Постанова

від 30.06.2020 по справі 320/4048/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4048/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Суддя-доповідач: Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання прийняти рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №531/8 від 11 травня 2019 року Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в частині надання відмови позивачу у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 0,0734 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с.Проців, Бориспільського району Київської області;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0734 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с.Проців, Бориспільського району Київської області.

Позов обґрунтовано тим, що 11 травня 2019 року позивач звернувся до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Проців Бориспільського району Київської області, площею 0,0734 га. За результатами розгляду заяви, відповідачем було прийнято рішення за №531/8 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства , яким позивачу відмовлено у наданні такого дозволу. Позивач вважає, що у змісті даного рішення відсутні підстави, передбачені статею 118 Земельного кодексу Україи, а отже вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року даний адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №531/8 від 11 травня 2019 року Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в частині надання відмови ОСОБА_1 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 0,0734 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с. Проців, Бориспільського району Київської області.

Зобов`язано Процівську сільську раду Бориспільського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0734 га, яка розташована за адресою: с. Проців, Бориспільського району Київської області, з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині рішення.

В іншій частині позову - відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення не містить належного мотивування, як того вимагає стаття 118 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було вчинено всіх необхідних дій щодо встановлення причин відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не витребувано всіх необхідних доказів, а тому рішення винесене на не відповідних законодавству висновках. Зазначено, що жодною нормою Закону України Про місцеве самоврядування чи Земельного кодексу України не передбачено, яким чином повинно виглядати мотивування відмови сільської ради.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у с. Проців Бориспільського району Київської області, площею 0,0734 га. За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення за №531/8 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства , яким позивачу відмовлено у наданні такого дозволу.

Позивач вважає, що вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не містить належного мотивування відмови, як це передбачено статтею 118 Земельного кодексу України. Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні даного позову, судом встановив, що оскаржуване рішення не містить належного мотивування, як того вимагає статті 118 Земельного кодексу України, а посилання відповідача на положення статей 12, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, п.34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України не дають суду можливості встановити причини відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки вказані норми лише регламентують повноваження сільських рад у земельних відносинах. Зазначення в оскаржуваному рішенні про врахування генерального плану с. Проців, також не є достатньою підставою для надання відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (надалі за текстом - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б) ч.1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ч. 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. в) ч.1 статті 81 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивачем подано до уповноваженого органу клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства разом з відповідними додатками.

З системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм ч.7 статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (ч.4 статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (ч.7 статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (ч.7 статті 118 Земельного кодексу України та ч.3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Так, апеляційна скарга Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області грунтується на твердженні, що висновок суду першої інстанції прямо суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України, в якому зазначено, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може слугувати саме невідповідність Генеральному плану в тому чисті.

Однак, відповідачем не надано будь-яких належних та достовірнх доказів, що підтверджують невідповідність місця розташування земельної ділянки, щодо якої позивачем подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом не було досліджено Генеральний план або План зонування земель територіальної громади с. Проців. При цьому, скаржником не було долучено до матеріалів справи вказаних документів, а також не було пояснено, у зв`язку з чим заява позивача не відповідає їм. Відтак, суд ввважає таке посилання безпідставним і необгрунтованим, тому не приймає його до уваги.

Слід зазначити, що представник Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області не скористався правом надати відзив на позов в суді першої інстанці задля обгрунтування законності рішення відповдіача та не з`явився у судове засідання для надання пояснень.

Також представником відповідача не було надано жодних доказів і до апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що в оскаржуваному рішенні про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства від 11 травня 2019 року не вказано вмотивованої підстави його прийняття, що свідчить про порушення відповідачем права позивача на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

А отже, колегія суддів погодилась з тим, що з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, відповідно до позиції Верховного суду, викладеної у справах № 21-358а13 та № 806/3787/13-а, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, наведеним в оскаржуваному рішенні, про те, що саме у проекті відведення земельної ділянки буде чітко відображено наявність або відсутість перешкод для набуття земельної ділянки у властість.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Таким чином, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку