Ухвала

від 25.11.2019 по справі 334/3033/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 25.11.2019

Справа № 334/3033/13-ц

Провадження № 6/334/281/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши матеріали подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції Сівакової Олени Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника до виконання зобов`язань за рішенням суду, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник - державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції Сівакова О.О. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в обґрунтування якого зазначила, що на виконанні у Дніпровському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 334/3033/13-ц, виданого 05.12.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Кредобанк заборгованості за кредитним договором у розмірі 529171,35 грн., виконавчого листа № 334/3033/13-ц виданого 05.12.2013 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Кредобанк заборгованості у розмірі 150198,85 грн., виконавчого листа № 334/10904/15-ц виданого 15.08.2016 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну МТМ заборгованості у розмірі 8453,33 грн.

17.07.2018 року постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області Накопії Софії Бежанівни було відкрито виконавче провадження (ВП № 5678479). Копія вказаної постанови надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі. В подальшому, виконавчі провадження у відношенні ОСОБА_1 було об`єднано у зведене виконавче провадження № 59178153 та з метою виявлення майна боржника, державним виконавцем були зроблені запити до відповідних установ.

Згідно довідки ДФС України та УПФУ про джерела отримання доходу боржника відомості відсутні, у боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки в установах банків.

Згідно відповіді Автомобіль (АІС) та Національної автоматизованої системи (НАІС) за боржником не зареєстроване рухоме майне, але для забезпечення реального виконання рішення суду було накладено арешт на все рухоме майно боржника. Іншого рухомого майна, яке належить боржнику, виявити державному виконавцю не вдалося.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна була виявлена спільна частка нерухомого майна боржника за адресами: АДРЕСА_1 у розмірі частки 1/3 та АДРЕСА_2 у розмірі частки 7/32.

Постановою про арешт майна боржника накладено арешт на все нерухоме майно боржника у межах суми боргу за виконавчим документом.

23.11.2018 року до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за вих. № 62530 державним виконавцем було надіслано запит щодо виявлення зареєстрованих громадян за адресою: АДРЕСА_1 , згідно відповіді якого за вказаною адресою зареєстровані неповнолітні особи.

30.11.2018 року до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за вих. № 63757 державним виконавцем було надіслано запит щодо виявлення зареєстрованих громадян за адресою: АДРЕСА_3 , згідно відповіді якого за вказаною адресою відсутні зареєстровані особи.

На виклики державного виконавця Ганоцька Ю.С. жодного разу не з`являлась.

Після ознайомлення з копіями правовстановлюючих документів та технічною документацією державним виконавцем складено постанову про опис та арешт майна, а саме на 7/32 частки квартири АДРЕСА_4 .

17.07.2019 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

29.07.2019 року державним виконавцем складено постанову про опис та арешт 1/3 частки квартири АДРЕСА_5 .

07.08.2019 року надійшов звіт про оцінку нерухомого майна боржника, відповідно якого вартість майна склала 92563,00 грн.

На вимогу ст.57 Закону України Про виконавче провадження 08.08.2019 року державним виконавцем за вих. №28100 сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією було направлено повідомлення щодо результатів оцінки арештованого майна.

02.09.2019р. відповідно до ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерством юстиції України 29.09.2016р. № 2831/5, державним виконавцем до ДП СЕТАМ було подано заявку для проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна боржника, а саме 7/32 частки квартири АДРЕСА_4 . Однак, еа електронних торгах майно не було реалізовано у зв`язку з відсутністю купівельного попиту.

Відповідно до п.6,п.9 ст.61 Закону України Про виконавче провадження 07.11.2019 стягувану було направлено повідомлення щодо нереалізації майна на третіх електронних торгах , та було запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, яке передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною.

У зв`язку з тим, що станом на теперішній час ОСОБА_1 незважаючи на всі заходи здійснені державним виконавцем щодо стягнення з неї суми боргу, продовжує чинити перешкоди та злісно ухиляється від виконання своїх зобов`язань, державний виконавець вважає, що існують підстави для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі надані докази в сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України .

Положеннями статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках: якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (пункт 2 частини першої); якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань (пункт 5 частини першої); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8 частини першої).

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що згаданий Закон передбачає декілька підстав та умов, за яких можливе обмеження права громадянина України на виїзд за кордон, при цьому не передбачена необхідність наявності одночасно всіх підстав, вони є окремими та самостійними. Зокрема, пункт 2 частини другої статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачає три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон, а саме: до виконання зобов`язань; до розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках; до забезпечення зобов`язань заставою.

Згідно із статтею 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, перелік яких зазначено у вказаній статті.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ч.4 ст. 18 Закону, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини першої статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 334/3033/13-ц, виданого 05.12.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Кредобанк заборгованості за кредитним договором у розмірі 529171,35 грн., виконавчого листа № 334/3033/13-ц виданого 05.12.2013 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Кредобанк заборгованості у розмірі 150198,85 грн., виконавчого листа № 334/10904/15-ц виданого 15.08.2016 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну МТМ заборгованості у розмірі 8453,33 грн.

17.07.2018 року постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області Накопії Софії Бежанівни було відкрито виконавче провадження (ВП № 5678479) по виконавчому листу № 334/3033/13-ц, виданому 05.12.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Кредобанк заборгованості за кредитним договором у розмірі 529171,35 грн.

Положеннями ст. 28 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що к опії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Серед долучених до подання матеріалів наявна копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018 року, копія супровідного листа №4384 від 17.07.2018 року про направлення вказаної постанови на адресу учасників виконавчого провадження, копія виконавчого листа №334/3033/13-ц про стягнення з ТОВ Енджел-Груп , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ Кредобанк заборгованості за договором № 47/17 від 29.11.2011 року - 529171,35 гр., копія Запиту державного виконавця до Державної прикордонної служби від 18.08.2019 року, копія відповіді Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 16.05.2019 року щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , копія реєстру поштової кореспонденції з фіскальним чеком від12.08.2019 року та копія реєстру поштової кореспонденції без дати, копія відповіді Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби від 18.08.2019 року, а також копія довіреності на ім`я державного виконавця Сівакової О.О. Будь-які інші документи виконавчого провадження до подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, державним виконавче долучено не було.

Положеннями ч.8 ст.48 Закону встановлено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак, судом встановлено, що державним виконавцем не надано доказів в підтвердження дотримання ним вимог частини 8 ст.48 Закону України Про виконавче провадження щодо здійснення перевірки наявності відкритих рахунків на ім`я боржника у банківських установах, з періодичністю у кожні два тижні.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що державними виконавцями, у провадженні яких перебувало вказане виконавче провадження не було вжито достатніх дій, спрямованих на виявлення належного боржникові майна (примусового проникнення до житла), арешту вказаного майна, вилучення, оцінки та його реалізації, розшуку самого боржника, та інш., які передбачені ст.ст. 18, 36 Закону України Про виконавче провадження .

Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника, проте серед наданих документів, відсутні докази, що державним виконавцем були виконані вказані вимоги закону.

Також, в наданих суду документах відсутні дані, що ОСОБА_1 , яка у поданні зазначена як Боржник була належним чином у встановленому законодавцем порядку повідомленою про відкриття виконавчого провадження відносно неї, тобто відсутні докази того, що він отримав копії відповідних документів та йому надавалась можливість для добровільного виконання Вимоги, тобто відсутні реєстри направлення виконавчих документів, а також докази того, що вони були отримані боржником, що є порушеним його прав на самостійне та добровільне виконання Вимоги.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні, може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 6 статті 12 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до положення частини 3 статті 13 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання .

Відповідно до ст.313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування.

Відповідно до ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 року, кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Це право не може бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України .

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що в поданні державного виконавця лише зазначено про наявність невиконаних боргових зобов`язань ОСОБА_3 та на наявність заборгованості, однак не надано доказів факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, встановлених рішенням суду.

Крім того, державним виконавцем не надано жодного доказу того, що ним були здійснені будь-які спроби щодо розшуку самої ОСОБА_1 , оскільки з відповідним поданням державний виконавець до суду не звертався.

Таким чином, суд приходить до вмотивованого висновку, що самостійне невиконання боржником зобов`язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про його умисне ухилення від виконання покладених на нього обов`язків, оскільки самим державним виконавцем серед наданих суду документів не надано жодного документу, яким би було підтверджено про таке ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим листом обов`язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, відповідно до частини 4 статті 441 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Критерій достатності, вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів, визначається судом. А тому, вивчивши надані до подання матеріали суд приходить до висновку про відмову в задоволенні подання, оскільки в ньому наявна неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту того, що ОСОБА_1 була обізнаною про існування відкритого відносно неї виконавчого провадження та строками його добровільного виконання, а також факту умисного ухилення боржниці від виконання своїх боргових зобов`язань.

Керуючись ст. ст. 3, 7, 10, 441 ЦПК України, ст.ст. 13, 19,48 ЗУ Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції Сівакової Олени Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до виконання нею зобов`язань, покладених рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2013 року (справа № 334/3033/13-ц) - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особа, без участі якої було постановлено ухвалу, має право подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Турбіна Т. Ф.