Постанова

від 19.12.2019 по справі 649/1145/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 року м. Херсон

Справа № 649/1145/18

Провадження № 22-ц/819/1752/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Бездрабко В. О., Вейтас І. В.. секретарПісоцька Т. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області у складі судді Мамаєва В. А. від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вікторія про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства Вікторія про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовної заяви зазначила, що вона, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ХС № 005817, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15, є власником земельної ділянки загальною площею 5,190 га.

Після набуття права власності на земельну ділянку вона усно домовилася з головою ФГ Вікторія - Осіновим В. Є. про укладення письмового договору оренди землі строком на 5 років, однак відповідач постійно відкладав виготовлення цього договору, при цьому кошти за використання земельної ділянки вона отримувала.

У жовтні 2018 року вона випадково дізналася, що з 2010 року відповідач використовує її земельну ділянку на підставі невідомого їй договору оренди землі. Після подання відповідного запиту до Відділу у Великолепетиському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, вона дізналася про те, що 23 грудня 2010 року невідомою особою від її імені було укладено договір оренди землі строком на 25 років, який зареєстровано у Великолепетиському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 серпня 2011 року № 652120004000151.

Позивач зазначала, що ніякого договору оренди земельної ділянки вона ФГ Вікторія не підписувала та не укладала, своєї земельної ділянки в оренду не передавала, нікого для цього не уповноважувала, і ні в якій іншій формі не виявляла бажання передати в оренду відповідачу свою земельну ділянку.

Оскільки відповідач постійно приховував від неї факт наявності договору оренди землі, а лише казав, що він буде укладений у майбутньому, вона не знала і не могла знати про факт укладення оспорюваного договору у 2010 році, внаслідок чого з поважних причин пропустила строк позовної давності.

Позивач просила суд визнати причини пропуску строку позовної давності звернення до суду поважними, визнати недійсним договір оренди землі, укладений 23 грудня 2010 року між нею та фермерським господарством Вікторія ; зобов`язати фермерське господарство Вікторія повернути їй земельну ділянку загальною площею 5,190 га. та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що про існування оспорюваного договору оренди земельної ділянки вона дізналася у 2018 році після зміни голови ФГ Вікторія ; позовна давність не поширюється на вимогу про повернення земельної ділянки, оскільки таке порушення є триваючим, відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою на підставі недійсного договору, тому строк позовної давності не сплинув.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ФГ Вікторія , посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги просило її залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначило, що у суді першої інстанції 09 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 пояснила, що у 2001 році вона вирішила передати землю в оренду ФГ Вікторія , в подальшому її не влаштувало, як з нею розрахувалися по орендній платі та звернулася з цього приводу до голови ФГ Вікторія - Чиж А. В.; вона вирішила піти, однак не було до кого, а на початку 2018 року дізналася, що ОСОБА_2 набирає людей; вона звернулася до ОСОБА_3 , яка сказала їй, що тільки через суд, оскільки договір зі мною заключено на 25 років, тому вона звернулася до суду.

Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог щодо визнання договору оренди недійсним, внаслідок відсутності волевиявлення позивача та факту обізнаності нею про існування спірного договору з моменту його укладення, а відтак і пропуску строку для звернення до суду за захистом свого права.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, оскільки він суперечить обставинам справи і до нього суд дійшов у порушення норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,190 га, розташованої на території Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-XC № 005817, виданим 20 березня 2002 року Князегригорівською сільською радою /а. с. 9/.

Відділом Держкомзему у Великолепетиському районі Херсонської області 04 серпня 2011 року за № 652120004000151 зареєстровано договір оренди від 23 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 і ФГ Вікторія /а. с. 4 - 5/.

Відповідно до висновку експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 54-ПТ від 10 травня 2019 року, підпис у договорі оренди землі від 23 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія (першому примірнику та другому примірнику, що міститься у реєстраційній справі) у розділі Реквізити і підписи сторін, у графі Підпис , і підпис від імені ОСОБА_1 в актах приймання - передачі земельної ділянки від 04 серпня 2011 року, у графі власник земельної ділянки (у першому примірнику, який є невід`ємною частиною договору оренди землі та у другому примірнику - реєстраційній справі) виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою /а. с. 134 - 154/.

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. ст. 14, 17 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Положеннями частини першої статті 16 ЗУ Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Спірний договір та акт прийому-передачі земельних ділянок, укладені від імені позивача, підписані не нею, а іншою особою, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Оскільки позивач особисто не підписувала договір оренди землі, і такого повноваження іншій особі, в установленому законом порядку не надавала, що свідчить про відсутність її волі на укладення спірного договору, тому наявні правові підстави для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки власнику.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено вважала що правовідносини виникли з інших підстав.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року справа № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18). Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 624/608/16-ц (провадження № 61-12999св18), від 30 січня 2019 року у справі № 624/652/16-ц (провадження № 61- 19442св18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 624/654/16-ц (провадження № 61-19481св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи, викладені у відзиві ФГ Вікторія на апеляційну скаргу щодо обізнаності позивачки про існування між нею і останнім договірних відносин з моменту їх укладення, зокрема, посилання на пояснення ОСОБА_1 в суді першої інстанції, не відповідають дійсності та підлягають відхиленню, оскільки спростовуються аудіозаписом судового засідання від 09 вересня 2019 року, у якому ОСОБА_1 пояснила: ОСОБА_4 віддати землю. Це був усний договір, десь у 2001 році. Ми не заключали договір. Потім мене не влаштувало, як розрахувались… У мене взагалі немає ніякого договору. Коли повідомила Тосю, що хочу піти, вона сказала - через суд, у нас договір на 25 років. Тоді я вирішила все оспорити і призначила експертизу .

Таким чином колегія суддів вважає, що фактичні обставини, встановлені у даній справі, свідчать про те, що починаючи з 2001 року ОСОБА_1 за усною домовленістю передала у користування ФГ Вікторія належну їй земельну ділянку, яка використовувалася господарством на зазначених умовах до 2010 року.

Належні, достовірні і допустимі докази про обізнаність позивачки щодо існування договору з моменту його укладення, якими пояснення свідка ОСОБА_5 , допитаної у суді першої інстанції, на думку колегії суддів, не являються, відповідач, у порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, суду не надав.

Колегія суддів вважає, що про факт існування спірного договору оренди землі, позивачці стало відомо з усної телефонної розмови у 2018 році з головою ФГ Вікторія - Чиж А. В., у зв`язку з чим ОСОБА_1 було зроблено запит до відділу у Великолепетиському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та 01 листопада 2018 року отримано письмову відповідь про підстави використання ФГ Вікторія належної позивачці земельної ділянки /а. с. 8/.

Таким чином колегія суддів вважає, що правовідносини між сторонами за договором оренди не виникли; до 2018 року позивач не знала про існування письмового договору оренди земельної ділянки та акту прийому-передачі земельної ділянки, і вважала, що земельна ділянка використовується за усною домовленістю з ФГ Вікторія , тому факт такої обізнаності позивачки у 2018 році, спочатку у телефонній розмові з ОСОБА_6 а потім з письмової відповіді відділу у Великолепетиському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, і є початком перебігу строку позовної давності, коли вона довідалася про порушення свого права, а саме про факт укладення з відповідачем саме письмового договору оренди землі, і саме на умовах, зазначених у ньому.

Тому строк позовної давності звернення з позовом до суду позивачкою не пропущено.

Доводи відповідача не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені.

Наявність у відповідача під час державної реєстрації спірного договору та у реєстраційній справі всіх необхідних документів щодо належної позивачці земельної ділянки та її особистих даних, не спростовують факту відсутності волевиявлення останньої, оскільки спірний договір вона не підписувала.

Таких же висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 145/1089/17 (провадження № 61-45521ск18), від 17 липня 2019 року у справі № 403/563/16-ц (провадження № 61-18935св18), від 18 липня 2019 року у справі № 625/604/16-ц (провадження № 61-3250св18).

Враховуючи вище зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно вимог ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 3 659,84 грн (1 409,60 грн - судовий збір при подачі позову до суду; 2 250,24 грн - по оплаті почеркознавчої експертизи) та 2 115 грн - витрат по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 23 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вікторія , зареєстрований у Великолепетиському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 04 серпня 2011 року за № 52120004000151.

Зобов`язати Фермерське господарство Вікторія (код ЄДРПОУ 32259834) повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 5,190 га, розташовану на території колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий № 6521282200:05:047:0997.

Стягнути з Фермерського господарства Вікторія на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 659,84 грн (1 409,60 грн - судовий збір при подачі позову до суду; 2 250,24 грн - по оплаті почеркознавчої експертизи) та 2 115 грн - витрат по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Дата складання повного судового рішення 23 грудня 2019 року.

Головуючий Л. П. Воронцова Судді: В. О. Бездрабко І. В. Вейтас