Постанова

від 30.09.2020 по справі 335/5374/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.09.2020 Справа № 335/5374/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/5374/19 Головуючий у 1 інстанції: Макаров В. О.

Провадження № 22-ц/807/2001/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф на заочне рішення Орджонікідзевськогорайонного суду м. Запоріжжя від 17грудня 2019 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.07.2012р. між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким він передав відповідачу, а останній отримав позику в розмірі 394 000,00 грн., що було еквівалентно 48 462,48 доларів США. Пунктом 4.2. договору сторонами було передбачено, що сума позика, що підлягає поверненню позикодавцеві, повинна бути здійснена позичальником у сумі, еквівалентній 48 708,49 доларам США. Таким чином, було встановлено грошовий еквівалент зобов`язання за договором позики в іноземній валюті в розмірі 48 708,49 доларів США.Пунктом 4.1. договору сторонами було передбачено кінцевий термін повернення позики до 21.04.2016р.

В подальшому, між ним та ОСОБА_2 були укладені 4 додаткові угоди до договору, якими, серед іншого, вносилися зміни до п. 4.1. В остаточній редакції даний пункт передбачав кінцевий строк повернення позики до 01.08.2018р. в розмірі 48 462,48 доларів США. Станом на день подачі до суду позову відповідачем ОСОБА_2 не було виконано зобов`язання і позику не повернуто.

Окрім того, пунктом 2.2. договору було передбачено, що за цим договором позичальник зобов`язується сплачувати позикодавцеві проценти в розмірі 10% річних від суми позики, вказаної в пункті 2.1. договору (або її частини, з урахуванням пункту 2.5 договору) до дня фактичного повернення позики.В пункті 2.4 договору зазначається, що сума щомісячного платежу позичальником процентів позикодавцеві повинна складати 3 283,33 грн., але не менше суми, що еквівалентна 403,85 доларів США на день сплати процентів.В подальшому додатковими угодами до договору в п.п. 2.2. та 2.4. було внесено відповідні зміни.

Однак, проценти відповідачем ОСОБА_2 сплачувалися не в повному обсязі. Пунктом 3 додаткової угоди № 2 від 14.06.2016р. сторонами було передбачено, що, починаючи з 18.05.2015р. по дату укладання цього договору крім основної суми заборгованості позичальника за позикою, визначеної у пункті 1 цієї додаткової угоди № 2, існує заборгованість за сплатою процентів за користування позикою в розмірі 162 305,00 грн., що за курсом НБУ станом на 14.06.2016р. складає 6 500,00 доларів США (24,97 грн. за 1 долар США).

Після підписання додаткової угоди № 2 відповідач ОСОБА_2 існуючу заборгованість за процентами не сплатив і жодних платежів не здійснив. За період з липня 2016р. включно по серпень 2018р. проценти за договором додатково склали 13 000,00 доларів США (500 доларів США*26 місяців).Таким чином, станом на день подачі даного позову до суду заборгованість за процентами складає 19 500 доларів США.

Відповідно до пункту 5.2.2 договору передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, крім сплати процентів відповідно до пунктів 2.2., 2.3., 2.4. цього договору, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.Оскільки остаточний строк повернення позики сторонами був встановлений до 01.08.2018 року, то 3% річних підлягають нарахуванню з 02.08.2018 року.

У зв`язку з викладеним вказував, що за період з 02.08.201р. по 14.05.2019р. відповідач ОСОБА_2 прострочив повернення позики на 286 днів, а тому розмір 3% річних згідно здійсненого розрахунку складає 1 139,20 доларів США.

Також 12.06.2018р. між позивачем та відповідачем ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф було укладено договір поруки, за яким, товариство поручилось перед позивачем за невиконання обов`язку відповідачем ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів у сумі 1 264 386,10 грн., що за курсом НБУ станом на 12.06.2018р. на день підписання цього договору становить 48 462,48 доларів США за договором позики, передбаченим ст. 2 цього договору, щодо сплати процентів за користування позикою, а також сплатити пені, штрафів, передбачених у договорі позики.Пунктом 1.2. договору поруки було передбачено, що у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 5.2. договору поруки, порука встановлена цим договором дорівнює строку користування позикою, визначеною у основному зобов`язанні до 01.08.2018р.Таким чином, відповідач ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф взяв на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність перед ним за заборгованість відповідача ОСОБА_2 за тілом позики, процентами та 3% річних в іноземній валюті. Станом на час подання позову, порука не припинена.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф на свою користь заборгованість за договором позики від 21.07.2012р. у розмірі 69 101,10 доларів США, яка складається з: 48 462,48 доларів США основної заборгованості, 19 500,00 доларів США заборгованості за процентами, 1 139,20 доларів США - 3% річних від простроченої суми за період з 02.08.2018р. по 14.05.2019р.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2019 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 21.07.2012р. в розмірі 69 101,10 доларів США, яка складається із: 48 462,48 доларів США основної заборгованості; 19 500 доларів США заборгованості за процентами; 1 139,20 доларів США 3% річних від простроченої суми за період з 02.08.2018р. по 14.05.2019р.Стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф у особі директора Чернова Д.В. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність танеобгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що судом було ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не мається.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідачів, оглянувши оригінал розписки та оригінали договорів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що21.07.2012р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким позивач (позикодавець) передав, а відповідач-1 (позичальник) ОСОБА_2 отримав позику в розмірі 394 000 грн., що було еквівалентно 48 462,48 доларів США. Факт отримання ОСОБА_2 суми позики підтверджується власноручно складеною ним у відповідності до п. 3.2 договору розпискою.

Згідно пункту 4.2. вищезазначеного укладеного договору, встановлено, що сума позики, що підлягає поверненню позикодавцеві повинна бути сплачена позичальником у сумі, еквівалентній 48 708,49 доларівСША на день її повернення. Таким чином, сторони договору встановили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті в розмірі 48 708,49 доларів США.

Як передбачено пунктом 4.1. договору кінцевий строк повернення позики встановлено до 21.04.2016р.

В подальшому, сторонами було укладено 4 додаткові угоди до договору, якими, серед іншого, вносилися зміни до п. 4.1. договору.

В остаточній редакції даний пункт передбачає кінцевий строк повернення позики до 01.08.2018р. в розмірі 48 462,49 доларів США, без врахування нарахованих та несплачених відсотків за користування позикою.

В матеріалах справи відсутні докази повернення отриманої позики, оскільки оригінал розписки про отримання суми позики, складеної та підписаної позичальником ОСОБА_2 , знаходиться у позикодавця ОСОБА_1 . З огляду на це суд обгрнутовано дійшов висновку, що сума основної заборгованості складає еквівалент 48 462,48 доларів США та підлягає поверненню позичальником позикодавцеві.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що за цим договором позичальник зобов`язаний сплачувати позикодавцеві проценти в розмірі 10 % річних від суми позики, вказаної в пункті 2.1. договору (або її частини, з урахуванням пункту 2.5 договору) до дня фактичного повернення позики. Пункт 2.4. договору зазначає ,що сума щомісячного платежу позичальником процентів позикодавцеві повинна складати 3 283,33 грн., але не менше суми, що еквівалентна 403,85 доларів США на день сплати процентів.

В подальшомудодатковимиугодамидо договору в п.п. 2.2. та 2.4. було внесено зміни.

В остаточнійредакції вони зазначають, що позичальник зобов`язаний сплачувати

позикодавцю проценти щомісяця в розмірі, вказаному в пункті 2.4. договору, до дня фактичного повернення позики. Сума щомісячного платежу позичальника за процентами повинна складати 13 155,00 грн., але в будь-якому разі не менше суми, що еквівалентна 500 доларам США на день сплати процентів.

Проценти відповідачем-1 ОСОБА_2 сплачувалися не в повному обсязі. Пункт 3 додаткової угоди № 2 від 14.06.2016р. зазначає, що сторонни підтверджують, що, починаючи з 18.05.2015р. по дату укладання цього договору крім основної суми заборгованості позичальника за позикою, визначеної у пункті 1 цієїдодаткової угоди № 2, існує заборгованість за сплатою процентів за користування позикою у розмірі 162 305,00 грн., що за курсом НБУ станом на 14.06.2016р.складає (24,97 грн. за 1 дол. США) на день підписання цієї додаткової угоди договору 6 500 доларів США.

Після підписання додаткової угоди № 2 відповідач-1 ОСОБА_2 існуючу заборгованість за процентами не сплатив і жодних платежів не здійснив. За період з липня 2016р. включно по серпень 2018р .проценти за договором додатково склали 13 000 доларів США (500 доларів США*26 місяців). Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача-1 ОСОБА_2 за процентами складає 19 500,00 доларів США. Доказів погашення вказаної заборгованості суду не надано.

Відповідно до пункту 5.2. договору, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, крім сплати процентів відповідно до пунктів 2.2., 2.3., 2.4 цього договору, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Оскільки остаточний строк повернення позики сторонни встановили до 01.08.2018р., то 3% річних підлягають нарахуванню з 02.08.2018р. За період з 02.08.2018р. по 14.05.2019р. відповідач-1 ОСОБА_2 прострочив повернення позики на 286 днів. З огляду на це, сума 3% річних складає 1 139 доларів США 20 центів.

12.06.2018р. між позивачем та відповідачем-2 ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Пиф як поручителем було укладено договір поруки, за яким відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання обов`язку відповідачем-1 ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів у сумі 1 264 386,10 грн., що за курсом НБУ станом на 12.06.2018р. (26,09 грн. за 1 дол. США) на день підписання договору становить 48 462,48 доларів США, за договором позики, та щодо сплати процентів за користування позикою, а також сплати пені, штрафів, передбачених у договорі позики.

Пункт 1.2. договору поруки зазначає, що у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 5.2. договору поруки, порука встановлена цим договором ,дорівнює строку користування позикою, тобто до 01.08.2018р. плюс 5 років.

Таким чином, відповідач-2 ТОВ Виробничо-КомерційнаФірма Пиф взяв на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність перед позивачем за заборгованістю відповідача-1 ОСОБА_2 як за тілом позики, так і за процентами та 3% річних. Станом на день розгляду справи порука не припинена. Доказів виконання зобов`язання поручителем суду не надано.

Встановивши вказані обставини, суд визнав позовні вимоги обгрунтованими та доведеними, тому позов задовольнив в поновному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ ВКФ Пиф зазначає, що його не було повідомлено про день та час судового засідання, призначеного на 17 грудня 2019р., у якому було прийнято оскаржуване рішення. Крім того, він у цей час перебував на амбулаторному лікування у зв`язку з пошкодження лівого колінного суглобу.

Перевіривши вказані доводи скарги, колегія визнає їх необґрунтованими.

Так, судову повістку в судове засідання 17 грудня 2019р. керівнику ТОВ ВКФ Пиф Чернову Д.В. було вручено одразу після закінчення судового засідання 13.11.2019р., у якому він був присутній (а.с. 67). Тому суд міг не направляти додатково судову повістку поштою на адресу товариства, оскільки повідомлення у вище наведений спосіб вважається належним.

Що ж стосується хвороби керівника товариства, то матеріали справи не містять його заяви, поданої в проміжку часу з 13.11.2019р. та до дати судового засідання 17.12.2019р., про ці обставини та не містить заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з цим.

В скарзі зазначається, що ТОВ ВКФ Пиф ніяких грошовихкоштів від ОСОБА_1 не отримувало.

Але у виниклих правовідносинах між учасниками цієї справи товариство і не мало отримувати кошти від позивача, оскільки за договором поруки виступало поручителем, який в силу такого договору відповідає за невиконання зобов`язань позичальником коштів, а не за власну позику.

Отже, у ТОВ ВКФ Пиф на підставі договору поруки, який за своєю правовою природою є безгрошовим, виник солідарний з позичальником обов`язок щодо погашення боргів останнього перед позикодавцем, у якого позичальник ці кошти взяв у борг.

Посилання у скарзі на те, що договір позики є недійсним в силу ненадання згоди дружиною позичальника ОСОБА_2 , є неспроможними.

Так, самим позичальником ОСОБА_2 та його дружиною договір позики з цих підстав не визнавався недійсним, а поручитель не може оспорювати договір позики за такими підставами, оскільки це є правом саме подружжя, якщо такі кошти набувались для сім`ї.

З пояснень же самого відповідача ОСОБА_2 , який фактично визнає позов, слідує, що кошти позичались ним для здійснення господарської діяльності спільно з ТОВ ВКФ Пиф , а не на сімейні потреби.

У письмових поясненнях ТОВ ВКФ Пиф зазначає також, що суд безпідставно стягнув позику у доларах США, оскільки вона була надана у гривнях в сумі 394 000 грн.

Але колегія зазначає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а отже, відповідно до частини другої статті 533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, грошовий еквівалент в іноземній валюті застосовується лише тоді, коли його визначено у зобов`язанні договором або законом.

В пункті 4.2 договору позики сторони узгодили, що сума позики, вказана у п. 2.1 цього договору, яка підлягає поверненню позикодавцеві, повинна бути здійснена позичальником в сумі еквівалентній 48 708,49 доларів США на день її повернення.

Також з урахування доларового еквіваленту у договорі між сторонами було визначено і проценти за користування позикою.

Так, в пункті 2.4 сторонами врегульовано, що сума щомісячного платежу позичальником процентів повинна складати 3 283,33 гривень, але не менше суми, що еквівалента 403,85 доларів США.

Отже, в такому разі не суперечить положенням статті 533 ЦК України стягнення з позичальника та поручителя на користь позикодавця суми позики у доларах США.

Що стосується посилань апелянта на те, що суд стягнув подвійні проценти за корис-тування позиченими коштами, стягнувши обумовлені договором у розмірі 10 % річних та одночасно відповідно ст. 625 ЦК України 3 % річних, то ці посилання є помилковими.

З наведених позивачем розрахунків, які прийняті судом як обґрунтовані, вбачається, що за ставкою 10 % річнихпроценти нараховані лише до 01.08.2018р. - дати повернення позики, а з 02.08.2018р. нараховувались 3 % річних як відповідальність, передбачена ст.. 625 ЦК України. Тому подвійності нарахування відсотків судом не було допущено.

Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України залишає її без задоволення. а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Пиф залишити без задоволення.

ЗаочнерішеннямОрджонікідзевськогорайонного суду м. Запоріжжя від 17грудня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 жовтня 2020р.

Головуючий:

Судді: