Постанова

від 23.12.2019 по справі 620/1915/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1915/19 Головуючий у І інстанції - Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.05.2019 року № UA 102000/2019/000062/2;

- визнати протиправною та скасувати рішення у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102210/2019/00006;

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що нею було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товару, вказану в митній декларації, а рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними і підлягають скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 03.05.2019 року № UA 102000/2019/000062/2.

Визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України прийняте у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102210/2019/00006.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Чернігівська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач вказує на те, що митниця не могла прийняти заявлену митну вартість, так як серед наданих до митного оформлення документів в порушення ч. 1 ст. 368 та п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України були відсутні касові або товарні чеки або інші платіжні (або банкові) документи, що підтверджують факт оплати (підтвердження ціни, що фактично сплачена) оцінюваного транспортного засобу покупцем та документи, які підтверджують витрати на транспортування автомобіля. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та винесеними без порушень чинного законодавства.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також, Позивач просить стягнути здійсненні нею витрати у суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу у сумі 3600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 придбала у фізичної особи - ОСОБА_3 автомобіль Легковий автомобіль - 1шт; бувший у використанні; наявні пошкодження - згідно з експертним висновком; марка - FІАТ; модель - 500; номер шасі - немає даних; номер кузова - НОМЕР_1 ; тип кузова - хетчбек; тип двигуна - дизельний; номер двигуна - немає даних; робочий об`єм циліндрів - 1248 см3; потужність - 70 кw; загальна кількість місць - 4; колісна формула - 4x2; колір - жовтий; календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014; призначений для перевезення пасажирів; відповідає вимогам рівня Євро-5; торговельна марка - FІАТ; виробник - FІАТ; країна виробництва - ІТ .

Згідно з договором від 26.03.2019 року вартість автомобіля становить 2850,00 Євро. Розрахунок між фізичними особами здійснювався у формі готівки (а. с. 18).

Технічні характеристики автомобіля підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 11.12.2018 року № 562224 (а. с. 20).

З метою здійснення митного оформлення вказаного легкового автомобіля та на підтвердження його митної вартості на рівні 3231,02 Євро Позивачем до митної декларації № UA 102210/2019/060233 було подано рахунок-фактуру (договір купівлі-продажу) від 26.03.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.04.2019 року № UA 205010/2019/317142, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.12.2018 № 562224, висновок експертного дослідження від 23.04.2019 року № 19/13-1/41-ЕД/19; договір про надання послуг митного брокера від 16.04.2019 № 16/04/3/2019; паспорт громадянина України від 03.05.1999 року серії НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України від 16.12.2000 року серії НОМЕР_3 ; регітра від 16.04.2019 № 16673029; довіреність від 15.04.2019 року серії № ННЕ 394329 9 (а. с. 59).

Посадовою особою Чернігівської митниці ДФС 02.05.2019 року сформовано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу.

Однак, особою, що здійснювала декларування транспортного засобу, на вищезазначений запит документи надані не були через їх відсутність (а. с. 97).

Посадовою особою Чернігівської митниці ДФС 02.05.2019 сформовано друге електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу, а саме: перекладу рахунку-фактури від 26.03.2019 року.

Особою, що здійснювала декларування транспортного засобу, на вищезазначений запит листом від 03.05.2019 надано переклад рахунку-фактури від 26.03.2019 року (а. с. 98).

За результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів Чернігівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.05.2019 року № UA 102000/2019/000062/2, яким фактично було збільшено митну вартість зазначеного вище автомобіля до 5106,00 Євро, та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102210/2019/00006 (а. с. 59-61).

Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за іншим резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України. Також, картка відмови в митному оформленні містить такі ж посилання, що і рішення про коригування митної вартості товарів від 03.05.2019 року № UA 102000/2019/000062/2, а тому також не є вмотивованою, адже не містить детального обґрунтування причин відмови в митному оформленні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

За приписами ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Частинами 4 та 5 ст.58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч.1 та ч.2 ст.52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частини 1 та частини 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вищезазначена норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Водночас, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем було надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст. 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і ст. 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

З матеріалів справи вбачається, що особою, уповноваженою на декларування, задекларовано митну вартість транспортного засобу, визначену за резервним методом, на рівні 3231,03 Євро на підставі висновку експертного дослідження від 23.04.2019 року № 19/13-1/41-ЕД/19 (а. с. 21-46).

За результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів Чернігівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів

від 03.05.2019 року № UA 102000/2019/000062/2, яким фактично було збільшено митну вартість транспортного засобу до 5106,00 Євро (а. с. 61).

Разом з цим, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за іншим резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Водночас підставою для коригування Відповідачем показника митної вартості товару, стала цінова інформація інтернет-ресурсу autoscout24.com та інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet.

Проте, суд першої інстанції критично поставився до такої інформації, оскільки Відповідачем не обґрунтовано правомірність використання у спірному випадку відомостей вказаних ресурсів, і такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом документами про товар та в силу ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України використовуватися для визначення митної вартості, з чим погоджується колегія суддів.

Вказане свідчить про недоведеність Відповідачем обставин, які викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості транспортного засобу.

Доводи Відповідача в апеляційній скарзі про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 809/784/16.

Слід вказати і про те, що органом доходів і зборів не наведено підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності.

При цьому, відповідно до положень ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в п. 7.1. та п. 7.2. "Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Чернігівською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102210/2019/00006.

Між тим, вказана картка відмови в митному оформленні містить такі ж посилання, що і рішення про коригування митної вартості товарів від 03.05.2019 року № UA 102000/2019/000062/2, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона також не є вмотивованою, оскільки не містить детального обґрунтування причин відмови в митному оформленні.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що наведені вище порушення в сукупності вказують на необґрунтованість картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102210/2019/00006, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС підлягає задоволенню.

Щодо клопотання Позивача про стягнення на користь ОСОБА_1 здійснені нею витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 3600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 наведеної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2019 року між Адвокатським об`єднанням ФІДЕС та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги № 55, за яким безпосереднє представництво ОСОБА_1 здійснює адвокат Мхитарян Юлія Володимирівна, відповідно до якого розмір, порядок сплати грошових коштів (гонорару) за надані послуги Адвокатським об`єднанням, види наданих послуг визначаються у додаткових угодах та додатках, які є невід`ємною частиною договору.

Також, 27 листопада 2019 року між Адвокатським об`єднанням ФІДЕС та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правничої допомоги № 55, якою визначено порядок оплати послуг (гонорару) Адвокатському об`єднанню за надання правничої допомоги на етапі апеляційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року у справі № 620/1915/19.

Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди № 3 до договору про надання правничої допомоги № 55, розрахунок з Адвокатським об`єднанням здійснюється шляхом зарахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару або у інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Окрім того, сторони погодились, що вартість послуг за підговоку відповіді на апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС у справі № 620/1915/19 становить - 3150,00 грн.; підготовка клопотання про повернення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 620/1915/19 - 450 грн.

27 листопада 2019 року між Адвокатським об`єднанням ФІДЕС та ОСОБА_1 підписано акт наданих послуг № 55/2 та було надано обумовлену вище послуги.

ОСОБА_1 здійснено оплату послуг (гонорару) Адвокатському об`єднанню на його розрахунковий рахунок за надання правничої допомоги, що підтверджується банківською випискою за листопад 2019 року.

Також, Позивачем надано на підтвердження понесеного розміру витрат на правничу допомогу адвоката: рахунк-фактура (рахунком на оплату гонорару) від 26.11.2019 року № 55/3 та детальний опис робіт (наданих послуг).

Проаналізувавши зміст наданих Позивачем документів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав до стягнення на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3600,00 грн., оскільки їх понесення підтверджується документально.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зауважує, що відповідного клопотання Відповідачем по справі не було подано до суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Чернігівської митниці Державної фіскальної служби викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 134, 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39482156, проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3600,00 (три тисячі шістсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко