Постанова

від 16.02.2021 по справі 307/2449/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2449/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 лютого 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.,

з участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Розмана Сергія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 12 грудня 2019 року (у складі судді Сойми М.М.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Глибокопотіцька сільська рада Тячівського району, про скасування земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у серпні 2019 р.

Просив скасувати земельний сервітут площею 0,0171 га на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124481601:05:003:0041, яка належить йому на праві власності.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що рішенням IV сесії VI скликання Глибокопотіцької с/ради № 55 від 24.10.2011 р. позивачу було передано у власність земельну ділянку пл. 0,25 га в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку. Згодом на підставі цього рішення позивач отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 761574, кадастровий номер земельної ділянки 2124481601:05:003:0041.

При виготовлені технічної документації на земельну ділянку було встановлено сервітут площею 0,0171 га для проходу (проїзду) по земельній ділянці позивача до житлового будинку ОСОБА_3 (бабусі позивача).

Договір про встановлення земельного сервітуту між ним і його бабусею не укладався, не був зареєстрований, але по факту земельний сервітут існує і позивач його виконує.

Позивач має намір укласти з відповідачем ОСОБА_1 договір земельного сервітуту, проте остання умисно відмовляється від його укладення, що створює позивачеві перешкоди в користуванні його власністю.

Відповідач має дорогу загального користування, яка підходить до її житлового будинку та земельної ділянки, має можливість нею користуватися без обтяження сервітутом земельної ділянки позивача.

Рішенням Тячівського районного суду від 12 грудня 2019 р. позов задоволено: припинено земельний сервітут, встановлений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 761574, кадастровий номер земельної ділянки 2124481601:05:003:0041, щодо використання частини вказаної земельної ділянки площею 0,0171 га для проходу чи проїзду через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Указане судове рішення мотивоване обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції із підстав, передбачених ст. 376 ч.1 п.п.1-4 ЦПК України, та ухвалити нове про відмову в позові.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-у спірних правовідносинах суд мав з`ясувати дійсні причини встановлення сервітуту;

-будь-якої іншої належної і придатної до використання дороги до земельної ділянки відповідача не було та немає;

-доказів у підтвердження того, що позивач не може використовувати і розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, не надано;

-унаслідок прийняття спадщини до відповідача перейшли всі права та обов`язки померлого спадкодавця ОСОБА_3 , у т.ч., які були встановлені сервітутом;

-без земельного сервітуту відповідач буде позбавлена користуватися своїм нерухомим майном у зв`язку з тим, що стара дорога, яка вела до земельної ділянки відповідача, на цей час слугує протипаводковою дамбою;

-суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строків позовної давності;

-суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

У письмовому відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Узагальнені та доречні доводи заперечення зводяться дотакого:

-після смерті ОСОБА_3 (бабусі позивача) у житловому будинку як спадковому майні проживає ОСОБА_1 (тітка позивача), яка фактично користується сервітутом, але від укладення відповідного договору ухиляється;

-закон вимагає від сторони надання доказів того, що нормальне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, проте ОСОБА_1 таких доказів суду не надала;

-у відповідача наявна інша дорога до свого житлового будинку;

-суд не вийшов за межі позовних вимог, а лише визначив правильний спосіб захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Розман С.Ю., підтримали скаргу в повному обсязі. ОСОБА_2 та його представник - адвокат Кохман М.В., в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені, що підтверджується розпискою в порядку ч.3 ст. 240 ЦПК України (а.с.177).

Заява представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кохман М.В., про відкладення судового засідання надійшла до апеляційного суду 18.02.2021 р., тобто після закінчення розгляду справи. Мало того, ОСОБА_4 у заяві зазначила, що слухання справи чомусь мало відбутися 19.02.2021 р. (замість 16.02.2021 р.).

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду визнала, що скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню із ухваленням нового по суті позовних вимог, із таких мотивів.

