Рішення

від 12.12.2019 по справі 910/14101/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2019Справа № 910/14101/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І. , за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/14101/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний

комплекс "Арктика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"

про стягнення 164 344,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчук А.С.,

від відповідача: Шишка Ю.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про стягнення 164 344,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем у період з 01.10.2016 по 03.10.2016 зобов`язань за укладеним між сторонами Договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та встановив строк для подачі заяв, клопотань, відзиву, відповіді на відзив і заперечень на відповідь через відділ діловодства Господарського суду міста Києва або засобами поштового зв`язку тільки в письмовій формі у строк до 05.11.2019.

01.11.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд:

- під час вирішення справи № 910/14101/19 взяти до уваги звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, який за взаємною згодою було розірвано сторонами з визнання відсутності будь-яких претензій один до одного; намагання безпідставно стягнути з кошти з відповідача; приховування позивачем доказів, що мають значення для правильного вирішення спору; завищений розрахунок орендної плати; звернення до суду з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі;

- визнати подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" 164 344,29 грн зловживанням процесуальними правами та залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про стягнення 164 344,29 грн.

Також, у відзиві відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Разом з відзивом відповідач також подав клопотання про витребування у позивача та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві копії форм № 1ДФ, що подавалися ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" за третій та четвертий квартали 2016 року, та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 07.11.2019 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також підтримав клопотання про витребування доказів.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, відмовив у його задоволенні, оскільки докази, які просить витребувати відповідач, не входять у предмет доказування по даній справі.

Крім того, дослідивши наявні у справі докази, суд також дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Водночас, суд просив представника відповідача надати для огляду оригінали Угоди від 26.07.2016 про розірвання Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 та акту прийому-передачі повернення з користування відповідно до умов угоди від 26.07.2016 Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014, проте на дату проведення судового засідання у представника відповідача оригінали вказаних документів виявились відсутніми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 судове засідання відкладено на 28.11.2019.

27.11.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

28.11.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні 28.11.2019 суд оглянув оригінали Угоди від 26.07.2016 про розірвання Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 і акту прийому-передачі повернення з користування відповідно до умов угоди від 26.07.2016 Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 та відклав розгляд справи на 12.12.2019, у зв`язку з клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 12.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги. Також, представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю подання додаткових доказів.

Представник відповідача проти позову заперечив, а також заперечив проти клопотання позивача про відкладення судового засіданні з підстав спливу строку на подання доказів на дату судового засідання та спливу строку вирішення справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 12.12.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (розпорядник) та відповідачем (користувач) було укладено договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 (далі - договір), у відповідності до якого ТОВ "ТЛК "Арктика" було надано в строкове платне користування ТОВ "Укрлогістика" майно, що розташоване у виробничому корпусі літера В, за адресою: Києво-Святошинський район, Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а саме холодильні камери: № 105 загальною площею 187,0 м2, № 106 загальною площею 351, 10 м2, № 108 загальною площею 350,90 м2, №109 загальною площею 705,0 м2, №112 загальною площею 699,90 м2, №114 загальною площею 699,90 м2, №117 загальною площею 65 1,20 м2, №118 загальною площею 705,10 м2, №123 загальною площею 705, 90 м2, №127 загальною площею 555,0 м2.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що плата за користування одним м2 холодильної камери за одну добу становить 5,41 грн, крім того ПДВ - 1,09 грн, а всього - 6,50 грн. Плата за користування одним м2 ходильної камери №105 та №108 за одну добу становить 5,00 грн крім того ПДВ - 1,00 грн, а всього - 6,00 грн. Загальна сума орендної плати за одну добу оренди холодильних камер складала 30 022,50 грн, крім того ПДВ - 6004,50 грн, а всього - 36 027,00 грн.

Згідно з п. 2.2.1. Договору загальна сума плати за користування холодильною камерою за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за користування за попередній повний місяць на індекс інфляції, за даним Держкомстата України, що друкується в газеті "Урядовий кур`єр" за поточний місяць, без укладання додаткових угод до цього Договору. Для розрахунку загальної суми плати за один місяць користування холодильною камерою сторони дійшли згоди базовим місяцем вважати - перший повний місяць користування в який було встановлена або змінена плата за користування згідно п. 2.1 цього договору.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що оплата за користування холодильною камерою за наступні місяці сплачується до 05 числа місяця користування за поточний місяць користування.

За пунктом 7.1 Договору він набуває чинності з дати підписання та діє по 31 грудня 2015 року (включно).

Позивач стверджує, що починаючи з 01.07.2016, відповідачем взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" належним чином не виконувались, у зв`язку з чим почала нараховуватися відповідна заборгованість.

А також, що наприкінці липня 2016 року ТОВ "ТЛК "Арктика" стало об`єктом спроби рейдерського захоплення, що в мало своїм наслідком викрадення невстановленими особами за допомогою фізичної сили всієї бухгалтерії та договорів з офісу товариства. На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії довідки з поліції від 18.08.2016 №16/2964 щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016110200002964; листа з поліції від 13.10.2016 021473/24/3/1-2016 та ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.10.2018 у справі №369/11688/18. За інформацією позивача, слідство в кримінальному провадженні №12016110200002964 триває.

Листом від 05.08.2016 позивач повідомив відповідача про припинення повноважень колишнього директора, скасування довіреностей та зміну банківських реквізитів, на які необхідно було сплачувати орендні платежі.

Листом від 11.08.2016 ТОВ "ТЛК "Арктика" вимагало від відповідача невідкладно погасити існуючу заборгованість за Договором (копія додається).

Листом від 17.08.2016 позивач звернувся до ТОВ "Укрлогістика" з проханням надати всі наявні у нього укладені з ТОВ "ТЛК "Арктика" договори за період з 01.01.2015 по 01.08.2016, всі додаткові угоди та акт звірки взаєморозрахунків тощо.

Листом від 12.10.2016 ТОВ "ТЛК "Арктика" просило ТОВ "УкрЛогістика" сплатити існуючу заборгованість та надати копію договору.

31.01.2017 ТОВ "ТЛК "Арктика" листом вих. №31-01-17/1 повідомило ТОВ "Укрлогістика" про відмову від договору на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 651, ст. 782 ЦК України і вимагало погасити наявну заборгованість та повернути майно з оренди.

Позивач зазначає, що обов`язків щодо повернення майна та сплати орендної плати за користування ним ТОВ "Укрлогістика" виконано не було.

У позові зазначено, що частину непогашеної відповідачем заборгованості за Договором по оплаті орендної плати за липень 2016 року ТОВ "ТЛК "Арктика" було відступлено на користь Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" згідно з договором про відступлення права вимоги від 13.03.2017.

Не погоджуючись з відповідним договором відступлення ТОВ "УкрЛогістика" було ініційовано судовий спір щодо визнання його недійсним, який став предметом вирішення Господарським судом міста Києва справи №910/3505/19.

Позивач зазначив, що лише в межах справи №910/3505/19 позивачем було отримано копію примірника договору та можливість ініціювання звернення з даним позовом до суду.

Позивач стверджує, що ТОВ "Укрлогістика" порушило взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість за період з 01.10.2016 до 03.10.2016 в сумі 164 344,29 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є одним з видів зобов`язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов`язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов`язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору №25/12/14-1 від 25.12.2014 передано відповідачу в орендне користування майно, що розташоване у виробничому корпусі літера В, за адресою: Києво-Святошинський район, Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а саме холодильні камери: № 105 загальною площею 187,0 м2, № 106 загальною площею 351, 10 м2, № 108 загальною площею 350,90 м2, №109 загальною площею 705,0 м2, №112 загальною площею 699,90 м2, №114 загальною площею 699,90 м2, №117 загальною площею 65 1,20 м2, №118 загальною площею 705,10 м2, №123 загальною площею 705, 90 м2, №127 загальною площею 555,0 м2.

Вказана обставина визнається позивачем та відповідачем, а тому в силу приписів ст. 75 ГПК України є доведеною.

Позивач стверджує, що ТОВ "Укрлогістика" порушило взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість за період з 01.10.2016 до 03.10.2016 в сумі 164 344,29 грн.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Разом з тим судом встановлено, що 31 грудня 2015 року позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 16/1 до договору № 25/12/14-1, відповідно до якої сторони продовжили строк дії договору № 25/12/14-1 на 1 календарний рік, у зв`язку із чим виклали пункт 7.1. договору у новій редакції: "7.1. Цей Договір набуває чинності з дати підписання та діє по 31 грудня 2016 року (включно).".

Заперечуючи проти позову відповідачем було надано суду Угоду про розірвання Договору № 25/12/14-1, укладену 26 липня 2016 року між позивачем та відповідачем, відповідно до змісту якої визначено:

- сторони дійшли згоди про розірвання договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/4-1 від 25 грудня 2014 року з 27 липня 2016 року;

- сторони погодили та зазначають, що останній день надання послуг за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25 грудня 2014 року є 26 липня 2016 року;

- сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в тому числі по орендній платі.

Також, відповідачем було надано до справи Акт прийому-передачі повернення з користування майна, переданого за договором №25/12/14-1 від 25 грудня 2014 року, від 26 липня 2016 року, який підписано між позивачем та відповідачем.

У п. 2 вказаного акту, зазначено, що даний акт є невід`ємною частиною договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/4-1 від 25 грудня 2014 року, укладеного між сторонами, та підтверджує факт повернення з користування холодильних камер за договором.

У пункті 2 Акту прийому-передачі зафіксовано, що даний акт є невід`ємною частиною договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25 грудня 2014 року, укладеного між сторонами та підтверджує факт повернення з користування холодильник камер за Договором.

Оригінали вказаних документів були оглянуті судом згідно наданих представником відповідача примірників.

Під час розгляду справи представник позивача у своїх поясненнях заперечив законність вказаної угоди та факт повернення майна з оренди, проте належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень суду не представив.

З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з відповідача 164 344,29 грн. орендної плати за Договором № 25/12/14-1 від 26.07.2016, нарахованої позивачем за період з 01.10.2016 до 03.10.2016, відсутні.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв`язку із чим відмовляє в їх задоволенні.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

У статті 256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, в пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

З урахуванням наведеного, оскільки суд відмовляє позивачу у позові по суті, в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.12.2019.

Суддя А.І. Привалов