Рішення

від 23.12.2019 по справі 905/1933/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.2019 м.Харків Справа № 905/1933/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Добропілля, Донецька область

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман, Донецька область, Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 39829,77грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Добропілля, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман, Донецька область Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у вигляді недостачі вантажу у розмірі 39829,77грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що вагони №56097736, №61297016, №56543176 були завантажені та передані для перевезення на станцї Добропілля Донецької залізниці. На вказаній станції були складені комерційні акти №493102/49/8 та №493102/50/9 від 20.04.2019р., №493102/55/10 від 24.04.2019р. про недостачу вантажу.

Ухвалою суду від 04.11.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/1933/19, дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 03.12.2019р.

25.11.19р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

У наданому відзиві відповідач наводить власний розрахунок суми збитків, наполягає на тому, що вантаж зданий до перевезення у вологому стані, а значить до нього повинен бути застосований коефіцієнт 2% маси, зазначеної в перевізних документах. Стверджуючи про те, що вантаж за своїми характеристиками є вологим, відповідач зазначає, що згідно ДСТУ 4083-2002 Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше ніж 16,0%. За твердженнями відповідача, позивачем не надано документів, що підтверджують загальну вологість вугілля зданого до перевезення на рівні 0%.

Окрім того, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивачем неправомірно включено до розрахунку позовних вимог ціну втраченого вугілля з урахуванням 20% податку на додану вартість, враховуючи, що у спірних правовідносинах податкові зобов`язання щодо сплати податку на додану вартість відсутні.

02.12.19р. позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій зазначає про те, що:

- в залізничних накладних №49324999 та №49440530 відсутні відомості про те, що спірний вантаж відправлено вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані;

- за даними решти накладних у вугіллі марки Г-газовий (ГЖОР) (0-200) волога становить 5%, тобто не перевищує 12,0% та встановленою ДСТУ нормою;

- з урахуванням визначення національними стандартами України кам`яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам`яним вугіллям застосовується норма недостачі, яка становить 1% маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.

Окрім того, заперечуючи проти доводів відповідача щодо відсутності правових підстав покладання на перевізника обов`язку по відшкодуванню нарахованого позивачем ПДВ на власний вантаж у якості збитків внаслідок втрати вантажу, позивач посилається на судову практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, згідно якої на думку позивача, вартість збитків, що були спричинені не збереженим перевезенням вантажу залізницею, визначається з урахуванням ПДВ.

У судове засідання 23.12.19р. представники сторін не з`явились, про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами на підставі ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , (вантажовідправник) відповідно до технічних умов завантажило вугілля кам`яне у вагони №56097736 у кількості 69000 кг та №61297016 в кількості 70000 кг по накладній №49324999 від 15.04.19р., у вагон №56543176 у кількості 68800 кг по накладній №49440530 від 23.04.19р.

Відповідно до накладних №49324999 від 15.04.19р., №49440530 від 23.04.19р. Залізниця прийняла від вантажовідправника на станції Добропілля Донецької залізниці завантажене вугілля для перевезення і зобов`язалась доставити його на станцію призначення Родинська Донецької залізниці вантажоодержувачу Публічному акціонерному товариству ДТЕК Октябрська ЦЗФ.

Як свідчить розділ 26 вищевказаних накладних, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т). Жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів для перевезення вантажу працівниками залізниці зроблено не було. Отже, вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень. Доказів зворотнього суду не надано. Даний факт свідчить про те, що вантажовідправник підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював завантаження з виконанням технічних умов.

На станції Добропілля Донецької залізниці згідно акту Ф. ГУ - 23№540 від 19.04.19р. проведено комісійне зважування вагонів №56097736, №61297016, згідно акту Ф. ГУ - 23№547 від 23.04.19р. проведено комісійне зважування вагону №56543176 та виявлено нестачу вантажу, про що складені комерційні акти, а саме:

- комерційний акт №493102/49/8 від 20.04.19р., згідно якого у вагоні №56097736 по накладній №49384886 від 19.04.19р. значиться нетто 69000 кг., тара 22200кг., розміщення вантажу рівномірне, нижче рівня бортів, вантаж марковано деревною тирсою по всій довжині вагона. В дійсності встановлено нетто 64900 кг., тара з накладної 22200 кг., недостача 4100 кг. В комерційному відношенні розміщення вантажу рівномірне, нижче рівня бортів на 200 мм., маркування нанесене деревною тирсою, з 6-го по 7-й люка заглиблення в довжину 1,6 м., в ширину 2,8 м., глибину 1.1 м. Течі вантажу не було. Завідуючий вантажним двором по штату відсутній. Місце заглиблення промарковано вапном.

- комерційний акт №493102/50/9 від 20.04.19р., згідно якого у вагоні №61297016 по накладній №49384886 від 19.04.19р. значиться нетто 70000 кг., тара 23600кг., розміщення вантажу рівномірне, нижче рівня бортів, вантаж марковано деревною тирсою по всій довжині вагона. В дійсності встановлено нетто 61050 кг., тара з накладної 23600 кг., недостача 8950кг. В комерційному відношенні розміщення вантажу рівномірне, нижче рівня бортів на 200 мм., маркування нанесене деревною тарою, з 1-го по 4-й люка заглиблення в довжину 7,0 м., в ширину 2,8 м., глибину 1.2 м. Течі вантажу не було. Завідуючий вантажним двором по штату відсутній. Місце заглиблення промарковано вапном.

- комерційний акт №493102/55/10 від 24.04.2019р у вагоні №56543176 по накладній №49445745 від 23.04.19р. значиться нетто 68800 кг., тара 22700 кг., розміщення вантажу рівномірне, нижче рівня бортів, вантаж марковано двома повздовжніми бороздами по всій довжині вагона. В дійсності встановлено нетто 59800 кг., тара з накладної 22700 кг., недостача 9000 кг. В комерційному відношенні розміщення вантажу рівномірне, нижче рівня бортів на 200 мм., маркування нанесене двома повздовжніми бороздам, з 1-го по 6-й люка заглиблення в довжину 11,5 м., в ширину 2,8 м., глибину 1.0 м. в місцях заглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу не було. Завідуючий вантажним двором по штату відсутній. Місце заглиблення промарковано вапном.

Оригінали комерційних актів №493102/49/8 та №493102/50/9 від 20.04.19р., №493102/55/10 від 24.04.19р. наявні в матеріалах справи.

Комерційні акти з боку залізниці підписано належними особами, що сторонами не спростовано. Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується. Відомостей про те, що вагони мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу, комерційні акти не містять.

Таким чином, вищевказаними комерційними актами від 20.04.19р. та 24.04.19р. встановлено, що нестача у вагоні №56097736 складає 4 100 кг., у вагоні №61297016 складає 8 950 кг., у вагоні №56543176 складає 9 000 кг.

Позивач вважає, що нестача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути з відповідача збитки у вигляді нестачі з врахування норми природної втрати вантажу під час перевезення, яка згідно п.27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, та визначив нестачу вантажу у вагоні №56097736 в розмірі 3410 кг, у вагоні №61297016 в розмірі 8250 кг., у вагоні №56543176 в розмірі 8312 кг.

Позивачем до позовної заяви додано довідку від 30.09.19р. в якій зазначено вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля на адресу ПАТ ДТЕК Октябрська ЦЗФ у вагонах №56097736, №6197016 складає 2494,37грн. з ПДВ, у вагоні №56543176 - 1292,76грн. з ПДВ.

Таким чином, за твердження позивача вартість недостачі виявленої у вагонах №56097736, №61297016, №56543176 становить 39829,77грн.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст.307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення (Добропілля Дон) до станції призначення (Родинська Дон).

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч.2 ст.308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно п.2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Відповідно до ст.ст. 131, 136 Статуту залізниць України претензії і позови, що виникли з приводу перевезення, зокрема щодо нестачі вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Відповідно до ч.2 п.2 Правил заявлення та розгляду претензій переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Залізничні накладні №49384886 та №49445745, які є досилочними накладними до накладних 49324999 та 49440530 містять переуступний напис засвідчений підписом генерального директора та головного фахівця з обліку та звітності вантажоодержувача - ПАТ ДТЕК Октябрська ЦЗФ та містить печатку вантажоодержувача.

Отже, переуступний напис вантажоотримувача, що міститься на спірних залізничних накладних, є належним доказом передачі права пред`явлення претензій та позовів позивачу у цій справі як вантажовідправнику.

Судом встановлено, що при перевезенні вугільної продукції у вагонах №56097736, №61297016 за накладною №49384886, №56543176 за накладною №49445745 залізницею не забезпечено збереження ввірених їй вантажів. Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджено комерційними актами №493102/49/8 та №493102/50/9 від 20.04.19р., №493102/55/10 від 24.04.19р.

Як встановлено судом будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування у сторін відсутні.

Доказів того, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що перевезення відбувалося у технічно-справних вагонах, придатних для даної господарської мети, саме ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Донецька залізниця" несе відповідальність за втрату вантажу у вагонах №56097736, №61297016, №56543176.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (з наступними змінами та доповненнями), вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива, коксу.

В залізничних накладних №49440530 (основний перевізний документ) та №49446745 з відміткою залізниці про складання комерційного акту №493102/55 про недостачу вантажу на 9000 кг., та яка містить переуступний напис, відсутні відомості про те, що вантаж у вагоні №56543176 був відправлений вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані.

Отже, беручи до уваги найменування вантажу, зазначене у залізничних накладних, без будь-якої вказівки на його завантаження у вологому стані, підстави для застосування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто як для вологого вантажу, відсутні. А тому для визначення норми природної втрати до цього вантажу має бути застосовано коефіцієнт 1%.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.18р. у справі №916/3283/16.

Відповідач у відзиві зазначає про те, що позивач неправомірно застосовує норму природної втрати 1%, замість 2 %, оскільки вантаж за своїми характеристиками є вологим, а згідно ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0% (п.4.3). При цьому, доказів того, що вантаж був переданий для перевезення у вологому стані з показником більше 1%, відповідачем суду не надано.

Такі доводи відповідача, щодо неправильного застосування позивачем до спірного вагону п.27 Привал видачі вантажів, відповідно до яких норма природної втрати для вантажів у вологому стані складає 2%, суд до уваги не приймає як безпідставні та такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Згідно залізничної накладної №49324999 (основний перевізний документ), по якій здійснювалося відправлення групи вагонів, зокрема, вагонів №56097736 та №61297016, у графі 20 вказаної залізничної накладної Найменування вантажу зазначено, що вантаж (вугілля кам`яне марки г-газовий, марки ГЖОР/0-200/) навантажено насипом у вологому стані не більше 5 %.

Таким чином, сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (з наступними змінами та доповненнями) становить 2%, оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у накладній.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.18р. у справі №910/22325/16.

Твердження позивача про те, що в даному випадку має застосовуватись коефіцієнт 1%, оскільки вугілля мало вологу, яка не перевищує встановлену ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" норму, а також з урахуванням визначення національними стандартами України кам`яного вугілля як твердого мінерального палива, не спростовують вказаний висновок суду.

Згідно довідки ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» від 30.09.19р. вартість 1 тони вугільної продукції у вагонах №56097736, №61297016 складає 2494,37 грн. з ПДВ, у вагоні №56543176 складає 1292,76 грн. з ПДВ.

Проаналізувавши розрахунок позовних вимог, долучений позивачем до позовної заяви суд, встановив, що позивач просить стягнути збитки у вигляді недостачі у розмірі суми втраченого вантажу, враховуючи 20% ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п а ст. 185.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; або дата відвантаження товарів. (ст. 187 Податкового кодексу України).

У будь якому випадку, ст. 192 Податкового кодексу України передбачені особливості визначення бази оподаткування у випадку, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином податкові зобов`язання Позивача та податкові права Покупця (право на податковий кредит), у відповідності до розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, обмежені фактичним виконанням договірних зобов`язань та завжди підлягають корегуванню, коли обставини змінюються. Збитки, понесені сторонами у ході виконання договору з вини третіх осіб , не є об`єктом оподаткування ПДВ та не тягнуть за собою обов`язок постачальника що до оплати податку, що свідчить про відсутність збитків в цієї частині.

За змістом довідки від 30.09.19р. наданої позивачем вартість 1 тони вугільної продукції вказані з урахуванням ПДВ. Проте, у даних відносинах Відповідач є перевізником, який зобов`язаний доставити вантаж вантажовідправника. Жодних зобов`язань стосовно постачання товару/вантажу залізниця не здійснює в даних правовідносинах, а тому Позивач помилково ототожнює відносини з перевезення та відносини з поставки товару.

При цьому, нормами Податкового кодексу України, операції з перевезення не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Сам факт самостійного нарахування Позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за втрачену продукцію не є підставою до покладення на Відповідача обов`язку з їх відшкодування.

Посилання позивача на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, згідно яких на думку позивача, вартість збитків, що були спричинені не збереженим перевезенням вантажу залізницею, визначається з урахуванням ПДВ, відхиляються, оскільки як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у наведених позивачем постановах не встановлено наявності спору щодо правомірності/неправомірності включення до розрахунку позовних вимог ціну втраченого вугілля з урахуванням 20% податку на додану вартість, а відтак вказане питання не досліджувалось та відповідно правовий висновок з цього приводу відсутній.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

За даними комерційного акту №493102/49/8, недостача складає 4100 кг.

маса нетто при відправленні 69000 кг;

норма недостачі 69000 кг х 2% = 1380кг;

фактична недостача 69000кг - 64900 кг = 4100 кг;

вартість 1 тони з ПДВ становить 2494,37грн.;

вартість 1 тони без ПДВ становить 1995,50грн.

маса недостачі з урахуванням природних втрат: 4100 кг (маса недостачі) - 1380кг (норма недостачі) = 2720 кг;

вартість нестачі вантажу становить 5427,76грн. (2720 т х 1995,50грн.).

Таким чином, розрахунок збитків у вигляді нестачі складає 5427,76грн.

За даними комерційного акту №493102/50/9, недостача складає 8950 кг.

маса нетто при відправленні 70000 кг;

норма недостачі 70000 кг х 2% = 1400 кг;

фактична недостача 70000 кг - 61050 кг = 8 950 кг;

вартість 1 тони з ПДВ становить 2494,37грн.;

вартість 1 тони без ПДВ становить 1995,50грн.

маса недостачі з урахуванням природних втрат: 8950 кг (маса недостачі) - 1400 кг (норма недостачі) = 7550 кг;

вартість нестачі вантажу становить 15066,03 грн. (7550 т х 1995,50 грн.).

Таким чином, розрахунок збитків у вигляді нестачі складає 15066,03грн.

За даними комерційного акту №493102/55/10, недостача складає 9000кг.

маса нетто при відправленні 68800 кг;

норма недостачі 68800 кг х 1% = 688 кг;

фактична недостача 68800 кг - 59800 кг = 9000кг;

вартість 1 тони з ПДВ становить 1292,76грн.;

вартість 1 тони без ПДВ становить 1034,21грн.

маса недостачі з урахуванням природних втрат: 9000 кг (маса недостачі) - 688кг (норма недостачі) = 8312 кг;

вартість нестачі вантажу становить 8596,35 грн. (8312 т х 1034,21грн.).

Таким чином, розрахунок збитків у вигляді нестачі складає 8596,35грн.

На підставі вищевикладеного, вартість недостачі вантажу у вагонах №56097736, №61297016, №56543176 з урахуванням норми недостачі складає 29090,14грн.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в сумі 29090,14грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «ДТЕК Добропіллявугілля» , м.Добропілля, м.Білицьке, Донецька область до Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Лиман, Донецька область про стягнення збитків у вигляді вартості нестачі вантажу в сумі 39829,77грн., задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул. Привокзальна, б.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул. Красноармійська, буд.1 А, код ЄДРПОУ 37014600) вартість нестачі вантажу в сумі 29090,14 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 1403,02грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 23.12.2019р.

Суддя М.О. Лейба