Ухвала

від 21.12.2019 по справі 392/195/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 392/195/18

провадження № 61-22537ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства Яриш Олександр Миколайович на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в справі за позовом Фермерського господарства Яриш Олександр Миколайович до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконними розпоряджень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Фермерське господарство Яриш Олександр Миколайович (далі - ФГ Яриш Олександр Миколайович ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - Маловисківська РДА) від 14 липня 2017 року № 284-р, від 17 серпня 2017 року № 312-р, від 18 серпня 2017 року №№ 319-р та 320-р, від 23 серпня 2017 року № 330-р.

Позов ФГ Яриш Олександр Миколайович обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Маловисківської РДА від 18 травня 2017 року № 214-р йому надано дозвіл на розробку технічної документації для передання в оренду земель сільськогосподарського призначення на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, а саме невитребуваних земельних ділянок (паїв) № 714, 739, 715, 735, 716 загальною площею 63,26 га. 19 травня 2017 року між ним та Маловисківською РДА укладено договір оренди вказаних земельних ділянок строком на сім років. Однією з умов вказаного договору було те, що в разі виникнення права на земельну частку (пай) договір оренди втрачає силу щодо відповідної земельної частки (паю). 23 жовтня 1995 року колективне сільськогосподарське підприємство імені Свердлова (далі - КСП імені Свердлова) отримало державний акт на право колективної власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай) отримали: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які реалізували право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земельної ділянки площею 4 512,5 га, що була надана КСП імені Свердлова згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії КР МВ 08. Вказані особи були включені до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект розподілу. Проте земельні ділянки №№ 714, 739, 715, 735, 716 розпорядженнями голови Маловисківської РДА від 14 липня 2017 року № 284-р, від 17 серпня 2017 року № 312-р, від 18 серпня 2017 року №№ 319-р, 320-р, від 23 серпня 2017 року № 330-р було передано у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 - громадянам, які не були включені до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект розподілу. З цих підстав указані розпорядження голови Маловисківської РДА є протиправними та такими, що порушують право оренди згідно з договором від 19 травня 2017 року.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року (повний текст якої складено 26 листопада 2019 року) апеляційну скаргу ФГ Яриш Олександр Миколайович залишено без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2019 року - без змін.

12 грудня 2019 року ФГ Яриш Олександр Миколайович подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Маловисківської РДА про передачу земельних ділянок у власність.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства Яриш Олександр Миколайович на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в справі за позовом Фермерського господарства Яриш Олександр Миколайович до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконними розпоряджень.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук