Рішення

від 13.12.2019 по справі 335/10626/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/10626/18 2/335/336/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря Барсукової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Палац культури Титан про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

11 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 в особі представника Адвоката Лишенко С.С. звернулась до суду з позовом до Комунального закладу Палац культури Титан про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, яка з уточненням позовних вимог зазначила наступне.

Позивач працювала за сумісництвом керівником заслуженого жіночого хору Калина Комунального закладу Палац культури Титан з 20.04.2015 року, потім була переведена на постійне місце роботи керівником цього жіночого хору. 18 листопада 2015 року була прийнята за сумісництвом на посаду керівника дитячої арт-студії Золоті струни та отримувала заробітну плату 0,5 ставки за сумісництвом, згідно наказу № 161 від 18.11.2015 року. Наказом від 29 серпня 2018 року Про звільнення від виконання роботи за сумісництвом її було звільнено з посади керівника самодіяльного колективу з 31.08.2018 року, за ст. 7 КЗпП України та п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організації затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінфіну України від 23.06.1993 року № 43.

Звільнення вважає незаконним, так як здійснено без погодження з профспілковим органом, без попередження про звільнення, та не з тієї посади на якій вона працювала. Також зазначила, що ст. 7 КЗпП України не регулює порядок та підстави звільнення працівників. Просила визнати незаконним та скасувати наказ від 29.08.2018 року Про звільнення від виконання роботи за сумісництвом , допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді керівника самодіяльного колективу, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час звільнення (вимушеного прогулу), моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень та судові витрати.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримала, додатково пояснила, що її звільнено незаконно із за непорозумінь з керівництвом. Вона та її колега ОСОБА_2 створили в закладі первинну ланку профспілки, за що їх обох і звільнили з винесенням догани. Лук`яненко вже оскаржила наказ про звільнення та винесення догани які було скасовано рішенням суду. Заробітна плата за сумісництвом яку вона отримувала у відповідача, була значною частиною доходу для утримання сім`ї, а тому звільнення за один день, завдало їй чималих неподобств та моральних страждань.

Відповідач проти позову заперечував, подав відзив від 10 жовтня 2018 р. та від 28 листопада 2018 року, яким просив відмовити у позові в повному обсязі. Зазначив, що позивачка дійсно працює на посаді керівника заслуженого жіночого хору Калина , та в листопаді 2015 р. за сумісництвом прийнято на 0,5 ставки посади керівника самодіяльного колективу. 31.08.2018 р. позивачку було звільнено з посади за сумісництвом у зв`язку з прийняттям на цю посаду працівника який не є сумісником. Із посиланням на постанову Кабінетів міністрів України Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій № 245 від 03 квітня 1993 року, вважає, що в нього наявні додаткові підстави для звільнення осіб, що працюють за сумісництвом, а тому вважає звільнення законним. Твердження позивачки щодо завдання моральної шкоди вважають надуманими, так як виклик швидкої допомоги доводить зв`язок між погіршенням здоров`я та розмовою з директором про звільнення, адже ОСОБА_1 мала знати про можливість її звільнення в зв`язку з прийомом працівника, що не є сумісником.

В судовому засіданні, представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні.

16 вересня 2019 року, за клопотанням представника позивача витребувано у Комунального закладу Палац культури Титан наказ № 32 від 17.04.2015 року про прийняття ОСОБА_1 за сумісництвом керівником заслуженого жіночого хору Калина до Комунального закладу Палац культури Титан , Наказ № 51 від 03.06.2015 року про переведення на постійне місце роботи ОСОБА_1 керівником заслуженого хору Калина до Комунального закладу Палац культури Титан , Наказ № 161 від 18.11.2015 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду керівника дитячої арт-студії Золоті струни до Комунального закладу Палац культури Титан , Наказ про призначення (переведення) ОСОБА_1 на посаду керівника самодіяльного колективу КЗ ПК Титан , Трудову (договір) угоду про прийняття на посаду керівника дитячої арт -студії Золоті струни .

На виконання ухвали суду від 16 вересня 2019 року, суду надані завірені належним чином копії наказу № 161 від 18.11.2015 р. про прийняття ОСОБА_1 на посаду керівника дитячої арт-студії Золоті струни до Комунального закладу Палац культури Титан , наказ № 32 від 17.04.2015 року про прийняття ОСОБА_1 за сумісництвом керівником заслуженого жіночого хору Калина до Комунального закладу Палац культури Титан , наказ № 51 від 03.06.2015 року про переведення на постійне місце роботи ОСОБА_1 керівником заслуженого хору Калина до Комунального закладу Палац культури Титан , наказ № 68 к/тр від 29.08.2018 р. про звільнення ОСОБА_1 від виконання роботи за сумісництвом. Зазначено, що наказу про призначення (переведення) ОСОБА_1 на посаду керівника самодіяльного колективу КЗ ПК Титан та трудової (договір) угоди про прийняття на посаду керівника дитячої арт -студії Золоті струни не існує.

Заявами від 03.09.2019 р., 05.06.2019 р., 16.09.2019 р., 19.09.2019 р., 07.11.2019 р., про збільшення позовних вимог в частині, позивачка просила збільшити розмір позовних вимог в частині суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації невиплаченого доходу, яка в остаточній редакції, станом на 07 листопада 2019 р., просила стягнути суму середнього заробітку за час звільнення (вимушеного прогулу) в сумі 23379,84 грн., та компенсацію невиплаченого доходу у зв`язку з порушенням строку їх виплати в сумі 18820,77 грн.

Від відповідача, заперечень на заяви про збільшення позовних вимог чи альтернативного розрахунку - не надходило.

Інших заяв чи клопотань учасники справи не заявляли.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення представників відповідача проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частковому задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Комунальний заклад Палац культури Титан є юридичною особою, який відповідно до Статуту створено та зареєстровано в порядку у відповідності д Закону України Про культуру та законодавства, що регулює діяльність комунальних закладів культури, як неприбуткових організації.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2015 року, за наказом Комунального закладу Палац культури Титан від 17 квітня 2015 р. № 32, ОСОБА_1 прийнято за сумісництвом, на посаду керівника заслуженого жіночого народного хору Калина на 0,5 ставки згідно штатного розпису.

01 червня 2015 року, ОСОБА_1 переведено на постійне місце роботи, на посаду керівника заслуженого жіночого народного хору Калина з окладом згідно штатного розпису, на підставі наказу Комунального закладу Палац культури Титан від 01 червня 2015 року № 51.

18 листопада 2015 р., ОСОБА_1 - керівника Заслуженого жіночого народного хору Калина , прийнято за сумісництвом на 0,5 ставки керівником дитячої арт-студії Золоті струни , за наказом Комунального закладу Палац культури Титан від 18 листопада 2015 р. № 161.

31 серпня 2018 р., ОСОБА_1 звільнено з посади керівника самодіяльного колективу, яку вона посідала на 0,5 ставки за сумісництвом, у зв`язку з прийняттям на цю посаду працівника, який не є сумісником, стаття 7 КЗпП України, пункт 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій затвердженого наказом Мінпраці і Мінфіну України від 28.06.93 р. № 43, відповідно до наказу Комунального закладу Палац культури Титан від 29 серпня 2018 року № 68к/тр.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, за сумісництвом на 0,5 ставки, позивачка працювала керівником дитячої арт-студії Золоті струни , за наказом Комунального закладу Палац культури Титан від 18 листопада 2015 р. № 161, однак звільнено її з посади керівника самодіяльного колективу наказом від 29 серпня 2018 року № 68 к/тр. В матеріалах справи відсутні докази переведення позивача з посади Керівник дитячої арт-студії Золоті струни на посаду Керівник самодіяльного колективу , що свідчить про звільнення в порядку, що не передбачено чинним законодавством України.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Із наданого відповідачем повідомлення від 16 жовтня 2019 р. за № 323, вбачається, що наказу про призначення (переведення) ОСОБА_1 на посаду керівника самодіяльного колективу КЗ ПК Титан не існує, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача щодо винесення оскаржуваного наказу, в порядку що не передбачений чинним Законодавством. В зазначеному повідомленні, також зазначено, що трудова (договір) угода про прийняття ОСОБА_1 на посаду керівника дитячої арт-студії Золоті струни також не існує, що суперечить наказу від 18 листопада 2015 року № 161, який додано до цього ж повідомлення відповідачем, відповідно до якого, ОСОБА_1 прийнято за сумісництвом на 0,5 ставки керівником дитячої арт-студії Золоті струни .

Судом також встановлено, що позивачка є головою первинної профспілкової організації комунального закладу Палац Культури Титан Запорізької місцевої вільної профспілки Світанок , про що листом від 02 травня 2018 року було повідомлено директора КЗ Комунальний заклад Титан Бойко Т.В. Вказана обставина відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Згідно положень Статуту Запорізької місцевої вільної профспілки Світанок 2015 , копія якого додається до уточнення до позовної заяви, а саме п. 3.10 гарантії члена Профспілки зазначено, що член профспілки не може бути звільнений з роботи з ініціативи роботодавця, без згоди профспілкового органу, а зміна умов трудового договору, оплати праці та звільнення керівника профспілки, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу.

Відповідно до вимог п. 8.1. Колективного договору Комунального закладу Палац культури Титан на 2017 -2018 роки, прийнятого на загальних зборах трудового колективу 28.04.2017 року (зареєстровано управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району, реєстраційний номер 137 від 06 червня 2017 р.), - член профспілки не може бути звільнений з роботи без узгодження з профспілковим комітетом, крім випадків визначених чинним законодавством.

Матеріали справи не містять згоди виборного органу первинної профспілкової організації комунального закладу Палац Культури Титан Запорізької місцевої вільної профспілки Світанок щодо звільнення ОСОБА_1 . У відзиві на позов, відповідачем також зазначено, що адміністрація КЗ КП Титан не зверталась за згодою до органу первинної профспілкової організації.

Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено правило згідно з якою, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції Міжнародної Організації Праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві. Проте, відповідачем, як роботодавцем, не спростовано доводи позивача та не доведено обґрунтованості звільнення останнього.

Тобто, у справах про поновлення на роботі обов`язок доведення правомірності звільнення працівника з ініціативи роботодавця лежить саме на роботодавцеві.

Статтею 235 КЗпП визначено, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи факт звільнення позивача з посади керівника самодіяльного колективу, то для відновлення порушеного права, ОСОБА_1 підлягає поновленню саме на посаді керівника самодіяльного колективу, тобто на посаді з якої було звільнено.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Позивачем надано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 01 вересня 2018 р. по 07 листопада 2019 р. в сумі 23 379,84 грн., із розрахунку 78,72 грн. (середньоденна заробітна плата) х 282 (робочих днів), та компенсації невиплаченого доходу у зв`язку з порушенням строку їх виплати в сумі 17870,22 грн..

Компенсація невиплаченого доходу у зв`язку з порушенням строку їх виплати, передбачена Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, відповідно до якої, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Заперечень щодо вказаного розрахунку суми вимушеного прогулу в розмірі 23379,84 грн., та компенсації в сумі 18820,77 грн., від відповідача не надійшло.

Згідно п. 1 ст. 76 ЦПК України, Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 року у справі № 359/10023/16-ц дійшов висновку, що суд має визначати суму середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Таке відрахування податків й обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становища працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувалися б податки та збори.

Отже, згідно вказаного правового висновку, середній заробіток який стягується судом на користь працівника з роботодавця мають зазначатись судом без виключення з них податків і зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду.

За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу у розмірі 23379,84 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.

Суд також приходить до висновку, що незаконним звільнення позивача з роботи, спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки були принижені її професійні та ділові якості, бо вона сумлінно працювала в цьому закладі, має грамоти та нагороди. Залишившись без частини доходу, позивачка повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих в`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що діями відповідача, які полягали в незаконному звільненні позивача з роботи, позивачу було завдано моральну шкоду.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_1 у зв`язку з неправомірними діями відповідача, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10 Лютого 2010 року SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58).

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 11400 гривень, суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. ст. 137 ЦПК, Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача, клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не надходило.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено: договором про надання адвокатської (правничої) допомоги від 10 вересня 2018 року № 28/2018, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Адвоката ОСОБА_3 № 884 виданого рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 23 червня 2011 року № 35, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Адвоката ОСОБА_4 , виданого на підставі рішення ради адвокатів Запорізької області від 28 серпня 2015 р. № 11, ордеру на надання правової допомоги ЗП № 73945, ордеру на надання правової допомоги ЗП № 097004, квитанціями до прибуткового касового ордеру на суму 11400 грн., актом прийому передачі виконаних робіт/правничих послуг від 07.11.2019 р. Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, від відповідача не надходили.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009,п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Верховним судом у справі № 826/841/17 від 05.09.2019 р. зазначено, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом наданих послуг, розміром позовних вимог, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу Палац культури Титан про звільнення та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ Комунального закладу Палац культури Титан (Ідентифікаційний код юридичної особи 32539530, вул. Перемоги, буд. 131, м. Запоріжжя) № 68 к/тр від 29 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з 31 серпня 2018 року з посади керівника самодіяльного колективу.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 31 серпня 2018 на посаді керівника самодіяльного колективу Комунального закладу Палац культури Титан (Ідентифікаційний код юридичної особи 32539530, вул. Перемоги, буд. 131, м. Запоріжжя);

Стягнути з Комунального закладу Палац культури Титан (Ідентифікаційний код юридичної особи 32539530, вул. Перемоги, буд. 131, м. Запоріжжя) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу без урахування (утримання) податків і зборів, у сумі 23379 (двадцять три тисячі триста сімдесят дев`ять) гривень 84 копійки, компенсацію невиплаченого доходу у сумі 18820 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 77 копійок, та моральну шкоду у сумі 1000,00 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника самодіяльного колективу Комунального закладу Палац культури Титан (Ідентифікаційний код юридичної особи 32539530, вул. Перемоги, буд. 131, м. Запоріжжя) підлягає виконанню негайно.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Комунального закладу Палац культури Титан (Ідентифікаційний код юридичної особи 32539530, вул. Перемоги, буд. 131, м. Запоріжжя) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: А.В. Воробйов