Згідно з положеннями частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам закону оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлений земельний сервітут порушує право позивача використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд за її цільовим призначенням. ОСОБА_3 , на користь якої було встановлено земельний сервітут, померла, відповідач відмовилася від укладення договору про встановлення земельного сервітуту, не вносить плату за користування майном і не надала суду доказів неможливості задоволення її потреб для під`їзду до будинку, в якому вона проживає, у будь-який інший спосіб, окрім як застосування земельного сервітуту, у відповідача є можливість під`їзду до будинку дорогою загального користування, яка прокладена до її будинку та придатна для використання. Позовні вимоги слід задовольнити у спосіб, визначений законом, а саме - припинити земельний сервітут, установлений державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 761574, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому судом установлено, що ОСОБА_2 з 2012 р. є власником земельної ділянки площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 . На цій ділянці встановлений земельний сервітут між ОСОБА_2 та суміжним землекористувачем - ОСОБА_3 , щодо використання частини вказаної земельної ділянки площею 0.0171 га для проходу чи проїзду через земельну ділянку із постійним строком дії. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Частиною земельної ділянки позивача ОСОБА_2 , на яку встановлено земельнийсервітут, продовжує користуватися відповідач ОСОБА_1 .

Колегія суддів констатує, що вказані обставини не оспорюються.

Суд першої інстанції також визнав, що відповідач не надала належних і допустимих доказів у підтвердження того, що вона як спадкоємець померлої ОСОБА_3 вступила у володіння і користування спадковим майном: житловим будинком і земельною ділянкою площею 0.25 га по АДРЕСА_1 , тобто не довела, що до неї перейшло право користування чужим майном (земельним сервітутом), який був установлений на користь спадкодавця ОСОБА_3 . Позивач звертався до ОСОБА_1 із приводу встановлення земельного сервітуту на платній основі, проте остання відмовилася укласти відповідний договір. Згідно з довідкою Глибокопотіцької сільської ради до житлового будинку АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 , є окрема, придатна до використання, дорога шириною 3 м, яка позначена на генеральному плані села.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції по суті спірних правовідносин через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, згідно з положеннями ст. 100,101 ч.1 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

Апеляційним судом шляхом огляду належним чином завіреної копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 , та оцінки додатково наданих ОСОБА_1 плану розміщення сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та акту про перенесення в натуру меж земельного сервітуту встановлено, що 28.07.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений безстроковий договір про встановлення земельного сервітуту, згідно з яким ОСОБА_3 встановила земельний сервітут на свою користь на території земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0.0171 га для проїзду (проходу)до власної земельної ділянки. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, до іншої особи. Договір припиняє свою дію у разі: закінчення терміну його дії; придбання особою, на користь якої встановлено земельний сервітут, у власника земельної ділянки у власність; неможливості використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від сторін договору; припинення права на земельну ділянку користувача цієї ділянки. Сервітут зареєстрований у відділі земельних ресурсів 28.07.2011 р. за № 337 (а.с.165-167).

Отже, твердження позивача про те, що договір про встановлення земельного сервітуту між ним і ОСОБА_3 (бабусею) не укладався і не був зареєстрований, не відповідає дійсності, тобто ОСОБА_2 ввів суд в оману, а суд першої інстанції не з`ясував цієї обставини.

За приписами ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи; подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

У п.22.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об`єкта і не залежить від власників цих об`єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (ч.1 ст. 401 ЦК України, ч.1 ст. 101 ЗК України).

За відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 із 30.12.2012 р. є одноособовим приватним власником житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.12.20102 р., реєстровий номер 12479 (а.с.133).

ОСОБА_3 за життя була власником земельної ділянки площею 0.25 га по АДРЕСА_2 (присадибна земельна ділянка) на підставі рішення 4 сесії 6 скликання № 55 від 24.10.2011 р. Глибокопотіцької сільської ради, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 12.07.2012 р. (а.с.10).

На цьому акті міститься запис приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області від 22.12.2012 р. за реєстровим № 12477 про те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції залишив поза увагою указані обставини, через що його висновок про відсутність доказів у підтвердження права власності ОСОБА_1 на житловий будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_2 є помилковим.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 із грудня 2012 р. і донині є власником садиби (житлового будинку та присадибної земельної ділянки) за вказаною адресою (у порядку спадкування), то дія установленого між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельного сервітуту на території земельної ділянки по АДРЕСА_2 зберігається і для ОСОБА_1 .

