Рішення

від 23.08.2006 по справі 13/294-пн-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/294-ПН-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"23" серпня 2006 р.                                                               Справа № 13/294-ПН-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л. у відкритому судовому засіданні розглянув справу              

за позовом Підприємства "Милосерддя" Всеукраїнської організації інвалідів "Союзорганізації інвалідів України"

до Малого приватного підприємства "Фенікс"  

про усунення перешкод в користуванні позивачем майном, шляхом виселення відповідача з приміщень загальною площею 98 м2, що розташовані  в будівлі майстерень (літера „А”) по вул. Паровозній, 20 у м. Херсоні,

за участі представників сторін:

від позивача – Непотюк А.А. (директор), Балаянц В.І. (представник за дорученням),

від відповідача – Марченко Б.І. (директор, Чебукін О.П. (представник за дорученням),

                                            в с т а н о в и в:

Позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю перебування відповідача у спірних приміщеннях, оскільки укладений між сторонами 1 червня 2003 року договір про сумісну діяльність припинив свою дію 1 червня 2006 року.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на перебування у спірних приміщеннях на підставі договору від 1 липня 1994 року. Поряд з цим слід зазначити, що відповідачем відзиву на позов не надано.

Розгляд справи проведено в судовому засіданні, яке відбулося 17 серпня з оголошенням перерви до 23 серпня поточного року. В судовому засіданні 23 серпня судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Крім викладено з матеріалів справи вбачається, що 1 червня 2003 року Підприємство „Милосердя” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України” та Мале приватне підприємство „Фенікс” уклали договір про сумісну діяльність. Метою договору є здійснення діяльності по виготовленню металоконструкцій.  Відповідно до пункту 2.1. договору позивач зобов'язався внести у спільну діяльність  на праві користування три приміщення загальною площею 98 м2, що розташовані  в будівлі майстерень (літера „А”) по вул.. Паровозній, 20 у м. Херсоні, для встановлення в них відповідного обладнання, забезпечити його охорону, відповідне утримання та безперебійне енергопостачання, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався поставити обладнання, необхідне для виробництва кувальних та зварювальних робіт. За змістом пункту 6.1. договору сторонами погоджено строк його укладення, а саме передбачено, що договір укладено на один рік, по закінченню якого сумісна діяльність зупиняється з розподілом прибутків та видатків. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору від учасників не надійдуть письмові попередження про закінчення договору, він вважається пролонгованим на наступний термін.

В подальшому сторонами були виконані зобов'язання за договором, у зв'язку з чим з урахуванням пролонгації він діяв до 1 червня 2006 року.

Не маючи наміру продовжувати дію договору позивач листом за вихідним № 18 від 6 квітня 2006 року повідомив відповідача про це та запропонував звільнити приміщення після закінчення договору, тобто після 1 червня 2006 року.

Відповідач не відреагував на звернення позивача та не звільнив приміщення, що не оспорюється  і ним самим під час судового розгляду справи. За поясненнями представників позивача ворота спірних приміщень зачинені замком, який навішений відповідачем.

Аналіз правовідносин сторін, що виникли на підставі укладеного договору, свідчать про те, що за своєю юридичною природою договірні відносини носять характер сумісної діяльності, а тому підлягають регулюванню відповідними главами ЦК УРСР та ЦК України.

Зокрема, статтею 430 ЦК УРСР, який діяв станом на час виникнення правовідносин, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. За статтею 432 того ж Кодексу для досягнення мети учасники договору роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Аналогічні правові відносини передбачені положеннями ЦК України. Так, за статтею 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без такого об'єднання. Відповідно до статті 1132 цього ж Кодексу за договором простого товариства  сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно до положень пункту 5 частини 1 статті 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі серед іншого спливу строку договору. За змістом частини 2 цієї ж статті у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що договір про сумісну діяльність, укладений між сторонами, припинив свою дію, відповідач на підставі положень вказаних правових норм зобов'язаний повернути відповідачу отримане приміщення із спільної діяльності.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Поряд з цим слід зазначити, що посилання відповідача на наявність укладеного з позивачем договору від 1 липня 1994 року як на підставу законності перебування у спірних приміщеннях, э помилковим, оскільки, в момент укладення договору про сумісну діяльність 1 червня 2003 року, між сторонами, фактично, припинились зобов'язання за договором від 1 липня 1994 року, що відповідає положенням статті 220 ЦК УРСР, за якою зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85  ГПК України,

                                                                   в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Усунути перешкоди в користуванні Підприємством „Милосердя” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організації інвалідів України” (розташованим за адресою м. Херсон, провулок Смоленський, 82; розрахунковий рахунок 26002301770355 в Комсомольському відділенні „Промінвестбанку” м. Херсона, МФО 352231, код 21296571) нежилим приміщенням загальною площею 98 м2, що розташоване  в будівлі майстерень (літера „А”) по вул. Паровозній, 20 у м. Херсоні, шляхом виселення з нього Малого приватного підприємства „Фенікс” (розташованого за адресою: м. Херсон, проспект 200 років Херсона, буд. 22, кв. 43; код 14137046, розрахунковий рахунок невідомий).

3. Стягнути з Малого приватного підприємства „Фенікс” (розташованого за адресою: м. Херсон, проспект 200 років Херсона, буд. 22, кв. 43; код 14137046, розрахунковий рахунок невідомий) на користь:

-  державного бюджету України 85 грн державного мита. Видати наказ.

-          ДП “Судовий інформаційний центр”,  ЄДРПОУ 30045370, розрахунковий рахунок 26002014180001 ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707 -   118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

                                                          Дата підпису рішення –23 серпня 2005 року

                                  Суддя                                                                  М.К. Закурін