Рішення

від 23.12.2019 по справі 460/3087/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 460/3087/19

РІШЕННЯ

іменем України

23 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Грицівського вищого професійного училища № 38 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Грицівського вищого професійного училища № 38, у якій просить визнати протиправною бездіяльність Грицівського вищого професійного училища № 38 щодо не нарахування та не виплати випускнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-IV у розмірі 9600 грн та зобов`язати Грицівське вище професійне училище № 38 нарахувати та виплатити випускнику ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-IV у розмірі 9600 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в статусі дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнувши вісімнадцятирічного віку, у 2017 році закінчив навчальний заклад Грицівське вище професійне училище №38, де здобув робітничу професію "Кухар 3 (третього) розряду".

Вказує, що на запит ОСОБА_1 Грицівське професійне училище №38 листом від 21.06.2019 за №524 повідомило, що ОСОБА_1 , як випускникові навчального закладу з числа дітей позбавлених батьківського піклування виплата одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку не здійснювалась з підстав не працевлаштування після закінчення навчання.

Вважає бездіяльність Грицівського вищого професійного училища № 38, яка полягає у не виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку протиправною, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Від представника відповідача на адресу суду 09.12.2019 надійшов відзив, в якому останній зазначає, що підстав для виплати випускнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-IV у розмірі 9600 грн немає, оскільки право на виплату спірної допомоги триває лише до досягнення особою 18 - річного віку.

Із урахуванням наведеного просив в задоволенні позову відмовити.

Крім того, зазначив, що позовна заява подана з пропущенням шестимісячного терміну для звернення до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20 липня 2006 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 навчався в Грицівському вищому професійному училищі № 38 з 01.09.2015 по 17.02.2017 за професією "Кухар; пекар" та протягом навчання знаходився на повному державному утриманні та отримував виплати як дитина, позбавлена батьківського піклування, а з 27.01.2017 як особа з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, в повному обсязі.

Згідно поданої заяви ОСОБА_1 від 31.01.2017, наказу по Грицівському ВПУ-38 від 17.02.2017 за №6 "В-УДЗ" "Про відрахування зі складу учнів ОСОБА_1 у зв`язку з випуском", позивачу була присвоєна робітнича кваліфікація "Кухар 3 (третього) розряду".

На запит позивача Грицівське професійне училище №38 листом від 21.06.2019 за №524 повідомило, що ОСОБА_1 , як випускникові навчального закладу з числа дітей позбавлених батьківського піклування виплата одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку не здійснювалась з підстав не працевлаштування після закінчення навчання.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 січня 2005 року № 2342-IV (далі - Закон № 2342-IV).

Абзацом 3 ст. 1 Закону № 2342-IV передбачено, що діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Статтями 3 та 4 Закону № 2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 7 статті ст. 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Відповідно до ст.25 Закону № 2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Підпунктом 4 пункту 13 постанови КМ України № 226 від 05.04.1994 року встановлено, що учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Пунктом 2 прикінцевих положень Закону №2342-IV передбачено, що Закони України та інші нормативно - правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, з системного аналізу норм Закону №2342-IV та постанови КМ України №226 від 05.04.1994 року судом встановлено, що норми постанови №226 в частині порядку відшкодування виплати одноразової грошової допомоги не суперечать вимогам Закону, а лише встановлюють порядок виплат, передбачених цим Законом та, відповідно, підлягають для застосування.

Таким чином, оскільки позивач подав заяву про відрахування зі складу учнів та відповідачем розглянуто на засіданні педагогічної ради 08.02.2017 протокол №9, де було прийнято рішення про відрахування ОСОБА_1 в зв`язку з випуском по поетапній атестації та направлено на роботу в ФГ "Агроінвестпроект-2005", однак на роботу в ФГ "Агроінвестпроект-2005" позивач не з`явився та документів про самостійне працевлаштування не надав, тому суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду по причині пропуску позивачем строку звернення до суду, суд звертає увагу відповідача на те, що відмова про виплату одноразової грошової допомоги датована 21.06.2019, а позивач звернувся з позовною заявою 31.10.2019, тобто в межах строку передбаченого ч.2 ст.122 КАС України, а тому вказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст.139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Грицівського вищого професійного училища № 38 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Грицівське вище професійне училище № 38 (вул. Ломоносова, 10,смт. Гриців,Шепетівський район, Хмельницька обл.,30455 , код ЄДРПОУ - 02548535)

Головуючий суддя О.П. Шевчук