Рішення

від 18.12.2019 по справі 906/1052/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1052/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.,

секретаря судового засідання Данілейко В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуменюк О.В. (адвокат, ордер серія АМ №1000385 від 20.11.2019);

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження справу за позовом Релігійної організації "Релігійна громада (Парафія) Святої Варвари Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви

до Гришковецької селищної ради

про визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

Релігійна організація "Релігійна громада (Парафія) Святої Варвари Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви звернулася з позовом до суду про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю каплички та костелу, прибудови та ґанок за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Осикове, вул. Гагаріна, 2а.

Ухвалою від 07.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 09.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1052/19 до судового розгляду по суті на 18.12.2019 о 16:00.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що законодавством передбачено прийняття в експлуатацію збудовані в період з 1992 по 2015 роки індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 кв. м, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 кв. м та збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення. Однак дія Закону поширюється лише на вказані будівлі, а самочинне будівництво, здійснене релігійною організацією, належить до будівель для культової та релігійної діяльності.

Представник Гришковецької селищної ради в судове засідання не з`явився, в клопотанні від 05.11.2019 просив здійснювати розгляд справи без їх участі. Водночас не заперечував проти позовних вимог.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

10.07.2002 між ОСОБА_1 (продавець) та релігійною громадою Римсько-католицької церкви "Св. Варвари" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець продала, а покупець купив житловий будинок незакінчений будівництвом за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок готовністю 59%, належних до будинку надвірних споруд не має. Земельна ділянка площею 0,20 га за призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та прибудинкових споруд (а.с. 34).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за Релігійною організацію "Релігійна громада (Парафія) Святої Варвари Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820884601:09:002:8107 (а.с. 21).

Рішенням Осикіської сільської ради Бердичівського району Житомирської області №50 від 03.06.2009, зокрема, змінено нумерацію будинку Гагаріна, 3 на Гагаріна, 2а (а.с. 35-36).

За твердженнями позивача, в період з 2002 по 2016 роки релігійною організацією за власні кошти та власними силами проведено реконструкцію з добудовою, та завершено будівництво костелу за вказаною адресою. Будівельні роботи проведені без повідомлення органів архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю на будівництво згідно з Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому побудовану будівлю необхідно вважати самочинно збудованою. Звернувшись до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про прийняття в експлуатацію будівель, організація отримала відмову, в якій надано роз`яснення з правом звернення до суду, оскільки прийняття в експлуатацію будівлі можливе лише при наявності технічного звіту про стан будівлі, та лише за рішенням суду.

В матеріалах справи наявні копії технічного паспорта на нежитлову будівлю за адресою: с. Осиково, вул. Гагаріна, 2а (а.с. 14-20) та звіту про проведення технічного обстеження на будівлю каплички (літ. А-1) та костелу (літ. А1-1), прибудову (літ. а-1), прибудову (літ. а-2) та ґанок (літ. а-1 (№1), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1820884601:09:002:8107 (а.с.22-31).

Відповідно до довідки ТОВ "Палтерін", об`єкт будівництва нежитлової будівлі, а саме: будівля каплички (літ. А-1) та костелу (літ. А1-1), прибудову (літ. а-1), прибудову (літ. а-2) та ґанок (літ. а-1 (№1), які розташовані за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Осиково, вул. Гагаріна, 2а, згідно з розрахунку наслідків (відповідальності) належить до незначних, тобто СС1 (а.с. 37).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, наведених сторонами, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Як визначено ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Право на будівництво нерухомого майна мають власники земельних ділянок відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України.

Отже, суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки без належного дозволу.

Аналізуючи положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (статті 35 - 37), під належним дозволом необхідно розуміти передбачений дозвільний документ, що надає право виконувати підготовчі та будівельні роботи певного об`єкта на земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Проектом залежно від категорії об`єкта будівництва є відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України "Про архітектурну діяльність", отриманої відповідно до ст. ст. 29, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також будівельний паспорт та технічні умови, одержані згідно з ст. ст. 27, 30 вказаного Закону.

Як стверджує позивач, релігійна організація здійснила реконструкцію з добудовою та завершила будівництво костелу без дозвільних документів.

За результатами проведення технічного обстеження нежитлова будівля каплички (літ. А-1) та костелу (літ. А1-1), прибудову (літ. а-1), прибудову (літ. а-2), та ґанок (літ. а-1 (№1), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 а, кадастровий номер 1820884601:09:002:8107 встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації (а.с. 31).

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" в пункті 7 роз`яснено, що правила статті 376 ЦК України не можуть бути застосовані при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ґанок, веранда, мансарда, тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права, зокрема, окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 186 ЦК України).

Суд встановив, що ґанок (літ. а-1 (№1), відповідно до положень статей 186 ЦК України, є приналежністю до основної речі - костелу. Прибудова (літ. а-1) та прибудова (літ. а-2) з`єднують будівлю каплички та костелу. Норми статті 376 ЦК України вказують на можливість визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в цілому, оскільки не може бути визнано право власності на приналежність окремо від власності на основний об`єкт нерухомого майна.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Із урахуванням зазначених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

В матеріалах справи наявна копія листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про розгляд звернення Релігійної організації "Релігійна громада (Парафія) Святої Варвари Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованих будівель за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Осиково, вул. Гагаріна, 2а (а.с. 33), в якому повідомлено, що згідно з п. 10 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 зі змінами, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Відповідно до п. 17 Порядку замовник заповнює і подає до органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації за встановленою формою (додаток 5 до Порядку). Зареєстрована декларація є підставою для оформлення права власності на самочинно збудований об`єкт.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд звертає увагу, що речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.11.2015 №1127 (із внесеними змінами, далі - Порядок).

Так, згідно статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 67 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності на самочинного збудоване нерухоме майно, право власності на яке визнається на підставі рішення суду, подаються необхідні для реєстрації документи, передбачені пунктом 41 зазначеного Порядку.

Відповідно до пункту 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

З наведеного вбачається, що до повноважень Гришковецької селищної ради не належать питання, що виникають у сфері державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Окрім того, Гришковецька селищна рада не є особою, яка порушила, не визнає чи оспорює право Релігійної організації "Релігійна громада (Парафія) Святої Варвари Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви.

Суд не може замінити орган державної влади, що уповноважений на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнати право власності за відсутності між сторонами спору, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Як визначає ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст. 74 ГПК України).

Судовий збір за результатами розгляду справи покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 24.12.19

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1- в справу;

2,3 - сторонам (рек )