Постанова

від 24.12.2019 по справі 826/5111/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5111/15 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Донецького окружного адміністративного суду на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Донецького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій, листа та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Донецького окружного адміністративного суду, в якому просила:

- визнати дії та лист Державної судової адміністрації України від 20 листопада 2014 року №11-5385/14 Про здійснення розрахунку фонду оплати праці виходячи виключно із чисельності працівників, які виявили бажання продовжувати виконувати свої обов`язки в судах на території, що контролюється Української владою неправомірними та такими, що порушують норми Конституції України і пригнічують права позивача при остаточному розрахунку після звільнення з Донецького окружного адміністративного суду;

- зобов`язати Донецький окружний адміністративний провести з позивачем остаточний розрахунок та сплатити їй заборгованість по заробітній платі за період з другої половини вересня 2014 року по час остаточного розрахунку, заборгованість компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки за вислугою років, за невикористанні додаткові відпустки як матері, яка має двох неповнолітніх дітей та за невикористанні частини щорічних основних відпусток, відповідно до наказу суду від 28 листопада 2014 року №366/к-к.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Донецького окружного адміністративного суду щодо нездійснення зі ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні. Стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату за вересень 2014 року у сумі 3095,01 гривень та жовтень 2014 року у сумі 2623,39 гривень. Стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 за період простою Донецького окружного адміністративного суду середній заробіток у розмірі 1988,56 гривень (за вирахуванням обов`язкових відрахувань). Стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки у загальній сумі 7461,70 гривень. Стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки належних при звільненні сум у розмірі 151 982,80 гривень (за вирахуванням обов`язкових відрахувань). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 задоволено заяву представника ОСОБА_1 про виправлення описки в судовому рішенні, виправлено описку в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 року, а саме в резолютивній частині зазначено вірно адресу та код ЄДРПОУ відповідача - Донецького окружного адміністративного суду.

02 вересня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано чотири виконавчі листи № 826/5111/15, згідно з якими:

1) стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки належних при звільненні сум у розмірі 151 982,80 гривень (за вирахуванням обов`язкових відрахувань);

2) стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки у загальній сумі 7461,70 гривень;

3) стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 за період простою Донецького окружного адміністративного суду середній заробіток у розмірі 1988,56 гривень (за вирахуванням обов`язкових відрахувань);

4) стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату за вересень 2014 року у сумі 3095,01 гривень та жовтень 2014 року у сумі 2623,39 гривень (а.с. 9-12 Том 3).

30 жовтня 2019 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від Донецького окружного адміністративного суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить зупинити виконання за виконавчими листами по справі №826/5111/15, виданими Окружним адміністративним судом міста Києва 02.09.2019 до розгляду даної заяви, та визнати такими, що не підлягають виконанню повністю виконавчі листи про стягнення середнього заробітку у розмірі 1988,56 грн (за вирахуванням обов`язкових відрахувань); про стягнення заробітної плати за вересень 2014 року у сумі 3095,01 грн та жовтень 2014 року у сумі 2623,39 грн; про стягнення компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки у загальній сумі 7461,70 грн; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист про стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні сум у частині 21163,96 грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що вказані виконавчі листи не підлягають виконанню у зв`язку з їх фактичним виконанням боржником, так як на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 Донецьким окружним адміністративним судом на користь ОСОБА_1 було сплачено кошти у сумі 29247, 75 грн, податок з доходів фізичних осіб у сумі 6539, 87 грн та військовий збір у сумі 544,99 грн., всього на загальну суму - 36332, 61 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні заяви Донецького окружного адміністративного суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Донецького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій, листа та зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі Донецький окружний адміністративний суд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити, а саме: визнати такими, що не підлягають виконанню повністю виконавчі листи про стягнення середнього заробітку у розмірі 1988,56 грн (за вирахуванням обов`язкових відрахувань); про стягнення заробітної плати за вересень 2014 року у сумі 3095,01 грн та жовтень 2014 року у сумі 2623,39 грн; про стягнення компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки у загальній сумі 7461,70 грн; визнати таким, що не підлягає частковому виконанню виконавчий лист про стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні сум у частині 21163,96 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявником були подані докази про повне та часткове виконання виконавчих листів, виданих Окружним адміністративним судом 02.09.2019.

Так, до заяви були додані платіжні доручення №1, 2, 3 від 24.02.2016 про сплату на користь ОСОБА_1 36332 грн 61 грн, однак суд першої інстанції не надав оцінки вказаним доводам та не навів мотивів їх відхилення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі документи відповідають вимогам, встановленим Законом України Про виконавче провадження , наявність ознак для застосування статті 374 КАС України відповідачем не доведено. Окрім того, задоволення заяви відповідача про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню без належних на то підстав призведе до невиконання судового рішення, що суперечитиме нормам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до вимог частин другої та третьої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Тобто, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, пов`язано з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред`явлення до виконання), зокрема: помилковою видачею, зокрема, коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред`явлено до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист; повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано виконавчий лист, або з інших причин.

При цьому, словосполучення або з інших причин не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, які, наприклад, пов`язані із процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, стаття 374 КАС України надає право суду, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або боржника у певних випадках визнати цей виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Подаючи заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, Донецький окружний адміністративний суд виходив з того, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 стягнуто з Донецького окружного адміністративного суду нараховану та невиплачену заробітну плату за вересень 2014 року у сумі 3095,01 грн, жовтень 2014 року у сумі 2623,38 грн, разом 5718,39 грн; за період простою Донецького окружного адміністративного суду з 01.11.2014 року по 20.11.2014 року включно середній заробіток за 14 робочих днів у розмірі 1988,56 (за вирахуванням обов`язкових відрахувань); грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за період роботи з 23.09.2008 року по 07.06.2009 року (2 календарних дні), з 08.06.2011 року по 07.06.2012 року (15 календарних днів), додаткової відпустки за період роботи з 23.09.2008 року по 07.06.2009 року (2 календарних дні), з 08.06.2012 року по 07.06.2013 року (15 календарних днів), з 08.06.2013 року по 07.06.2014 року (15 календарних днів), з 08.06.2014 року по 07.06.2015 року (15 календарних днів), додаткової соціальної відпустки, як матері, що має двох дітей віком до 15-ти років, за 2014 рік (10 календарних днів), у загальній сумі 7461,70 грн; середній заробіток за час затримки належних при звільненні сум у розмірі 21163,96 грн (за вирахуванням обов`язкових відрахувань).

На виконання вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015, як зазначає апелянт, останнім було сплачено на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 36332 грн 61 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 1 від 24.02.2016 про сплату 27247,75 грн позивачу із призначенням платежу … стяг. коштів. зг. вик. лист. Окруж. адмін. суда м.Києва №826/511/15 від 23.11.2015р. зг. пост. 845 від 03.08.2011… ;

- № 2 від 24.02.2016 про сплату 544,99 грн позивачу із призначенням платежу … військовий збір утрим. з зарп. за 02.2016 зг. вик вик. лист. Окруж. адмін. суда м.Києва № 826/511/15 від 23.11.2015р. пост. 845 від 03.08.2011 … ;

- № 3 від 24.02.2016 про сплату 6539,87 грн позивачу із призначенням платежу … под. з дох. фіз. осіб. утр. з закрп. за 02.2016 зг. вик вик. лист. Окруж. адмін. суда м.Києва № 826/511/15 від 23.11.2015р. пост. 845 від 03.08.2011 … (а.с.112-114 Том 3).

Разом з тим, судом першої інстанції вірно відзначено, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду була скасована постановою Верховного Суду України від 21.03.2017, та оскаржувані виконавчі листи від 02.09.2019 були видані саме на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року, а не постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017. Такі виконавчі листи не містять помилок, що можуть ускладнити їх виконання.

Доказів виконання у повному обсязі виконавчих листів заявником ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, обов`язок боржника щодо виконання вказаних виконавчих листів станом на день розгляду заяви є наявним.

При цьому, платіжні документи від 24.02.2016 можуть бути враховані лише при виконанні Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року у даній справі у порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

Так, згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відтак, виконання судового рішення є приводом для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Отже, підстави, визначені процесуальним законом для визнання виконавчих листів, виданих Окружним адміністративним судом міста Києва від 02.09.2019, такими, що не підлягають виконанню, відсутні.

У той же час, колегія суддів звертає увагу на статтю 370 КАС України згідно якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

У свою чергу, фактичне виконання рішення, ухвали, постанови суду є невід`ємною частиною судового процесу і свідчить про реальну спроможність державних органів забезпечити виконання рішення суду, як завершальну стадію судового процесу, на результат якої направлені очікування та сподівання особи, права якої порушено.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін (справа Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004 року).

У рішенні Європейського Суду України з прав людини від 29 червня 2004 року у справі Півень про України визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишається невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, задоволення заяви відповідача про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню без належних на то підстав призведе до невиконання судового рішення, що суперечить нормам чинного законодавства.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Донецького окружного адміністративного суду про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Донецького окружного адміністративного суду - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук