Постанова

від 21.12.2019 по справі 534/1399/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1399/18 Номер провадження 22-ц/814/2991/19Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С. І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Бондаревська С.М., Кривчун Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньопланівської міської ради

на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року, постановлене суддею Сьоря С.І. (повний текст складено 26 вересня 2019 року),

по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньопланівської міської ради, директора комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньопланівської міської ради Яроша Сергія Михайловича про визнання наказу про припинення трудового договору (контракту) незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

26.09.2018 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Про припинення трудового договору (контракту) за п.1 ст.40 КЗпП України від 31.08.2018 №55, поновити її на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради із 15.08.2018, виплативши заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку вартості однієї години праці 84,55 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. та 704,80 грн. судового збору.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що на виконання судового рішення від 15.08.2018 (справа №534/279/18) наказами підприємства від 31.08.2018 №625 та №38 була поновленана посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради та цього ж дня наказом №55 звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним та заперечує зміни в організації управління виробництвом на підприємстві, наслідком чого стало виведення посади змінного інженера аварійно-диспетчерської служби, посадові обов`язки якого наразі виконують змінні майстри. Наголошує на своїх перевагах перед іншими працівниками та спроможності виконувати посадові обов`язки змінного майстра АДС, посада якого, чи будь-яка інша рівнозначна, запропонована їй не була, а звільнення відбулося без згоди профспілкової організації, членом якого вона є. Припускає, що саме її активна участь, як члена Полтавського обласного об`єднання Конфедерації Вільних профспілок України, у захисті прав та інтересів найманих працівників КП ВУВК, стала підставою її звільнення.

Зазначає, що не була проінформована роботодавцем про умови праці у день її поновлення та того ж дня була звільнена із займаної посади, що є порушенням ст.29 КЗпП України, тоді як запис в трудовій книжці про таке звільнення не містить відомостей щодо періоду, з якого відбулося поновлення та з якої саме посади її звільнено. Вважає, що роботодавець порушив форму трудового договору та порядок реєстрації трудового договору між працівником, давши вказівку охороні не допускати її на територію підприємства, чим фактично, незаконно відсторонив від роботи та порушив ст.46 КЗпП України.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ директора комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради №55 від 31 серпня 2018 року про припинення трудового договору (контракту), яким ОСОБА_1 31 серпня 2018 року звільнено з роботи з посади змінного інженера аварійно-диспетчерської служби комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради на підставі п.1ст.40 КЗпП .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради з 31 серпня 2018 року.

Стягнуто з комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 серпня 2018 року по 18 вересня 2019 року в сумі 90 176 грн. 24 коп., 6 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 42 грн. 29 коп. судового збору.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради на користь держави 1606 грн. 56 коп. судового збору.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення районного суду вмотивовано тим що, звільнення працівника проведено із істотним порушення норм законодавства про працю, що є підставою для поновлення позивачки на займаній посаді з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із принципів розумності та справедливості, а також з огляду на тривалість страждань, яких зазнала позивачка внаслідок повторного звільнення, ухваливши достатнім для відшкодування 6 000,00 грн.

КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньопланівської міської ради оскаржило рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що наказ №55 від 31.08.2018 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади змінного інженера підприємства прийнятий на виконання наказу №857 від 28.11.2017 Про зміну до штатного розкладу , яким із 01.02.2018 посаду змінного інженера аварійно-диспетчерської служби виключено зі штатного розкладу підприємства. Вважає, що саме від 28.11.2017 почав свій перебіг терміну щодо реалізації вимог ст.ст.40, 42,49-2 КЗпП України.

28.11.2017 відповідач повідомив профспілковий комітет членів первинної профспілкової організації Комсомольського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, членом якого на момент звернення була позивачка, про її вивільнення, та отримав згоду і роз`яснення, що у разі незгоди ОСОБА_1 на працевлаштування за запропонованими посадами, необхідно провести звільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України з 01.02.2018.

29.11.2017 позивача персонально попереджено про внесення змін до штатного розкладу згідно наказу №857 від 28.11.2017 та надано для ознайомлення перелік всіх наявних на підприємстві вакантних посад, знайомитися з якими позивачка відмовилася.

Щодо переваг позивачки при залишені на роботі зазначає, що її освітній рівень, безперервний стаж роботи та наявність інвалідності, встановленої внаслідок виробничої травми на підприємстві були враховані роботодавцем, оскільки позивачці було надано першочергове право обійняти запропоновані посади.

Заперечує доводи позивача, що підставами звільнення стала її активна участь у захисті прав та інтересів найманих працівників КП ВУВК, як члена Полтавського обласного об`єднання Конфедерації Вільних профспілок України. Зазначає, що членство позивача одночасно в декількох первинних профспілкових організаціях не впливає на наведену згоду, а дозвіл на звільнення працівника дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець, що узгоджується із нормами ч.5 ст.39 Закону України Про професійні спілки та гарантії їх діяльності . Тоді як діяльність Полтавського обласного об`єднання Конфедерації Вільних профспілок України, в особі її голови Москальця М.О., на думку відповідача, є неповноважною, в тому числі з підстав, що за офіційними відомостями представництво юридичної особи з 12.05.2016 здійснюється ОСОБА_2 .

Стосовно висновків суду, що роботодавцем по відношенню до позивачки не було виконано пункт 6 наказу №608 та замість цього запропоновано інші посади зазначає, що реалізація кадрових та адміністративно управлінських рішень підприємством є компетенцією власника або уповноваженого ним органу і суди не повинні втручатися в їх здійснення. При цьому, відповідач погоджується із такими висновками суду, тому що на підставі цього наказу у позивачки, як працівника, не виникли, не змінилися і не припинилися трудові правовідносини з підприємством. Правомірність такого наказу позивачем не оскаржувалася ні до суду ні до комісії по трудових спорах.

З огляду на правомірність звільнення, вважає відсутніми підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

16.12.2019 ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Відповідно до ч.13 ст. 7 та ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Судом установлено та не оспорюється сторонами, що наказом Про припинення трудового договору (контракту) від 13.02.2018 №07 ОСОБА_1 звільнено з посади змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства за скороченням штатів на підставі п.1ст.40 КЗпП України ./а.с.26 т.1/

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 15.08.2018 (справа №534/279/18) наказ Про припинення трудового договору (контракту) від 13.02.2018 №07 скасовано, як незаконний, поновлено ОСОБА_1 на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради із 13.02.2018, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47 318,61 грн. та 5 000,00 грн. моральної шкоди./а.с.39-42 т.1/

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання, про що постановлено додаткове рішення від 31.08.2018./а.с.44 т.1/

На підставі наведених судових рішень, наказом від 31.08.2018 за №625, ОСОБА_1 поновлено на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради із виплатою середнього заробітку за один місяць./а.с.35 т.1/ ОСОБА_1 ознайомлюватися із цим наказом відмовилася, про що складено акт від 03.09.2018./а.с.63 т.1/

Наказом (розпорядження) від 31.08.2018 №38 прийнято ОСОБА_1 на роботу на посаду змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради із 31.08.2018./а.с.36 т.1/

31.08.2018, у зв`язку із скороченням штату згідно наказу №857 від 28.11.2017, змінному інженеру аварійно-диспетчерської служби ОСОБА_1 запропоновані наявні на підприємстві вакансії: фахівець із збуту відділу збуту, начальник служби КВПіА, інженер з охорони праці, про що складено акт. Від підпису акту ОСОБА_1 відмовилася, що засвідчили своїми підписами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 /а.с.116-117 т.1/

Наказом (розпорядження) №55 від 31.08.2018 Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньоплавнівської міської ради на підставі п.1 ст.40 КЗпП (за скороченням штатів)./а.с.37 т.1/

При ознайомленні з наказом №55 від 03.09.2018 Про припинення трудового договору ОСОБА_1 його порвала, про що складено акт від 03.09.2018./а.с.66 т.1/

Згідно розрахункового листка за грудень 2017 року, в грудні 2017 року позивачка відпрацювала 23 дні та їй нараховано заробітну плату у розмірі 7922 грн. 35 коп. Відповідно до розрахункового листа за січень 2018 року, у січні 2018 року позивачка відпрацювала 23 дні та їй нараховано заробітну плату у розмірі 7 849 грн. 92 коп./а.с.23 т.1/

Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 проведено із істотним порушення норм законодавства про працю. Зокрема, роботодавцем не запропоновано позивачці, посада якої підлягала скороченню, рівнозначної їй за кваліфікаційним рівнем посади, не враховано її переважне право на залишення на роботі та не погоджено таке вивільнення із первинною профспілкою організацією, членом якої є позивачка. З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення позивачки на займаній посаді з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розмір моральної шкоди підлягає до стягнення з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Апеляційний суд з такими висновками районного суду погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність зазначеного висновку не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки доказів та довільним тлумаченням норм права на свою користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), п.п.2-5,7 ст.40 і п.п.2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (ч.1 ст.43 КЗпП України).

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України , про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40 , ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України , роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Виконання наведених норм є запорукою дотримання принципу пропорційності, як в частині забезпечення конвенційного права особи на працю, так і в частині реалізації роботодавцем кадрових та адміністративно управлінських рішень.

Реалізація відповідачем управлінських рішень шляхом внесення змін до штатного розкладу підприємства, з огляду на правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018у справі №519/160/16-ц та від 06.02.2018 у справі №696/985/15-ц, не є предметом оцінки суду, тоді як наявність підстав для такого звільнення працівника є його обов`язком.

Відповідно до вимог статей 12 , 13 , 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предмет доказування становлять обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України) .

Як убачається із матеріалів справи, предметом спору у справі, що переглядається, а відповідно - предметом доказування є правомірність наказу Про припинення трудового договору (контракту) від 31.08.2018 №55 та законність звільнення позивача з роботи. Зазначена в оспорюваному наказі підстава його прийняття, а саме, наказ №857 від 28.11.2017 Про зміну до штатного розкладу , з огляду на обставини справи, не спростовує висновок суду першої інстанції , що роботодавцем не дотримані вимоги ст.ст.40, 42,49-2 КЗпП України при повторному звільнення позивача з роботи.

Відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15.08.2018 (справа №534/279/18) наказ Про припинення трудового договору (контракту) від 13.02.2018 №07 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України скасовано, як незаконний, поновлено ОСОБА_1 на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства`Горішньоплавнівської міської ради із 13.02.2018.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало чинності, встановлено обставини, які є преюдиційними у даній справі - підприємство не виконало вимоги ст.ст.40,42,49-2 КЗпП України, не запропонувавши працівнику вакантні посади, зокрема, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення, а також не врахувавши наявність у позивача переважного права на залишенні на роботі. Крім того, звільнення позивача проведено за відсутності згоди Полтавського обласного об`єднання конфедерації Вільних профспілок України, членом якої на день звільнення була позивач профспілки, що є порушенням вимог ч.2 ст.43, ст.252 КЗпП України та ч.3 ст.41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності . Викладені висновки підтверджені постановою Верховного суду від 12.04.2019, яким рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15.08.2018 та постанову Полтавського апеляційного суду від 07.11.2018 залишено без змін./а.с.228-231 т.1/

Підприємство, приймаючи наказ від 31.08.2018 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, та звільнивши її в цей же день за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, порушило трудове законодавство, яке регламентує процедуру вивільнення працівника. При цьому вдалося до створення видимості дотримання вказаної процедури звільнення, запропонувавши позивачу посади, які не відповідали її кваліфікації та досвіду.

З огляду на те, що поновлення позивачки на посаді відбулося на підставі судового рішення, що підлягає негайному виконанню, остання мала бути поновлена на посаді із 13.02.2018, однак, за наявності волевиявлення роботодавця на кадрові зміни, початок перебігу строку щодо реалізації роботодавцем вимог ст.ст.40, 42, 49-2 КЗпП України має обраховуватися з 31.08.2018. Оскільки після поновлення позивачки на займаній посаді роботодавцем такі заходи вжиті не були, відсутні підстави вважати, що вивільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм законодавства про працю.

Нових доказів, які б спростовували такі висновки та підтверджували дотримання роботодавцем процедури вивільнення працівника відповідачем не надано, в тому числі щодо запиту та згоди на звільнення первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та застосовані для його нарахування норми права відповідачем не спростовано, а доводи апеляційної скарги щодо таких розрахунків зводяться до відсутності підстав поновлення на посаді, та, відповідно, заперечення здійснення будь-яких компенсацій.

Визначаючи підстави та розмірморальної шкоди, районний суд правомірно виходив із того, що порушення конституційного права на працю, а також тривалість і повторюваність такого порушення, є достатніми підставами для її відшкодування в розмірі 6 000,00 грн., що відповідатиме принципам розумності та справедливості. Такий підхід також буде гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку із порушенням її трудових прав, з огляду на трудовий стаж та досягнення в роботі.

Зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст.265 ЦПК України, в тому числі в частині дотримання вимог щодо мотивованої оцінки доводів сторін, наданих ними доказів, норм права, які суд застосував та мотивів їх застосування.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргунеобхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Горішньопланівської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.12.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді С.М. Бондаревська

Т.О. Кривчун