Із цього приводу колегія суддів зауважує, що остання із 2012 р. і до моменту виникнення спірних правовідносин (2019 р.) фактично користувалася земельним сервітутом, що не заперечується і підтверджується, зокрема, актом узгоджувальної комісії від 13.05.2019 р., затвердженим головою Глибокопотіцької сільської ради, з приводу проїзду ОСОБА_1 до власного будинку дорогою через земельну ділянку ОСОБА_2 , згідно з яким при виїзді на місце комісія рекомендувала ОСОБА_2 в денний час залишати ворота відкритими і передати один пульт ОСОБА_1 для користування або надати допомогу для поновлення старої дороги до будинку ОСОБА_1 (а.с.134).

Випадки припинення дії земельного сервітуту передбачені ст. 102 ЗК України.

Так, дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

У вказаній нормі міститься виключний перелік підстав припинення дії земельного сервітуту. Однак, настання таких підстав, як правило, не тягне за собою автоматичного припинення дії сервітуту, а є підставою для скасування державної реєстрації земельного сервітуту і лише після цього дія такого припиняється.

Таким чином, підставами для скасування державної реєстрації земельного сервітуту є, зокрема, рішення суду про скасування земельного сервітуту, яке набуло законної сили.

Такого рішення позивач не надав.

Останній просить скасувати земельний сервітут на тій підставі, що відповідач у зв`язку з наявністю дороги загального користування має можливість користуватися своїми житловим будинком і земельною ділянкою без обтяження сервітутом його земельної ділянки, а створенням конфліктів перешкоджає йому нормально користуватися своєю власністю.

Припинення підстав встановлення земельного сервітуту може виявлятися в усуненні недоліків панівної земельної ділянки, які компенсувалися шляхом надання її власникові (користувачеві) права обмеженого користування сусідньою (обслуговуючою) земельною ділянкою.

Однак, позивач не довів, що в ОСОБА_1 як сервітутовласника відпала потреба у використанні частини його земельної ділянки (площею 0.0171 га) для проїзду (проходу) до власної земельної ділянки та житлового будинку, а сам відповідач не відмовляється від сервітуту.

Іншою підставою припинення дії земельного сервітуту в судовому порядку є унеможливлення використання земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Тобто, якщо в результаті користування обслуговуючою земельною ділянкою власником (користувачем) панівної ділянки відповідно до умов встановленого сервітуту виникне ситуація, за якої власник (користувач) обслуговуючої земельної ділянки не зможе використовувати ділянку за її цільовим призначенням, то в останнього виникає право на припинення земельного сервітуту. Якщо власник (користувач) панівної земельної ділянки, враховуючи наслідки користування сервітутом, не відмовиться від нього добровільно, то власник (користувач) обслуговуючої ділянки може звернутися до суду із заявою про скасування земельного сервітуту.

Отже, звертаючись до суду із вимогою про скасування земельного сервітуту ОСОБА_2 мав би довести неможливість використання своєї земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Однак, позивач такої підстави не заявляв і відповідних обставин не наводив, тобто неможливість використання ОСОБА_2 своєї земельної ділянки за її цільовим призначенням не входить до предмету доказування у спірних правовідносинах.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1, ч.2 ст. 4 ЦПК України).

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що позивач не надав належних, допустимих і достовірних доказів порушення відповідачем ОСОБА_1 його прав, за захистом яких він звернувся до суду, а тому за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.1, п.3, п.4 ЦПК України оскаржене рішення належить скасувати, а в задоволенні позову - відмовити за недоведеністю.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України понесені ОСОБА_1 ОСОБА_5 судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 1152.60 грн. належить покласти на позивача ОСОБА_2 (а.с.124).

Керуючись ст.ст. 100-102 ЗК України, ст.ст. 401, 1225 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1, п.3,п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу адвоката Розмана Сергія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

2.Рішення Тячівського районного суду від 12 грудня 2019 року скасувати.

3.У позові ОСОБА_2 відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

6.Повне судове рішення складено 26.02.2021 р.

Судді: