Рішення

від 17.12.2019 по справі 910/9544/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2019Справа № 910/9544/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю . за участі секретаря

судового засідання Максимець В.О. розглянув в порядку загального позовного

провадження матеріали господарської справи

за позовом Малого приватного підприємства Аквадон

до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської

державної адміністрації та Головного управління державної казначейської служби

України у м. Києві

про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення інфляційний

втрат, трьох процентів річних та збитків.

за участі представників:

позивача - Салазський О.С.,

відповідача1 - Зденик Т.В.,

відповідача2 - Зденик Т.В.,

відповідача3 - не з`явились ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Мале приватне підприємство Аквадон звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 55 114 035, 78 грн., у тому числі 15 159 840, 00 грн. основного боргу, 4 378 494, 00 грн. 3 % річних, 31 172 490, 21 грн. інфляційних втрат та 4 403 211, 57 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано позбавленням позивача права власності на нерухоме майно з вини відповідача та відмовою останнього повернути отримані ним грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 позовну заяву малого приватного підприємства Аквадон залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 30.07.2019 позивач надав письмову заяву з додатками про виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9544/19. Підготовче засідання призначено на 10.09.2019. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київську міську раду (Київську міську державну адміністрацію) та Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 29.08.2019 надано відзив, яким заперечено позовні вимоги повністю з огляду на відсутність у нього зобов`язання з повернення грошових коштів та інших нарахувань.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників судового розгляду спору підготовче засідання відкладалось на 01.10.2019 та 22.10.2019.

У судовому засіданні 22.10.2019 протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати було постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.11.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 23.10.2019 Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві (третя особа) надано пояснення на позовну заяву, яким заперечено позовні вимоги повністю.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 04.11.2019 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та залучення третіх осіб на стороні відповідача в якості співвідповідачів у справі.

Для надання іншим учасникам провадження можливості ознайомитися зі зміненими позовними вимогами у судовому засіданні 05.11.2019 оголошено перерву до 12.11.2019.

До початку судового засідання 12.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача подав заяву, в якій просив суд залучити до участі у даній справі Київську міську державну адміністрацію та Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві у якості співвідповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.19 залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Київську міську державну адміністрацію (відповідач2) та Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач3). Встановлено строки надання ними відзивів, заяв щодо необхідності розгляду справи спочатку та інших процесуальних документів.

Київською міською державною адміністрацією (відповідач2) 02.12.2019 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність обов`язку повернення отриманого за нікчемною угодою до повторної приватизації спірного нерухомого майна, неможливості списання грошових коштів з будь-якого іншого рахунку тощо. Крім того, відповідачем2 заявлено про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності за вимогами позивача.

У судовому засіданні 03.12.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду по суті на 17.12.2019.

У судовому засіданні 17.12.2019 представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача1 та відповідача2 проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву.

Відповідач3 у судове засідання 17.12.2019 повноважних представників не направив.

У судовому засіданні 17.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №322/1532 від 24.06.2004 затверджено перелік нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підпадають під реконструкцію або реставрацію за залучені кошти. До переліку було включено нежилі приміщення площею 2 575,80 кв. м. по вулиці Петра Сагайдачного 20/2 у місті Києві (садиба).

Рішенням постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать територіальній громаді міста Києва, утвореної розпорядженням Київської міської державної адміністрації №699 від 27.04.2005, позивача (у даній справі) визнано переможцем конкурсу із залучення інвестора для реконструкції будівлі по вулиці Сагайдачного 20/2 (протокол №17 від 23.12.2005).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №270 від 18.02.2006 затверджено (у тому числі) результати проведеного конкурсу та доручено Головному управлінню комунальної власності міста Києва укласти (у тому числі з позивачем) відповідний договір.

Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальним підприємством Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт та позивачем (у даній справі) укладено 07.04.2006 договір №9, яким врегульовано правовідносини сторін в частині здійснення інвестиційного проекту з реконструкції нежилого будинку по вулиці Петра Сагайдачного 20/2 (садиба) у місті Києві.

Пунктом 4.1 інвестиційного договору від 07.04.2006 сторони визначили остаточний розподіл площ будівлі після реконструкції об`єкту: приміщення площею 3 500 кв. м. передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва, решта приміщень - передається інвестору.

Рішенням Київської міської ради №95/95 від 28.08.2008 Про передачу малому приватному підприємству Аквадон під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2, літ. А, на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2, літ. Б (садиба) у Подільському районі м. Києва названі будівлі передано відповідачу за умови сплати їх оціночної вартості.

Додатковою угодою №3 до інвестиційного договору від 07.04.2006 його сторони погодили умови та момент набуття інвестором (позивачем у даній справі) права власності на об`єкт інвестування - після сплати вартості з дати підписання акту приймання-передачі у власність.

Платіжними дорученнями №2 від 26.02.2009 та №1 від 15.10.2009 позивачем загалом перераховано на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві 15 159 840, 00 грн. вартості нерухомого майна.

Позивачем та Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП Київжитлоспецексплуатація 03.11.2009 підписано акт приймання-передачі у власність нежилих приміщень по вулиці Сагайдачного у місті Києві.

Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.11.2009 позивачу видані свідоцтва серії САС № 741870 та № 741871, якими підтверджено право приватної власності позивача на передані будівлі.

У серпні 2014 року заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах Міністерства культури України та Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення №95/95 від 28.08.2008 року Про передачу малому приватному підприємству Аквадон під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі м. Києва .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 910/16562/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року та постановою Вищого господарського суду від 20.05.2015, визнано недійсним рішення Київської міської ради №95/95 від 28.08.2008 з мотивів його невідповідності порядку проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції нежилих будинків, встановленого Київською міською радою, та відсутності погодження рішення про відчуження майна відповідним органом охорони культурної спадщини.

У березні 2015 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до малого приватного підприємства АКВАДОН (позивач у даній справі) про визнання права власності та витребування нерухомого майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2015 у справі №910/6341/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.

У березні 2016 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до малого приватного підприємства АКВАДОН (позивач у даній справі) та комунального підприємства Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт про визнання недійсною додаткової угоди №3 до інвестиційного договору №9 від 07.04.2006.

Остаточним рішенням у справі №910/4749/16 Верховним судом (постанова від 13.06.2018) підтверджено вірність висновків судів попередніх інстанцій про нікчемність додаткової угоди №3 до інвестиційного договору №9 від 07.04.2006 та зобов`язано мале приватне підприємство Аквадон (позивач у даній справі) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нежитловий будинок площею 1979,80 м.кв., розташований за адресою: місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 20/2 (літ. А) та нежитловий будинок площею 500,80 м.кв., розташований за адресою: місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 20/2 (літ. Б).

За правовим висновком пункту 23 постанови Верховного суду від 13.06.2018 у справі №910/4749/16 додаткова угода №3 від 25.12.2008 року є нікчемною, оскільки сторонами не було дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення при укладенні вказаного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до пункту 54 постанови Верховного суду від 13.06.2018 у справі №910/4749/16 у ході розгляду даної справи (№910/4749/16 ) та пов`язаної з нею справи - № 910/16562/14, судами було встановлено: (1) рішення Київської міської ради № 95/95 є недійсним з моменту прийняття; (2) додаткова угода № 3 від 25.12.2008 року є нікчемною, оскільки прямо суперечить приписам закону (Цивільного кодексу України). Виходячи з наведених обставин, Верховним судом відносно вимоги про повернення нерухомого майна застосовано правову конструкцію кондикційного позову.

За правовим висновком пункту 50 постанови Верховного суду від 13.06.2018 у справі №910/4749/16 кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: (1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); (2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Узагальнюючи викладене, Верховним судом зазначено, що можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави (пункт 52 Постанови Верховного суду у справі №910/4749/16).

За висновком пункту 55 Постанови Верховного суду у справі №910/4749/16: оскільки власник спірного нерухомого майна - Київська міська рада відчужила вказане майно на користь МПП Аквадон на підставі власного незаконного рішення, а додаткова угода №3 від 25.12.2008, укладена на підставі вказаного рішення, є нікчемною в силу закону, то відсутні правові підстави збереження спірного нерухомого майна за МПП Аквадон , а тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Верховним судом при розгляді справи №910/4749/16 встановлено:

1) факт протиправної поведінки Київської міської ради при відчуженні будівель;

2) недоведеність (відсутність) складу правопорушення в діях особи, що придбавала це майно (позивач у даній справі);

3) юридичний факт нікчемності додаткової угоди №3 від 25.12.2008;

4) неможливість застосування реституційного правового наслідку недійсності правочину та необхідність застосування до даних правовідносин правової конструкції кондикції відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Питання поновлення прав позивача (у даному провадженні), які було порушено укладенням нікчемної додаткової угоди №3 на підставі протиправного рішення міської ради, у тому числі повернення безпідставно отриманих грошових коштів, під час розгляду справи №910/4749/16 не вирішувалось.

Виходячи з того, що позивач у даній справі є стороною тих саме правовідносин, що були предметом розгляду у справі №910/4749/16 про захист прав місцевої ради (другої сторони цих відносин), правові висновки за фактичними обставинами, встановлені Верховним судом у справі №910/4749/16 є преюдиціально-вірними для даної справи.

Оскільки за встановленим остаточним судовим рішенням юридичним фактом безпідставного утримання позивачем (у даній справі) нежитлових будівель по вулиці Сагайдачного, вірним є твердження, що і власник цих будівель також безпідставно утримував протягом усього часу отримані за нікчемною угодою грошові кошти, сплачені як вартість придбаного майна.

Частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, особа, що набула грошові кошти у розмірі 15 159 840, 00 грн. на підставі нікчемної додаткової угоди №3, укладеної на підставі протиправного рішення Київської міської ради №95/95 від 28.08.2008, має прямий обов`язок їх повернення власнику.

Департаментом комунальної власності міста Києва (відповідач1) у своєму відзиві наголошено, що ним не отримувались грошові кошти за нікчемною додатковою угодою. В якості доказу відповідачем1 додано до відзиву копію листа Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким підтверджено факт отримання грошових коштів у сумі 15 109 840,00 грн. та 50 000,00 грн. бюджетом міста Києва.

Крім того, відповідач1 стверджує, що відносини сторін підпадають під правове регулювання Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , відповідно до умов частини одинадцятої статті 26 якого повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно з цим Законом та/або договором купівлі-продажу), протягом п`яти робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.

Судом встановлено помилковість посилання відповідача1 до наведених приписів Закону, оскільки встановлений ними правовий механізм може бути застосованим виключно у випадку порушення зобов`язань покупцем майна. У даному випадку, наявність будь-яких порушень з боку покупця не доведено ні під час судових досліджень у справах №910/6341/15-г, № 910/16562/14 та №910/4749/16), ні під час даного судового дослідження. Навпаки, судовими рішеннями, що набули законної сили, встановлено факт порушення саме продавцем майна вимог законодавства при відчуженні цього майна.

В свою чергу, відповідачем2 як і відповідачем1 також підтверджено у своєму відзиві факт зарахування грошових коштів до бюджету міста Києва, проте заперечено наявність у нього зобов`язання з повернення цих грошових коштів, відповідно - підстав для задоволення позову.

Судом відхилено доводи відповідача2 про відсутність зобов`язання з повернення безпідставно отриманих грошових коштів, оскільки за диспозицією статті 1212 не має істотного значення участь особи в договірних відносинах. Значення має лише факт отримання та утримання майна без належної правової підстави.

Крім того, суд не може поставити майбутнє виконання судового рішення в пряму залежність від існування певно визначеного рахунку в банківській чи казначейській установі, оскільки закриття такого рахунку унеможливить виконання судового рішення.

Правова позиція обох відповідачів фактично зведена до підтвердження факту отримання грошових коштів та заперечення необхідності їх повернення. З такою позицією суд не може погодитись, оскільки на час розгляду спору винна в укладенні нікчемного правочину сторона утримує як саме майно, так і сплачені за нього грошові кошти.

Фактично, має місце ситуація тривалого дисбалансу інтересів в бік сторони, протиправними діями якої було створено цю ситуацію.

Судом встановлено, що позивачем перераховано 15 109 840,00 грн. та 50 000,00 грн. до місцевого бюджету міста Києва.

Відповідно до визначення статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетом є план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до пункту третього частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Таким чином, саме відповідач2 у даному випадку є відповідальною особою з повернення безпідставно отриманих за нікчемною додатковою угодою №3 грошових коштів.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача2 безпідставно утримуваних грошових коштів загальною сумою 15 159 840, 00 грн.

Вилучення у покупця придбаного майна внаслідок дій недобросовісного продавця (у даному випадку - представницького органу територіальної громади), прямо порушує право, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За преюдиціальними правовими висновками пункту 40 Постанови Верховного суду у справі №910/4749/16 від 13.06.2018 принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Дотримання балансу суспільних і приватних інтересів у даному випадку є можливим лише за умови справедливої та повної компенсації втрат, яких зазнала особа, що втратила свої права на вилучене поза її волею майно.

Позивачем заявлено додаткові вимоги про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та збитків.

Відповідно до частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За узагальненим правовим висновком Великої палати Верховного суду (пункт 34 постанови від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17) термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях:

1) при одержанні боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) при простроченні грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

За узагальненим висновком пункту 41 цієї ж постанови Великої палати Верховного суду стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено виконані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних та встановлено їх арифметичну вірність.

Враховуючи наведене, суд задовольняє вимоги про стягнення з відповідача2 31 172 490, 21 грн. інфляційних втрат та 4 378 494, 00 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи (з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 4 403 211,57 грн. витрат з утримання будівлі. Кінцевий розрахунок узагальнено таблицею додатку №20 до позовної заяви, відповідно до якої позивачем включено до складу витрат на утримання будівлі:

- податок на землю, сплачений з 2014 по 2018 рік у сумі 2 257 401,88 грн.;

- охорона об`єкта з 2015 по 2018 рік вартістю 1 443 998,82 грн.;

- податок на нерухоме майно, сплачений з 2015 по 2018 рік у сумі 177 803,20 грн.;

- витрати на електроенергію в період з 2015 по 2019 рік у сумі 87 948,47 грн.;

- 15 500 грн. витрат з подання документів в КМДА по земельній ділянці у 2018

році;

- вартість виконаних у 2011 році проектних робіт у сумі 359 110,00 грн.;

- 60 000,00 грн. витрат на розміщення фасадного банеру (2016 рік);

- виконання нормативної грошової оцінки землі у 2018 році у сумі 445,00 грн.;

- витрати з виготовлення кадастрового плану у 2017 році у сумі 1 003, 40 грн.

Суд має зазначити, що встановлене абзацом другим частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України право може бути реалізованим за наявності двох суттєвих ознак: необхідність цих витрат та витрат на утримання майна.

Відповідно, податкове навантаження позивача не відповідає цим ознакам. Надлишково сплачені податки позивач має повертати з бюджету у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Витрати на утримання земельної ділянки, яка на часі знаходиться у володінні позивача, також не можуть бути віднесені до витрат на утримання будівлі.

Позивачем не доведено суду, що витрати з розміщення фасадного банеру та витрати з оплати вартості спожитої електроенергії були необхідними саме для утримання будівлі.

Крім того, витрати на виконання проектних робіт не можуть бути визнані ні витратами на утримання майна ні збитками, оскільки зроблені у межах діючого інвестиційного договору.

Таким чином, єдиною статтею витрат з визначених додатком до позовної заяви №20 яка має пряме відношення до будівлі є оплата вартості охорони.

У той же час, позивачем не доведено суду, що ці послуги було надано позивачу саме з охорони нежилих приміщень по вулиці Петра Сагайдачного 20/2 у місті Києві.

Більшість з доданих позивачем актів приймання наданих послуг з фізичної охорони об`єктів складені у місті Донецьк. Жоден з актів прямо не визначає об`єктом охорони будівлю чи нежитлові приміщення по вулиці Петра Сагайдачного 20/2 у місті Києві.

Таким чином, позивачем не доведено суду факту здійснення охорони саме спірних приміщень.

За недоведеністю поза розумним сумнівом наявності відповідного права, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 4 403 211,57 грн. збитків.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача2 про застосування правових наслідків спливу позовної давності з огляду на преюдиціальні правові висновки для даного спору, викладені у пунктах 24 - 34 Постанови Верховного суду у справі №910/4749/16 від 13.06.2018. Крім того, право власності позивача було порушене у день прийняття остаточного судового рішення у справі №910/4749/16, відповідно, строк позовної давності до вимог даного позову має обчислюватись з 13.06.2018.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Малого приватного підприємства Аквадон до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської державної адміністрації (03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2, ідентифікаційний код 00022527) на користь Малого приватного підприємства Аквадон (01042, місто Київ, вулиця Джона Маккейна, будинок 7, офіс 1, ідентифікаційний код 32797287) 15 159 840 (п`ятнадцять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. - безпідставно утримуваних грошових коштів; 31 172 490 (тридцять один мільйон сто сімдесят дві тисячі чотириста дев`яносто) грн. 21 коп. - інфляційних втрат; 4 378 494 (чотири мільйони триста сімдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 00 коп. - 3 % річних та 618 634 (шістсот вісімнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 11 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні вимоги про стягнення збитків - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.12.2019

Суддя Т.Ю.Кирилюк