Вирок

від 24.12.2019 по справі 331/6174/16-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

24.12.2019

Провадження № 1-кп/331/23/2019

ЄУН 331/6174/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у залі суду кримінальне провадження № 42015160690000041 від 31.08.2015 року з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, із вищою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , займав посаду оперативного уповноваженого УСБУ України в Запорізькій області, виведений у розпорядження начальника УСБУ у Запорізькій області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що з 04.03.2015 він проходить військову службу на посаді старшого оперуповноваженого 2 сектору відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБ України в Запорізькій області, перебуває у військовому званні «майор».

Відповідно до ст. ст. 17, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду правоохоронних органів» до правоохоронних органів віднесено органи безпеки.

Згідно зі ст. ст. 1, 20 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України; умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом), на яких поширюється порядок проходження військової служби у Збройних СилахУкраїни, визначений законодавством.

Як вбачається з положень ст. ст. 6, 11, 16, 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України майор ОСОБА_3 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та за вчинене кримінальне правопорушення несе відповідальність згідно чинного законодавства на загальних засадах.

Таким чином, майор ОСОБА_3 , як старший оперуповноважений сектору відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБ України в Запорізькій області, при виконанні службових обов`язків за посадою постійно здійснює функції представника влади, у зв`язку з чим є службовою особою.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності.

Згідно ст. 1 зазначеного закону контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.

Відповідно до ст. 7 вказаного закону співробітники Служби безпеки України мають право, в тому числі:

-здійснювати контррозвідувальний пошук, оперативно-розшукові заходи з використанням оперативних та оперативно-технічних сил і засобів, опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

-виявляти, фіксувати і документувати гласно і негласно розвідувальні, терористичні та інші посягання на державну безпеку України, вести їх оперативний облік, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;

-витребовувати, збирати і вивчати, за наявності визначених законом підстав, документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їх доходів для попередження і припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань на державну безпеку України.

Крім того, майор ОСОБА_3 , будучи співробітником оперативного підрозділу органів безпеки, відповідно до ст. 41 КПК України за письмовими дорученнями слідчого, прокурора уповноважений здійснювати слідчі та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальних провадженнях, а у відповідності до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» - здійснювати оперативно-розшукову діяльність.

ОСОБА_3 , будучи службовою особою, діючи умисно, в порушення наведених вище вимог законів, усвідомлюючи та передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, з корисливих мотивів, метою особистого незаконного збагачення вирішив протиправно збагатитися шляхом одержання неправомірної вигоди за наступних обставин.

Так, згідно функціональних обов`язків старший оперуповноважений 2 сектору відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_3 здійснював контррозвідувальний захист ряду комерційних підприємств, у тому числі ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «ЗТМК»), у зв`язку із чим, при виконанні службових обов`язків, володів компрометуючою та іншою інформацією про їх господарську діяльність.

У 2014-2015 роках ОСОБА_3 при здійсненні контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки ініціював перед органами досудового розслідування реєстрацію ряду кримінальних проваджень за фактами кримінальних правопорушень, які вбачались в діях службових осіб ТОВ «ЗТМК» та потребували їх перевірки в ході здійснення досудового розслідування.

Впродовж січня - грудня 2015 року слідчим відділом Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014080390000015 від 07.08.2014 за фактом вчинення службовими особами ТОВ «ЗТМК» злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367 та ч. 2 ст. 267 КК України.

В один із днів у серпні 2015 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

З метою реалізації задуманого, 12.08.2015 близько 13.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу автостанції у смт. Куйбишеве Запорізької області, пообіцяв ОСОБА_8 , який був уповноваженим діяти в інтересах ТОВ «ЗТМК», запобігти шкідливим для вказаного підприємства наслідкам документальної виїзної перевірки державною податковою інспекцією за умови надання йому, ОСОБА_3 , або іншим особам, на яких він вкаже, неправомірної вигоди, розмір якої не зазначив.

Окрім того, ОСОБА_3 діючи з тих же мотивів та спонукань, 18.08.2015 під час телефонної розмови із ОСОБА_8 пообіцяв останньому припинити ініціювання перевірок діяльності ТОВ «ЗТМК» в разі надання неправомірної вигоди йому, або третім особам на яких він вкаже.

У подальшому, з метою реалізації раніше визначеного плану, 05.09.2015 о 14 год. 15 хв. під час зустрічі у кафе «Coffee Life» за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 218, ОСОБА_3 , пообіцяв ОСОБА_8 вплинути на прийняття рішення слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_9 щодо закриття кримінального провадження №42014080390000015, у якому він здійснював досудове розслідування, у разі надання ОСОБА_8 , неправомірної вигоди в сумі 50 тис. грн. йому, ОСОБА_3 , або іншим особам, на яких він вкаже.

11.09.2015 близько о 15 год. перебуваючи у приміщенні ресторану «Аристократ», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 2-А, ОСОБА_3 , діючи з тих же мотивів та спонукань, з метою приховання своєї протиправної діяльності вказав ОСОБА_8 про необхідність безготівкового перерахування грошових коштів непов`язаним із ТОВ «ЗТМК» підприємством на рахунок благодійної організації «Запорізький обласний благодійний фонд підтримки правоохоронної діяльності» під

виглядом фінансової безповоротної благодійної допомоги УСБУ в Запорізькій

області.

15.09.2015 о 14 год. 15 хв. дотримуючись заходів конспірації, з використанням програмного засобу «Viber», ОСОБА_3 спрямував, а ОСОБА_8 одержав фотокопію листа від імені виконавчого директора Запорізького обласного благодійного фонду підтримки правоохоронної діяльності ОСОБА_10 з платіжними реквізитами, а саме: розрахунковим рахунком № НОМЕР_1 у AT «МетаБанк».

23.09.2015, на виконання вказівки ОСОБА_3 , ОСОБА_8 перерахував від імені ТОВ «Титан-України» грошові кошти в розмірі 25 тис. грн. на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 обласного благодійного фонду підтримки правоохоронної діяльності у AT «МетаБанк» за обіцянку ОСОБА_3 здійснити вплив на прийняття рішення слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_9 щодо закриття кримінального провадження

№42014080390000015.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою провину не визнав та пояснив, що працює у УСБУ у Запорізькій області з 2000 року на посаді оперативного уповноваженого у відділі економіки, до його повноважень входили підприємства металургії, у тому числі і ЗТМК. Вони контактували безпосередньої із представниками служби безпеки різних підприємств, у ЗТМК цю функцію виконував ОСОБА_11 . Так у серпні 2015 року йому зателефонував ОСОБА_11 та попросив зустрітися із представником Групи DF, до якої входило і запорізьке підприємство ЗТМК. Оскільки за специфікою своєї роботи він спілкувався із багатьма людьми, він погодився, оскільки мав намір отримати інформацію, яка його цікавила про діяльність цих підприємств. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_12 , наполягав на зустрічі та погодився приїхати сам, вони зустрілись у смт. Куйбишево, де ОСОБА_12 став скаржитися на те, що СБУ заблокувало можливість отримати ЗТМК відшкодування ПДВ на 60 млн. гривень. Він не був обізнаний про це та пообіцяв дізнатися більше інформації. Він доповів керівництву про цього чоловіка, яке дало йому завдання з`ясувати, чи має ОСОБА_12 будь-яку інформацію, яку вони можуть використати у роботі чи може він допомогти СБУ як інформатор. Під час подальших зустрічей ОСОБА_12 постійно цікавився, чим він може бути корисним для СБУ або допомогти, він роз`яснював, що всі бажаючі допомагають або через Фонд підтримки правоохоронних органів або через волонтерів. Один раз він та його керівник ОСОБА_13 спільно зустрічалися із ОСОБА_12 . Остання зустріч відбувалась на ОСОБА_14 магістралі, де ОСОБА_12 став поводити себе дивно, розповідав про якусь постанову про закриття кримінального провадження, тому він зрозумів, що не зможе у подальшому використати цього інформатора та припинив спілкування з ним. З приводу перерахування грошових коштів ТОВ «Титан Україна» на рахунок благодійного фонду він нічого не знає, ніяких листів чи номерів рахунків він ОСОБА_12 не давав, перераховувати кошти не примушував, у рамках кримінального провадження у відношенні посадових осіб ЗТМК він виконував тільки доручення слідчого ОСОБА_15 , ніякого впливу на слідчого не здійснював та не міг здійснити. Питання щодо блокування відшкодування ПДВ взагалі не входить до його компетенції, оскільки цим займаються працівники із інших відділів. Бланки листів про допомогу благодійному фонду дійсно перебували у нього, але вони стосувалися збору коштів на лікування їх колеги, який хворів на онкологічне захворювання. Інших листів у нього не було. Вважає себе не винуватим та просив виправдати його у вчинення цього злочину.

На підтвердження провини ОСОБА_3 стороною обвинувачення було надано суду наступні докази.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснив, що він працював на посаді начальника відділу безпеки ТОВ «Титан Україна», а також був позаштатним радником генерального директора ЗТМК ОСОБА_16 . Так, від директора ЗТМК він дізнався, що у підприємства виникли проблеми з приводу правильності зберігання відходів, працівники СБУ розпочали кримінальне провадження у відношенні посадових осіб їх підприємства. Тоді він вирішив з`ясувати зміст проблеми та зателефонував ОСОБА_3 , якого знав з 2014 року. Вони зустрілись у смт. Куйбишево, де ОСОБА_17 повідомив йому про те, що через те, що ЗТМК не надає фінансову допомогу СБУ, то у підприємства постійно будуть різні проблеми. Потім вони ще декілька разів зустрічались, де ОСОБА_17 повідомив йому, що за те, щоб закрити кримінальне провадження, необхідно сплатити 50000 грн на підставі листа до благодійного фонду. Зрозумівши, що з них вимагають кошти, він звернувся до військової прокуратури у м. Одеса. Далі ОСОБА_17 став називати більшу суму 150000 грн. особисто для себе. Одного разу у ресторані «Аристократ» разом із ОСОБА_3 був інший працівник СБУ Денис, який також підтвердив, що 50000 грн. треба сплатити до Фонду, а 150000 готівковими коштами їм особисто. У результаті бесід вони погодились, що спочатку перерахують 25000 грн., а потім вже після закриття справи решту суми. Однак насправді підприємство не планувало надавати ніякої допомоги СБУ, це було вимушено. Через деякий час ОСОБА_3 надіслав йому у програмі Вайбер зразок листа, за яким треба було перераховувати кошти, що вони і зробили, а потім тим самим способом ОСОБА_3 надіслав копію постанови про закриття провадження, але копія була неналежної якості, тому директор ОСОБА_16 особисто зв`язався зі слідчим та дізнався, що така постанова насправді не виносилась. Він намагався з`ясувати ситуацію, вимагав у ОСОБА_3 надати йому витяг із ЄРДР, та питав, за що вони заплатили кошти, але той не реагував та робив вигляд, що нічого не розуміє. Після цього решту суми вони не перераховували, оскільки домовленості були порушені. Грошові кошти надійшли від ТОВ «Титан Україна», оскільки ЗТМК не мала права надавати благодійну допомогу так як це державне підприємство, але директор ЗТМК ОСОБА_16 знав про ці домовленості, так він був обізнаний і про те, що він пішов до працівників прокуратури та повідомив про злочин. Під час розслідування його допитували у якості свідка, знімали інформацію з його телефона, у нього були засоби для фіксації розмов.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що з 2013 року займає посаду директора ЗТМК, ОСОБА_8 був призначений позаштатним радником з питань правоохоронних органів. У 2014 році на їх підприємстві проводилась перевірка екологічною інспекцією та були виявлені порушення з приводу зберігання залишків хлорвмісного титану, розпочато кримінальне провадження, яке супроводжував працівник СБУ ОСОБА_3 . У 2015 році їх підприємство подало документи для відшкодування ПДВ, які були погоджені, однак несподівано на підприємство із перевіркою прийшла податкова служба та заблокувала виплату ПДВ. Вони дізнались, що ініціатором перевірки були працівники СБУ. Паралельно із цим до них приїхали слідчий СБУ із міста Дніпра з питання витрачання готівкових коштів. Він порадився із своїм начальником служби безпеки та вони вирішили звернутися до омбудсмена з питань підприємницької діяльності з приводу надмірного тиску на їх підприємство з боку правоохоронних органів. У цей час до них приїхав ОСОБА_12 та повідомив, що для припинення перевірок необхідна фінансова участь у благодійному фонді з підтримки СБУ. Так як їх підприємство має значну частку держави в уставному фонді, вони не могли надавати ніякої фінансової допомоги правоохоронним органам. Тоді ОСОБА_12 порадив звернутися до правоохоронних органів із заявою про вимагання хабара, на що він погодився. Приблизно у жовтні 2015 року через програму Вайбер від ОСОБА_12 він отримав копію постанови про закриття кримінального провадження за фактом порушення правил зберігання відходів, зателефонував слідчому ОСОБА_15 , щоб підтвердити цю інформацію, але той повідомив, що такої постанови він не виносив, про що він сказав і ОСОБА_12 . Наприкінці 2015 року ця справа була дійсно закрита.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_18 пояснив, що він працює начальником служби безпеки ЗТМК, знає ОСОБА_3 як оперативного уповноваженого УСБУ у напрямку контролю за металургійними підприємствами. У 2014 році щодо посадових осіб їх підприємства буле розпочато кримінальне провадження з приводу порушення під час зберігання небезпечних відходів, вони вважали, що порушень не допускали, слідчі вели розслідування. У 2015 році виникло питання щодо відшкодування ПДВ на велику суму, спочатку нібито було прийнято рішення про автоматичне відшкодування, але потім до них прийшли із перевіркою працівники податкової з ініціативою УСБУ, через декілька місяців приїхали із перевіркою працівник СБУ м. Дніпра. Вони розцінили це як тиск на підприємство. З приводу надання допомоги до благодійного фонду йому нічого не відомо, листи із проханням надати допомогу приходять часто, але вони нікому гроші не перерахують, оскільки повинні свої дії узгоджувати із ФДМ України. Знає ОСОБА_12 як позаштатного працівника їх підприємства, однак про факти його спілкування із працівниками УСБУ йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що він працює головним бухгалтером ЗТМК, у 2015 році вони задекларували для відшкодування 60 млн грн. ПДВ та отримали згоду на автоматичне відшкодування, але згодом до них із перевіркою прийшли працівники податкової інспекції з цього питання. Він з`ясував, що цю перевірку ініціювало УСБУ у Запорізькій області. Наприкінці 2015 року вони все таки отримали відшкодування ПДВ. Додатково пояснив, що ОСОБА_12 є позаштатним працівником ЗТМК, а ТОВ «Титан Україна» є їх основним контрагентом.

Будучи допитаним у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_20 пояснив, що він працює виконавчим директором Фонду з підтримки правоохоронних органів у м. Запоріжжя, який створений з 2003 році. Вони звертаються до різних суб`єктів підприємницької діяльності особисто або за телефоном із пропозицією надати фінансову допомогу, залишає директорам листи із зазначенням номерів рахунків, після чого якщо підприємство бажає надати таку допомогу, вони перераховують грошові кошти на їх рахунок, а потім він з`ясовує у керівників правоохоронних органів, яка необхідна допомога у придбанні товарно-матеріальних цінностей (бензину та таке інше) та передає придбані ТМЦ на баланс цих органів. Усі грошові кошти акумулюються на одному рахунку, розділення за органами немає. Листи-звернення направляє головний бухгалтер або він особисто під час спілкування із директорами підприємств. З приводу перерахування грошових коштів ТОВ «Титан Україна» на їх рахунок йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засідання пояснила, що вона працює бухгалтером Фону з підтримки правоохоронних органів, який існує за рахунок благодійних внесків. Грошові кошти надходять на єдиний рахунок, після чого вони покупають ТМЦ, а потім передають їх заявникам (правоохоронним органам). Із донорами працює директор, відносить листи-звернення, за номером яких потім обліковується допомога. Нею ведеться електронний реєстр листів, хто створив письмовий реєстр, вона не знає, чому в цьому реєстрі зазначено, що листи отримали працівники СБУ, вона також пояснити не може. Із правоохоронних органів вона нікого не знає та ні з ким не спілкується.

З пояснень свідка ОСОБА_9 , які він надав суду, вбачається, що він розслідував кримінальне провадження за фактом зберігання на території ЗТМК хлорвмісних відходів, оперативне супроводження цього провадження здійснював працівник СБУ ОСОБА_3 , який був обізнаний із ходом розслідування та його перспективами, але ніяких запитань або впливу на нього не здійснював. Спочатку ним були підготовлені проекти повідомлення про підозру, але прокурор їх не погодив, тоді він виніс постанову про закриття кримінального провадження та направив проект постанови прокурору за допомогою електронної пошти, але постанову також не погодили та він продовжив розслідування, у якийсь момент йому зателефонував директор ЗТМК ОСОБА_22 та за питав, чи дійсно закрито провадження, він повідомив, що це не так, але той зазначив, що у нього є копія постанови. Передивившись копію, він впізнав свій проект постанови та підпис був схожий на його, але постанову він не підписував. Перхуна взагалі не знає та ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_23 у суді пояснила, що вона здійснювала розслідування кримінального провадження за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ЗТМК, оперативне супроводження справи здійснював о\у УСБУ ОСОБА_3 , який виконував її доручення. У подальшому справу у неї забрав начальник відділення та більше розслідування вона не проводила.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснив, що він працює у прокуратурі Запорізької області, у 2015 році здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом порушення екологічного законодавства в частині зберігання хлорвмісних відходів на території ЗТМК. За результатами розслідування складу злочину встановлено не було, слідчим ОСОБА_9 винесена постанова про закриття провадження. Оперативне супроводження даного провадження здійснював о\у УСБУ ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_25 , будучи допитаним у судовому засіданні у якості свідка пояснив, що у 2015 році він займав посаду начальника УСБУ у Запорізькій області, ОСОБА_3 знає як працівника установи. Про його затримання дізнався вже після подій. Вважає, що звинувачення не відповідає дійсності та є помстою з боку посадових осіб ЗТМК, які у той період підприємство активно співпрацювало із Росією, порушувало екологічне законодавство щодо утилізації відходів, що могло спричинити екологічну катастрофу. Оскільки фінансування держави на нормальну роботу УСБУ не вистачало, вони отримували деякі матеріальні цінності від фонду, який підтримував усі правоохоронні органи. Він до цього фонду ніякого відношення не мав та нікого не примушував робити туди перерахування, він спілкувався лише із директором фонду, якому повідомляв, що не вистачає УСБУ для нормальної роботи.

Будучи допитаним у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_26 пояснив, що він працює начальником фінансового відділу УСБУ у Запорізькій області, зазначив, що УСБУ часто отримує допомогу від Благодійного фонду у вигляді товарно-матеріальних цінностей, які приймає на баланс у встановленому порядку. Зазвичай до них телефонує директор Фонду та питає, що саме потрібно УСБУ, безпосередньо працівники УСБУ не займаються збором коштів для фонду, листи-звернення він не отримував, чому у реєстрі стоїть його прізвище поруч із номерами листів він пояснити не може.

Крім того прокурором булонадано суду письмові докази:

-заяву ОСОБА_8 від 28.08.2015 із проханням притягнути до кримінальної відповідальності працівники УСБУ у Запорізькій області, які вимагають неправомірну вигоду за нестворення перешкод у поверненні ПДВ ЗТМК ( т.1 а.с. 109);

-копію наказу від 30.12.2014 про призначення ОСОБА_8 , позаштатним радником директора ТОВ «ЗТМК» на громадських засадах ( т.1 а.с. 111). Суд оцінює критично посилання захисника про недопустимість цього доказу через те, що вказаний документ є копією, оскільки вказана копію засвідчена належним чином представником відділу кадрів ЗТМК, тобто її відповідність оригіналу підтверджена у встановленому законом порядку.

-інформацію щодо отримання доходів ОСОБА_8 за період 2014-2016 роки ( т.1 а.с. 112-113)

-постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 02.09.2015, винесену прокурором ОСОБА_27 , згідно якої прийнято рішення про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, дозволено використовувати заздалегідь ідентифіковані та несправжні засоби (грошові кошти), доручено виконання постанови співробітникам оперативного підрозділу карного розшуку ГУМВС України в Одеській області ( т.1 а.с 114-119).

Аналізуючи вказаний документ, суд зазначає, що відповідно до ст. 84 КПК України доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальнимиджерелами доказівє показання,речові докази,документи,висновки експертів.Стаття 104КПК Українипередбачає,що увипадках,передбачених цимКодексом,хід ірезультати проведенняпроцесуальної діїфіксуються упротоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Так,відповідно довимог ст.271КПК Українипро результатиконтролю завчиненням злочинускладається протокол,до якогододаються речіі документи,отримані підчас проведенняцієї негласноїслідчої (розшукової)дії.Якщо контрольза вчиненнямзлочину закінчуєтьсявідкритим фіксуванням,про цескладається протоколу присутностітакої особи. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

Таким чином, як передбачає діюче законодавство, результати контролю за вчиненням злочину фіксуються у протоколі, який і є процесуальним джерелом доказів документом. Однак, стороною обвинувачення не було надано суду протокол про результати контролю за вчиненням злочину у відношенні ОСОБА_3 , більш того, дослідивши зміст реєстру матеріалів досудового розслідування, суд приходить до висновку про те, що такий протокол взагалі не складався та стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України не відкривався. Таким чином, перевірити, чи дійсно проводився контроль за вчинення злочину ОСОБА_3 та які були отримані результати, неможливо. Сама по собі постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 02.09.2015 є лише правовою підставою для його проведення та не місить фактичних даних щодо обставин ймовірно вчиненого злочину.

-протоколи про результати аудіо, відеоконтролю за особою від 14.09.2015 та від 18.09.2015 щодо фактів спілкування посадової особи «ЗТМК» та ОСОБА_3 05.09.2015 та 11.09.2015 ( т.1 а.с. 120-138, 139-157), та ухвала слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 03.09.2015 року (т.3 а.с.81-83) про дозвіл на проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

Оцінюючи наведені докази суд вважає помилковими посилання сторони захисту на порушення прокурором порядку відкриття матеріалів, передбачений ст. 290 КПК України, оскільки під час досудового розслідування ці документи (зокрема ухвала слідчого судді) їм не відкривалась.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 16.10.2019 справа № 640/6847/15-к:

1. Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

2. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

3.Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.

4.Якщо у ході розгляду кримінального провадження у суді було задоволене повторне клопотання прокурора про розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і розсекречено їх, то відповідні процесуальні документи як такі, що отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, повинні бути відкриті згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України.

5. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

6.У випадку розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД в комплексі із процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали слідчого судді були розсекречені та отримані прокурором лише 06.06.2017 року, тобто під час судового розгляду даного кримінального провадження, у подальшому були відкриті стороні захисту із дотриманням ст. 290 КПК України, тому суд вважає, що підстав для визнання цих доказів недопустимим не вбачається.

В той же час, зміст розмов, зафіксованих у протоколі від 14.09.2015, та відтворених у судовому засіданні, не дає підстави прийти до висновку про те, що ОСОБА_3 не був ініціатором пропозиції надіслати грошові кошти на адресу благодійного фонду, навпаки саме посадова особа ЗТМК говорить: «Мне надо понимать, в каком объеме это должно быть….Какую цифру озвучивать….Сколько искать средств…Что я должен сделать..», при цьому ОСОБА_3 не дає прямої відповіді, не відповідає на запитання, в той же час посилається на те, що можливо перерахувати грошові кошти на благодійний фонд у порядку надання допомоги, однак не приймає пропозицію вчинити які-небудь дії з свого боку в інтересах посадової особи ЗТМК. Наприкінці розмови посадова особа ЗТМК констатує: «Все, короче, я говорю так: ориентируйтесь где-то на пятдесят и вопрос будет снят. Правильно?» Скрипников отвечает: «В плане благотворительности». При цьому, враховуючи путаний характер розмов, перескакування з теми на тему, зробити висновок, яке саме питання намагалась вирішити посадова особа ЗТМК, неможливо.

У судовому засіданні судом було оголошено зміст протоколу від 18.09.2015, однак відтворити оригінал аудіозапису не виявилось можливим через відсутність фонограми на носії інформації. Зазначені обставини ставлять під сумність достовірність інформації, яка зафіксована у протоколі, оскільки суд позбавлений можливості її перевірити.

В тойже час,відповідно дощо згідноНаказу від16.11.2012№ 114/1042/516/1199/936/1687/5«Про затвердженняІнструкції проорганізацію проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій тавикористання їхрезультатів укримінальному провадженні» п. 4.7.до протоколудолучаються додатки,якими можутьбути:спеціально виготовленікопії,зразки об`єктів,речей ідокументів,письмові поясненняспеціалістів,які бралиучасть упроведенні відповідноїдії,стенограма,аудіо-,відеозаписи,фототаблиці,схеми,зліпки,носії комп`ютерноїінформації таінші матеріали,які пояснюютьзміст протоколу. Додатки до протоколу мають бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію (ст. 105 КПК України). Фіксація результатів негласної слідчої (розшукової) дії повинна здійснюватись таким чином, щоб завжди була можливість експертним шляхом встановити достовірність цих результатів.

Враховуючи виявлені судом порушення вимог зазначеного вище наказу в частині збереження додатків до протоколу від 18.09.2015 та відсутність можливості перевірити достовірність отриманої під час проведення НСРД інформації, суд відкидає вказаний протокол із числа доказів, оскільки він є сумнівним та неточним.

Крім того, під час судового розгляду судом було визнано очевидно недопустимим доказом копію аудіозапису до цього протоколу, яку надав прокурор у судовому засіданні, з мотивів, які викладені вище та зазначені в ухвалі суду від 16.03.2018 (т. 3 а.с. 215).

Також прокурором була надана суду постанова про зняття інформації з електронної інформаційної системи від 07.10.2015 (т.1 а.с. 163-166) сервісу швидкого обміну повідомленнями Viber, налаштованої на мобільному телефоні, яким користується ОСОБА_8 . При цьому прокурор посилався на ч.2 ст. 264 КПК України про те, що не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронної інформаційної системи або її частини, доступ до яких не обмежується її власником.

На підставі вказаної постанови та ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 03.09.2015 у подальшому були проведені НСРД - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної системи (м.т. 0504848065), яким користувався ОСОБА_3 та складений протокол від 27.10.2015, де зафіксовані розмови 17.10.2015, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 домовляється про зустріч із ОСОБА_8 ( т.1 а.с. 167-169), зняття інформації з транспортної телекомунікаційної системи (м.т. 0955741386), яким користувався ОСОБА_9 та складений протокол від 28.10.2015, де зафіксовані розмови 13.10.2015 між ОСОБА_9 та ОСОБА_16 з приводу наявності постанови про закриття кримінального провадження (т.1 а.с. 170-172), звукозапис яких був відтворений у судовому засіданні. Факти, які викладені у цих протоколах, не дають можливості встановити ті обставини злочину, які повинні бути перевірені судом, оскільки не стосуються обставин ймовірного отримання неправомірної вигоди ОСОБА_3 , або надання ним обіцянки вплинути на прийняття рішення слідчим, зміст розмов не містять у собі даних про будь-які домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 взагалі.

Також прокурором було надано, а судом досліджено протокол про результати НСРД від 23.11.2015 аудіо, відеоконтроль за ОСОБА_17 , який проводився на підставі ухвали слідчого судді від 03.09.2015 ( т. 1 а.с. 173-188). Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_8 здійснював відеозапис на пристрій, який був при ньому. Так, відповідно до протоколу про вручення технічних засобів від 09.10.2015 року ОСОБА_8 були вручені малогабаритний накопичував інформації Unika AR-2D. У протоколі міститься посилання на постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину. Однак, як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва або до проведення негласних слідчих (розшукових) дій не залучався, оскільки таке рішення прокурором під час вирішення питання про контроль за вчиненням злочину не приймалось, окрема постанова з цього питання слідчим не виносилась. В той же час відповідно до ст. 275 КПК України під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає, що слідчим та іншими уповноваженими працівниками правоохоронного органу були порушені вимоги закону щодо порядку проведення НСРД в частині аудіо, відеоконтролю ОСОБА_3 , який був проведений 17.10.2015 ОСОБА_8 як особою, яка не мала на це повноважень, оскільки відповідні рішення у матеріалах кримінального провадження відсутні. Дані про те, що аудіо, відеоконтроль проводився іншими уповноваженими особами суду не надано. За таких обставин протоколом проведення НСРД від 23.11.2015 із додатками до нього необхідно визнати недопустимим доказом.

Також прокурором було надано, а судом досліджено протоколи за результатами проведення НСРД від 12.01.2016 та 17.12.2015 зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме: телефонні розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , які відбувались 22.10.2015, 27.10.2015, 29.10.2015, 06.11.2015,18.11.2015, та які були відтворені у судовому засіданні (т. 1 а.с. 190-199, 200-204), зі змісту яких вбачається, що вказані особи обговорюють результати розслідування кримінального провадження, ОСОБА_3 повідомляє про його хід, зазначає про ймовірні слідчі дії (виклик на допит ОСОБА_22 або ОСОБА_28 ) та роз`яснює, яким чином здійснюється закриття кримінального провадження та внесення відповідних відомостей до ЄДРДР («Я буду держать вас в курсе»), однак не вказує, що ним будуть вчинені які-небудь дії, які б були пов`язані із впливом на прийняття рішення слідчим або іншими особами. Під час останньої бесіди ОСОБА_3 взагалі каже: «Какие деньги? Я вам ничего не говорил по поводу денег. Подождите, ОСОБА_29 , что это за бред такой?» ( т.1 а.с. 198)

З протоколу огляду документів від 21.07.2016 вбачається, що слідчим оглядались матеріали кримінального провадження № 420140800390000015 від 07.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 367, ч.2 ст. 267 КК України, із яких зроблені копії документів, в тому числі і копія постанови про закриття кримінального провадження від 16.12.2015 (т.1 а.с. 208, т.3 а.с. 191-209), із яких вбачається що розслідування даного кримінального провадження здійснював слідчий ОСОБА_9 , оперативне супроводження здійснював о\у УСБУ у Запорізькій області ОСОБА_3 .

Судом досліджено у судовому засіданні протоколу обшуку від 04.02.2016, який проводився на підставі ухвали слідчого судді від 01.02.2016 службового кабінету ОСОБА_3 , розташованого у приміщенні УСБУ в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 62 кабінет № 305 (т.2 а.с. 3-12), під час якого було вилучено робочі документи та мобільні телефони ОСОБА_3 .

Згідно протоколу огляду документів, проведений 21.07.2016, оригінали відповідних документів долучено та досліджено судом ( т.2 а.с.45-72), а саме: документи з приводу діяльності ТОВ «ЗТМК» та лист від імені ОСОБА_20 про надання благодійної допомоги на лікування ОСОБА_30 .

Також судом було долучено та досліджено протокол огляду речей від 21.07.2016 мобільних телефонів ОСОБА_3 ( т.2 а.с. 13-41). Зі змісту протоколу вбачається, що у мобільному телефоні НТС було виявлено спілкування із абонентом НОМЕР_3 , а саме: надіслані дві фотокартки. При цьому слідчим вказано про те, що фотокартки у кількості двох штук додаються до протоколу огляду. Однак, під час дослідження усіх документів, наданих суду, та які є додатком до вказаного протоколу, прокурором було надано суду лише фототаблицю (т.2 а.с. 15-19), роздруківку висновку експерта від 31.03.2015 № 81 (т.2 а.с. 20-25), роздруківку документа D03_657 ( т.2 а.с. 26-41). Інших копій документів, зокрема, і фотокарток, суду не надано, тому з`ясувати, фотокартка якого змісту надсилалась ОСОБА_3 абоненту із номером телефону НОМЕР_3 неможливо.

Також прокурором було надано, а судом досліджено протокол обшуку від 04.02.2016 службового кабінету ОСОБА_31 у приміщенні УСБУ у Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 62 ( т.2 а.с. 77-133), однак, враховуючи, що під час вказаної слідчої дії ніяких речей або документів, які б підтверджували або спростовували провину ОСОБА_3 , відшукано не було, під час судового розгляду прокурор відмовився від підтримання обвинувачення у відношенні ОСОБА_32 , про що було судом постановлена відповідна ухвала, суд приходить до висновку про те, що зазначений документ не має доказового значення, оскільки не містить жодної інформації щодо обставин кримінального провадження, яке розглядається судом у відношенні ОСОБА_3 .

Згідно протоколу обшуку від 04.02.2016 ( т.2 а.с. 138-142), було проведено обшук у приміщенні Запорізького обласного фонду підтримки правоохоронної діяльності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 2, під час якого були вилучені банківські виписки, картки-рахунки, видаткові накладні, листи-звернення, реєстри вихідної кореспонденції, порожні бланки установи, які у подальшому були оглянуті слідчим згідно протоколу від 05.09.2016 та долучені до матеріалів кримінального провадження ( т.2 а.с. 143-161). Так, згідно відомостей картки-рахунку № 32 від вересня 2015 року, встановлено факт перерахування грошових коштів на рахунок Благодійного фонду ТОВ «Титан Україна» 23.09.2015 у сумі 25000 грн. Призначення платежу-БП для СБУ по письму 5008 ( т.2. а.с. 148 зворот).

Також судом було досліджено протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 04.08.2016 із СД-диском щодо інформації про з`єднання абонентів мобільного зв`язку «Київстар» номером НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 та протокол огляду предметів від 06.09.2016 - диску із вказаною інформацією ( т.2 а.с. 181-186), а також протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 08.08.2016 із СД-диском щодо інформації про з`єднання абонентів мобільного зв`язку «МТС» номером НОМЕР_3 та протокол огляду предметів від 06.09.2016 - диску із вказаною інформацією ( т.2. а.с. 193-219). Зазначені процесуальні документи містять у собі лише дані про з`єднання абонентів із вказівкою про їх дати та тривалість спілкування без розкриття змісту розмов.

За клопотанням прокурором судом було досліджено копії журналу оперативних нарад, з якого вбачається, що 22.09.2015 була проведена оперативна нарада з питання стану розслідування кримінального провадження № 420140800390000015 від 07.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 367, ч.2 ст. 267 КК України ( т.2 а.с 220-223), відповідь СДПІ з ОВД у м. Запоріжжі від 05.08.2016 про проведені перевірки ТОВ «ЗТМК» ( т.2 а.с. 224-230), відповідь СДПІ з ОВД у м. Запоріжжі від 05.09.2016 про ініціатора проведення перевірки ТОВ «ЗТМК» ( т.2 а.с. 231-230) та протокол огляду вказаних вище документів від 12.09.2016 (т.2 а.с. 236-241), із яких вбачається, що перевірка ТОВ «ЗТМК» проводилась після отримання відповідного звернення УСБУ у Запорізькій області ( т.2. а.с. 239).

Інших належних та допустимих доказів прокурором надано не було.

В той же час, на підтвердження версії сторони захисту судом було допитано свідка ОСОБА_33 , який пояснив, що у червні 2015 року він був призначений на посаду начальника відділу контрозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки УСБУ у Запорізькі області. Приблизно у серпні до нього звернувся ОСОБА_3 , та повідомив, що є чоловік, який хоче надавати інформацію СБУ, оскільки незадоволений діяльність підприємств Group DF, разом із керівництвом вони вирішили продовжити із ним спілкування, щоб зрозуміти його дійсні наміри. Далі він на ОСОБА_17 у кафе у районі пл. Маяковського зустрічались із цим чоловіком, але той під час розмови нервував, ухилявся від прямих відповідей, тому він вирішив припинити з ним співпрацю, про що повідомив і ОСОБА_3 . З приводу перерахування грошових коштів ТОВ «Титан Україна» на рахунок благодійного фонду йому нічого не відомо, про цей факт він прочитав в ухвалі суду про обшук його кабінету. З приводу кримінального провадження у відношення посадових осіб ЗТМК він також нічого не знає, оскільки це не відноситься до його компетенції.

Свідок ОСОБА_34 у судовому засіданні пояснив, що він як працівник УСБУ готував проекти листів на адресу ДФС у Запорізькій області про необхідність проведення перевірки правомірності отримання відшкодування ПДВ товариством ЗТМК, оскільки вони вважали, що ці кошти можуть бути спрямовані на фінансування тероризму (т.2 а.с. 239, 241)

Свідок ОСОБА_35 надав суд аналогічні пояснення щодо своєї участі у підготовці проектів документів на адресу податкової служби та зазначив. що ОСОБА_3 не міг знати про ці перевірки, оскільки він працює у іншому відділі та їх посадові обов`язки не перетинаються.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_36 пояснив, що у 2015 році він очолював відділ захисту економічної безпеки держави, його підлеглі перевіряли великі промислові підприємства Запорізької області, в тому числі і ЗТМК. Знає, що у 2015 році проводилось розслідування за фактами незаконного зберігання відходів на цьому підприємстві. Пам`ятає, що ОСОБА_17 надійшла пропозиція від невідомого чоловіка передавати інформацію щодо діяльності ЗТМК. Проаналізувавши отримані дані, він припустив, що цей контакт є сумнівним. Так знає, що благодійний фонд допомагає Управлінню та придбає майно, яке їм потрібне. Його підлеглі працівники не беруть участь у наповненні фонду грошовими коштами, листи-звернення не отримують та нікому не направляють.

Свідок ОСОБА_37 пояснив, що з 2014 до 2017 року він працював на посаді у відділі внутрішньої безпеки УСБУ, знає, що була передбачена можливість отримання благодійної допомоги від Фонду підтримки правоохоронної діяльності на потреби УСБУ. Вони зі свого боку перевіряли надавачів допомоги та підстав для визнання цих дій неправомірними не було. Самим працівникам УСБУ було заборонено ініціативно звертатись до будь-кого з питання перерахування грошових коштів на фонд. Інформації щодо вчинення незаконних дій ОСОБА_3 вони також не отримували.

Свідок ОСОБА_38 у судовому засіданні пояснив, що він працює у СБУ у Запорізькій області та був присутній у кабінеті під час обшуку за місцем роботи ОСОБА_3 . З приводу листа-звернення про фінансову допомогу на адресу благодійного фонду пояснив. що на той період у них працював ОСОБА_39 , який хворів на той час онкологічним захворювання, тому усі небайдужі працівники намагались зібрати матеріальну допомогу на його лікування, яке було дорого вартісне.

Суд, вислухавши пояснення обвинуваченого, свідків, дослідивши докази обвинувачення та захисту, вважає, що участь обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому органом досудового розслідування правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України в судовому засіданні не доведена.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 62 Конституції України та ч.3 ст. 373 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може піддаватися кримінальному покаранню , доки не буде визнаний винним в законному порядку, обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі частини 1ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ч. 1ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу покладається на слідчого та прокурора.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішення, докази необхідно оцінювати керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 53 рішення від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 42 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12.06.2008 року «Яременко проти України» зазначено, що визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на протязі вересня-листопада 2015 року неодноразовово зустрічались особисто, а також спілкувались у телефонному режимі, при цьому одним із предметів розмов було хід розслідування кримінального провадження № 420140800390000015 від 07.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 367, ч.2 ст. 267 КК України щодо посадових осіб ЗТМК, що підтверджується протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю від 14.09.2015, від 23.11.2015, протоколами про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 12.01.2016 та 17.12.2015, а також поясненнями свідка ОСОБА_8 , які він надав у судовому засіданні. В той же час, зміст розмов не дають підстави прийти до однозначного висновку про те, що « ОСОБА_3 пообіцяв ОСОБА_8 вплинути на прийняття рішення слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_9 щодо закриття кримінального провадження №42014080390000015, у якому він здійснював досудове розслідування, у разі надання ОСОБА_8 , неправомірної вигоди в сумі 50 тис. грн. йому, ОСОБА_3 , або іншим особам, на яких він вкаже», як зазначено у змісті обвинувального акту. Під час розмови 05.09.2015 ОСОБА_3 не дає прямої відповіді, не відповідає на запитання ОСОБА_8 , в той же час посилається на те, що можливо перерахувати грошові кошти на благодійний фонд у порядку надання допомоги, однак не приймає пропозицію вчинити які-небудь дії з свого боку в інтересах посадової особи ЗТМК. Наприкінці розмови посадова особа ЗТМК констатує: «Все, короче, я говорю так: ориентируйтесь где-то на пятдесят и вопрос будет снят. Правильно?» Скрипников отвечает: «В плане благотворительности». При цьому, враховуючи путаний характер розмов, перескакування з теми на тему, зробити висновок, яке саме питання намагалась вирішити посадова особа ЗТМК, неможливо.

Не вдалось з`ясувати ці осбставини і шляхом аналізу інших доказів, оскільки зміст наступної зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 11.09.2015, зафіксованої у протоколі про аудіо, відеоконтроль від 18.09.2015 визнано судом недопустимим доказом через допущені органом досудового розслідування процесуальні порушення.

Так, на думку сторони обвинувачення, важливими обставинами на підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_3 є факти про те, що останній після розмов 05.09.2015 та 11.09.2015 надіслав на мобільний номер телефона ОСОБА_8 фотокопію листа-звернення Благодійного фонду, а пізніше надіслав також фотокартку постанови про закриття кримінального провадження №42014080390000015.

Однак, під час дослідження усіх доказів, які надані прокурором, судом не було виявлено будь-якого процесуального документа, який би підтверджував такі доводи. Так, під час досудового розслідування було прийнято рішення про зняття інформації з електронної інформаційної системи-сервісу швидкого обміну повідомленнями Viber, налаштованому на мобільному телефоні НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_8 , (постанова від 07.10.2015 т.1 а.с. 163-167), однак протокол про результати проведеної слідчої дії не складений та суду не наданий, тому прийти до висновку про те, яка саме інформація, ймовірно, була передана ОСОБА_3 ОСОБА_8 , час її передання та зміст, чи має вона відношення до предмету судового розгляду не виявилось можливим.

У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про долучення у якості доказу копії постанови слідчого ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження, яка нібито була отримана свідком ОСОБА_8 на його мобільний телефон, у подальшому роздрукована та надана слідчому під час його допиту. Однак, оскільки слідчим було порушено порядок отримання доказів по справі, судом було визнано вказаний доказ очевидно недопустимим із мотивів, викладених в ухвалі суду від 29.05.2017 (т.1 а.с. 227-228).

З приводу отримання ОСОБА_8 фотокопії листа-звернення Благодійного фонду прокурором взагалі не було надано суду жодного доказу на підтвердження цих фактів.

Дійсно, видається очевидним та підтверджується належними доказами факт перерахування грошових коштів ТОВ «Титан Україна» на рахунок Благодійного фонду з підтримки правоохоронної діяльності 23.09.2015 у розмірі 25000 грн., однак прокурором не було доведено у суді, що ці благодійні внески являли собою неправомірну вигоду, яка була отримана третьою особою - Благодійним фондом за вказівкою ОСОБА_3 та у зв`язку із прийняттям пропозиції останнього вплинути на слідчого з метою закриття кримінального провадження щодо посадових осіб ЗТМК.

Дійсно, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 вказував, що саме цю суму наказав йому перерахувати ОСОБА_40 , надавши реквізити розрахункового рахунку благодійного фонду. Після чого він доповів про це керівнику ТОВ «Титан Україна» ОСОБА_41 , який погодився здійснити переказ грошей. Однак, перевірити пояснення цього свідка іншими належним та допустимими доказами не виявилось можливим. Так, судом неодноразово викликався для допиту у судове засіданні свідок ОСОБА_42 , однак до суду не з`явився, ухвала суду про забезпечення його участі у судовому засіданні прокурором виконана не була, тому прийти до однозначного висновку про мету перерахування грошових коштів на адресу благодійного фонду ТОВ «Титан Україна» - чи це були добровільні благодійні внески чи неправомірна вигода, суд не має можливості.

До того ж, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_37 , ОСОБА_36 пояснили, що Благодійний фонд створений для підтримки правоохоронних органів м. Запоріжжя, фонд отримує добровільні благодійні внески від різних підприємств, листи-звернення до директорів підприємств надсилає лише керівник фонду, працівники правоохоронних органів не брали участь у наповненні цього фонду грошовими коштами.

Також, суд вважає недоведеним факт перерахування вказаних грошових коштів у розмірі 25000 грн. ТОВ «Титан Україна» за закриття кримінального провадження щодо посадових осіб ЗТМК, оскільки свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_43 , ОСОБА_19 посадові особи ЗТМК, не повідомили ніяких фактів з приводу їх звернення до директора ТОВ «Титан України» з проханням сприяти у перерахуванні грошових коштів саме з цією метою, зазначивши лише про те, що ТОВ «Титан Україна» є контрагентом ЗТМК, між ними існують тільки господарські відносини.

Відповідно дост. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, щопід час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до злочину, в якому він обвинувачується, та аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред`явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення, тому суд приходить до переконання, що його необхідно визнати невинуватим та виправдати у відповідності до п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України за цим епізодом.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Обраний раніше запобіжний захід у вигляді застави скасувати.

Керуючись ч. 2 ст. 373 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України та виправдати за недоведеністювчинення ним кримінального правопорушення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді застави скасувати.

Повернути заставу у розмірі 110 240 грн. (сто десять тисяч двісті сорок), внесену заставодавцем ОСОБА_44 на депозитний рахунок суду 08.02.2016, заставодавцю.

Повернути ОСОБА_3 його паспорт для виїзду за кордон, який був зданий на зберігання слідчому військової прокуратури Запорізького гарнізону 11.02.2016 на виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2016.

Речові докази:

-копії рапорта заступника Запорізького міжрайонного екологічного прокурора ОСОБА_45 про виявлення кримінального правопорушення за результатами перевірки додержання вимог Закону України «Про відходи» в діяльності ТОВ «ЗТМК» на ім`я ВО Запорізького міжрайонного екологічного прокурора ОСОБА_46 від 07 серпня 2014 року, листи СБУ в Запорізькій області щодо залучення фахівців за №№ 59/6/2-862 нт від 17.07.2014 р, 59/6/2-861 нт від 17.07.2014 р, 59/6/2 - 859 нт від 17.07.2014, 59/6/2 - 860 нт від 17.07.2014 р, 59/6/2 - 858 нт від 17.07.2014, 59/6/2 - 863нт від 17.07.2014 р; лист СБУ в Запорізькій області щодо проведення хімічних досліджень № 59/6/2 - 893 від 21.07.14 р до ДП «ДНДП Інститут титану», лист СБУ в Запорізькій області щодо визначення класу небезпеки № 59/6/2 - 948 нт від 31.07.2014 р до підприємства «Центр Екодопомоги» за підписом заступника начальника Управління ОСОБА_47 , доручення слідчого СВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_48 № 26/9 - 3141 від 13.08.2014 р. до УСБУ в Запорізькій області про проведення слідчих (розшукових) дій.; супровідний лист до виконаного доручення «щодо проведення слідчих дій» з УСБУ в Запорізькій області № 59/6/2 - 1106 нт від 01.09.2014 р, виконавцем якого вказаний ОСОБА_3 ; протокол допиту свідка ОСОБА_49 від 14.08.2016 року, який проводив старший оперуповноважений 2 сектору ВКЗЕ УСБУ в Запорізькій області майор ОСОБА_3 , на 4 аркушах; постанова про закриття кримінального провадження від 16 грудня 2015 року, на 4 аркушах за підписом слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_9 ., доручення про проведення слідчих (розшукових) дій № 6/ 1043 від року до УСБУ в Запорізькій області, висновок експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області №81 від 31.03.2015; рапорт ОСОБА_3 від 19 квітня 2015 року № 6/ 608 - н від року за підписом слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_9 , роздруковані документ Microsoft Office Word 97 - 2003 (.doc) під назвою «081-СУ ГУМВД- тетрахлорид титана» та лист Microsoft Office Excel 97-2003 (.xls) під назвою «D03 657», витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 15-09/820 від 21.02.14, на 1 арк.; статут товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькій титано- магнієвий комбінат», на 16 арк.; лист Запорізького обласного благодійного фонду підтримки правоохоронної діяльності про надання допомоги № 4882, на 1 арк.; роздруківка номерів телефонів працівників ТОВ «ЗТМК», на 1 арк.; роздруківка номерів телефонів працівників ТОВ «ЗТМК», на 1 арк.; лист УСБУ в Запорізькій області № 59/6/2-1267 нт від 08.10.2014 року нт від 08.10.2014 року до Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо можливого порушення податкового законодавства посадовими особами ТОВ «ЗТМК», на 1 арк.; супровідний лист УСБУ в Запорізькій області № 59/6/2-210 від 23.02.2015 р. до виконаного доручення за підписом ОСОБА_47 , в якому виконавцем вказано ОСОБА_3 , на 1 арк.; договір поставки № ТЗ 448/595 від 18 квітня 2014 року, на 5 арк., банківську виписку від 23.09.2016 р., відповідно до квитанції перерахування грошових коштів у розмірі 25000 тне. гривень від ТОВ «Титан Украсни» в якості благодійної допомоги; банківську виписку від 30.09.2016 р., відповідно до квитанції перерахування грошових коштів у розмірі 19999.0 тис. гривень на рахунок СЦД ФО ОСОБА_50 в якості благодійної допомоги УСБ України в Запорізькій області сплата АВД згідно рахунку; картку рахунок: 31 за вересень 2015 р., на 3 аркушах; видаткову накладну № 437 від 01 жовтня 2015 р, на якій зазначена відповідна інформація: Постачальник СПД-ФО ОСОБА_51 Р/р НОМЕР_7 ,у банку КБ «ПриватБанк», МФО 380775, юр адреса: 02235, г. Киев ул. Милославская, дом№23, кв. 396, з код за ДРФО 2922211163; розхідна накладна № РН-0000089 від 01 жовтня 2015 р., Поставщик: Запорізький обласний благодійний фонд підтримки правоохоронної діяльності ЕРГПОУ 26373491, тел. 764-31-69, 764-42-26., Р/с НОМЕР_1 в ВАТ «МЕТАБАНК» М.ЗАПОРШЖЯ МФО 313582., довіреність № 248., дата видачі 01 жовтня 2015 р., реєстр №25., №680 письмо о ББФП., реєстраційний номер документу 4491-4495.;ресстр №26; бланк Запорізького обласного благодійного Фонду підтримки правоохоронної діяльності з реквізитами р/р НОМЕР_1 в AT МетаБанк м. Запоріжжя, МФО 313582, ідентифікаційний код - 26373491, призначення платежу: «Благодійна допомога згідно листа № Без ПДВ» з підписом ОСОБА_20 ; бланк Запорізького обласного благодійного Фонду підтримки правоохоронної діяльності з реквізитами п/р НОМЕР_8 в Філії « Відділення Промінвестбанку м. Запоріжжя, МФО 313355, ідентифікаційний код -26337349, призначення платежу: «Благодійна фінансова допомога згідно листа № Без ПДВ» з підписом ОСОБА_20 ; бланк Запорізького обласного благодійного Фонду підтримки правоохоронної діяльності з реквізитами п/р НОМЕР_8 в Філії « Відділення Промінвестбанку м. Запоріжжя, МФО 313355, ідентифікаційний код - 26373491, призначення платежу: «Благодійна допомога згідно листа № Без ПДВ» з підписом ОСОБА_20 ; бланк (пустий) Запорізького обласного благодійного Фонду підтримки правоохоронної діяльності з підписом ОСОБА_20 ; бланк (пустий) Запорізького обласного благодійного Фонду підтримки правоохоронної діяльності; бланк звернення (пустий) Запорізького обласного Фонду підтримки правоохоронної діяльності з ініціалами ОСОБА_20 ; вих.№33 від 01.10.2015 р. лист в СБУ Начальнику Управління СБУ в запорізькій області ОСОБА_25 про прийняття на безоплатній основі матеріальні цінності - зберігати у матеріалах провадження суду;

-мобільний телефон марки «Nokia» моделі «С5-00» ЕМЕІ: НОМЕР_9 з дефектами екрану, Мобільний телефон марки «Samsung Duos» моделі «GT-Е 1232В» ЕМЕІ: НОМЕР_10 разом із сім картою «ЦМС» # НОМЕР_11 та картою пам`яті «Micro CD» на 2 Gb, Мобільний телефон марки «НТС» моделі «Desire 310» ЕМЕІ: НОМЕР_12 разом із сім картою «Київстар» № НОМЕР_11 повернути ОСОБА_3 .

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити виправданому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву

Суддя: ОСОБА_1