Рішення

від 12.12.2019 по справі 759/4755/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4755/19

пр. № 2/759/3980/19

12 грудня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Волошина А.О.,

представника позивача - Васильєвої І.В. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві цивільну справу за Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Васильєва І. В. 13.03.2019 року звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за Кредитним договором № 1210- Ф від 02.06.2008 року, яка складається з 3% річних - 457 803 грн., інфляційного збільшення - 2 045 221,25 грн., нарахована відповідачу в порядку ст. 625 ЦК України і зв`язку з прострочкою грошового зобов`язання.

Ухвалою від 18.03.2019 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.46-47 т. 1).

11.04.2019 року до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на позов (а.с. 49-60 т.1).

08.07.2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , третя особа: ОСОБА_5 про визнання зобов`язання припиненими за кредитним договором, а також додано заяву про забезпечення зустрічного позову (а.с.45-60 т.2).

Ухвалою суду від 04.09.2019 року відмовлено в прийнятті до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , третя особа: ОСОБА_5 про визнання зобов`язання припиненими за кредитним договором, поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а.с. 110-111 т.2).

10.10.2019 року відповідачем направлені на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначив на відсутність у позивача права вимоги за кредитом. Посилався також на неналежний спосіб захисту, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не призвело до відновлення порушеного права і просив відмовити в позові (а.с.115-117 т.2).

16.10.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.131-132 т.2).

В судовому засіданні суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

02.06.2008 між Закритим акціонерним товариством Сведбанк Інвест (кредитодавець) та гр. ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №1210-Ф. Внаслідок перейменування юридичної особи та реорганізації права кредитодавця перейшли до ПАТ Омега Банк (а.с.12-17 т.1).

18.06.2013 між ПАТ Омега Банк як продавцем та АТ Дельта Банк як покупцем було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1, до якого включений в тому числі кредитний договір №1210-Ф від 02.06.2008, права вимоги за яким продані (відчужені у власність АТ Дельта Банк ), Ці обставини встановлені рішенням суду від 10.12.2013 у справі №759/15639/13-ц (а.с. 18- 19 т.1).

Святошинським районним судом м. Києва ухвалене заочне рішення по справі №759/15639/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ Дельта Банк заборгованості за кредитним договором № 1210-Ф від 02.06.2008 в розмірі 5 086 710 грн. 38 коп., судових витрат по справі в розмірі 3 441 грн., а всього 5 090 151 грн. 38 коп. Зазначене рішення набрало законної сили (а.с.20 т.1).

ОСОБА_5 уклала Попередній договір №1 відступлення права вимоги (цесії) із Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Актив-Гарант про викуп у майбутньому за 11 000,00 грн. прав вимоги в т. числі за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 та 22.05.2014 оплатила його через банк (а.с. 108-111 т.1).

02.07.2014 за участю банків банківської групи Дельта ПАТ Омега Банк та АТ Дельта Банк були укладені послідовно протягом одного дня взаємопов`язані правочини, в межах яких АТ Дельта Банк уклало із Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Актив-Гарант і виконало договори про відступлення права вимоги, відповідно до яких відступлені права вимоги належного виконання зобов`язань боржників за кредитними договорами, в т. числі відступлені права вимоги за кредитним договором № 1210-Ф від 02.06.2008 на загальну суму вимог 5 422 879,22 грн. Ці обставини встановлені судом на підставі документальних доказів, пред`явлених позивачем, відповідачем та встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва у справі №910/12760/16.

02.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Актив-Гарант та гр. ОСОБА_5 укладений та виконаний Договір № 1/07 відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов`язань боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 (позичальник ОСОБА_3 ) на загальну суму вимог 5 422 879,22 грн., відступлені ОСОБА_5 за 10 000,00 грн. 02.07.2014 між сторонами укладений Акт приймання-передачі до Договором № 1/07 відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2014 (а.с.120-131 т.1).

між ОСОБА_5 (як цедентом) та ОСОБА_3 (як цесіонарієм), був укладений та виконаний Договір б/н відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов`язань боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 на загальну суму вимог 5 422 879,22 грн. відступлене ОСОБА_3 за 2 500,00 грн. 02.07.2014 між сторонами укладений Акт приймання-передачі до Договором б/н відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2014. Відповідно до пункту 5 зазначеного договору в результаті укладення та виконання зазначеного договору зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 припинилися поєднанням боржника та кредитора в одній особі (відповідно до ст. 606 ЦК України), (а.с. 140-144 т.1).

Протоколом №78/1 засідання комісії АТ Дельта Банк з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015, віднесено до нікчемного у розумінні пунктів 1, 2 та 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб договір про відступлення права вимоги від 02.07.2014, укладений між АТ Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Актив-Гарант (за яким відступлені права вимоги за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008) (а.с.167 т.1). Ці обставини встановлені у рішеннях господарських судів у справі №910/12760/16.

Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/12760/16 за позовом АТ Дельта Банк до ТОВ ФК Актив-Гарант про визнання нікчемного правочину недійсним, яким позов задоволений повністю (а.с. 175-178 т.1). Визнаний недійсним укладений 02.07.2014 р. між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Актив-Гарант договір про відступлення права вимоги (а.с. 163 т.1).

Цим рішенням зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Актив-Гарант (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 7; ідентифікаційний код 38216288) повернути на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) оригінал кредитного договору №1210-Ф від 02.06.2008 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством Сведбанк Інвест та ОСОБА_3 , і додатковий договір №1 від 21.03.2012 р. до нього, який є невід`ємною частиною кредитного договору №1210-Ф від 02.06.2008 р. Прийнято рішення видати наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі №910/12760/16 залишено без змін. Рішення у справі №910/12760/16 набрало законної сили (а.с.178-179 т.1).

Позивач своє володіння правом вимоги до відповідача за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 грунтує на рішеннях господарських судів у справі №910/12760/16.

Господарські суди підставою для нікчемності правочину і підставою для визнання його недійсним зазначають пункти 2 та 3 частини третьої ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Текст редакції частини третьої ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , що діяла станом на 02.07.2014 (дата укладення правочину), не містить пунктів 2 і 3 та не містить зазначених у рішеннях господарських судів підстав для нікчемності правочинів.

Господарськими судами не досліджувалися обставини, пов`язані із належністю/переходом права власності на права вимоги за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008, у рішеннях судами не встановлено, кому станом на дату ухвалення рішень належать права вимоги. Господарськими судами не приймалися рішення про наслідки недійсності правочину. Рішення в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Актив- Гарант повернути на користь АТ Дельта Банк оригінал кредитного договору №1210-Ф від 02.06.2008 та додаткового договору №1 від 21.03.2012 до нього не вирішує наслідки недійсності правочину, оскільки не вирішує питання належності права на права вимоги (права власності) за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульована позиція Верховного Суду щодо наслідків такого способу захисту прав як визнання нікчемного правочину недійсним. У пунктах 94 та 95 Постанови зазначені висновки щодо застосування норм права: визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідно до частин п`ятої та шостої ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус судців висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, суд приходить до висновку, що рішення господарських судів у справі №910/12760/16 не призвели до відновлення права позивача на права вимоги до позичальника за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008.

Судом також враховується позиція, викладена у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними :

- реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину;

- норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину;

- у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК;

- відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна;

- рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-ІУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Права вимоги за кредитним договором є майновими правами і як такі відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України є майном, на яке розповсюджуються норми Цивільного кодексу України та законів України щодо права власності на майно.

Як зазначено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9, добросовісність набувача презюмується.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 02.07.2014 права вимоги до позичальника за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008 на належних підставах перейшли до відповідача, позивачем не подавався віндікаційний позов і тому у відповідача відсутні майнові (грошові) зобов`язання перед АТ Дельта Банк за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008. Позивачем не надано суду доказів застосування наслідків недійсного правочину та належності йому прав вимоги за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008.

Позивач не довів суду, що він звернувся із позовом за захистом своїх порушених прав, свобод чи законних інтересів, оскільки його позовні вимоги нерозривно пов`язані із володінням правами вимоги за кредитним договором №1210-Ф від 02.06.2008, які, як встановлено судом, йому не належать.

Крім того, заборгованість у позові про стягнення заборгованості позивач визначає як суми інфляційного збільшення та 3% річних від суми заборгованості, встановленої заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №759/15639/13-ц.

Судом на підставі письмових доказів, наданих позивачем, встановлено, що зазначене заочне рішення з моменту набрання ним чинності у примусовому порядку не виконувалося і не підлягає виконанню у майбутньому. Оскільки суд відмовив позивачу у захисті у примусовому порядку вимоги за судовим рішенням у справі №759/15639/13-ц від 10.12.2013 через відмову поновити строк для примусового виконання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов`язок сплати і розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних залежить від наявності простроченої суми та періоду прострочення і нерозривно пов`язаний із ними. Проте, оскільки судом відмовлено позивачу у захисті у примусовому порядку вимоги за заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №759/15639/13-ц і до відповідача не можуть бути застосовані заходи державного примусу, сума, стягнута за судовим рішенням, натепер не є простроченою у відносинах між позивачем та відповідачем і період прострочення не може бути визначений і визнаний судом.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц: тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦПК України свідчить, що:

натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову за необґрунтованістю, суд, відповідно до п.2 ч.І ст. 141 ЦПК України, покладає судові витрати на позивача, тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача сплаченого судового збору задоволенню також не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Публічному акціонерному товариству Дельта Банк в задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складено 21.12.2019 року.

Зазначити дані позивача : Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , код ЄДРГІОУ:34047020, юридична адреса: м.Київ, вул. Щорса, Зб-Б;

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Суддя Бабич Н.Д.