Рішення

від 17.12.2019 по справі 335/5374/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5374/19 2/335/1796/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф на свою користь заборгованість за договором позики від 21.07.2012 року у розмірі 69 101,10 доларів США, яка складається з: 48 462,48 доларів США основної заборгованості, 19 500,00 доларів США заборгованості за процентами, 1 139,20 доларів США 3% річних від простроченої суми за період з 02.08.2018 року по 14.052019 року. Також позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.07.2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 передав відповідачу, а останній отримав позику в розмірі 394 000,00 грн., що було еквівалентно 48 462,48 доларів США.

Договором позики, зокрема пунктом 4.2. договору, сторонами було передбачено, що сума позика, що підлягає поверненню позикодавцеві повинна бути здійснена позичальником у сумі еквівалентній сумі 48 708, 49 доларів США. Таким чином, було встановлено грошовий еквівалент зобов`язання за договором позики в іноземній валюті в розмірі 48 708,49 доларів США.

Пунктом 4.1. договору сторонами було передбачено кінцевий термін повернення позики до 21.04.2016 року.

В подальшому, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені 4 додаткові угоди до договору, якими, серед іншого, вносилися зміни до п. 4.1. договору. В остаточній редакції даний пункт передбачав кінцевий строк повернення позики до 01.08.2018 року в розмірі 48 462,48 доларів США, без врахування нарахованих та несплачених відсотків за користування позикою.

Станом на день подачі до суду позову, відповідачем ОСОБА_2 не було виконано зобов`язання і позику не повернуто. Отже, сума основної заборгованості за укладеним договором позики складає еквівалент 48 462,48 доларів США.

Окрім того, пунктом 2.2. договору було передбачено, що за цим договором позичальник зобов`язується сплачувати позикодавцеві проценти в розмірі 10% річних від суми позики вказаної в пункті 2.1. договору (або її частини, з урахуванням пункту 2.5 договору) до дня фактичного повернення позики.

В свою чергу пункт 2.4 договору зазначає, що сума щомісячного платежу позичальником процентів позикодавцеві повинна складати 3 283,33 грн., але не менше суми, що еквівалентна 403,85 доларів США на день сплати процентів.

В подальшому додатковими угодами до договору в п.п. 2.2. та 2.4. було внесено відповідні зміни.

Однак, проценти відповідачем ОСОБА_2 сплачувалися не в повному обсязі. Пунктом 3 додаткової угоди № 2 від 14.06.2016 року сторонами було передбачено, що починаючи з 18.05.2015 року по дату укладання цього договору крім основної суми заборгованості позичальника за позикою визначеної у пункті 1 цієї додаткової угоди № 2, існує заборгованість за сплатою процентів за користування позикою та складає: 162 305,00 грн., що за курсом НБУ станом на 14.06.2016 року складає 6 500,00 доларів США (24,97 грн. за 1 долар США).

Після підписання додаткової угоди № 2 відповідач ОСОБА_2 існуючу заборгованість за процентами не сплатив і жодних платежів не здійснив. За період з липня 2016 року включно по серпень 2018 року проценти за договором додатково склали 13 000,00 доларів США (500 доларів США*26 місяців).

Таким чином, станом на день подачі даного позову до суду, заборгованість за процентами складає 19 500 доларів США та 00 центів.

Відповідно до пункту 5.2.2 договору, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, крім сплати процентів відповідно до пунктів 2.2., 2.3., 2.4. цього договору, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Оскільки остаточний строк повернення позики сторони був встановлений до 01.08.2018 року, то 3% річних підлягають нарахуванню з 02.08.2018 року.

У зв`язку з викладеним, за період з 02.08.2018 року по 14.05.2019 року відповідач ОСОБА_2 прострочив повернення позики на 286 днів, а тому розмір 3% річних згідно здійсненого позивачем розрахунку складає 1 139,20 доларів США.

Також, 12.06.2018 року між позивачем та відповідачем ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф було укладено договір поруки, за яким, відповідач поручився перед позивачем за невиконання обов`язку відповідача ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів у сумі 1 264 386,10 грн., що за курсом НБУ станом на 12.06.2018 року на день підписання цього договору становить 48 462,48 доларів США за договором позики, передбаченим ст. 2 цього договору та сплати процентів за користування позикою, а також сплатити пені, штрафів, передбачених у договорі позики.

Пунктом 1.2. договору поруки було передбачено, що у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 5.2. договору поруки, порука встановлена цим договором дорівнює строку користування позикою визначеною у Основному зобов`язанні до 01.08.2018 року.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф взяв на себе зобов`язання нести солідарно відповідальність перед позивачем за заборгованість відповідача ОСОБА_2 як за тілом позики і за процентами та 3% річних в іноземній валюті. Станом на час подання позову, порука не припинена.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2019 року, позов ОСОБА_3 забезпечено шляхом накладення арешту на майно та заборони його відчудження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2019 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16.09.2019 підготовче судове засідання за участю позивача, його представника та представника відповідача ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф було закрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, подав суду заяву в які просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлені у встановленому порядку, відзив на позов не подали.

Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, позивач не заперечує проти ухваленні заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідачів відповідно до ст.ст. 280 , 281 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.07.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики згідно з яким позивач (позикодавець) передав, а відповідач-1 (позичальник) ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 394 000 грн., що було еквівалентно 48 462,48 доларів США. Факт отримання ОСОБА_2 суми позики підтверджується власноручно складеною ним у відповідності до п. 3.2. договору розпискою.

Згідно пункту 4.2. вищезазначеного укладеного договору, встановлено, що сума позики, що підлягає поверненню позикодавцеві повинна бути сплачена позичальником у сумі еквівалентній сумі 48 708 доларів США 49 центів на день її повернення. Таким чином, сторони договору встановили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті в розмірі 48 708,49 доларів США.

Як передбачено пунктом 4.1. договору, кінцевий строк повернення позики встановлено до 21.04.2016 року.

В подальшому, сторонами було укладено 4 додаткові угоди до договору, якими, серед іншого, вносилися зміни до п. 4.1. договору.

В остаточній редакції даний пункт передбачає кінцевий строк повернення позики до 01.08.2018 року в розмірі 48 462,49 доларів США, без врахування нарахованих та несплачених відсотків за користування позикою.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як передбачено частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В матеріалах справи відсутні докази повернення отриманої позики. З огляду на це суд приходить до висновку, що сума основної заборгованості складає еквівалент 48 462,48 доларів США.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що за цим договором позичальник зобов`язаний сплачувати позикодавцеві проценти в розмірі 10 % річних від суми позики вказаної в пункті 2.1. договору (або її частини, з урахуванням пункту 2.5 договору) до дня фактичного повернення позики. В свою чергу пункт 2.4. договору зазначає, що сума щомісячного платежу позичальником процентів позикодавцеві повинна складати 3 283,33 грн., але не менше суми, що еквівалентна 403,85 доларів США на день сплати процентів.

В подальшому додатковими угодами до договору в п.п. 2.2. та 2.4. було внесено зміни. В остаточній редакції вони зазначають, що позичальник зобов`язаний сплачувати позикодавцю проценти щомісяця в розмірі вказаному в пункті 2.4. договору до дня фактичного повернення позики. Сума щомісячного платежу позичальником процентів позикодавцю повинна складати 13 155,00 грн., але в будь-якому разі не менше суми, що еквівалентна - 500 доларів США на день сплати процентів.

Проценти відповідачем-1 ОСОБА_2 сплачувалися не в повному обсязі. Пункт 3 додаткової угоди № 2 від 14.06.2016 року зазначає, що сторони підтверджують, що починаючи з 18.05.2015 року по дату укладання цього договору крім основної суми заборгованості позичальника за позикою визначеної у пункті 1 цієї додаткової угоди № 2, існує заборгованість за сплатою процентів за користування позикою та складає: 162 305,00 грн., що за курсом НБУ станом на 14.06.2016 року складає (24,97 грн. за 1 дол. США) на день підписання цієї додаткової угоди договору становить - 6 500 доларів США.

Після підписання додаткової угоди № 2 відповідач-1 ОСОБА_2 існуючу заборгованість за процентами не сплатив і жодних платежів не здійснив. За період з липня 2016 року включно по серпень 2018 року проценти за договором додатково склали 13 000 доларів США (500 доларів США*26 місяців). Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача-1 ОСОБА_2 за процентами складає 19 500,00 доларів США. Доказів погашення вказаної заборгованості суду не надано.

Частина 1 ст. 1048 ЦК України зазначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 5.2. договору, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, крім сплати процентів відповідно до пунктів 2.2., 2.3., 2.4 цього договору, він зобов`язаний сплатити на вимогу Позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Оскільки остаточний строк повернення позики сторони встановили до 01.08.2018 року, то 3% річних підлягають нарахуванню з 02.08.2018 року. За період з 02.08.2018 року по 14.05.2019 року відповідач-1 ОСОБА_2 прострочив повернення позики на 286 днів. З огляду на це, сума 3% річних складає 1 139 доларів США 20 центів.

12.06.2018 року між позивачем та відповідачем-2 ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф , як поручителем, було укладено договір поруки за яким відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання обов`язку відповідача-1 ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів у сумі - 1 264 386,10 грн., що за курсом НБУ станом на 12.06.2018 року (26,09 грн. за 1 дол. США) на день підписання договору становить - 48 462,48 доларів США, за договором позики, передбаченим статтею 2 цього договору та сплатити процентів за користування позикою, а також сплатити пені, штрафів, передбачених у Договорі позики.

Пункт 1.2. договору поруки зазначає, що у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 5.2. договору поруки, порука встановлена цим договором дорівнює строку користування позикою визначеною у Основному зобов`язанні до 01.08.2018 року плюс 5 років.

Таким чином, відповідач-2 ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф взяв на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність перед позивачем за заборгованість відповідача-1 ОСОБА_2 як за тілом позики так і за процентами та 3% річних. Станом на день розгляду справи порука не припинена. Доказів виконання зобов`язання поручителем суду не надано.

Частина 1 ст. 553 ЦК України зазначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Стосовно стягнення заборгованості в іноземній валюті суд зазначає наступне. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду у справах №№ 464/3790/16-ц, 373/2054/16-ц, 761/12665/14-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 , ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність боргу та те, що відповідачі не подали суду відзиву на позовну заяву та жодних письмових чи електронних доказів, які би спростували позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України , з відповідачів на користь на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у рівних частках.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України , у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 263-265 , 267 , 268 , 280-282 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф (ідентифікаційний код 25476904, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 21.07.2012 року в розмірі 69 101 доларів США та 10 центів, яка складається з 48 462 доларів США 48 центів основної заборгованості; 19 500 доларів США заборгованості за процентами; 1 139 доларів США 20 центів 3% річних від простроченої суми за період з 02.08.2018 року по 14.05.2019 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф (ідентифікаційний код 25476904, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 9 605,00 грн. та судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову в розмірі 384,20 грн., що разом становить 9 989,20 грн., в рівних частках, тобто по 4 994,60 грн. з кожного відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Запорізького апеляційного суду в загальному порядку.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О. Макаров