Рішення

від 12.12.2019 по справі 307/2449/19

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2449/19

Провадження № 2/307/1395/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря Цех Г.М., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кохман М.В., відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Долженкова С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Глибокопотіцька сільська рада Тячівського району Закарпатської області про скасування земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Глибокопотіцька сільська рада Тячівського району Закарпатської області про скасування земельного сервітуту, який встановлений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо використання частини вказаної земельної ділянки площею 0,0171 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що йому на підставі рішення 4 сесії 6 скликання Глибокопотіцької сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 55 від 24 жовтня 2011 року передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку . На підставі даного рішення йому видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 761574, кадастровий номер земельної ділянки 2124481601:05:003:0041. При виготовленні технічної документації на земельну ділянку було встановлено сервітут площею 0,0171 га для проходу чи проїзду через його земельну ділянку до житлового будинку його бабусі ОСОБА_3 . Бабуся була старенька, немічна і їй важко було ходити в обхід його земельної ділянки по дорозі загального користування до свого житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , і він погодився встановити земельний сервітут через свою земельну ділянку. Дорога, через яку ходила до смерті його бабуся ОСОБА_3 , бетонна, яку він збудував сам і цією дорогою він теж користується. Договір про встановлення земельного сервітуту між ним та бабусею ОСОБА_3 не укладався і не був зареєстрований. Але сам земельний сервітут існує і він його виконує. У 2012 році бабуся померла і в житловому будинку бабусі стала проживати відповідач, його тітка, ОСОБА_2 . Спочатку у них відносини складалися нормально, а після того як він поставив автоматичні ворота на заїзді до земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 стала водити на нього різні комісії, викликати працівників поліції та затівати із ним сварки та скандали. Вона має у власності автомобіль, яким кожен день проїжджає по дорозі через його земельну ділянку, проходить пішком по декілька разів на день. Він не проти того, щоб відповідачка їздила, ходила по його дорозі, позаяк вона його тітка, але після того, як ОСОБА_2 влаштувала йому скандали, стала викликати на нього комісії із сільської ради , він вирішив укласти із нею договір земельного сервітуту, в якому прописав всі умови користування відповідачкою дорогою через його земельну ділянку. Приватний нотаріус Гунда А.М. викликала ОСОБА_2 в нотаріальну контору на 10 липня 2019 року для підписання проекту договору земельного сервітуту, однак, ОСОБА_2 не з`явилася в нотаріальну контору для узгодження умов договору земельного сервітуту. Таким чином, він вважає, що відповідач ОСОБА_2 умисно відмовляється від укладення договору земельного сервітуту, щоб не платити йому за користування дорогою через його земельну ділянку. Окрім того, до житлового будинку ОСОБА_2 проходить дорога загального користування села Глибокий Потік, яка у технічних документах та в акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками вказана від А до Б. Цією дорогою до встановлення земельного сервітуту користувалася його покійна бабуся ОСОБА_3 , а також відповідачка. Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись тим, що він для бабусі встановив сервітут через свою земельну ділянку, яким на сьогодні користується відповідач, створює йому перешкоди в нормальному користуванні його власністю, позаяк між нами постійно виникають конфліктні ситуації, в які відповідачка втягує органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Як на підставу позовних вимог, посилається на норми ст. 406 ЦК України, ст. 102 ЗК України, правові позиції Верховного Суду та вказує, що підставами для припинення дії сервітуту для обтяження чужої земельної ділянки є обставини, за яких встановлена можливість користування майном яким-небудь іншим способом. В даному конкретному випадку відповідач ОСОБА_2 має дорогу загального користування, яка підходить до її житлового будинку та земельної ділянки і має можливість нею користуватися без обтяження сервітутом його земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 не скористалася правом на подання відзиву, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кохман М.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Долженков С.С. в судовому засіданні вимоги позову не визнали та просять у позові відмовити. При цьому, представник відповідача адвокат Долженков С.С. в судовому зсіданні пояснив, що вказана дорога є дорогою загального користування і позивач не вправі був приватизувати вказану земельну ділянку. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності як спеціальний, так із загальний для звернення до суду з цим позовом. Позивачем фактично приватизовано (отримано у власність) вказану під`їзду дорогу загального користування (на якій встановлено сервітут), що фактично може належати і перебувати у власності виключно в місцевій раді (комунальна власність) або в державній власності іншого держоргану чи держпідприємства. Просить відмовити в задоволенні позову за недоведеністю обставин справи доказами і за пропуском строку позовної давності для звернення до суду .

Представник третьої особи Глибокопотіцької сільської ради Тячівського району Закарпатської області Биче Ю.Ю. в судовому засіданні пояснив, що позивач за час життя його бабусі ОСОБА_3 дозволив їй ходити цією дорогою, спочатку це була пішохідна дорога. Дана дорога ніколи не була дорогою загального користування. Для встановлення сервітуту не було підстав, оскільки до будинку, де проживає відповідач ОСОБА_2 є окрема дорога загального користування біля річки, по якій вже близько 20 років їздять автомобілі до інших будинків, які розташовані вздовж цієї дороги. На генеральному плані села ця дорога позначена як дорога загального користування шириною більше 3 метрів. Вважає, що позов підлягає до задоволення.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 761574, виданим 14 березня 2012 року на підставі рішення 4 сесії 6 скликання Глибокопотіцької сільської ради Тячівського району Закарпатської області № 55 від 24 жовтня 2011 року, позивач ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 0, 25 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2124481601:05:003:0041.

На вказаній земельній ділянці встановлений земельний сервітут між її власником ОСОБА_1 та суміжним землекористувачем ОСОБА_3 щодо використання частини вказаної земельної ділянки площею 0,0171 га для проходу чи проїзду через земельну ділянку із постійним строком дії. Наявність земельного сервітуту на вказану частину земельної ділянки, належної позивачу ОСОБА_1 також підтверджена технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 . Також на даній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, власником яких являється позивач.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 738809, виданим на підставі рішення 4 сесії 6 скликання № 55 від 24 жовтня 2011 року, ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2124481601:05:003:0047. Згідно плану меж земельної ділянки ОСОБА_3 вбачається, що дана земельна ділянка від пункту А до пункту Б межує із землями загального користування, а від пункту Г до пункту А із землями позивача ОСОБА_1 .

Бабуся позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 користуватися частиною земельної ділянки позивача ОСОБА_1 , на яку встановлено земельний сервітут, продовжує відповідач по справі ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідач ОСОБА_2 на пропозицію суду не надала належних та допустимих доказів, зокрема, свідоцтва про право на спадщину, які б підтверджували, що вона як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 вступила у володіння та користування спадковим майном померлої, а саме: земельною ділянкою площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та нерухомим майном, розташованим на цій земельній ділянці, тобто, не довела в судовому засіданні, що до неї перейшло право користування чужим майном, майном позивача ОСОБА_1 , що відображене у земельному сервітуті, встановленому на користь спадкодавця ОСОБА_3 ..

Позивач ОСОБА_1 в досудовому порядку сам ініціював встановлення сервітуту перед відповідачем, зокрема, звернувся до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Гунди А.М., де подав заяву, в якій просив відповідача ОСОБА_2 з`явитися в нотаріальну контору на 10 липня 2019 року для підписання проекту договору про вставлення земельного сервітуту, однак, ОСОБА_2 не з`явилася в нотаріальну контору для узгодження умов договору про встановлення земельного сервітуту. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала, що позивач звертався до неї з приводу встановлення земельного сервітуту на платній основі, однак, вона відмовилася укладати та підписувати даний договір.

Як стверджено довідкою, виданою виконкомом Глибокопотіцької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, до житлового будинку АДРЕСА_2 , де проживає відповідач ОСОБА_2 є окрема дорога, яка позначена на генеральному плані села. Про наявність такої дороги загального користування, яка проходить до житлового будинку АДРЕСА_2 , також підтверджено витягом з генерального плану села Глибокий Потік та фотознімками, на яких відображена дорога загального користування шириною більше 3 метрів і дана дорога придатна для використання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до вимог частини третьої статті 403 ЦК особа, що користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Визначення плати належить до компетенції сторін. Безкоштовне використання сервітуту має бути встановлено в договорі, законі або рішенням суду.

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Сутність права на чужу річ полягає у встановленні спеціального режиму щодо речі (частина п`ята статті 403 ЦК) та наданні особливого захисту володільцю сервітуту (частина шоста статті 403 ЦК), в тому числі встановленні спеціальних випадків його припинення (стаття 406 ЦК).

Як вбачається із приписів ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 22-2 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. При розгляді спору щодо припинення сервітуту на вимогу власника землі суд має враховувати обставини, які мають істотне значення (наприклад, порушення умов використання земельної ділянки); інші випадки припинення сервітуту визначені в статтях 406 ЦК, 102 ЗК.

Що стосується посилання представника відповідача на ті обставини, що позивачем пропущено строк позовної давності , оскільки з часу смерті ОСОБА_3 до дня звернення позивача до суду з даним позовом минуло більше 7 років, то з цього приводу слід зазначити, що позовна давність до вимог про скасування земельного сервітуту, тобто усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, не застосовується, оскільки порушення прав позивача триває у часі.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зважаючи на встановлені судом обставини та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що встановлений земельний сервітут порушує право позивача використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд за її цільовим призначенням, ОСОБА_3 , на користь якої було встановлено земельний сервітут, померла, відповідач відмовилася від укладення договору про встановлення земельного сервітуту, невносить плату за користування майном та не надала суду доказів неможливості задоволення її потреб для під`їзду до будинку, в якому вона проживає, в будь-який інший спосіб, окрім як застосування земельного сервітуту, у відповідача є можливість під`їзду до будинку по дорозі загального користування, яка прокладена до будинку, в якому вона проживає і є придатною для використання, а тому суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у спосіб, визначений законом, а саме, слід припинити земельний сервітут, встановлений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 761574, кадастровий номер земельної ділянки 2124481601:05:003:0041, щодо використання частини вказаної земельної ділянки площею 0,0171 га для проходу чи проїзду через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 768, 40 гривеньслід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 401-406 ЦК України, ст.ст. 98-102 ЗК України ,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Припинити земельний сервітут, встановлений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 761574, кадастровий номер земельної ділянки 2124481601:05:003:0041, щодо використання частини вказаної земельної ділянки площею 0,0171 га для проходу чи проїзду через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768, 40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка

АДРЕСА_1 .

Третя особа: Глибокопотіцька сільська рада Тячівського району Закарпатської області,

с. Глибокий Потік, вул. Центральна, № 86, код ЄДРПОУ 04351647.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2019 року.

Головуюча суддя : Сойма М.М.