Постанова

від 19.12.2019 по справі 910/7546/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2019 р. м.Київ Справа№ 910/7546/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.10.2019 (повне рішення складено 01.11.2019)

у справі №910/7546/19 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор

Україна"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про зобов`язання прийняти товар та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (далі - позивач, ТОВ "Далгакиран компресор Україна") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач, АТ "Укргазвидобування") з позовом, в якому просив:

- зобов`язати відповідача прийняти товар відповідно до умов договору поставки блочно-модульної азотної станції № 915/18 від 19.07.2018;

- стягнути 196 000 грн. збитків, понесених внаслідок передачі товару на зберігання (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч ст. 526, 712 Цивільного кодексу України не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки блочно-модульної азотної станції № 915/18 від 19.07.2018, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач, не надаючи відповідь про готовність прийняти товар, в односторонньому порядку відмовився від прийняття товару. Внаслідок того, що відповідач фактично відмовився від прийняття товару, позивачем було понесено збитки у вигляді оплати коштів за зберігання товару, сплачених за договором зберігання, розмір яких складає 196 000,00 грн., і які заявлені до стягнення з посиланням на припис ст. 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем було заявлено до відшкодування судові витрати у розмірі 49 861,00 грн., з яких: 45 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 4 861,00 грн. судового збору.

Короткий зміст заперечень проти позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

Відповідач в обгрунтування заперечень проти позову посилався на те, що саме позивачем було допущено порушення умов договору поставки блочно-модульної азотної станції № 915/18 від 19.07.2018, внаслідок чого відповідач відмовився від договору та вказував про відсутність у нього обов`язку з прийняття товару. Крім того, відповідач посилався на безпідставність вимог щодо стягнення збитків з огляду на недоведеність позивачем своїх вимог та відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що виключає в силу приписів ст. 22 Цивільного кодексу України застосування такого виду відповідальності, як збитки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/7546/19 позовні вимоги ТОВ "Далгакиран компресор Україна" - задоволено:

- зобов`язано АТ "Укргазвидобування" виконати обов`язки за укладеним між ТОВ "Далгакиран компресор Україна" та АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" Договором поставки №915/18 блочно-модульної азотної станції від 19.07.2018, а саме: прийняти, у відповідності до умов Договору поставки №915/18 від 19.07.2018, від ТОВ "Далгакиран компресор Україна" виготовлений товар - Станція азотна адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1, у визначеному договором місці поставки товару - Тимофіївська УСП ГПУ "Полтавагазвидобування" Полтавська область, Гадяцький район, с. Плішивець, вул. Польова, 17;

- стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Далгакиран компресор Україна" збитки у розмірі 196 000,00 грн.;

- стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Далгакиран компресор Україна" судові витрати у розмірі 49 861,00 грн., з яких: 45 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 4 861,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача прийняти товар за укладеним між сторонами договором поставки №915/18 блочно-модульної азотної станції від 19.07.2018 мотивовано тим, що умовами поставки Товару (п.5.10., п.11.11. Договору Поставки № 915/18 від 19.07.2018) сторонами узгоджено за Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010, а сааме: DDP - станція (склад) призначення для резидентів, згідно яких продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. продавець попередив про готовність товару для поставки, та оскільки товар має складну специфіку обладнання ,останній не міг здійснити поставку без підтвердження покупцем щодо готовності комісії по вхідному контролю на її отримання. Тобто, позивач направив повідомлення (лист №273 від 21.02.2019), яке було необхідне для узгодження дати та отримання можливості покупцю вжити всіх заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару, проте, відповідач безпідставно ухилився як від виконання свого обов`язку з прийняття товару.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 196 000,00 грн. збитків мотивовано тим, що внаслідок фактичного порушення Покупцем, зобов`язання за Договором поставки №915/18 від 19.07.2018, ТОВ "Далгакиран компресор України" понесені матеріальні збитки, які виразились у здійсненні останнім додаткових витрат, щодо оплати вартості послуг відповідального зберігання товару за Договорами зберігання, після сплину кінцевого строку його поставки за Договором поставки №915/18 від 19.07.2018.

Також, рішенням суду першої інстанції присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 45 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 4 861,00 грн. судового збору з посиланням на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач (Акціонерне товариство "Укргазвидобування") 20.11.2019 (згідно відтиску печатки вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 в справі №910/7546/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що саме позивачем було допущено невиконання своїх зобов`язань за договором поставки №915/18 від 19.07.2018, оскільки відповідачем 23.11.2018 було направлено позивачу рознарядку № 004.1.23.1-14828 щодо виконання поставки устаткування, проте, позивачем всупереч узгоджених у специфікації строків (220 днів з дати укладення договору) у строк до 24.02.2019 не було здійснено поставку обумовленого договором товару на умовах DDP (Інкотермс-2010), а сам факт поставки товару не відбувся виключно з вини позивача. При цьому, відповідач не звертався до позивача із пропозиціями щодо заміни товару, і вказані доводи суду першої інстанції - є помилковими, адже не підтверджуються жодними документами. Крім того, відповідач вказував на те, що доказом невиконання саме позивачем своїх зобов`язань по договору свідчить і те, що позивачем не вжито жодних заходів стосовно організації поставки товару, який є великогабаритним і потребує супроводу органами поліції, узгодження пересування дорогами загального користування, тощо.

Також, відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував на те, що заявлена позивачем сума збитків в розмірі 196 000,00 грн. - є безпідставною, а надані на її підтвердження докази (платіжні доручення, акт надання послуг № 1305 від 13.05.2019, заявка на перевезення вантажу) прийняті судом першої інстанції всупереч ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки були подані не разом з позовом.

Крім того, скаржник вважає необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами, присуджені до стягнення 45 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказані витрати є надмірними саме в рамках наявного судового спору. .

Крім того, скаржник вказував на порушення судом першої інстанції було допущено порушення ч. 3 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України в частині правильного визначення ціни позову, з урахуванням вартості товару за договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7546/19 та призначено до розгляду на 19.12.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, здійснити подальший розгляд справи у визначеному складі колегії суддів неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 справу № 910/7546/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судовому засіданні 19.12.2019 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 в справі №910/7546/19 - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2019 заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (відповідач), як замовником торгів було розпочато процедуру закупівлі (ідентифікатор закупівлі ДК 021:2015: 42120000-6 Насоси та компресори ), номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель: UA-2018-01-26-000513-b Блочно-модульної азотної станції.

В червні 2018 року ТОВ "Далгакиран компресор Україна" стало переможцем у вищезазначеній процедурі закупівлі UA-2018-01-26-000513-b Блочно-модульної азотної станції, що учасниками спору не заперечувалось.

19.07.2018 між ТОВ "Далгакиран компресор Україна", як постачальником, та АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування", як покупцем, укладено договір поставки №915/18 (далі-Договір) блочно-модульної азотної станції.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві блочно-модульну станцію (далі- товар), зазначений в Специфікації, що додається і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у Специфікації, яка є Додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною.

Згідно із п. 1.3 Договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом Договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися Товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Пунктом 5.3.1. Договору передбачено, що за вимогою покупця, постачальник зобов`язаний забезпечити вільний доступ представникам покупця до виробничих потужностей, на яких відбувається процес виготовлення Товару, що є предметом даного Договору, для інспекції якості товару, що виробляється на всіх етапах його виробництва.

Приміткою до розділу 3 Додатку №4 до Договору передбачено, що остаточні характеристики і параметри обладнання станції уточняються під час виготовлення по узгодженню з замовником.

Згідно п.1. Специфікації та додатку №1 від 19.07.2018 передбачено загальну вартість товару, що поставляється і яка складає - 59 980 000 грн. у тому числі ПДВ 9 996 666, 67 грн.

Згідно з п.4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту прийому - передачі.

Пунктом 5.1 Договору визначено строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору.

Згідно п.2 Специфікації та додатку №1 від 19.07.2018 передбачено поставку товару у Полтавську область, Гадяцький район, с. Плішивець, вул. Польова, 17, Тимофіївська УСП ГПУ "Полтавагазвидобування" (для розвантаження та вхідного контролю).

Відповідно до п. 5.2. Договору, обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється.

П.5.3 Договору узгоджено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими особами представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена у Додатку 3 цього Договору, та є його невід`ємною частиною. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання- передачі товару або видаткової накладної.

П.5.3.1. Договору визначено, що за вимогою покупця або вантажоотримувача постачальник зобов`язаний відвантажити товар в присутності уповноважених представників покупця.

Згідно з пунктом 5.10. Договору, приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965 року, по якості - Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу №7 від 25.04.1966 року, та сертифікату якості та/або паспорту заводу-виробників заводу-виробника.

П.6.1. Договору передбачено, що покупець зобов`язаний: п.6.1.1. своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; п.6.1.2. приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передач товару або видаткової накладної.

П.6.3. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний:

- п.6.3.1.: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором;

- п.6.3.2.: забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору.

Розділом II п.2.1. Договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцю товар (блочно-модульну азотну станцію), передбачений цим Договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортам виробника, Держстандарту, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами; п.2.2. визначено, що постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника.

П.6.4. Договору визначено, що постачальник має право: на дострокову поставку товару за письмовим погодженням покупця (п.п.6.4.2.).

Постачальник (позивач) 23.11.2018 отримав від покупця (відповідач) остаточну рознарядку (після погодження покупцем усіх технічних умов Товару) на поставку товару згідно Договору, а саме на поставку "станції азотної адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1" у 1 комплекті, у даному листі також вказано строк поставки - до 24.02.2019 (220 днів відповідно до Додатку 1 до Договору поставки № 915/18 від 19.07.2018).

Таким чином, після отримання від покупця зазначеної рознарядки постачальник приступив до виконання умов договору та виготовлення товару відповідно до технічних характеристик зазначених у Додатку №4 до Договору.

06.08.2018 АТ "Укргазвидобування" направлено ТОВ "Далгакиран компресор Україна" лист №11-9142 від 06.08.2019 стосовно надання технічної документації на станцію азотну адсорбційну АС-2084/25 УХЛ1.

31.08.2018 позивачем листом №1169 від 31.08.2018 надано відповідь відповідачу та направлено в електронному вигляді попередню документацію на товар - станцію азотну адсорбційну АС-2084/25 УХЛ1.

08.01.2019 АТ "Укргазвидобування" був скерований лист щодо невідповідності технічного опису Станції азотної адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1 умовам Договору.

14.01.2019 позивач направив на електронну адресу відповідача (oleh.andrusiv.@pgpu.com/ua) змінений опис та відредаговані креслення РСП та РСА.

На вищезазначений лист відповідачем повторно був скерований лист №ПГВ004.1.23.1-1446 від 04.02.2019 щодо невідповідності технічного опису Станції азотної адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1 та її характеристики. Зокрема в п. 3.5 Блок бустера азоту ББА, п. 3.5.1 склад блоку а) не зазначено виробника та марку компресорів, відсутня інформація про наявність регуляторів продуктивності на компресорних циліндрах згідно вимог Додатку № 4 Договору 915/18 від 19.07.2018 року "Технічні характеристики товару".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактично наведеним листом №ПГВ004.1.23.1-1446 від 04.02.2019 відповідачем після закінчення строку виготовлення товару надійшла пропозиція на адресу позивача щодо виготовлення товару в іншій комплектації, ніж та, що була зазначена в технічній документації, а тому доводи скаржника про те, що ним не заявлялось позивачу жодних вимог стосовно невідповідності товару - спростовуються наявними у справі доказами.

Також, матеріалами справи підтверджується, що після виготовлення товару, постачальником скеровано лист №191 від 04.02.2019 на адресу покупця, разом з відкорегованим технічним описом Станції азотної адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1 з урахуванням зауважень спеціалістів відповідача, з зазначенням, що технічні характеристики та склад Станції азотної адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1 в цілому відповідають заявленим в Додатку № 4 Договору 915/18 від 19.07.2018 вимогам та просив у останнього визначити дату для проведення спільної наради, щодо відвантаження блоків станції.

Постачальник листом №241 від 18.02.2019 скерував відповідачу відкоригований в кінцевій редакції технічний опис та паспорт Товару "Станції азотної адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1", який не відрізняється від технічних характеристик Товару зазначених у Додатку 4 при укладенні Договору від 19.07.2018.

20.02.2019 відповідачем була направлена відповідь на лист №241 від 18.02.2019, в якому зазначено, що зауваження ГПУ "Полтавагазвидобування" по Станції азотній адсорбційній АС-2084/25 УХЛ1 - не усунено та відповідні зауваження підлягають доопрацюванню.

На виконання умов Договору, продавець на адресу покупця, скерував лист №273 від 21.02.2019 в якому повідомив, що товар (станція азотна адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1) готова до поставки, та просив у покупця підтвердити можливість прийняти товар згідно Договору, повторно наголосивши, що покупець висловлював пропозицію щодо виготовлення товару в іншій комплектації, що було неможливим у зв`язку з тим що товар вже було виготовлено та не було передбачено умовами договору та технічною документацією.

Листом №274 від 21.02.2019 позивачем був направлений повторний технічний опис азотної станції адсорбційної АС-2084/25 УХЛ1.

Лист №273 від 21.02.2019 продавцем скеровано у зв`язку із тим, що вказаний товар складається з комплексу 8-ми негабаритних контейнерів та у відповідності до вимог п.5.10. Договору, яким сторони визначили, що при поставці товару керуються приписами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965 року.

Пунктами 1, 2 Інструкції про порядок приймання про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965 року встановлено, що ця інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов`язками для сторін правилами не встановлені інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Згідно п. 3 вищевказаної Інструкції П-6 зазначено, що підприємство-одержувач зобов`язане забезпечити приймання продукції за кількістю в точній відповідності з стандартами, технічними умовами. Основними і Особливими умовами поставки, цією Інструкцією, іншими обов`язковими правилами і договором. П. 11 Інструкції визначено, що приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на то керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Підприємство-одержувач зобов`язане: а) створити умови для правильної та своєчасної приймання продукції, при яких забезпечувалось збереження і запобігти можливість утворення нестач і розкрадань продукції; б) забезпечити, щоб особи, які здійснюють приймання продукції, добре знали цю Інструкцію, а також правила приймання продукції за кількістю, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими нормативними актами та договором поставки даної продукції; в) забезпечити точне визначення кількості що надійшла продукції (ваги, кількості місць: ящиків, мішків, зв`язок, кип, пачок і т.п.); г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції за кількістю, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням вказаних норм, продавець попередив про готовність товару для поставки, та оскільки товар має складну специфіку обладнання, останній не міг здійснити поставку без підтвердження покупцем щодо готовності комісії по вхідному контролю на її отримання.

При цьому, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно при вирішенні спору застосовано припис вказаної Інструкції, оскільки вона застосовується саме при настанні факту поставки продукції, - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки вказана Інструкція встановлює певний алгоритм дій учасників Договору, і її застосування також обумовлено умовами укладеного Договору, а тому вказана Інструкція обгрунтовано застосована судом першої інстанції в контексті спірних правовідносин сторін.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, лист №273 від 21.02.2019 покупцем проігноровано, в той же час листом від 04.03.2019 повідомлено продавця, що відповідно до п.6.2.5. Договору останній відмовляється від товару, через несвоєчасну поставку вказану у Специфікації №1.

Згідно з п.11.11 Договору, при тлумаченні умов поставки за цим Договором застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (редакція 2010 року) з урахуванням особливих умов поставки, визначених сторонами у даному Договорі.

Так, п.5.10., п.11.11. Договору сторонами узгоджено, що умовами поставки товару сторонами узгоджено умову Інкотермс DDP - станція (склад) призначення для резидентів, а тому при тлумаченні умов поставки застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс.

Згідно з Інкотермс 2010, термін DPP "поставка з оплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Відповідно до п. А.1. DDP, продавець зобов`язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Відповідно до п. А.3. DDP, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Відповідно до п. А.4. DDP, продавець зобов`язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Судом першої інстанції вірно зазначено, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, дату поставки сторонами Договору узгоджено не було, а було лише визначено кінцевий термін поставки.

Відповідно до п. А.7. DDP, продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення про відправлення товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що продавець попередив про готовність товару для поставки, та оскільки товар має складну специфіку обладнання, останній не міг здійснити поставку без підтвердження покупцем щодо готовності комісії по вхідному контролю на її отримання. Тобто, позивач, направив повідомлення, яке було необхідне для узгодження дати та отримання можливості покупцю вжити всіх заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до технічної характеристики Азотної станції адсорбційної АС-2084/25 УХЛ1, перевезення даного товару, який складається з комплексу 8-ми негабаритних контейнерів повинно відбуватися відповідно до Інструкції з питань супроводження транспортних засобів спеціалізованими автомобілями Національної поліції і забезпечення безпеки дорожнього руху під час його здійснення (затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1259 від 29.11.2016 року.).

Відповідно до Додатку№4 до Договору, ширина блоків повинна бути не більше 3,5 м. (транспортна ширина блоку згідно технічного паспорту 3,4 м), висота 3 м.(без врахування висоти власне автотранспорту, що може складати понад 1 м., тобто разом з контейнером понад 4 м.).

Відповідно до п.2. Розділу 2 Інструкції, за необхідності супроводження транспортних засобів і забезпечення безпеки дорожнього руху під час перевезення небезпечних, негабаритних та великовагових вантажів у межах декількох областей - автомобільний перевізник за 5 днів до запланованої дати супроводження звертається з відповідним листом на ім`я керівництва Національної поліції України.

Згідно з п. 4 Постанови кабінету міністрів України від 18.01.20001 року №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з п. 4 вищезазначеної Постанови, дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ігнорування відповідачем листа позивача щодо узгодження дати поставки позбавило позивача можливості визначення дати та маршруту перевезення, та відповідно, отримання зазначеного дозволу на транспортування товару з супроводом спеціального призначення патрульним автомобілем Національної поліції України.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що будь-яких підтверджень наміру прийняти товар з боку покупця, крім направлення рознарядки Договором, - не вимагається - судом апеляційної інстанції відхиляються.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до. ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.4. ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, вірно зазначив, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач у листі від 04.02.2019 № ПГВ004.1.23.1-1446 фактично пропонував позивачу виготовити товар в іншій комплектації ніж та, що була зазначена в Технічній документації та Договорі та у листі від 04.03.2019 повідомив продавця, що відповідно до п.6.2.5. Договору відмовляється від товару, через несвоєчасну поставку зазначену у Специфікації, що суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві блочно-модульну станцію, зазначений в Специфікації, що додається і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити такий Товар.

Відповідно до п. 10.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язані по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2. цього Договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Таким чином, зазначений Договір є чинним та таким, що в силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України створює цивільні права та обов`язки для його сторін.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки умовами поставки товару (п.5.10., п.11.11. Договору) сторонами узгоджено за Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010, а саме: DDP - станція (склад) призначення для резидентів, згідно яких продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення, а продавець попередив про готовність товару для поставки, та оскільки товар має складну специфіку обладнання, останній не міг здійснити поставку без підтвердження покупцем щодо готовності комісії по вхідному контролю на її отримання. Крім того, позивачем направлено повідомлення (лист №273 від 21.02.2019), яке було необхідне для узгодження дати та отримання можливості покупцю вжити всіх заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару, проте, відповідач безпідставно ухилився від виконання свого обов`язку з прийняття товару, у зв`язку з чим вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти виготовлений товар - Станція азотна адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1, у визначеному договором місці поставки товару - Тимофіївська УСП ГПУ "Полтавагазвидобування" Полтавська область, Гадяцький район, с. Плішивець, вул. Польова, 17 - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що позивач порушив пункт 1.3. Договору та водночас ввів відповідача в оману, та запропонував до поставки товар, який не належав Постачальнику на момент укладення договору, - не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Крім того, визначений Договором товар - Станція азотна адсорбційна АС-2084/25 УХЛ1 на час укладання договору не існувала та виготовлялась позивачем на замовлення відповідача, що підтверджується Додатком №4 до Договору (арк. 35, том 1.), відповідно до якого остаточні характеристики і параметри обладнання станції уточнюються під час виготовлення по узгодженню з замовником, тобто відповідачем.

Крім того, розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 196 000,00 грн. збитків, понесених позивачем внаслідок збереження товару за договорами зберігання, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.02.2019, з метою унеможливлення пошкодження, псування і знищення товару для подальшого його поставки, постачальником укладені наступні договори:

1) Договір зберігання (далі - Договір зберігання) №220219 від 22.02.2019, Зберігач - ТОВ "СЕНСІ" (ЄДРПОУ - 21111749);

2) Договір зберігання №130519 від 13.05.2019; Зберігач - ТОВ "СЕНСІ" (ЄДРПОУ - 21111749);

3) Договір зберігання №01Х/2019 від 22.02.2019; Зберігач - ТОВ "НВП "Механіка Плюс" (ЄДРПОУ - 39818837).

У відповідності до положень ст. 938 Цивільного кодексу України, строк зберігання, вищевказаного товару, за Договором зберігання, визначений моментом пред`явлення Поклажодавцем вимоги про його повернення.

Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа - зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок фактичного порушення покупцем зобов`язання за Договором поставки №915/18 від 19.07.2018, ТОВ "Далгакиран компресор України" понесені матеріальні збитки, - у розмірі 196 000 грн., які виразились у здійсненні останнім додаткових витрат, щодо оплати вартості послуг відповідального зберігання товару за Договорами зберігання, після спливу кінцевого строку його поставки за Договором поставки №915/18 від 19.07.2018.

При цьому, в підтвердження понесення витрат за зберігання товару на підставі укладених договорів, позивачем подано до матеріалів справи копії платіжних доручень (№ 18090 від 09.08.2019 на суму 18 000,00 грн., № 3853 від 06.08.2019 на суму 18 000,00 грн., № 3752 від 31.07.2019 на суму 18 000,00 грн., № 3516 від 17.07.2019 на суму 18 000,00 грн., № 17635 від 09.07.2019 на суму 18 000,00 грн., № 17081 від 05.06.2019 на суму 4 000,00 грн., № 2980 від 23.05.201 на суму 54 000,00 грн., № 29 81 від 23.05.2019 на суму 32 000,00 грн., № 16470 від 15.04.2019 на суму 8 000,00 грн., № 15984 від 06.03.2019 на суму 8 000,00 грн.), двосторонньо підписані акти здачі - прийняття робіт (№ 16 від 31.07.2019, № 14 від 22.07.2019, № 10 від 11.07.2019, № 9 від 01.07.2019, № 8 від 21.06.2019, № 7 від 11.06.2019, № 1305 від 13.05.2019), які є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77, 76 Господарського процесуального кодексу України понесення таких витрат в заявленому до стягнення розмірі.

Доводи скаржника про те, що надані позивачем в підтвердження суми здійснених витрат на її підтвердження докази (платіжні доручення, акт надання послуг, заявка на перевезення вантажу) прийняті судом першої інстанції всупереч ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки були подані не разом з позовом - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки частиною 10 наведеної статті визначено, що 10. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Так, відповідні документи були подані позивачем суду першої інстанції 13.08.2019 через канцелярію разом з заявою про уточнення позовних вимог на стадії проведення підготовчого засідання, що узгоджується з правами позивача, обумовленими ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, і вказана заява була прийнята судом до розгляду.

При цьому, оцінка вказаним доказами надана судом першої інстанції в сукупності з іншими обставинами справи та поданими учасниками справи іншими доказами, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та ст. 124, ст. 129 Конституції України, що не є підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, понесених позивачем внаслідок збереження товару за договорами зберігання, - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в силу приписів ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення ч. 3 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України в частині правильного визначення ціни позову, з урахуванням вартості товару за договором - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні, необґрунтовані та такі, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, оскільки позивачем заявлено вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії по прийняттю товару, а отже, вимоги позивача у наведеній частині є немайновими і вірно оплачені ним судовим збором, виходячи з ставки, передбаченої п.п. 2ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір .

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Розподіл судових витрат

Так, судом першої інстанції при вирішенні спору було присуджено до стягнення з відповідача н користь позивача 45 000,00 грн. судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, з чим скаржник також не погодився в апеляційній скарзі, вказуючи на необгрунтованість та недоведеність понесених позивачем витрат у наведеній частині.

Розглянувши доводи скаржника у наведеній частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновук про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

З метою належного захисту своїх інтересів ТОВ "Далгакиран компресор Україна" 10.04.2019 укладено договір про надання правової допомоги з Адвокатським Бюро Володимира Чеботарьова", згідно якого адвокат Чеботарьов В.С. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю КС № 7632/10) на підставі оформленого ордера, надавав позивачу правничу допомогу в межах справи № 910/7546/19.

У відповідності до п.4.2. договору про надання правової допомоги від 10.04.2019 - гонорар Адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

На виконання умов вказаного договору, Адвокатським Бюро "Володимира Чеботарьова", зокрема адвокатом Чеботарьовим В.В. підготовлено та подано позовну заяву, а також у подальшому заплановано забезпечувати участь адвоката в судових засіданнях під час розгляду позову. Згідно з п.2 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 10.04.2019 вартість послуг наданих Адвокатським Бюро "Володимира Чеботарьова" становить 45 000 грн., сплата яких підтверджується платіжним дорученням № 5303 від 18.10.2019 на суму 45 000,00 грн., а надання послуг на відповідну суму - актом прийому - передачі правової допомоги (з відповідною розбивкою на види та вартість послуг, які надані в межах справи № 910/7546/19).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Північний апеляційний господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що надані позивачем документи в обґрунтування підстав понесення витрат на правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір 45 000,00 грн. судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням того, що адвокат Чеботарьов В.В. був представником позивача в суді першої інстанції під час судових засідань по даній справі, виконаний обсяг адвокатом робіт (наданих послуг) - не є завищеним, а наведений адвокатом витрачений час (20 годин) - між клієнтом та ним зафіксовано у підписаних двосторонньо документах, і розшифровка якого міститься у них (зокрема, акті за травень-жовтень 2019 року).

Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність у суду першої інстанції обумовлених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 45 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4 861 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України також обгрунтовано покладено судом першої інстанції на відповідача.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються судом апеляційної інстанції на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/7546/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/7546/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Укргазвидобування".

4. Матеріали справи №910/7546/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест постанови складено: 24.12.2019.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко