Постанова

від 24.12.2019 по справі 662/1804/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 662/1804/19 Головуючий в 1 інстанції: Тимченко О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.,

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 01 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - Лабенка Олександра Івановича, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про скасування постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2019 року, засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - Лабенка Олександра Івановича, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просив суд:

- скасувати постанову винесену державним інспектором Лабенком О.І. від 30.07.2019 року № 299-ДК/0209По/08/01/-19 про закриття справи про адміністративне правопорушення;

- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування позову послався на відсутність належних та допустимих доказів факту самовільного зайняття ним земельних ділянок, на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, на відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП, та як наслідок на наявність підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а не у зв`язку з передачею матеріалів справи про адміністративне правопорушення до прокуратури.

Рішенням від 01 листопада 2019 року Новотроїцький районний суд Херсонської області відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити у справі постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, є необґрунтованими припущеннями.

Так, апелянт зазначає, що надані державним інспектором копії матеріалів по справі про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного використання позивачем земельних ділянок, загальною площею 114,73 га. (відсутня будь-яка ідентифікація земельних ділянок). Також, вказівка на існування таких доказів відсутня як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові від 30.07.2019 року, а посилання державного інспектора на акт перевірки, в силу положень ст. 77 КАС України, суд першої інстанції мав би відхилити.

Наполягає апелянт також і на порушенні відповідачем приписів ст. 268 КУпАП та на помилковість висновків суду першої інстанції щодо роз`яснення позивачеві його прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції без належного обґрунтування не прийняв до уваги надані позивачем копії державних актів на право власності на земельні ділянки, які позивач орендує у фізичних осіб.

Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області зазначає про те, що факт самовільного зайняття земельних ділянок був встановлений під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 22.07.2019 року № 299.

Також Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області зазначає, що, а ні під час проведення перевірки, а ні під час складення протоколу про адміністративне правопорушення позивач не спростував факт використання ним земельних ділянок загальною площею 114,73 га., а навпаки надав пояснення, що вказані земельні ділянки ним використовуються на праві оренди

Державний інспектор Лабенок Олександр Іванович своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (засобами електронного поштового зв`язку) (ст. 268 КАС України), що підтверджується довідкою секретаря судового засідання, складеною відповідно до ст. 129 КАС України. Учасники справи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 23.07.2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - Лабенком Олександром Івановичем (надалі державний інспектор) складений протокол про адміністративне правопорушення №299-ДК/0209По/08/01/-19 відносно голови фермерського господарства Єресько О.В. - Єреська Олександра Валерійовича про порушення ним статті 125 Земельного кодексу України, що є адміністративним правопорушенням відповідно до ст. 53-1 КУпАП (а.с. 9, 64).

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення зафіксовано, що гр. ОСОБА_1 здійснив самовільне зайняття земельних ділянок державної форми власності площею 114,75 га., які розташовані за межами смт Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області біля земельної ділянки 6524455100:04:001:0180, яка також частково виявилась самовільно зайнятою площею 10,4146 га. сільськогосподарською культурою, яку посадив ОСОБА_1 . Землі використовуються без належних на те документів в порушення ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Також, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що:

- виявленим правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду (збитки), що підтверджується Постановою КМУ № 963 відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайнятті земельних ділянок

- відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 КУпАП та п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України

Протокол про адміністративне правопорушення від 23.07.2019 року містить відомості про особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відомості про дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема - вказано, що справа буде розглядатись о 10:00 год. 30.07.2019 року у приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за адресою м. Херсон, вул. Університетська, 136а.

В розділі пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 здійснений запис такого змісту Я знаю, що це землі не державної форми власності, орендую с ОСТ власниками .

В примірнику протоколу про адміністративне правопорушення від 23.07.2019 року, який наданий відповідачами у справі, вчинений запис від імені ОСОБА_1 , проте, що він не заперечує проти розгляду справи за його відсутності, та проте, що він отримав другий примірник протоколу (а.с. 64- зворот.).

Будь-яких посилань на наявність додаткових матеріалів протокол про адміністративне правопорушення №299-ДК/0209По/08/01/-19 - не містить.

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 8), 30 липня 2019 року державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - Лабенок Олександр Іванович, розглянувши протокол від 23.07.2019 року № 299-ДК/0173П/07/01/-19, виніс постанову №299-ДК/0173П/07/01/-19 про закриття справи.

В постанові №299-ДК/0173П/07/01/-19 від 30.07.2019 року про закриття справи вказано, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України, а саме: під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства, встановлений факт самовільного зайняття земельних ділянок площею 114,73 га державної форми власності, категорії земель сільськогосподарського призначення, в тому числі в зазначену площу включено і частина земельної ділянки з кадастровим номером 6524455100:04:001:0180 (площа самовільного заняття якої становить 10,4146 га), земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту смт Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області. Під час перевірки встановлено особу, яка здійснила самовільне зайняття земельних ділянок, ним виявився громадянин ОСОБА_1 , який своєї провини не заперечував.

Також в постанові про закриття справи від 30.07.2019 року, вказано, що, як вбачається з матеріалів справи громадянин ОСОБА_1 усно заявив, що він є головою ФГ Єресько ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , яке проводить агротехнічні роботи та вирощування сільськогосподарських культур на самовільно зайнятих земельних ділянках, але жодних доказів про існування вказаного ФГ ОСОБА_1 та жодного документу, який підтверджував право користування ним самовільно зайнятими земельними ділянками площею 114,73 га. державної форми власності, категорії земель сільськогосподарського призначення, з моменту складання протоколу до моменту розгляду справи - не надав.

За таких обставин, державний інспектор Лабенок О.І. дійшов висновку, що вказані вище дії є самовільним зайняттям земельної ділянки (абз. 16 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ), що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Встановивши факт самовільного зайняття земельних ділянок, розрахувавши заподіяну матеріальну шкоду, відповідно до Постанови КМУ № 963 від 25.07.2007 року, розмір якої становить 190139,50 грн., державний інспектор Лабенок О.І. дійшов висновку, що в порушені є ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 197-1 КК України, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення та передачі матеріалів до прокуратури Херсонської області.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що протоколом про адміністративне правопорушення підтверджений факт самовільного зайняття позивачем земельних ділянок державної форми власності. При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, доказів на спростування виявленого порушення не надав, а при складанні протоколу не заперечував ні місця розташування земельних ділянок, ні їх розмір, внаслідок чого ці обставини з`ясуванню не підлягають. Оскільки позивач не довів обґрунтованості доводів свого позову належними та допустимим доказами, а порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не знайшло свого підтвердження при судовому розгляді справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно із ч.ч.1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 53-1 КУпАП, самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу 16 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель №963-IV від 19.06.2003 року , самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Також, ст. 197-1 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику (ч. 1 ст. 197-1 КК України). При цьому відповідно до примітки до ст. 197-1 КК України шкода передбачена частиною першої цієї статті визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частиною 1 ст. 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 253 КУпАП встановлено, що у разі, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Порядок підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлений статтею 278 КУпАП, відповідно до якої орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

Згідно із ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов, зокрема про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Враховуючи зазначені норми КУпАП, фактичні обставини справи колегія суддів встановила помилковість та недоведеність висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, за таких підстав.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення державним інспектором зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення головою Фермерського господарства Єресько О.В. - громадянином ОСОБА_1 , проте оскаржувана постанова про закриття провадження в адміністративній справі винесена відносно громадянина ОСОБА_1

Зазначене є порушенням ст. 280 КУпАП, оскільки державний інспектор при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановив належну особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема відносно якої справа про адміністративне правопорушення має бути закрита.

Також, колегія суддів зазначає про порушення державним інспектором приписів ст. 251 КУпАП, оскільки ні протокол про адміністративне правопорушення, ні оскаржувана постанова від 30.07.2019 року не містять посилання на фактичні данні, на основі яких встановлена наявність адміністративного правопорушення, вина особи, яка притягається до відповідальності, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, в оскаржуваній постанові державний інспектор Лабенок О.І. зазначив, що ОСОБА_1 усно заявив, що він є головою ФГ Єресько О.В. але не надав доказів на підтвердження цього. Проте, відповідно до відкритої інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.07.2005 року зареєстровано Фермерське господарство Єресько О.В. , ідентифікаційний код юридичної особи 33375761, одним із засновників якого та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Колегія суддів зазначає, що як у відзиві на позов, так і у відзиві на апеляційну скаргу, відповідачі посилаються на проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 22.07.2019 року № 299.

Проте, а ні протокол, а ні оскаржувана постанова не містять посилань на акт зазначеної перевірки, яким зафіксовано самовільне зайняття земельних ділянок. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови неможливо встановити такі фактичні обставини як місцезнаходження земельних ділянок, які відповідачі вважають самовільно зайнятими, що позбавляє суд будь-якої можливості перевірити доводи відповідачів у порівнянні з наданими позивачем доказами (копіями актів про право власності на земельні ділянки). Надані відповідачами копії наказу № 61 від 02.04.2019 року та додатків до нього (а.с. 65-67) не є належними та допустимими доказами вчинення апелянтом адміністративного правопорушення. Окрім цього, посилання на зазначені документи не міститься ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в оскаржуваній постанові.

Пояснення ОСОБА_1 , зазначені ним в протоколі про адміністративне правопорушення, не дають суду можливості беззаперечно стверджувати про те, що позивач погодився із встановленим фактом самовільного зайняття ним чітко визначених земельних ділянок, які перебувають у державній власності.

Посилання державного інспектора в оскаржуваній постанові на встановлення під час перевірки особи, яка вчинила самовільне зайняття земельних ділянок, колегія судді не приймає як належний та допустимий доказ, оскільки оскаржувана постанови винесена лише за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 23.07.2019 року, який у свою чергу не містить жодних посилань на наявність додаткових документів (доказів), зокрема матеріалів перевірки (акт перевірки та додатки до нього, інше).

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що висновки державного інспектора Лабенка Олександра Івановича про самовільне зайняття позивачем земельних ділянок, з якими погодився суд першої інстанції, - ґрунтуються на припущеннях.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Як встановлено при апеляційному перегляду справи, суд першої інстанції в ході дослідження матеріалів справи дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, сукупність яких свідчила б про відсутність порушення позивачем ст.ст. 125, 126 ЗК України.

При цьому колегія суддів зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова не є безумовними доказами скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого 53-1 КУпАП.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати необхідні докази з власної ініціативи, чим не скористався.

Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання судової колегії, оскаржуване в межах даної справи рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Так, постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення від 30.07.2019 року не містить посилань на належні та допустимі докази, дослідженні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведені вище норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, в призмі встановлених обставин справи та наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що, а ні висновки суду першої інстанції, а ні доводи та заперечення відповідачів, викладені у відзиві на позов та у відзиві на апеляційну скаргу, не підтвердженні належними та достатніми доказами.

Колегія суддів зазначає, що етап зібрання доказів, зокрема у справі про адміністративне правопорушення, в підтвердження наявності події та складу адміністративного правопорушення, під час розгляду справи судом першої інстанції проігноровано.

У справі Карелін проти Росії ( Karelin v. Russia , заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. За логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Тобто, колегія суддів зауважує, що якщо уповноваженим органом не обґрунтовано підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного вишукування доказів винуватості особи.

За таких підстав, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а від так, як наслідок, про відсутність заподіяння апелянтом матеріальної шкоди в сумі 190139,50, яка розрахована державним інспектором відповідно до Постанови КМУ № 963 від 25.07.2007 року, та передачі матеріалів справи до прокуратури.

Враховуючи, встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки державного інспектора, стосовно того, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення. Відтак відсутні правові підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доводами апеляційної скарги спростовуються висновки суду першої інстанції та посилання відповідачів на обставини, які були підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на практику ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 55, 62 Конституції України, ст. ст. 2-11, 72, 77, 242, 268-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 01 листопада 2019 року у справі №662/1804/19 - скасувати, та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову державного інспектора контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області - Лабенка Олександра Івановича від 30 липня 2019 року №299-ДК/0209По/01/-19 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 53-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.