Постанова

від 18.12.2019 по справі 400/190/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року м. Кропивницький

справа № 400/190/19

провадження № 22-ц/4809/1801/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л. В.,

суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.

секретар Лазаренко-Шаповалова В. В.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Лисиця Тетяна Ігорівна ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська ,

представник відповідача - адвокат Вацюк Микола Володимирович,

розглянув в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лисиці Тетяни Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року у складі судді Колесник С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська про повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська про повернення земельної ділянки.

Зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 5,56 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Петрівського району, Кіровоградської області, кадастровий № 3521980400:02:000:0220. 16 лютого 2007 року він уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ Агрофірма П`ятихатська , за яким передав в оренду агрофірмі земельну ділянку у строкове платне користування на 10 (десять) років, тобто до 16 лютого 2017 року. Після спливу терміну дії даного договору він письмово повідомив відповідача про своє небажання надалі здавати в оренду вказану земельну ділянку та запропонував повернути її за актом приймання-передачі. Відповідач земельну ділянку не повернув та продовжує користуватись нею, на будь-які спроби вирішити питання повернення земельної ділянки в досудовому порядку, відповідач не реагує. Просив суд зобов`язати ТОВ Агрофірма П`ятихатська повернути земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 2-4).

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди від 16 лютого 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року, не закінчився. Позивачем та його представником не доведено обставин порушення прав позивача як орендодавця та власника земельної ділянки, а підставою звернення до суду з позовом, слугувало бажання повернути земельну ділянку для подальшого самостійного її обробітку або передати в оренду іншій особі (а.с. 95-96).

В апеляційній скарзі адвокат Лисиця Т.І., яка діє в інтересах позивача, просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що 16 лютого 2007 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма П`ятихатська уклали договір оренди земельної ділянки на 10 (десять) років, а саме до 16 лютого 2017 року. Додатковою угодою від 25 жовтня 2016 року було внесено зміни до деяких пунктів договору, зокрема, до пункту 8 Строк дії договору . Проте, умова щодо продовження строку дії договору на десять років, відсутня. Суд залишив поза увагою відсутність пролонгації договору додатковою угодою від 25 жовтня 2019 року. Позивач не бажає продовжувати дію договору і вважає що суд дійшов помилкового висновку, що строк дії договору не закінчився (а.с. 107-111).

Апеляційне провадження відкрито 21 листопада 2019 року (а.с.124), ухвалою від 02 грудня 2019 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 18 грудня 2019 року (а.с.127).

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Вацюк М.В., який діє в інтересах ТОВ Агрофірма П`ятихатська , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що укладаючи додаткову угоду 25 жовтня 2016 року, сторони дійшли згоди щодо внесення змін та доповнень до умов договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2017 року, в тому числі щодо того, що з часу укладення додаткової угоди строк дії договору становить десять років. Строк дії договору оренди не закінчився, а тому позовні вимоги є безпідставними. Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки зареєстрована в установленому законом порядку, на підставі додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року, зареєстровано право оренди землі за агрофірмою, строк дії речового права десять років, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про повернення земельної ділянки (а.с. 135-141).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти цих доводів.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,56 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий № 3521980400:02:000:0220 (а.с.7).

16 лютого 2007 року ОСОБА_1 , як орендодавець та ТОВ Агрофірма П`ятихатська , як орендар, уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав в оренду агрофірмі належну йому земельну ділянку у строкове платне користування строком на десять років.

Договір зареєстровано Кіровоградською філією Центр ДЗК при Держкомземі України 29 грудня 2007 року за № 516 (а.с.9-11).

Пунктом 43 договору оренди землі передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Тому, за таких обставин строк дії договору - до 29 грудня 2017 року, а не до 16 лютого 2017 року, як посилався позивач та його представник.

Пунктом 36 Договору оренди землі від 16 лютого 2007 року, укладеного між сторонами, визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п.37 договору оренди дія договору припиняється у разі , зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором (п.21 договору).

До закінчення строку дії договору оренди землі, сторони 25 жовтня 2016 року уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2007 року (а.с.12).

Згідно пункту 2 додаткової угоди до договору оренди землі внесено зміни до п.8 договору від 16 лютого 2007 року і викладено його у такій редакції: договір укладено на десять років . Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення Орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Доповнено договір пунктом 8.1: якщо до моменту закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення шляхом надсилання відповідного поштового повідомлення іншій стороні, цей договір вважається продовженим на такий самий строк та на тих самих умовах.

Крім того, були внесені зміни, зокрема, до п.9 договору щодо розміру орендної плати, збільшено орендну плату з 2 % до 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; щодо строку виплати орендної плати.

Пунктом 8 додаткової угоди передбачено внесення змін до п.43 договору оренди землі, викладено його в такій редакції: цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, агрофірма обробляє земельну ділянку позивача з лютого 2007 року, виплачує орендну плату відповідно до умов договору оренди землі. Позивач пояснив, що претензій щодо виплати орендної плати у нього до відповідача не було.

На підтвердження свого небажання продовжувати орендні відносини з відповідачем, позивач надав заяву директору ТОВ Агрофірма П`ятихатська від імені його представника ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, датовану 22 листопада 2018 року, тобто через два роки після укладення додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 16 лютого 2007 року .

Згідно акту, складеного ТОВ Агрофірма П`ятихатська від 21 грудня 2018 року, ОСОБА_1 відмовився отримувати орендну плату за 2018 рік в сумі 11 009,26 грн. з розрахунку 8 % від нормативної грошової оцінки землі (а.с.56), тому грошові кошти були йому відправлені через ПАТ Укрпошта та виплачені 05 квітня 2019 року відділенням поштового зв?язку с.Ганнівка (а.с.57,86).

Державна реєстрація вказаної додаткової угоди здійснена 07 червня 2017 року (а.с.13).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 червня 2017 року, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 89613569, право оренди земельної ділянки площею 5,558 га строком на десять років на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма П`ятихатська від 16 лютого 2007 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 25 жовтня 2016 року.

В судовому засіданні першої інстанції позивач підтвердив, що додаткову угоду до договору оренди землі підписав особисто, добровільно погодившись на пропозицію відповідача.

Як на підставу позову про повернення земельної ділянки, позивач посилався на те, що строк дії договору оренди землі, укладеного ним з відповідачем 16 лютого 2007 року закінчився 16 лютого 2017 року, а додаткова угода від 25 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 16 лютого 2007 року не містить положень про продовження строку дії договору оренди землі на десять років.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що правові підстави вважати договір оренди землі припиненим у зв?язку з закінченням строк, на який його було укладено, відсутні.

Доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують, є такими, що не грунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та на доказах, досліджених судом.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 ст.626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.ст 651, 654 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою та третьою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Наслідками зміни договору є збереження його дії, але у зміненому вигляді (зі зміненими умовами). Ці зміни можуть стосуватися предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна договору діє лише на майбутнє .

Статтею 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Таким чином додаткова угода - це договір про зміну договору оренди землі, що вчиняється та реєструється в тій самій формі, що й договір, що змінюється, містить відомості про зміну умов договору та є його невід`ємною частиною.

Отже, з урахуванням того, що сторони узгодили істотні умови, викладені в додатковій угоді, зокрема щодо строку дії договору оренди землі - 10 років, про набрання чинності додаткової угоди після підписання сторонами та її державної реєстрації, правильним є висновок суду проте, що строк дії договору було змінено - 10 років з часу державної реєстрації додаткової угоди, що визначено, як пунктом 2 додаткової угоди про внесення змін до п.8 договору оренди землі від 16 лютого 2007 року та внесенням змін до пункту 43 договору оренди.

Вказана додаткова угода є чинною, позивачем не оспорювалась в установленому законом порядку, на її підставі виникли права та обо?язки у орендодавця та орендаря.

На підставі вказаної додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 16 лютого 2007 року здійснена державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки у ТОВ Агрофірма П`ятихатська строком на 10 років (а.с.13). Державна реєстрація не скасована та є чинною.

За умови державної реєстрації права оренди 07 червня 2017 року строком дії десять років, відсутні правові підстави для зобов?язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази припинення договору оренди землі від 16 лютого 2007 року позивачем суду не надано.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у справі, підстави для переоцінки яких апеляційним судом відповідно до ст.367 ЦПК України відсутні.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.268, п.1 ч.1ст. 374, ст.375,381-383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Лисиці Тетяни Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2019 року.

Головуюча суддя Л. В. Суровицька

Судді Т. М. Авраменко

В. В. Черненко