнення Ѕ частини вартості приміщення магазину, задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку правовідносинам, щодо поділу контейнерів на центральному ринку м. Олександрії, суд зазначає наступне.

Як встановлено з договорів купівлі-продажу від 14.09.1999 року ОСОБА_3 ще до укладення шлюбу з позивачем придбала торгівельні секції № 31,32, що розміщені на території центрального ринку у місті Олександрії (том 1 а.с. 222-225).

Згідно копій абонентських талонів №000190 від 08.12.2011 року, № 001366 від 04.05.2012 року, №001416 від 09.10.2012 року, №000471 від 08.12.2012 року, № 000217 від 05.12.2012 року, № 000055 від 09.10.2013 року ОСОБА_3 отримала в 2012-2013 роках право користування торговими місцями В 23-24, В 28 на Олександрійському центральному ринку (вул. Семашко, 57) (том 1 а.с. 228-233).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 на ім`я директора КП «Олександрійський центральний ринок від 05.04.2013 року. остання звернулася із клопотанням щодо надання дозволу на будівництво металевого торгового модуля на торговому місці В 23-24 (том 1 а.с. 234).

Договорами підряду на виготовлення торгівельних модулів (павільйонів) від 06.05.2013 року, 21.05.2013 року, 29.10.2013 року, 28.11.2013 року, актами приймання-передачі виконаної роботи від 06.05.2013 року, від 03.06.2013 року, від 29.10.2013 року, від 28.11.2013 року, накладними на придбання металопластикових конструкцій вікон і дверей від 25.05.2013 року, від 28.11.2013 року, заявою ОСОБА_3 на ім`я директора КП «Олександрійський центральний ринок від 29.10.2013 року щодо надання дозволу на виготовлення та встановлення торгового модуля (павільйону) на торговому місці В 28-32, підтверджується, що ОСОБА_3 здійснено виготовлення та встановлення торгівельних модулів на центральному ринку м. Олександрії у 2013 році (том 1 а.с. 235-245).

Вищенаведені докази свідчать про той факт, що торгівельні модулі для торгівлі на території центрального ринку м. Олександрії виготовлялись та встановлювались позивачкою як до укладення шлюбу з позивачем так і після його розірвання (том 1 а.с. 5-6).

Крім того, згідно листа КП «Олександрійський центральний ринок» № 5 від 04.02.2019 року встановлено, що ОСОБА_3 не має торгівельних місць на КП «Олександрійський центральний ринок» ( том 3 а.с. 176).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСАР ПЛЮС", про визнання приміщення магазину об`єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнення 1/2 частини вартості приміщення магазину, визнання договору дарування удаваним правочином, застосування наслідків удаваного правочину та розподіл майна подружжя, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_15 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСАР ПЛЮС", код ЄДРПОУ 40086151, юридична адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 8 кв. 3.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2019 року.

Суддя М.В. Ніколаєв