Рішення

від 23.12.2019 по справі 913/559/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

23 грудня 2019 року Справа № 913/559/19

Провадження №19/913/559/19

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «ХІМІК» Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» (вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, 18014)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» (проспект Центральний, 71, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 54600 грн 00 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «ХІМІК» Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 54600 грн 00 коп. за договором підряду №ДО-166 від 12.10.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.10.2012 між ТОВ «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» (виконавець) та ПрАТ «Концерн Стирол» (замовник) укладено договір №ДО-166. На виконання умов п.2.2.5 договору, замовник перерахував на рахунок ТОВ «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» кошти в розмірі 54600 грн 00 коп. у якості авансу. Виконавець договірні зобов`язання по 3-му етапу робіт не виконав, у зв`язку з чим, 24.10.2016 ПрАТ «Концерн Стирол» направив на адресу ТОВ «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» лист №204 від 19.10.2016, в якому повідомив про відмову від договору, а також заявив вимогу про повернення раніше перерахованого авансу. 13.03.2017 ПАТ «Концерн Стирол» відповідно до умов договору цесії №УТ-13/03/17 відступило право грошової вимоги ДП «ХІМІК» ПАТ «АЗОТ» за договором підряду №ДО-166 від 12.10.2012.

Ухвалою від 04.11.2019 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 03.12.2019.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №1/01-3227 від 22.11.2019 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що ним частково виконані роботи по 3 етапу на загальну суму 54600 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 03.12.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.12.2019.

Ухвалою суду від 16.12.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.12.2019.

17.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив №215 від 12.12.2019.

Суд враховує, що ухвалою суду від 04.11.2019 позивачу встановлено строк для подачі відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відзив на позов отримано позивачем 25.11.2019, що підтверджується відстеженням поштового пересилання на офіційному веб-сайті Нова пошта за поштовим ідентифікатором 59000464350098, який міститься на експрес-накладній (а.с.235 т.1)

Таким чином, позивач повинен був у строк до 02.12.2019 подати відповідь на відзив.

Щодо клопотання позивача, викладеного у відповіді на відзив №215 від 12.12.2019, про поновлення строку для подання відповіді на відзив, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, в той час як продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також із власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може мати місце лише до його закінчення.

Отже суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений лише законом, в той час як строк для подання до суду відповіді на відзив встановлений судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2019 як-то передбачено ч.2 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив.

Оскільки відповідь на відзив подана з порушенням встановленого судом процесуального строку, остання не приймається судом до розгляду.

17.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання №214 від 12.12.2019 про відкладення розгляду справи, призначеного на 16.12.2019.

Клопотання розглянуто та відхилено судом, оскільки надійшло після судового засідання.

21.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання №220 від 17.12.2019 про розгляд справи без участі його представника.

Зазначене клопотання розглянуто, задоволено та долучено судом до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

12.10.2012 між Публічним акціонерним товариством Концерн Стирол (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» (виконавець) укладено договір №ДО-166, відповідно до п.1.1 якого, виконавець зобов`язався виконати за завданням замовника, а замовник прийняти та оплатити роботи з розробки технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин для виробництва аміачної селітри.

Термін виконання робіт за договором - відповідно до календарного плану (додаток №2), який є невід`ємною частиною договору (п.1.4 договору).

Загальна вартість робіт за договором, згідно Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №3), який є невід`ємною частиною договору, складає 389760 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 64960 грн 00 коп. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору оплата за договором здійснюється наступним чином:

- п.2.2.1 аванс за 1 етап Календарного плану в розмірі 50 % від загальної вартості робіт 1 етапу, що становить 48720 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 8120 грн 00 коп., сплачується замовником протягом 10 робочих днів від дати підписання договору обома сторонами та отримання від виконавця рахунку на суму авансу.

- п.2.2.2 остаточний розрахунок за 1 етап виконання робіт, що становить 48720 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 8120 грн 00 коп., здійснюється замовником протягом 10 робочих днів після отримання від виконавця технічної документації за 1 етапом Календарного плану та підписання уповноваженими представниками обох сторін акта приймання - передавання виконаних робіт, а також отримання від виконавця рахунку на суму платежу.

- п.2.2.3 Аванс за 2 етап Календарного плану у розмірі 50 % від загальної вартості робіт 2 етапу, що становить 91560 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 15260 грн 00 коп., сплачується замовником після приймання робіт за 1 етапом протягом 10 робочих днів від дати оплати робіт 1 етапу Календарного плану (п.2.2.2) та отримання від виконавця рахунку на суму авансу.

- п.2.2.4 остаточний розрахунок за 2 етап виконання робіт, що становить 91560 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 15260 грн 00 коп., здійснюється замовником протягом 10 робочих днів після отримання від виконавця технічної документації за 2 етапом Календарного плану та підписання уповноваженим представниками обох сторін акта приймання - передавання виконаних робіт за відповідним етапом, а також отримання від виконавця рахунку на суму платежу.

- п.2.2.5 Аванс за 3 етапом Календарного плану у розмірі 50 % від загальної вартості робіт 2 етапу, що становить 54600 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 9100 грн 00 коп., сплачується замовником після приймання робіт за 2 етапом протягом 10 робочих днів від дати оплати робіт 2 етапу Календарного плану (п.2.2.4) та отримання від виконавця рахунку на суму авансу.

- п.2.2.6 остаточний розрахунок за 3 етап виконання робіт, що становить 54600 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ - 9100 грн 00 коп., здійснюється замовником протягом 10 робочих днів після отримання від виконавця технічної документації за 3 етапом Календарного плану та підписання уповноваженим представниками обох сторін акта приймання - передавання виконаних робіт за відповідним етапом, а також отримання від виконавця рахунку на суму платежу.

Оплата за договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у договорі (п.2.3 договору).

Після завершення робіт за етапом Календарного плану виконавець передає замовнику акт приймання - передачі виконаних робіт та технічну документацію на друкованому носії в 4 екземплярах та в електронному вигляді. Передача технічної документації здійснюється супровідним документом виконавця. Замовник протягом 10 календарних днів з моменту отримання технічної документації підписує акт приймання - передачі робіт або направляє мотивовану відмову виконавцю (п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору).

У разі завершення робіт за договором за ініціативою замовника або за взаємною згодою сторін, замовник оплачує виконавцю фактично виконаний об`єм робіт на момент розірвання договору (п.6.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, але не пізніше 30.06.2015 (п.8.1 договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 14.01.2014).

Календарним планом (Додаток №2 до договору) передбачено виконання 3-х етапів.

Перший етап - обстеження виробництва аміачної селітри (збір вихідних даних, вивчення проектної документації та обробка вихідних даних). Вартість першого етапу робіт - 97440 грн 00 коп. з ПДВ.

На виконання п.п.2.2.1, 2.2.2 замовник перерахував на рахунок виконавця кошти в сумі 97440 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №14015 від 06.11.2012 в сумі 48720 грн 00 коп. та №г-016734 від 27.12.2012 в сумі 48720 грн 00 коп.

20.12.2012 між сторонами за договором підписано акт приймання - передачі виконаних робіт №313 на суму 97440 грн 00 коп.

Другий етап - розробка технологічних нормативів та їх попереднє узгодження з підприємством. Вартість робіт - 183120 грн 00 коп. з ПДВ.

На виконання п.п.2.2.3, 2.2.4 замовник перерахував на рахунок виконавця кошти в сумі 183120 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №г-016589 від 25.12.2012 в сумі 91560 грн 00 коп. та №0003603 від 28.03.2013 в сумі 91560 грн 00 коп.

27.02.2013 між сторонами за договором підписано акт приймання - передачі виконаних робіт №320 на суму 183120 грн 00 коп.

Третій етап - затвердження в установленому законодавством порядку технологічних нормативів викидів. Початок - після виконання та оплати 2 етапу, а також отримання авансового платежу за 3 етапом на розрахунковий рахунок виконавця. Закінчення робіт - 31.12.2014 (з урахуванням протоколу розбіжностей від 14.01.2014).

На виконання п.2.2.5 замовник перерахував на рахунок виконавця кошти в сумі 54600 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №0003604 від 28.03.2013.

Листом №5/31-700 від 29.03.2013 відповідач направив на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних установок виробництва аміачної селітри ПАТ Концерн Стирол для узгодження та затвердження згідно встановленого порядку законодавством України.

Міністерство екології та природних ресурсів України у листі №35/12/2-13 від 21.06.2013 відхилила подану ТОВ «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» документацію, зазначивши, що ним не надано усіх необхідних документів.

Листом №5/21-1947 від 18.09.2013 відповідач направив на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України додаткові матеріали щодо розроблення технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для виробництва аміачної селітри ПАТ Концерн Стирол відповідно до листа №35/12/2-13 від 21.06.2013.

Міністерство екології та природних ресурсів України у листі №158/12/19-13 від 25.10.2013 повторно відхилила подану ТОВ «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» документацію.

Листом №5/31-1482 від 28.04.2014 відповідач направив на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України додаткові матеріали щодо розроблення технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для виробництва аміачної селітри ПАТ Концерн Стирол відповідно до листа №158/12/19-13 від 25.10.2013.

Міністерство екології та природних ресурсів України листом №12/11/02-14 від 29.05.2014 відхилила подану ТОВ «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» документацію, зазначивши, що 06.05.2014 Мінприроди зареєстровано звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ Концерн Стирол . Відповідно до звіту, дані по викидах забруднюючих речовин суттєво відрізняються від даних, що наведені в документах ТОВ «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» .

Відповідач у листах №13ф від 09.07.2014, №1/03-3621 від 16.10.2014, №1/03-4460 від 24.12.2014 просив ПАТ Концерн Стирол прийняти рішення щодо доцільності продовження робіт за договором №ДО-166. Зазначив про готовність розробити нові документи для Міністерства.

24.10.2016 ПАТ Концерн Стирол направив на адресу відповідача лист №204 від 19.10.2016, в якому повідомив про відмову від договору, а також заявив вимогу про повернення раніше перерахованої суми авансу за 3-й етап в сумі 54600 грн 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Листом №1/01-1525 від 08.12.2016 відповідач направив на адресу замовника Акт фактично виконаних робіт №488.

13.03.2017 між ПАТ Концерн Стирол (первісний кредитор, цедент) та Дочірнім підприємством «ХІМІК» Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» (новий кредитор, цесіонарій) укладено договір про відступлення прав вимоги (цесія) №УТ-13/03/17, відповідно до п.1.1 договору якого, первісний кредитор (цедент) відступає, а новий кредитор (цесіонарій) приймає в повному обсязі право вимоги основного боргу за договором №ДО-166 від 12.10.2012, який укладено між первісним кредитором (цедентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» (боржник). Згода боржника на відступлення зазначених вимог кредитором новому кредитору не вимагається.

Загальна сума відступленого згідно з п.1.1 договору права вимоги до боржника складає 54600 грн 00 коп. за послуги з розробки технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин для виробництва аміачної селітри (п.1.2 договору цесії).

Суд враховує, що договір цесії недійсним в судовому порядку не визнавався, відповідні докази в матеріалах справи відсутні та є дісним.

20.08.2019 Дочірнє підприємство «ХІМІК» Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» направило на адресу відповідача лист - вимогу №153 про повернення коштів в сумі 54600 грн 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №1800303775331 від 20.08.2019.

Відповідач повернення коштів не здійснив, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду, до яких відноситься і договір №ДО-166 від 12.10.2012, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання п.2.2.5 замовник перерахував на рахунок виконавця кошти в сумі 54600 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №0003604 від 28.03.2013.

Отже, замовник виконав свій обов`язок щодо попередньої оплати послуг за договором.

Як стверджує відповідач, ним згідно листа №1/01-1525 від 08.12.2016 направлявся ПАТ Концерн Стирол Акт фактично виконаних робіт №488. Відповідачем доказів направлення чи вручення зазначеного листа ПАТ Концерн Стирол до матеріалів справи не надано.

Також матеріали справи не містять акта фактично виконаних робіт №488.

А отже, на думку суду, відповідачем не доведено розміру фактично понесених витрат за договором №ДО-166 від 12.10.2012.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов`язків сторін договірних зобов`язань.

Для договору підряду частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Згідно з п.3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Концерн Стирол звернувся до відповідача з листом №204 від 19.10.2016 про розірвання Договору на підставі ч.2 ст.849 ЦК України та просив повернути авансовий платіж в розмірі 54600 грн коп.

З огляду на те, що одностороння відмова від договору підряду, у відповідності до положення ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з відповідачем, лист ПАТ Концерн Стирол №204 від 19.10.2016 був отриманий відповідачем 24.11.2016, про що свідчить наявний у справі лист відповідача №1/01-1525 від 08.12.2016 (а.с.233 т.1), суд дійшов висновку, що договір №ДО-166 від 12.10.2012 є припиненим.

Відповідно до п. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Ураховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідачем отримано 54600 грн 00 коп. наразі відпала, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та повернення відповідачем 54600 грн 00 коп.

Щодо заяви №1/01-3409 від 13.12.2019 відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України), а частиною першою ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4).

Оскільки договором №ДО-166 від 12.10.2012 не передбачено в який термін відповідач має повернути кошти позивачу, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 2 статті 530 ЦК України, згідно з якими у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Лист позивача №204 від 19.10.2016 з вимогою про повернення коштів отримано відповідачем 24.11.2016, про що свідчить наявний у справі лист відповідача №1/01-1525 від 08.12.2016 (а.с.233 т.1), а відтак строк для виконання вимоги позивача сплив 01.12.2016 і з наступного за цим днем починається прострочення відповідача та, відповідно, перебіг позовної давності для вимоги позивача про стягнення 54600 грн 00 коп.

Отже, трирічний строк за відповідним актом спливає 02.12.2019.

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Луганської області 30.09.2019, що підтверджується експрес накладною (а.с.47 т.1).

Ураховуючи те, що позивач звернувся з позовом в межах трирічного строку позовної давності, суд дійшов висновку про відхилення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Отже позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірнього підприємства «ХІМІК» Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» про стягнення 54600 грн 00 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - проектний інститут хімічних технологій «ХІМТЕХНОЛОГІЯ» (проспект Центральний, 71, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 35774461) на користь Дочірнього підприємства «ХІМІК» Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» (вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, 18014, 25584960) заборгованість у розмірі 54600 грн 00 коп., судовий збір у сумі 1921 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.12.2019.

Суддя Т.В. Косенко