Постанова

від 19.12.2019 по справі 420/3179/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 р.м. ОдесаСправа № 420/3179/19

Головуючий в І інстанції: Бутенко А.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 19.09.2019 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

суддя-доповідач - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вилайн Груп" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2019 року №UA 500060/2019/000057/1, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вилайн Груп" звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2019 року № UA 500060/2019/000057/1.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилалось на те, що для митного оформлення товарів згідно митної декларації (МД) № UA500060/2019/013798 від 13.05.2019 року підприємством були надані всі документи, які підтверджують складові митної вартості товарів. Крім того, позивач зазначив, що товариством були виконані всі додаткові вимоги інспектора митного органу, який не зазначив будь-яких зауважень до витребуваних ним у декларанта документів. У наданих документах відсутні розбіжності щодо складових митної вартості товарів, тому відсутні підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів.

Також позивач вказував, що незважаючи на прохання декларанта, викладене у повідомленні від 14.05.2019 року щодо проведення консультацій при здійсненні вибору методу визначення митної вартості, інспектором митного органу не було здійснено таких консультацій, але безпідставно про їх проведення було зазначено в оскаржуваному рішенні.

У зв`язку з викладеним позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, та таким що ґрунтується виключно на зазначеному в ЄАІС ДФС рівні ціни для кодів товарів, що підтверджується визнанням факту відсутності інформації щодо рівня ціни ідентичних товарів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги Одеська митниця ДФС зазначила, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, що проводять такий контроль, застосовують Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 року № 689. Згідно п. 8 вказаних Методичних рекомендацій, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Апелянт зазначає, що судом не було враховано, що під час митного контролю товарів за митною декларацію (МД) № UA500060/2019/013798 від 13.05.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Під час здійснення митного контролю Одеською митницею встановлено, що в поданих ТОВ "Вилайн Груп" документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів.

Декларантом не були надані до митниці доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2019 року із зазначенням переліку витрат, які входять до ціни товару, в тому числі із зазначенням конкретного розміру вартості упаковки та вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Такі відомості не зазначені і в рахунку-фактурі та в пакувальному листі.

Також митний орган посилався на те, що у наданих документах, підтверджуючих попередню оплату, яка складає 29 164,41 грн. дол. США, відсутні посилання на інвойс, що унеможливлює віднесення зазначеної оплати до поданого до митного оформлення товару, фактурна вартість якого складає 29 162,57 дол. США.

Відповідач зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності, однак, наданими уповноваженою особою декларанта додатковими документами вищевказані розбіжності усунуті не були.

З огляду на те, що надані документи не підтверджували заявлену митну вартість товарів, що унеможливлювало її визначення за першим методом, митним органом, за наслідком проведення консультацій з декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA 500060/2019/000057/1 від 14.05.2019 року, яке, на думку апелянта, є законним та обґрунтованим, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для його скасування.

ТОВ "Вилайн Груп" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст.229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вилайн Груп" (Покупець) та Компанією PT. INDAH КІАТ PULP & PAPER TBK (Продавець), укладено контракт поставки офісного паперу за №19/02- 19, за умовами якого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає і оплачує Товар, згідно якого Сторонами узгоджено вартість, кількість Товару, умови поставки та характеристики.

З метою розмитнення товару, що прибув на митну територію України, позивачем було подано 14.05.2019 року митну декларацію UA 500060/2019/000057/1.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем до митного органу були надані: контракт № 19/02- 19 від 19.02.2019 року, пакувальний лист від 22.03.2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) від 22.03.2019 року, коносамент від 27.03.2019 року, автотранспортні накладні від 12.05.2019 року, сертифікат про походження товару від 02.04.2019 року, банківські платіжні документи від 20.02.2019 року та від 12.03.2019 року, документ, що підтверджує вартість страхування від 26.03.2019 року, акти зважування від 13.05.2019 року, копію митної декларації країни відправлення від 22.03.2019 року.

13 травня 2019 року, інспектором митного органу було направлено повідомлення декларанту про виявлення розбіжностей у числових показниках митної вартості імпортованого товару.

У відповідь на вказане повідомлення, 14 травня 2019 року декларантом на адресу митного органа було направлено лист, в якому декларант висловив доводи про недотримання інспектором вимог Митного кодексу України, а також зазначив обґрунтування відсутності розбіжностей із наданням додаткових підтверджуючих документів, у тому числі витребуваних інспектором.

За наслідками розгляду поданих позивачем документів, 14 травня 2019 року Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування заявленої ТОВ ВИЛАЙН ГРУП митної вартості товарів за МД № UA500060/2019/000057/1 від 14.05.2019 року.

У рішенні про коригування митної вартості, відповідач зазначив, що за результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 cт. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягала статі додається така складова митної вартості, як упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 6 зовнішньоекономічного договору (контракту) витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у наданих документах підтверджуючих попередню оплату, яка складає 29164,41 дол. США, відсутні посилання на інвойс, що унеможливлює віднесення зазначеної оплати до поданого до митного оформлення товару, фактурна вартість якого складає 29162,57 дол. США.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару № UA 500060/2019/000057/1 від 14.05.2019 року, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом митному органу були надані всі необхідні та достовірні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а тому коригування цієї митної вартості спірним рішенням було неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою відповідача, у зв`язку із встановленням, нібито, розбіжностей у поданих ТОВ Вилайн Груп документах, були витребувані додаткові документи, зокрема: виписку з банківської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Витребувані відповідачем документи були надані декларантом до митного органу, що підтверджується копією листа від 14.05.2019 року та доданими до нього документами.

Однак, незважаючи на зазначене, в рішенні про коригування митної вартості зазначено про неподання декларантом витребуваних документів, що не відповідає дійсності.

У відзиві на позов та в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що подані декларантом додаткові документи не усунули виявлені розбіжності. Однак, колегія суддів критично відноситься до вказаних посилань апелянта, з огляду на те, що зміст рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про те, що митним органом взагалі не надавалась оцінка додатково поданим декларантом документам, що суперечить митному законодавству.

В свою чергу, в ході розгляду справи встановлено, що на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів позивачем були надані:

-контракт № 19/02-19 від 19.02.2019 року,

- пакувальний лист від 22.03.2019 року, в якому вказано вагу товару;

- інвойс № 2160126118 від 22.03.2019 року, в якому зазначено опис товару - Photocopypaper 75gsm 210x297mm 500sh/pck/box 60box/palBLCPEFCAQly; 80gsm 210x297mm 500sh/pck/box 60box/palBLCPEFCAQly), базіс поставки - CIFOdessa та загальну вартість товару, що склала 29 162,57 грн.;

- коносамент від 27.03.2019 року, в якому вказано найменування товару, його вага, вага тари;

- автотранспортні накладні від 12.05.2019 року,

- сертифікат про походження товару від 02.04.2019 року,

- банківські платіжні документи від 20.02.2019 року та від 12.03.2019 року, якими підтверджено сплату декларантом на користь контрагента грошових коштів в сумі 29 164,41 грн. двома переказами;

- документ, що підтверджує вартість страхування від 26.03.2019 року,

- акти зважування від 13.05.2019 року,

- копія митної декларації країни відправлення від 22.03.2019 року

-прайс-лист, в якому зазначено, що вартість товару (папіру) за тону станом до 15 травня 2019 року, за умовами поставки CIFOdessa, складає 890 дол. США;

- висновки про якісні та вартісні показники товару;

- підтвердження продажу товару (папіру) згідно проформи інвойсу № 2130198267 на суму 29 164,41 дол. США;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 632, з якої вбачається, що у бухгалтерському обліку ТОВ Вилайн ГРУП відображено операції з придбання у контрагента PT. INDAH КІАТ PULP & PAPER TBK товарів , в тому числі на суму 29 164,41 дол. США

- бухгалтерську довідку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав митниці всі документи, які були у нього в наявності, і які не містять в собі ознак підробки чи розбіжностей, які б вказували на невірне визначення митної вартості товарів, що в свою чергу вказує на відсутність у відповідача правових підстав для коригування такої митної вартості.

В свою чергу, посилання митного органу, в якості підстав для коригування митної вартості товарів, на відсутність відомостей про вартість упаковки або пакувальних матеріалів, є необґрунтованими.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з п. 6 Контракту, пакувальний матеріал внутрішній та зовнішній включено у вартість товару, а це, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність будь-якої інформації щодо даної складової митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Таким чином, оскільки вартість пакування або пакувального матеріалу не є окремою складовою митної вартості товару, тому, виходячи зі змісту частини 10 статті 58 МК України, не потребує окремого документального підтвердження.

Що стосується тверджень відповідача про те, що у наданих документах підтверджуючих попередню оплату, яка складає 29164,41 дол. США, відсутні посилання на інвойс, що унеможливлює віднесення зазначеної оплати до поданого до митного оформлення товару, фактурна вартість якого складає 29 162,57 дол. США, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, у разі якщо рахунок сплачено є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Також документами, які підтверджують митну вартість товарів, за наявності, є інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Укладеним між ТОВ ВИЛАЙН ГРУП та його контрагентом контрактом від 19.02.2019 року, визначено, що оплата здійснюється на умовах 20 % + 80 % передоплати на підставі Рахунку на передоплату.

У підтвердження оплати вартості поставлених товарів декларантом було надано митному органу банківські платіжні документи від 20.02.2019 року на суму 5832,88 дол. США та від 12.03.2019 року на суму 23331,53 дол. США (що загалом становить 29 164,41 дол. США).

У наданих платіжних дорученнях визначено платника, отримувача (бенефіціара), а також вказано призначення платежу, відповідно, 20 % та 80 % передоплати за контрактом № 19/02-19 від 19.02.2019 року.

Таким чином, згідно вказаних платіжних документів можливо чітко встановити, що оплата здійснюється за товар, який поставляється згідно контракту № 19/02-19 від 19.02.2019 року.

В свою чергу, безпідставними є твердження митного органу про необхідність вказання у призначенні платежу у банківському документі номеру інвойсу, оскільки такий обов`язок законодавцем на декларанта не покладено.

Слід зазначити, що у підтвердження оплати товару позивачем також були надані до митного органу оборотно-сальдова відомість по рахунку: 632 та бухгалтерська довідка від 14.05.2019 року, згідно якої повідомлено, що ТОВ ВИЛАЙН ГРУП за проформою № 2130198267 було сплачено 29 164,41 дол. США за папір, однак, згідно кінцевого інвойсу вартість паперу склала 29 162,57 грн. У зв`язку з вказаним за цією операцією утворилась переплата у сумі 1,84 дол. США, яка буде зарахована згідно п. 5 Контракту № 19/02-19.

Слід зазначити, що п. 5 згаданого контракту передбачено, що при виникненні відхилення від суми реально поставленого контракту (як у бік переплати, так і недоплати), ці розбіжності можуть бути враховані при оплаті наступної партії товару, або у разі недопостачання товару Продавець повертає гроші на рахунок Покупця протягом 45 днів від очікуваної дати отримання покупцем товару, за листом від покупця.

Колегія суддів зазначає, що первинним бухгалтерським документом, яким фіксується господарська операція, є платіжне доручення, сплачена за яким сума співпадає із сумою, визначеною в інвойсі № 2160126118 від 22.03.2019 року.

В свою чергу, митницею не доведено яким чином не зазначення в платіжному дорученні номеру інвойсу, за наявності у призначенні платежу вказання на номер договору, за яким здійснювалась поставка, вплинуло на числові значення митної вартості товару.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

З огляду на те, що відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для скасування оспорюваного рішення митниці та задоволення позову ТОВ "ВИЛАЙН ГРУП".

В свою чергу, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції положень п. 4 ч. 3 ст. 2 та ч. 4 ст. 9 КАС України, у зв`язку із зазначенням в оскаржуваному рішенні про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2019 року № UA 500060/2019/0900057/1, тоді як Одеською митницею було прийнято рішення за № UA 500060/2019/000057/1, є необґрунтованими та не є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. Очевидним є те, що невірне вказання номеру оскаржуваного рішення, є лише технічною опискою, яка може бути виправлена в порядку ст. 253 КАС України, та жодним чином не свідчить про неповноту встановлення судом першої інстанції обставин у справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 24.12.2019 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька