Рішення

від 23.12.2019 по справі 567/368/18

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/368/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТЗЕРНО" про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ "Агроінвестзерно" в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,4915 га., кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 укладений між ТОВ "Агроінвестзерно" та ним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2015, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції в Рівненській області , звертався ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 і після її смерті залишилась спадщина, яка складалась, зокрема, з земельної ділянки площею 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області. Зазначив, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2

14.02.2017 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 , яка розташована на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області та виявив бажання передати в оренду успадковану земельну ділянку, однак зробити це не зміг, оскільки вона вже перебувала у оренді у ТОВ «Агроінвестзерно» . Витребувавши договір оренди землі за яким земельну ділянку було передано в оренду, виявилось, що договір складено 30 грудня 2014 року і орендодавцем у даному договорі значиться ОСОБА_1 .

Позивач посилається на те, що даного договору він не підписував, оскільки у договорі оренди від 30.12.2014 року міститься не його підпис. Окрім того, станом на час укладення оспорюваного договору оренди, він ще не був власником земельної ділянки, оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на дану земельну ділянку було ним отримане лише 14.02.2017, тобто майже через три роки після укладення вищевказаного договору.

Враховуючи наведені обставини вказував, що договір оренди землі б/н від 30.12.2014 року між ним і ТОВ Агроінвестзерно на земельну ділянку площею 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 , для ведення особистого селянського господарства, є не дійсним оскільки оформлений з грубими порушеннями законодавства України та підписаний не власником земельної ділянки.

Зазначає, що оспорюваний договір оренди був зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно та просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2015, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області.

Вказуючи на те, що передача в оренду земельної ділянки відповідачу не відповідає дійсності, оскільки він договір оренди від 30.12.2014 року не підписував, довіреність від свого імені щодо оформлення договору нікому не надавав, просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 30.12.2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ Агроінвестзерно на земельну ділянку площею 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 , для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2015, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Острозького районної управління юстиції Рівненської області.

Ухвалою Острозького районного суду від 05.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 07.06.2018 в даній справі за клопотанням позивача та його представника призначено судову почеркознавчу експертизу, з метою проведення експертизи витребувано докази та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року, в зв"язку зі смертю позивача, провадження у даній справі було зупинено до залучення до участі в справі правонаступника.

Ухалою суду від 16.10.2019 у зв`язку з закінченням строку для прийняття спадщини, провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 13.11.2019 залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Агроінвестзерно" про визнання правочину недійсним правонаступника позивача ОСОБА_3 .

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, в поданій на даресу суду заяві позовні вимоги підтримав в повному об`ємі та просить позов задоволити.

Представник відповідача ТОВ Агроінвестзерно в судові засідання не з`явився. Про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи, заперечень проти позову відповідач не подав, як не подав і відзиву на позов.

18.12.2019 на адресу суду надійшла заява в якій представник відповідача просить здійснювати розгляд справи в її відсутності.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом №17 від 14.02.2017, Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №80396780, встановлено, що ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 , призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Згідно із ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до договору оренди землі від 30.12.2014 року, Інформації Державного земельного кадастру про право власності на земельну ділянку вбачається, що 30.12.2014 між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 , який 28.03.2015 року згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстрований Реєстраційною службою Острозького районного управління юстиції Рівненської області, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 надав, а орендар ТОВ "Агроінвестзерно" прийняло в строкове платне користування, а саме терміном на 5 років зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначений договір оренди землі, як і акт приймання-передачі земельної ділянки, підписані від імені орендодавця та представника орендаря.

Відповідно до ч.2 ст.793 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Відповідно до ст.93 ЗК України, орендодавцем земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Законом.

Відповідно до ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громади і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки із орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі" , а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 , цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Так, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст. 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі ).

Згідно ст.203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" , кореспондується із положеннями ч. 1 ст.638 ЦК України , що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України ).

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме: обов`язкову наявність в договорі певних істотних умов та обов`язкову державну реєстрацію цих договорів, суд вважає, що підтвердження відсутності особистого підпису сторони в договорі оренди землі, на що позивач посилається, як на підставу своїх вимог, може свідчити про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.

Оскільки перевірка належності підпису ОСОБА_1 та встановлення зазначеної обставини потребує спеціальних знань, за клопотанням представника позивача було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої ставились питання: чи належить підпис, який міститься в договорі оренди земельної ділянки площею 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 укладеному між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_1 від 30.12.2014, ОСОБА_1 чи іншій особі.

Згідно повідомлення експерта №1.1-230/18 від 30.10.2018 року, встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 , в графі Орендодавець : (підпис) в примірнику договору №б/н оренди земельної ділянки площею 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 укладеному між ТОВ "Агроінвестзерно" та ОСОБА_1 від 30.12.2014 не виявляється можливим.

Отже, експертизою не підтверджено, що під час укладання договору оренди землі текст договору було підписано сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегіть встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами, за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Водночас, з положень ч.1 ст.89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, частиною четвертою ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У відповідності до ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з положеннями частини другої та третьої ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьої цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Підпис у договорі - це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, що підпадає під поняття правочин , і стверджує про волевиявлення сторони.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України , є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа (правова позиція Верховного суду України, висловлена у постанові від 18.12.2013 року у справі №6-127цс13).

Судом встановлено, що підпис в оспорюваному договір оренди землі від 30.12.2014 було вчинено від імені ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, який на момент підписання цієї угоди не мав на це жодних повноважень, оскільки набув таке право лише після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом 14.02.2017, після смерті ОСОБА_2 .

Водночас судом встановлено, що власниця земельної ділянки ОСОБА_2 на час укладення оспорюваного договору, не уповноважувала ОСОБА_1 на вчинення будь-яких дій щодо земельної ділянки, а тому навіть за належності підпису в договорі оренди землі ОСОБА_1 , він не мав жодних повноважень укладати даний договір від імені своєї матері, а також від свого імені, як власника земельної ділянки, а тому даний договір оренди землі є недійсним.

Відповідно до положень Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Відповідно абц.1 ч.3 ст.10 вказаного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Згідно положень п.2, 3 ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява подана неналежною особою або подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Таким чином, до кола повноважень державного реєстратора входить перевірка повноважень особи заявника, дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження.

Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з вимогами ч.2 ст.152 ЗК України , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації права оренди ТОВ Агроінвестзерно на земельну ділянку 1,4915 га, кадастровий номер 5624288800:05:003:0083, розташовану на території Хорівської сільської ради Острозького району, не перевірив відповідність договору оренди землі вимогам законодавства та зареєстрував фактично неукладений договір оренди, за таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а державна реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки - скасуванню. При цьому, суд вважає, що належним відповідачем по даному спору є ТОВ "Агроінвестзерно", яке і було заявником при зверненні до Острозького районного управління юстиції Рівненської області, а отже представник якого подав для державної реєстрації права оренди земельних ділянок неукладений договір з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст.80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд виходить з того, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України , особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відстність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 202 , 203 , 207 , 210 , 215 , 218 , 236, 626 , 638, 792 ЦК України , ст. 90, 93, 124 ЗК України, ст. ст. 2, 6, 13, 15, 16 , 17 , 34, 35 Закону України "Про оренду землі" , керуючись ст. ст. 76--83, 263- 265 ЦПК України , суд

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,4915 га кадастровий номер 5624288800:05:003:0083 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвестзерно" (місцезнаходження: м.Хмельницький, вул.Грушевського, 62, ЄДРПОУ 39140299) від 30.12.2014 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2015 року щодо реєстрації права оренди зазначеної земельної ділянки, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестзерно" на користь ОСОБА_3 (жит. с.Бродівське Острозького району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_1 ) 1409 грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.12.2019.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.