Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 461/5094/18
провадження № 61-8726св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Львівська місцева прокуратура № 1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного суду, у складі судді Левика Я. А., від 18 березня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Львівська місцева прокуратура № 1, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення із підстав, викладених у позовній заяві. Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40730209 від 20 квітня 2018 року про реєстрацію за територіальною громадою в особі Львівської міської ради права власності на нежитлові приміщення загальною площею 308, 2 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова, у складі судді Лялюк Є. Д., від 27 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40730209 від 20 квітня 2018 року про реєстрацію за територіальною громадою в особі Львівської міської ради права власності на нежитлові приміщення загальною площею 308,2 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись із вказаним рішенням, заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 рокувизнано неподаною і повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана заступником прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, а не як третьою особою. Враховуючи те, що заступником прокурора Львівської області не виконано вимоги ухвали Львівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року та не конкретизовано у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту прокурором, підстави для звернення до суду прокурора саме у цій справи, апеляційна скарга визнана такою, що підлягає поверненню особі, яка її подала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заступник прокурор Львівської областіпросить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор оскаржив рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 року у справі № 461/5094/18, як учасник справи - третя особа, а тому не повинен був в апеляційній скарзі додатково обґрунтовувати у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та зазначати визначені законом підстави для звернення до суду прокурора з такою скаргою. Районний суд правомірно залучив до участі у справі Львівську місцеву прокуратуру № 1 в якості третьої особи, оскільки скасування рішення державного реєстратора за наслідками розгляду позовних вимог може вплинути на інтереси та обов`язки прокуратури в частині реального виконання рішення у господарській справі № 914/3366/16 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Львівська місцева прокуратура № 1, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власностіпризначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Львівська місцева прокуратура № 1, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40730209 від 20 квітня 2018 року про реєстрацію за територіальною громадою в особі Львівської міської ради права власності на нежитлові приміщення загальною площею 308, 2 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказанерішення оскаржили Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська міська рада та заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 року було залишено без руху для подання заступником прокурора Львівської області обґрунтувань на підтвердження порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та наявності передбачених законом підстав для звернення прокурора до суду із апеляційною скаргою у цій справі.
На виконання вимог вказаної ухвали Львівського апеляційного суду заступником прокурора Львівської області подано лист, в якому прокурор зазначив, що він оскаржив рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 року як учасник справи - третя особа, а тому не повинен в апеляційній скарзі додатково обґрунтовувати в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та зазначати визначені законом підстави для звернення прокурора до суду з такою скаргою. Крім цього, зазначив, що Галицький районний суд м. Львова правомірно залучив Львівську місцеву прокуратуру № 1 до справи в якості третьої особи, оскільки скасування рішення державного реєстратора може вплинути на інтереси та обов`язки прокуратури в частині реального виконання рішення у господарській справі № 914/3366/16, оскільки спірна реєстрація об`єкта нерухомості проведена на виконання рішення суду у справі № 914/3366/16 за позовом Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Львівської міської ради до ТОВ Апріорі - книга , приватного нотаріуса Осадчук І. М. про витребування нерухомого майна загальною площею 308,2 кв. м по АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності на згаданий об`єкт за ТОВ Апріорі - книга .
Вказані в листі доводи заступника прокурора Львівської області визнано необґрунтованими та ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 рокувизнано неподаною і повернуто заявнику.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава (територіальна громада) бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава (територіальна громада).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом .
Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру .
Наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді має бути обґрунтована. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185ЦПК України (частина четверта статті 56 ЦПК України).
Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах .
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини другої статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу про залишення позовної заяви, апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.
Із апеляційними скаргами на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 року, кожен окремо, звернулися Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська міська рада та заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.
Апеляційна скарга заступника прокурора Львівської області була подана, як визначив сам прокурор, в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. При цьому доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення прав Львівської місцевої прокуратури № 1, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для залишення без руху апеляційної скарги прокурора, оскільки Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, в інтересах якого вирішив діяти прокурор, самостійно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. До того ж рішення суду першої інстанції було оскаржено і Львівською міської радою. Вказані обставини свідчать про те, що органи місцевого самоврядування належним чином здійснювали захист інтересів територіальної громади, що виключає підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави (територіальної громади).
Повертаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області, подану в інтересах держави в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, апеляційний суд надав належну оцінку доводам прокурора, наведеним останнім на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, із урахуванням положень статті 23 Закону України Про прокуратуру , зважаючи на участь у цій справі двох органів місцевого самоврядування та подання ними апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором не доведено необхідності та наявності законних підстав для звернення прокурора з апеляційної скаргою на вже оскаржене у апеляційному порядку судове рішення.
Слід також зазначити, що апеляційним судом розглянуто по суті апеляційні скарги Львівської міської ради та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 року. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційні скарги Львівської міської ради та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2018 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа - Львівська міська рада про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, - відмовлено.
Вказані обставини свідчать про відсутність необхідності здійснення апеляційного перегляду справи, рішення у якій скасовано з постановленням апеляційним судом нового судового рішення, про винесення якого просив і прокурор у своїй апеляційній скарзі.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції винесена без додержання норм процесуального права.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської областізалишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2019 |
Оприлюднено | 24.12.2019 |
Номер документу | 86565341 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні