Постанова

від 12.05.2020 по справі 300/2078/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2078/19 пров. № А/857/1560/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 300/2078/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів,-

суддя в 1-й інстанції - Могила А.Б.,

час ухвалення рішення - 20.12.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 24.12.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" звернулося в суд із позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" в липні 2019 року придбано автомобіль марки Opel Insignia 2015 року. Відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу та обраного методу його визначення, а саме основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019. Позивач оплатив повну вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року, НОМЕР_1 , про що отримав відповідні документи. На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, а застосування резервного методу визначення митної вартості, збільшення такої вартості з 6150 EUR до 10300 EUR є протиправним.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 300/2078/19 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Opel Insignia 2015 року, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар. Згідно рахунку фактури № 75/07/2019 вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року становить НОМЕР_1 . Декларантом до митного оформлення було подано платіжне доручення № 5 від 08.07.2019 на суму 8750 EUR. В даному платіжному документі міститься посилання на інші рахунки - фактури, а тому неможливо встановити, яку суму коштів було сплачено позивачем за вищевказаний транспортний засіб. Тому посадовою особою митниці скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання висновку експерта, однак декларантом було відмовлено у поданні такого документу. Під час митного оформлення інспектором опрацьовується наявна цінова політика з центральних баз даних. В ЦБД була інформація щодо цінової політики, однак вартість на подібний транспортний засіб становила 13149,99 EUR, а згідно спрацювання ризику 105-2 проаналізована цінова політика становила 10300 EUR. Як наслідок за основу коригування митної вартості було взято вартість з даних системи аналізу і управління ризиками (АСАУР).

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції дослідив документи, які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 300/2078/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що документи були надані в формі оригіналу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019. Рахунок-фактура (інвойс) від № 75/07/2019 від 03.07.2019 містить всі необхідні дані продавця і покупця, інформацію щодо ціни, підписи сторін, печатку продавця та інформацію про оплату.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019 та рішення про коригування митної вартості №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМІТ ЛТД» до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості підлягає до задоволення.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" (покупець) з нерезидентом "DOBROKAR SP. Z.O.O." (продавець) укладено міжнародний контракт № 05/04/2019 від 05.04.2019 на реалізацію вживаних автомобілів. Згідно розділу 2, загальна сума контракту складає 100 000 EUR. Ціна за одиницю товару встановлюється в євро та відображається в проформі інвойсі/ рахунку на кожну партію товару індивідуально (а.с. 76 - 78).

Згідно рахунку-фактури (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" придбало у нерезидента "DOBROKAR SP. Z.O.O." транспортний засіб Opel Insignia 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за НОМЕР_1 (а.с.11, 82).

Декларантом, в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/006499 від 25.07.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Opel Insignia 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.16, 70).

Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме згідно рахунку № 75/07/2019 від 03.07.2019 - 6150 EUR.

Одночасно з митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, рахунок-фактура (інвойс) № 75/07/2019 від 03.07.2019, декларацію про походження транспортного засобу №0380 від 03.07.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.09.2015, банківський платіжний документ № 5 від 08.07.2019, зовнішньоекономічний договір купівлі - продажу товарів № 05/04/2019 від 05.04.2019, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів , іншими державами № 4371515 від 24.07.2019, копію митної декларації країни відправлення 19PL402010E0800450 від 17.07.2019.

Отримавши подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом митна вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року випуску занижена у зв`язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР. Крім цього, подані декларантом до митного оформлення платіжні документи не дають змоги встановити суму коштів сплачених за вказаний транспортний засіб.

У зв`язку з цим Івано-Франківською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання висновку експерта про вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року випуску, однак декларантом було відмовлено у поданні такого документу (а.с. 69).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00612 від 25.07.2019.

Згідно картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів (експертного висновку) відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР ДФС 105-2 106-2. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: W0LGT8E1XG1012374, валюта EUR, вартість 10 300. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с. 18, 68).

Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 10 300 EUR (а.с. 12).

Позивач, не погодившись із рішеннями відповідача, звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається із матеріалів справи, відомості підтверджені документально та наявні необхідна складова митної вартості - ціна ТЗ.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих декларантом позивача, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень колегія суддів встановила, що митну вартість було відкориговано до 10300,00 євро на підставі спрацювання автоматизованої системи управління ризиками АСАУР, проте пояснень чому така вартість і нащо посилався інспектор при визначені даної ціни апелянтом не надано.

Відповідно до поданих позивачем документів вбачається, що вартість обрахована та заявлена декларантом згідно рахунку-фактури (інвойс) 75/07/2019 від 03.07.2019, за яким вартість автомобіля марки Opel Insignia 2015 року випуску НОМЕР_1 , що складало 174 814, 72 грн.

Також в матеріалах справи наявні інші документи які підтверджують вартість вказаного автомобіля, зокрема згідно митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0800450 від 17.07.2019 вартість вказаного автомобіля становила 26 330 PLN (злотих), що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 17.07.2019 (6,92 грн. за злотий) становило 179 570, 60 грн., станом на 25.07.2019 (6,68 грн. за злотий) - 175 884, 40 грн.

При цьому, згідно звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 його вартість станом на 22.08.2019 без врахування ПДВ становила 6030 EUR, що з врахуванням курсу НБУ складало 176 402 грн. (а.с. 24 - 30).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМІТ ЛТД" через фінансову установу ПАТ «Креді Агріколь Банк» сплачено "DOBROKAR SP. Z.O.O." 8750 EUR, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 08.07.2019. У вказаному платіжному документі вказано призначення платежу, а саме "передплата за транспортні засобі згідно контракту № 05/04/2019 від 05.04.2019, рахунків - фактур № 74/07/2019 від 03.07.2019, № 75/07/2019 від 03.07.2019, № 78/07/2019 від 05.07.2019.

Посилання апелянта на те, що платіжне доручення № 5 від 08.07.2019 не підтверджує вартість транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску, оскільки позивачем здійснено оплату також за інший товар, згідно рахунків - фактур № 74/07/2019 від 03.07.2019 та № 78/07/2019 від 05.07.2019, спростовуються наявними у справі документами, зокрема: рахунок - фактура № 78/07/2019 від 05.07.2019 позивачем сплачено 1450 EUR "DOBROKAR SP. Z.O.O." за автомобіль Chevrolet Nubira та НОМЕР_4 за автомобіль Dacia Logan, згідно рахунку - фактури № 74/07/2019 від 03.07.2019. В подальшому здійснено митне оформлення даних транспортних засобів, що підтверджується митними деклараціями UA206010/2019/006674 від 30.07.2019 та UA206010/2019/006531 від 26.07.2019 (а.с. 102 - 107).

Крім того, рахунки - фактури № 74/07/2019 від 03.07.2019 та № 78/07/2019 від 05.07.2019 були наявні у відповідача, оскільки позивачем митне оформлення автомобілів Chevrolet Nubira та Dacia Logan здійснювалося через Івано-Франківську митницю ДФС та, як наслідок, давало змогу митному органу встановити вартість транспортного засобу Opel Insignia 2015 року випуску.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідачем не було доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, на що правильно вказали суди. Ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000612/2 від 25.07.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00612 від 25.07.2019 винесені Івано-Франківською митницею ДФС є протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 300/2078/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 14.05.2020 року