Постанова

від 17.03.2021 по справі 400/190/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 400/190/19

провадження № 61-2896 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року у складі судді Колесник С. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська (далі - ТОВ Агрофірма П`ятихатська ) про повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 5,56 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий № 3521980400:02:000:0220.

16 лютого 2007 року він уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ Агрофірма П`ятихатська , за яким передав в оренду агрофірмі вказану земельну ділянку у строкове платне користування на 10 (десять) років, тобто до 16 лютого 2017 року.

Після спливу терміну дії даного договору він письмово повідомив відповідача про своє небажання надалі здавати в оренду вказану земельну ділянку та запропонував повернути її за актом приймання-передачі. Відповідач земельну ділянку не повернув та продовжує користуватись нею, на будь-які спроби вирішити питання повернення земельної ділянки в досудовому порядку, відповідач не реагує.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ТОВ Агрофірма П`ятихатська повернути земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони, укладаючи додаткову угоду від 25 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 16 лютого 2007 року, у встановленому законом порядку дійшли згоди щодо всіх необхідних змін до умов договору, в тому числі щодо продовження строку дії договору на десять років.

В той же час, ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що він не укладав додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року, чи його волевиявлення було спрямовано на продовження строку дії договору до 10 років, у зв`язку з чим, на його думку договір припинив свою дію у лютому 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що сторони узгодили істотні умови, викладені в додатковій угоді, зокрема щодо строку дії договору оренди землі на 10 років, про набрання чинності додаткової угоди після підписання сторонами та її державної реєстрації. Тому правильним є висновок суду проте, що строк дії договору було змінено - 10 років з часу державної реєстрації додаткової угоди, що визначено, як пунктом 2 додаткової угоди про внесення змін до пункту 8 договору оренди землі від 16 лютого 2007 року так і внесенням змін до пункту 43 договору оренди.

Додаткова угода є чинною, позивачем не оспорювалась в установленому законом порядку, на її підставі виникли права та обов`язки у орендодавця та орендаря.

На підставі додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 16 лютого 2007 року здійснена державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки у ТОВ Агрофірма П`ятихатська строком на 10 років, яка не скасована та є чинною.

За умови державної реєстрації права оренди 07 червня 2017 року строком дії десять років, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу , в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 400/190/19 з Петрівського районного суду Кіровоградської області.

У березні 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що він не погоджується з висновком суду про те, що сторони, укладаючи додаткову угоду від 25 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 16 лютого 2007 року, у встановленому законом порядку дійшли згоди щодо всіх необхідних змін до умов договору, в тому числі щодо продовження строку дії договору на десять років.

Вказував, що 22 листопада 2018 року він повідомив про те, що не має наміру продовжувати дію договору оренди землі від 16 лютого 2007 року, укладеного між сторонами, у зв`язку з чим просить повернути позивачу орендовану земельну ділянку. Таким чином, судами, на його думку, було залишено поза увагою відсутність пролонгації договору додатковою угодою від 25 жовтня 2016 року і, як наслідок, факт припинення строку дії договору оренди землі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,56 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ганнівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий № 3521980400:02:000:0220 (а.с. 7).

16 лютого 2007 року ОСОБА_1 , як орендодавець та ТОВ Агрофірма П`ятихатська , як орендар, уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав в оренду агрофірмі належну йому земельну ділянку у строкове платне користування строком на десять років.

Договір зареєстровано Кіровоградською філією державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України 29 грудня 2007 року за № 516 (а.с. 9-11).

Пунктом 43 договору оренди землі передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

За таких обставин строк дії договору оренди землі - до 29 грудня 2017 року.

Пунктом 36 Договору оренди землі від 16 лютого 2007 року, укладеного між сторонами, визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до пункту 37 договору оренди дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором (пункт 21 договору).

До закінчення строку дії договору оренди землі, сторони 25 жовтня 2016 року уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2007 року (а.с. 12).

Державна реєстрація вказаної додаткової угоди здійснена 07 червня 2017 року (а.с. 13).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 червня 2017 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 89613569, право оренди земельної ділянки площею 5,558 га строком на десять років на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма П`ятихатська від 16 лютого 2007 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 25 жовтня 2016 року.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди до договору оренди землі внесено зміни до пункту 8 договору від 16 лютого 2007 року і викладено його у такій редакції: договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Доповнено договір оренди землі пунктом 8.1: якщо до моменту закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення шляхом надсилання відповідного поштового повідомлення іншій стороні, цей договір вважається продовженим на такий самий строк та на тих самих умовах .

Крім того, були внесені зміни, зокрема, до пункту 9 договору оренди землі щодо розміру орендної плати, збільшено орендну плату з 2 % до 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; щодо строку виплати орендної плати.

Пунктом 8 додаткової угоди передбачено внесення змін до пункту 43 договору оренди землі, викладено його в такій редакції: цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Встановлено, що ТОВ Агрофірма П`ятихатська обробляє земельну ділянку позивача з лютого 2007 року, виплачує орендну плату відповідно до умов договору оренди землі.

Позивач пояснив, що претензій щодо виплати орендної плати у нього до відповідача не було.

На підтвердження свого небажання продовжувати орендні відносини з відповідачем, ОСОБА_1 надав заяву директору ТОВ Агрофірма П`ятихатська від імені його представника - Хоменко А. С., про повернення земельної ділянки, датовану 22 листопада 2018 року, тобто через два роки після укладення додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 16 лютого 2007 року .

Згідно з актом, складеним ТОВ Агрофірма П`ятихатська від 21 грудня 2018 року, ОСОБА_1 відмовився отримувати орендну плату за 2018 рік в сумі 11 009 грн 26 коп. з розрахунку 8 % від нормативної грошової оцінки землі, тому грошові кошти були йому відправлені через публічне акціонерне товариство Укрпошта та виплачені 05 квітня 2019 року відділенням поштового зв?язку с. Ганнівка Петрівського району Кіровоградської області (а.с. 56-57, 86).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ураховуючи викладене, наслідками зміни договору є збереження його дії, але у зміненому вигляді (зі зміненими умовами). Ці зміни можуть стосуватися предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна договору діє лише на майбутнє.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Частиною першою статті 30 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

За змістом статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що при укладенні додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, вона вчинена у письмовій формі. У зазначеній додатковій угоді сторони визначили продовження дії договору оренди землі від 16 лютого 2007 року терміном на 10 років. Відтак, з урахуванням додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року строк дії договору оренди землі від 16 лютого 2007 року не закінчився. Отже, відсутні правові підстави для повернення спірної земельної ділянки.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 535/1251/17 (провадження № 61-39030св18).

Доводи касаційної скарги про те, що додаткова угода від 25 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 16 лютого 2007 року не містить положень про продовження строку дії договору оренди землі на десять років, безпідставні, оскільки у такому разі, вважаючи, що строк дії договору оренди землі припинився у грудні 2017 року, позивач мав би пред`явити вимоги до відповідача про повернення земельної ділянки. Натомість позивач з такими вимогами звернувся до відповідача лише у листопаді 2018 року.

Отже, за умови державної реєстрації права оренди 07 червня 2017 року строком дії десять років, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу. Вимог про визнання додаткової угоди від 25 жовтня 2016 року недійсною позивачем не заявлено, а відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович