Рішення

від 20.12.2019 по справі 300/2078/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2019 р. справа № 300/2078/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Озара О.Я.,

представника позивача Говзана М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМІТ ЛТД» до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" звернулося в суд із позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" в липні 2019 року придбано автомобіль марки Opel Insignia 2015 року. Відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу та обраного методу його визначення, а саме основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019. Позивач оплатив повну вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року, 6150 EUR, про що отримав відповідні документи. На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, а застосування резервного методу визначення митної вартості, збільшення такої вартості з 6150 EUR до 10300 EUR є протиправним.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, за змістом якого вбачається, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Opel Insignia 2015 року, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар. Згідно рахунку фактури № 75/07/2019 вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року становить 6150 EUR. Декларантом до митного оформлення було подано платіжне доручення № 5 від 08.07.2019 на суму 8750 EUR. В даному платіжному документі міститься посилання на інші рахунки - фактури, а тому неможливо встановити, яку суму коштів було сплачено позивачем за вищевказаний транспортний засіб. Тому посадовою особою митниці скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання висновку експерта, однак декларантом було відмовлено у поданні такого документу. Під час митного оформлення інспектором опрацьовується наявна цінова політика з центральних баз даних. В ЦБД була інформація щодо цінової політики, однак вартість на подібний транспортний засіб становила 13149,99 EUR, а згідно спрацювання ризику 105-2 проаналізована цінова політика становила 10300 EUR. Як наслідок за основу коригування митної вартості було взято вартість з даних системи аналізу і управління ризиками (АСАУР).

За вказаних обставин відповідачем прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена за резервним методом в сумі 10 300 EUR. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просив суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, рішення про коригування митної вартості товарів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлена належним чином. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" (покупець) з нерезидентом "DOBROKAR SP. Z.O.O." (продавець) укладено міжнародний контракт № 05/04/2019 від 05.04.2019 на реалізацію вживаних автомобілів. Згідно розділу 2, загальна сума контракту складає 100 000 EUR. Ціна за одиницю товару встановлюється в євро та відображається в проформі інвойсі/ рахунку на кожну партію товару індивідуально (а.с. 76 - 78).

Згідно рахунку-фактури (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" придбало у нерезидента "DOBROKAR SP. Z.O.O." транспортний засіб Opel Insignia 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за 6150 НОМЕР_2 (а.с.11, 82).

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 Кодексу).

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Декларантом, в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/006499 від 25.07.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Opel Insignia 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.16, 70).

Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме згідно рахунку № 75/07/2019 від 03.07.2019 - 6150 EUR.

Одночасно з митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, рахунок-фактура (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019, декларацію про походження транспортного засобу №0380 від 03.07.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.09.2015, банківський платіжний документ № 5 від 08.07.2019, зовнішньоекономічний договір купівлі - продажу товарів № 05/04/2019 від 05.04.2019, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів , іншими державами № 4371515 від 24.07.2019, копію митної декларації країни відправлення 19PL402010E0800450 від 17.07.2019.

Отримавши подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом митна вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року випуску занижена у зв`язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР. Крім цього, подані декларантом до митного оформлення платіжні документи не дають змоги встановити суму коштів сплачених за вказаний транспортний засіб.

У зв`язку з цим Івано-Франківською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання висновку експерта про вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року випуску, однак декларантом було відмовлено у поданні такого документу (а.с. 69).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019.

Згідно картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів (експертного висновку) відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР ДФС 105-2 106-2. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: W0LGT8E1XG1012374, валюта EUR, вартість 10 300. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с. 18, 68).

Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 10 300 EUR (а.с. 12).

Положеннями статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як зазначено судом вище, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення.

Вказані документи були надані в формі оригіналу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019.

Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані відповідачем в картці відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 кодексу).

Представник позивача зазначив, що на час подання митної декларації №UA206010/2019/006499 від 25.07.2019 рахунок-фактура (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019 є тим документом, що виданий продавцем "DOBROKAR SP. Z.O.O." і який засвідчує вартість придбаного позивачем автомобіля в сумі 6150 EUR.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від № 75/07/2019 від 03.07.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 6150 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" через фінансову установу ПАТ «Креді Агріколь Банк» сплачено "DOBROKAR SP. Z.O.O." 8750 EUR, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 08.07.2019. У вказаному платіжному документі вказано призначення платежу, а саме "передплата за транспортні засобі згідно контракту № 05/04/2019 від 05.04.2019, рахунків - фактур № 74/07/2019 від 03.07.2019, № 75/07/2019 від 03.07.2019, № 78/07/2019 від 05.07.2019.

В попередньому судовому засіданні представник відповідача вказав, що платіжне доручення № 5 від 08.07.2019 не підтверджує вартість транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску, оскільки позивачем здійснено оплату також за інший товар, згідно рахунків - фактур № 74/07/2019 від 03.07.2019 та № 78/07/2019 від 05.07.2019.

В матеріалах справи містяться вказані документи, зокрема згідно рахунку - фактури № 78/07/2019 від 05.07.2019 позивачем сплачено 1450 EUR "DOBROKAR SP. Z.O.O." за автомобіль Chevrolet Nubira та 1150 EUR за автомобіль Dacia Logan, згідно рахунку - фактури № 74/07/2019 від 03.07.2019. В подальшому здійснено митне оформлення даних транспортних засобів, що підтверджується митними деклараціями UA206010/2019/006674 від 30.07.2019 та UA206010/2019/006531 від 26.07.2019 (а.с. 102 - 107).

Як зазначив позивач, оплата здійснювалася одним платежем за вказані автомобілі для економії коштів - уникнення потрійної сплати банківській установі комісії за надані послуги.

Рахунки - фактури № 74/07/2019 від 03.07.2019 та № 78/07/2019 від 05.07.2019 були наявні у відповідача, оскільки позивачем митне оформлення автомобілів Chevrolet Nubira та Dacia Logan здійснювалося через Івано-Франківську митницю ДФС та, як наслідок, давало змогу митному органу встановити вартість транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску.

При цьому, позивач вказав, що митним органом буд-яких рішень щодо відмови у митному оформленні автомобілів Chevrolet Nubira та Dacia Logan чи коригування їх вартості не приймалося. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Таким чином доводи відповідача щодо неможливості встановлення реальної вартості транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску є необґрунтованими, оскільки в рахунку-фактурі (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019 вказано ціну вищезгаданого автомобіля - 6150 EUR. (а.с. 11, 82).

Не відповідають дійсності посилання відповідача, про те, що платіжне доручення № 5 від 08.07.2019 підтверджує факт часткової, а не повної сплати за транспортний засіб Opel Insignia 2015 року випуску, оскільки в графі «призначення платежу» вказано «передплата» , так як главою 4 контракту № 05/04/2019 від 05.04.2019 чітко встановлено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати в євро у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок Продавця, що вказується у проформі інвойс/рахунку (а.с. 76 - 78).

Крім того, відповідачем не виконано вимоги протокольної ухвали суду та не надано переліку митних формальностей при здійсненні митного оформлення вказаного автомобіля, розширеної інформації з ЦБД, щодо аналогічних та подібних транспортних засобів, яка взята до уваги при розмитненні вказаного автомобіля, а також обґрунтування використання в даному випадку цієї інформації.

Суд вважає, що рахунок-фактура (інвойс) від № 75/07/2019 від 03.07.2019 містить всі необхідні дані продавця і покупця, інформацію щодо ціни, підписи сторін, печатку продавця та інформацію про оплату.

Як вже встановлено судом, згідно митної декларації UA206010/2019/00649 від 25.07.2019 позивачем визначено вартість транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску 6150 EUR, що складало 174 814, 72 грн. В свою чергу, згідно митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0800450 від 17.07.2019 вартість вказаного автомобіля становила 26 330 PLN (злотих), що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 17.07.2019 (6,92 грн. за злотий) становило 179 570, 60 грн., станом на 25.07.2019 (6,68 грн. за злотий) - 175 884, 40 грн.

При цьому, згідно звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 його вартість станом на 22.08.2019 без врахування ПДВ становила 6030 EUR, що з врахуванням курсу НБУ складало 176 402 грн. (а.с. 24 - 30).

Таким чином, вартість транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску, зазначена в рахунку-фактурі (інвойс) від № 75/07/2019 від 03.07.2019 в розмірі 6150 EUR підтверджується вищевказаними доказами.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Будь - яких доказів про недійсність, недостовірність чи наявність інших неточностей, які б зумовлювали висновок про фіктивність рахунку-фактури (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019 Івано-Франківською митницею ДФС України суду не надано.

Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за цим методом.

Суд зазначає, що під час електронного декларування автомобіля марки Opel Insignia 2015 року випуску, декларантом додержано вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 №651, під час заповнення електронної декларації, зокрема її графи 43-48.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, вбачається, що неможливість визначення митної вартості товару за першим методом повинна бути обґрунтованою.

Як стверджує представник відповідача, підставою для відмови у прийнятті митної декларації позивача була на думку контролюючого органу, визначена позивачем митна вартість товару нижча митної вартості подібних товарів.

Однак, жодних доказів які б підтверджували таку позицію відповідача його представником суду не представлено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку, позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019 та рішення про коригування митної вартості №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМІТ ЛТД» до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості підлягає до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМІТ ЛТД» 3842 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (код 39640261, вул. К.Данила, 20, м. Івано-Франківськ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМІТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 36997263, вул. Є.Коновальця, 425-а, м. Івано-Франківськ) сплачений судовий збір в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 24 грудня 2019 р.