Постанова

від 19.12.2019 по справі 910/15187/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2019 р. Справа№ 910/15187/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Гермес Опт Трейдер"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2019 р. (повний текст складено 04.11.2019 р.)

у справі № 910/15187/19 (суддя - Данилова М.В.)

за позовом приватного підприємства "Гермес Опт Трейдер"

до громадянина України Жежери Євгена Валерійовича

про стягнення 1 138 144,98 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Гермес Опт Трейдер" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до громадянина України Жежери Євгена Валерійовича про стягнення заборгованості в розмірі 1 138 144,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2019 р. відмовлено у відкритті провадження та повернуто позовну заяву позивачу.

Ґрунтуючись на приписах частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції вважав, що оскільки запис № 20670060007012569 про припинення фізичної особи-підприємця Жежери Євгена Валерійовича, як фізичної особи-підприємця внесено до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до звернення позивача з позовом до суду (20.10.2019 р.), і зобов`язання фізичної особи-підриємця після його припинення не припиняються, а залишаються за ним, як за фізичною особою, позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, приватне підприємство "Гермес Опт Трейдер" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Наводячи підстави скасування оскаржуваної ухвали, скаржник послався, на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 13.02.2019 р. по справі № 910/8729/18 і зазначив, що "у випадку зареєстрованого у встановленому порядку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, тож відповідні спори підлягають розгляду у порядку господарського судочинства".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.12.2019 р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 р., у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Руденко М.А.

У судовому засіданні 19.12.2019 р. апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Представник відповідача вирішення апеляційної скарги залишив на розсуд суду.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Звертаючись із цим позовом, позивач зазначав, що за період з квітня по серпень 2019 року, відповідно до видаткових накладних та складських відомостей, які підписані працівниками відповідача, поставив фізичній особі-підприємцю Жежері Є.В. санітарно-технічні вироби на загальну суму 1 488 753,84 грн. На вказану суму позивачем також зареєстровано податкові накладні. Однак, відповідачем оплачено отриманий товар частково - у сумі 350 608,86 грн., тож позивач просив стягнути з громадянина України Жежери Євгена Валерійовича 1 138 144,98 грн. заборгованості.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 р. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції є наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції, залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання зобов`язань за правочином у господарській діяльності приватного підприємства та фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України (ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. по справі № 910/8729/18.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, у зв`язку з внесенням запису до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 20670060007012569 про припинення фізичної особи-підприємця Жежери Євгена Валерійовича з 19.09.2019 р., тобто до звернення позивача з позовом до суду (20.10.2019 р.), не відповідають наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати, а справу передати до господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Гермес Опт Трейдер" на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2019 р. у справі № 910/15187/19 задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2019 р. у справі № 910/15187/19 скасувати.

Матеріали справи № 910/15187/19 передати до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 24.12.2019 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Л.Г. Смірнова