Постанова

від 24.12.2019 по справі 127/21430/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №127/21430/19

адміністративне провадження №К/9901/31678/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (постановлені у складі: головуючого судді - Залімського І. Г., суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.) по справі № 127/21430/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Котляра Романа Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Котляр Романа Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року залишено без руху з підстав, передбачених частиною 3 статті 298 КАС України. Крім того, запропоновано позивачу протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

ОСОБА_1 подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року по справі № 127/21430/19.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявником причини пропуску строку подання апеляційної скарги не є поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнання причин пропуску строку неповажними та про відмову у відкритті апеляційного провадження, позивач подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У скарзі посилається на те, що ухвали постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Провадження в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19.11.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою від 23 вересня 2019 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвали суду апеляційної інстанції не відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Предметом позову у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення, передбаченого положеннями КУпАП, що відповідно до норм КАС України відноситься до категорій термінових справ.

Особливості провадження у справах з приводу рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду першої інстанції, яке в апеляційному порядку оскаржувалось ОСОБА_1 ухвалене 28 серпня 2019 року у відкритому судовому засіданні, в якому проголошені вступна і резолютивна частині рішення. В судовому засіданні 28.08.2019 позивач присутньою не була.

Дата складання повного тексту рішення суду від 28.08.2019 у ньому не зазначена, а копія вручена позивачці 16.09.2019.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася 30 вересня 2019 року, шляхом подання останньої через поштове відділення.

Поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник, як в поданій разом з апеляційною скаргою заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в поданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заяві, обґрунтувала отриманням копії оскарженого рішення лише 30 вересня 2019 року.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху, визнанні неповажними причин пропуску строку та відмови у відкритті апеляційного провадження слугував висновок суду апеляційної інстанції, що строк апеляційного оскарження рішення суду в справах про притягнення до адміністративної відповідальності є спеціальним та не підлягає поновленню з підстав, встановлених ч.2 ст.295 КАС України.

Дійсно, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав, з урахуванням визначених цією статтею строків апеляційного оскарження.

Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.

Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

Аналогічний висновок щодо застосування означеної норми процесуального права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 19 червня 2019 року у справі №175/4952/18 (2-а/175/69/18), від 25 червня 2019 року у справі №211/94/18 (2-/211/25/19).

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копій судового рішення.

Проте, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, наведеним в обґрунтування поважності причин пропуску строку таким як несвоєчасне отримання копії суду рішення першої інстанції.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні судом першої інстанції проголошено не повний текст судового рішення, а його вступну та резолютивну частини, повний текст оскаржуваного рішення отримано позивачем 16.09.2019 року, а апеляційна скарга подана нею 28 серпня 2019 року.

При цьому, судом апеляційної інстанції також не враховано, що абзац другий рішення Вінницького міського суду Вінницької області щодо порядку та строків його оскарження викладено в такій редакції: Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Таке формулювання дає підстави дійти висновку про те, що позивач могла його розцінити неоднозначно, а отже подача нею апеляційної скарги у строки, які судом зазначено в рішенні для його оскарження від дати отримання повного тексту такого рішення, не може свідчити про зловживання чи неналежне використання процесуальних прав.

Відтак, покладений в основу оскаржуваного судового рішення висновок суду апеляційної інстанції є передчасним.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини Петриченко проти України (набуло статусу остаточного 12.07.2016) зазначено: …цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов`язання за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 13).

З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущений; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчинив, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції вважає, що наведені позивачкою доводи та надані нею докази свідчать про поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження, а отже ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, якою визнані неповажними причини пропуску на апеляційне оскарження та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року відмовлено, підлягає скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року, постановлена судом апеляційної інстанції за результатами визнання причин пропуску заявницею строку на апеляційне оскарження неповажними.

Верховним Судом встановлено, що судове рішення про визнання неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвалено без урахування фактичних обставин у справі та з порушенням норм процесуального права, тож, як наслідок, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року про визнання неповажними причин пропуску строку та залишення без задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження по справі № 127/21430/19 - скасувати.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження по справі № 127/21430/19 - скасувати.

Справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: Т.Г. Стрелець

' А.І. Рибачук