Рішення

від 23.12.2019 по справі 320/4048/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року № 320/4048/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання прийняти рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення №531/8 від 11 травня 2019р. Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в частині надання відмови позивачу у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 0,0734 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с. Проців, Бориспільського району Київської області;

зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0734 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с. Проців, Бориспільського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2019р. позивач звернувся до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Проців Бориспільського району Київської області, площею 0,0734 га. За результатами розгляду заяви, відповідачем було прийнято рішення за №531/8 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства , яким позивачу відмовлено у наданні такого дозволу. Позивач вважає, що вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки спірне рішення не містить належного мотивування відмови, як то передбачено ст. 118 Земельного кодексу України. Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 31 липня 2019р. провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників у судове засідання на 25 вересня 2019р., яке не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному.

У судове засідання призначене на 12 листопада 2019р. позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Також відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позов.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2019р. позивач звернувся до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Проців Бориспільського району Київської області, розміром 0,0734 га. До вказаної заяви позивачем було долучено графічний матеріал бажаної земельної ділянки.

За наслідком розгляду заяви позивача, Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області прийнято рішення за № 531/8 від 11 травня 2019р. Про надання дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства . З виписки вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Проців Бориспільського району Київської області було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження, рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зобов`язані перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження та з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Стаття 81 Земельного кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, статтями 12, 116, 122 Земельного кодексу України.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у межах норм безоплатної приватизації, подає заяву (клопотання) до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України, у клопотанні про одержання земельної ділянки зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні та інші матеріали. Відповідний орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що для отримання громадянином у власність земельної ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути відповідну заяву (клопотання) громадянина у місячний строк і вирішити питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова в наданні такого дозволу повинна бути мотивованою і можлива лише у разі невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою містить лише посилання на ст.ст.12, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України , а також посилання на врахування генерального плану с. Проців.

У той же час, як зазначалось вище, обов`язок суб`єкта владних повноважень надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обмежений лише підставами, визначеними ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Зі змісту оскаржуваного рішення, судом встановлено, що воно не містить належного мотивування, як того вимагає ст. 118 Земельного кодексу України. Посилання відповідача у рішенні на положення ст.ст.12, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України не дають суду можливості встановити причини відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки вказані норми лише регламентують повноваження сільських рад у земельних відносинах. Зазначення в оскаржуваному рішенні про врахування генерального плану с. Проців, також не є достатньою підставою для надання відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд, зазначає, що навіть якщо бажане місце розташування земельної ділянки позивача в якійсь мірі суперечило генеральному плану с. Проців, то це могло стати підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. (ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України).

Тобто лише у проекті відведення земельної ділянки, який міститиме усі вищеперелічені складові буде чітко відображено наявність або відсутність перешкод для набуття земельної ділянки у власність.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 р. по справі № 818/1976/17 прийшов до такого висновку: …Суд зазначає, що надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб`єктом владних повноважень, а земельні ділянки - передані заявникам (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17)… .

Таким чином, без спеціальних досліджень неможливо чітко встановити місце розташування запитуваної позивачем земельної ділянки, відтак неможливо стверджувати про невідповідність її генеральному плану села Проців.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача є неправомірною, оскільки встановлення підстав для відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, що розташована на території Процівської сільської ради, здійснювалось відповідачем без належних документальних підтверджень.

Відповідно до частин 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У спірних правовідносинах відповідач не навів належних обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Процівської сільської Бориспільського району Київської області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 241- 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №531/8 від 11 травня 2019р. Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в частині надання відмови ОСОБА_1 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 0,0734 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с. Проців, Бориспільського району Київської області.

Зобов`язати Процівську сільську раду Бориспільського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2019р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0734 га, яка розташована за адресою: с. Проців, Бориспільського району Київської області, з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині рішення.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 04363596).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.