Постанова

від 12.12.2019 по справі 909/526/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. Справа № 909/526/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Мирутенка О.Л.,

секретар судового засідання: Харів М.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Редакційно-видавничий комплекс Злагода б/н від 09.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3695/19 від 15.10.2019),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 19.09.2019, м. Івано-Франківськ, суддя Стефанів Т.В.)

у справі № 909/526/18

порушеній за позовом

позивача: Тлумацької районної ради, м. Тлумач Тлумацького району Івано-Франківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Редакційно-видавничий комплекс Злагода , м. Тлумач Тлумацького району Івано-Франківської області

про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 533,0 м. кв., яке розташоване за адресою: Івано-Франківська область, місто АДРЕСА_1 , 10,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: Вишневський М.В. (довіреність № 206/01-17/01 від 10.12.2019),

від позивача: адвокат Дунас О.М. (ордер серії ЛВ № 171649 від 12.12.2019),

ВСТАНОВИВ :

У червні 2018 року Тлумацька районна рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Редакційно-видавничий комплекс Злагода про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 533,0 м. кв., яке розташоване за адресою: Івано-Франківська область, місто АДРЕСА_1 ,

Підставою для звернення з позовною заявою до суду слугувало неодноразове звернення відповідача до суду про визнання за ним права власності на спірне нежитлове приміщення, яке перебуває у комунальній власності позивача. Позивач в позовній заяві зазначає, що спірне майно придбано комунальною організацією - РВК "Злагода" (створено за рішенням Тлумацької районної ради від 01.03.1995 шляхом об`єднання районної друкарні з редакцією районної газети "Злагода") за бюджетні кошти, на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.1997. В результаті проведеної реорганізації майно передано на баланс правонаступника - ТОВ "РВК "Злагода". Згідно ст. 9 ЗУ "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" відповідач, в процесі реорганізації не міг набути спірне майно - нежитлове приміщення у власність безоплатно.

Дані обставини були встановлені при вирішенні справи № 909/1131/16, які згідно з ст. 75 ГПК України не потребують доказування, зокрема стосовно того, що Тлумацький РВК "Злагода" перебував у статусі комунального підприємства, а тому його майно було у комунальній власності, а не у колективній, як помилково вказано в реєстраційному посвідченні. Зазначає, що при вирішенні адміністративної справи № 809/592/17 визнано протиправним та скасовано рішення від 29.04.2016 про реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем. Рішення у адміністративній справі стосувалось виключно дій та рішення державного реєстратора.

Разом з тим, слід зазначити, що позивач при звернені з позовними вимогами до суду першої інстанції подав заяву про забезпечення позову, яку судом було задоволено та апеляційною інстанцією залишено в силі, однак, постановою Верховного Суду від 14.01.2019 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2018 скасовано в частині накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 533,0 кв. м, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. АДРЕСА_1 . В решті - судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2019 у справі № 909/526/18 позов задоволено. Визнано за Тлумацькою районною радою Івано-Франківської області (78000, Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Макухи, 12, ідентифікаційний код 04054470) право власності на нежитлове приміщення Редакційно-видавничого комплексу Злагода , загальною площею 533, 0 кв. м, розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. АДРЕСА_1 .

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно ст. 392 ЦК України, є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду, оскільки позивач є власником спірного майна. Оспорення та невизнання права власності позивача на спірне майно, з боку ТОВ "РВК "Злагода", полягає у неодноразових зверненнях до суду та реєстраційних органів про визнання права власності за відповідачем та його реєстрації. Відтак, у суду достатньо правових підстав ствердити той факт, що позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права в порядку ст. 392 ЦК України.

Разом з тим, місцевим судом враховано той факт, що в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилась справа № 909/607/19 за позовом ТОВ "РВК "Злагода" до Тлумацької районної ради про визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою вул. Кармелюка, 10 у м. АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2019 у справі № 909/607/19 в позові відмовлено, з тих підстав, що ТОВ "РВК "Злагода" не є власником спірного майна, а тому його право не порушено (на момент ухвалення рішення у даній справі, рішення у справі № 909/607/19 не набрало законної сили). За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Редакційно-видавничий комплекс Злагода звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що позивачем суду першої інстанції не було надано жодних правовстановлюючих документів чи інших доказів, які б вказували на приналежність йому спірного майна, відтак судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 392 ЦК України.

Позивачем на апеляційну скаргу відповідача 29.11.2019 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує доводи апелянта зазначаючи, що відповідач не визнає за позивачем права власності на нежитлове приміщення, оскільки неодноразово звертався до суду про визнання за ним права власності на спірне нежитлове приміщення. Крім того, відповідач 02.07.2018 звертався до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 909/1131/16, яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення.

Разом з тим, позивач зазначає, що рішенням суду першої інстанції було встановлено. що спірне нежитлове приміщення було придбано за рахунок бюджетних коштів, які є комунальною власністю, відтак і приміщення від моменту придбання його комунальним підприємством РВК Злагода мало ознаки комунального.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/526/18 розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Редакційно-видавничий комплекс Злагода та розгляд апеляційної скарги ухвалою суду від 29.11.2019 року призначено в судовому засіданні на 12.12.2019 року.

В судове засідання прибув представник апелянта/відповідача, доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" створено за рішенням Тлумацької районної ради від 01.03.1995 "Про злиття районної друкарні з редакцією районної газети "Злагода" шляхом об`єднання районної друкарні з редакцією районної газети "Злагода".

03.08.2017 державну реєстрацію РВК "Злагода" було припинено за рішенням засновників.

З вищенаведеного вбачається, що до моменту припинення державної реєстрації РВК "Злагода" комплекс являвся комунальним підприємством, форма власності - комунальна. Даний факт підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2019 за № 1005707359.

На підставі договору купівлі-продажу від 30.04.1997 РВК "Злагода" придбав у Тлумацького міського споживчого товариства будинок, що знаходиться за адресою: м. Тлумач, вул. Кармелюка, 10, загальною площею 533,0 кв. м (спірне майно). Оскільки, підприємство РВК "Злагода" має ознаки комунального підприємства, відтак придбане вказаним підприємством приміщення також є комунальним. Приміщення придбано не за кошти трудового колективу.

Слід зазначити, що дані обставини сторонами, зокрема апелянтом не заперечуються.

Разом з тим, наведені обставини встановлені в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2017 у справі № 909/1131/16 за позовом Тлумацького РВК "Злагода" до Тлумацької районної ради, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Тлумацької міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на вказане нерухоме майно та скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2017. В касаційному порядку судові рішення першої та апеляційної інстанцій не оскаржувались. Відтак, рішення суду першої інстанції у справі № 909/1131/16 набрало законної сили 26.04.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного вище вбачається, що спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю, відповідно не підлягає доказуванню повторно. Відсутні підстави для дослідження та оцінки реєстраційного посвідчення від 17.03.1998, відповідно до якого право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстроване за Тлумацьким РВК "Злагода". При вирішення справи № 909/1131/16 суд досліджував ці докази і дав оцінку вказаним обставинам.

Місцевим судом також встановлено, що при вирішенні адміністративної справи № 809/592/17 було визнано протиправним та скасовано рішення від 29.04.2016 про реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем. Вирішення адміністративної справи не стосувалось встановлення права власності на майно, адміністративний суд надав оцінку виключно діям і рішенням державного реєстратора.

Щодо тверджень відповідача про те, що в основу рішення у справі № 909/1131/16 покладено факт реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем, оскільки при перегляді рішення за нововиявленими обставинами, рішення у вказаній справі залишено без змін, судова колегія не погоджується, оскільки, в ухвалі суду від 14.08.2018, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, встановлено, що вказана обставина не є істотною і підстави для перегляду рішення суду по справі за нововиявленими обставинами відсутні.

Крім того, як встановлено в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2018 у справі № 909/1131/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" є правонаступником Тлумацького редакційно-видавничого комплексу "Злагода".

Разом з тим, рішенням судів також встановлено, що зі статуту ТзОВ РВК Злагода , а саме з розділу 1 статуту вбачається, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакційно-видавничий комплекс "Злагода" створене відповідно до протоколу № 1 загальних зборів засновників від 21.07.2017 в порядку перетворення і є правонаступником усього майна, всіх активів, пасивів, усіх прав та обов`язків комунальної організації - Редакційно-видавничий комплекс "Злагода", ідентифікаційний код 02472950.

Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів від 20.12.2017 та передавального акту, посвідченого приватним нотаріусом Вацик В.М. 25.07.2017, спірне майно перебувало на балансі РВК "Злагода" і передано відповідачу.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 2 ЗУ "Про власність" (діяв на момент набуття Тлумацьким РВК "Злагода" права власності на спірне майно) власність в Україні виступала в таких формах: приватна, колективна, державна.

Згідно ст. 31 ЗУ "Про власність" до державної власності належали загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб`єктами права комунальної власності визначались адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч. 2 ст. 32 ЗУ "Про власність").

Майно, що було державною власністю і закріплювалось за державним підприємством, належало йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіло, користувалось та розпоряджалось зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовувались правила про право власності, якщо інше не було встановлено законодавчими актами України (ст. 37 ЗУ "Про власність").

01.01.2004 набрали чинності ЦК України та ГК України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. Аналогічні положення містяться в п. 4 Прикінцевих положень ГК України.

Стаття 327 ЦК України визначає, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 63 ГК України комунальне підприємство діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 1 ст. 133 ГК України визначено, що основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено зміст права власності як право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 ГК України).

З огляду на викладене, Тлумацьке РВК "Злагода" мало право повного господарського відання на спірне майно, а повноваження власника на нього належали Тлумацькій районній раді.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Механізм реформування друкованих засобів масової інформації, заснованих органами місцевого самоврядування, врегульовано ЗУ "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації".

В силу ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" у процесі реформування майно (крім приміщень і земельних ділянок), що на момент набрання чинності цим законом перебувало на балансі редакції (майно, надане редакції засновниками (співзасновниками) друкованого засобу масової інформації та редакції у користування, та майно, придбане трудовим колективом редакції), передається у власність зазначеному суб`єкту господарювання безоплатно, за умови забезпечення функціонування друкованого засобу масової інформації, збереження його назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості.

Приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації").

Оскільки спірним майном є приміщення, то твердження відповідача про те, що він в процесі реорганізації набув його безоплатно у власність, не відповідає наведеним приписам Закону. Після реорганізації відповідач має право користуватись ним на умовах оренди.

Положеннями ст. 316, 317, 319 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд. Отже, власнику належать права володіння, користування та розпорядження річчю та здійснення будь-яких дій прямо не заборонених нормами закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і в порядку, встановлених законом.

Законом встановлено способи захисту права власності. Одним із таких способів захисту є визнання права власності у судовому порядку. Так, за приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Разом з тим, зазначений спосіб матиме відповідні правові підстави лише у випадку, коли особа, що звертається, володіє необхідним статусом - статусом власника та зазначений статус ґрунтується на беззаперечних доводах по відношенню до інших осіб. Проте, у випадку, якщо щодо власності у іншої особи існують претензії, відповідно, виникає спір, що може бути вирішений у судовому порядку. У такому випадку саме на суд покладається обов`язок захисту права власності.

Таким чином, рішення суду про визнання права власності в даному випадку, в силу ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності. При цьому, момент виникнення права власності не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття рішення є наявність у позивача до моменту звернення до суду правових підстав, з якими законодавство пов`язує виникнення права власності. Отже, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно ст. 392 ЦК України, є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Слід зазначити, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 зазначено, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі № 920/615/16. Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові ВП ВС від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц.

Отже, із систематичного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами, однак не встановлюють способу його набуття, як цього вимагає позивач у справі. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Отже, до предмета доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

В даному випадку, місцевий суд встановив з чим погоджується судова колегія, що позивач є власником спірного майна. Оспорення та невизнання права власності позивача на спірне майно, з боку ТОВ "РВК "Злагода", полягає у неодноразових зверненнях до суду та реєстраційних органів про визнання права власності за відповідачем та його реєстрації.

Відтак, у суду достатньо правових підстав ствердити той факт, що позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права в порядку ст. 392 ЦК України.

Варто зазначити, що в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилась справа № 909/607/19 за позовом ТОВ "РВК "Злагода" до Тлумацької районної ради про визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою вул. Кармелюка, 10, у м. АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2019 у справі № 909/607/19 в позові відмовлено, з тих підстав, що ТОВ "РВК "Злагода" не є власником спірного майна, а тому його право не порушено (на момент ухвалення рішення у даній справі, рішення у справі № 909/607/19 не набрало законної сили).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2019 року у справі № 909/526/18 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2019 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.М.Кравчук

Суддя О.Л.Мирутенко