Рішення

від 26.12.2019 по справі 910/15288/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2019Справа № 910/15288/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕО Консталтинг

про стягнення 220 571, 84 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕО Консталтинг (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 220 571, 84 грн., з яких: 98 146, 30 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати, 10 508, 21 грн. - пеня, 73 886, 47 грн. - заборгованість за подвійну орендну плату відповідно до п. 3.5. договору, 34 441, 33 грн. - заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення (комунальні послуги) та 3 589, 53 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № П-30 від 26.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик залишено без руху. Встановлено Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

08.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8, офіс 307.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 18.11.2019 ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГЕО Консталтинг (далі - орендар) укладено договір оренди № П-30, умовами якого передбачено, що орендодавець передає орендарю у строкове платне користування частину нежитлового приміщення на третьому поверсі загальною площею 50,3 кв.м., в будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8. Приміщення включає в себе всі стелі, підлоги, двері, дверні рами, вікна з рамами та склом внутрішню та зовнішню поверхню всіх стін, труби, сантехніку, інженерні та комунікаційні мережі тощо.

Приміщення передається в оренду з метою ведення господарської діяльності (п. 1.2. договору).

За умовами п.п. 1.6. та 1.7. договору, приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем за актом приймання-передачі, який оформляється у двох примірниках, який підписується уповноваженими представниками сторін і з дати його підписання вважається додатком до цього договору та є його невід`ємною частиною. Повернення орендарем приміщення відповідно також оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, обчислення строку оренди починається з дня передачі приміщення за актом приймання-передачі. Орендодавець зобов`язаний передати, а орендар зобов`язаний прийняти приміщення не пізніше 26.11.2018.

Згідно п. 2.1.2. договору (в редакції додаткового договору від 06.02.2019 про внесення змін до договору), строк оренди закінчується 31.05.2019 включно, але в будь-якому разі не може перевищувати граничного строку ліквідації неплатоспроможного банку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

У відповідності до п. 2.2.1. договору, за домовленістю сторін орендна плата за передане в оренду приміщення встановлюється в національній валюті України та складається з наступних платежів: а) загальна площа приміщення складає 50,3 кв.м.; б) орендна плата за 1 кв.м. орендної площі у місяць складає 350,28 грн, у т. ч. ПДВ 58,38 грн.; в) загальна сума орендної плати за місяць становить 17 619, 08 грн, в тому числі ПДВ - 2 936, 51 грн.

Пунктом 2.2.3. договору (в редакції додаткового договору від 06.02.2019 про внесення змін до договору) передбачено, що орендна плата за поточний календарний місяць нараховується з дати передачі приміщення орендарю за актом приймання-передачі та сплачується орендарем не пізніше 25 числа поточного місяця на підставі оригіналів рахунків орендодавця, направлених на адресу орендаря рекомендованим листом. У випадку оренди за неповний календарний місяць оренди, орендна плата сплачується пропорційно кількості днів оренди у відповідному місяці. Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату додати фактичного повернення приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі та/або до повного виконання орендарем всіх зобов`язань за цим договором.

Оригінали рахунків щомісячно направляються орендодавцем на адресу орендаря зазначену в цьому договорі з послідуючим направленням актів наданих послуг. Неотримання орендарем рахунку та/або акту наданих послуг від орендодавця не звільняє його від сплати орендної плати.

Орендна плата за перший та останній місяці строку оренди сплачується протягом 15 банківських днів з дати передачі приміщення орендарю за актом приймання-передачі на підставі рахунку. Орендна плата за останній місяць строку оренди може бути зарахована орендодавцем в погашення прострочених зобов`язань орендаря за договором, а також в рахунок погашення невиконаних орендарем зобов`язань щодо відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг, пов`язаних з утриманням приміщення.

За умовами п. 2.2.4. договору (в редакції додаткового договору від 06.02.2019 про внесення змін до договору), крім орендної плати, орендар щомісячно відшкодовує (окрім випадку самостійної оплати орендарем комунальних платежів) орендодавцю вартість спожитої електроенергії, послуг водопостачання, водовідведення, підігріву води і централізованого опалення, утримання будинку і прибудинкової території, охорони (в разі наявності), послуг зв`язку (в разі наявності), інші комунальні та експлуатаційні послуги не пізніше 5 числа наступного місяця, від місяця в якому виписано орендодавцем відповідні рахунки та акти виконання договору оренди на відшкодування комунальних послуг, направлених на адресу орендаря рекомендованим листом, пропорційно до орендованої площі або показників лічильників. Сторони повинні надавати підтверджуючі документи щодо оплати зазначених послуг.

За умови відсутності інших орендарів та невикористання орендодавцем частини приміщення, що не перебуває в оренді за цільовим призначенням, комунальні послуги сплачуються орендарем згідно показників лічильників, а опалення в повному обсязі у випадку, якщо незайняту частину приміщення неможливо відключити від споживання комунальних послуг, теплової енергії та ін.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендар сплачує орендодавцю, зокрема: орендну плату; відшкодовує вартість спожитих електроенергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення (каналізації), підігріву води і централізованого опалення, послуг з утримання будинку і прибудинкової території, охорони (в разі наявності), послуг зв`язку (в разі наявності), інших комунальних та експлуатаційних послуг; пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування грошових зобов`язань, за кожний день прострочення від суми порушеного зобов`язання по будь-якому з вищезазначених платежів.

Згідно п. 3.5. договору, повернення орендарем приміщення відповідно оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі. Сторона, що відмовилася від підписання відповідного акту, зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, завдані такою відмовою або затримання підписання акту.

На дату припинення чинності договору орендар зобов`язаний відновити стан приміщення відповідно до вимог цього договору і повернути орендодавцю приміщення в стані не гіршому, ніж на дату прийняття в користування, з врахуванням нормального зносу.

Якщо орендар або будь-яка підпорядкована йому особа продовжує користуватись приміщенням, або будь-якою його частиною після останнього дня строку оренди без додаткового договору про це між орендодавцем та орендарем, то орендар несе відповідальність за всі збитки, заподіяні в результаті цього орендодавцю, окрім випадків безпідставної відмови орендодавця прийняти приміщення. Орендар і будь-які інші особи, що продовжують користуватись приміщенням, вважаються такими, що прийняли на себе обов`язки орендаря за даним договором на основі подвійної орендної плати, окрім випадків безпідставної відмови орендодавця прийняти приміщення. У будь-якому випадку, внесення орендарем орендної плати і прийняття її орендодавцем після спливу строку оренди не є продовженням строку оренди або наданням орендарю або іншій особі права користування приміщенням, за виключенням випадків, коли сторони окремо уклали про це письмовий договір.

У випадку ухилення орендаря від повернення приміщення та/або підписання акту приймання передачі та несплати при цьому орендної плати в подвійному розмірі за дні користування приміщенням орендодавця після закінчення строку оренди (за кожен день прострочення) та невідшкодування вартості спожитих комунальних послуг, орендодавець має право звільнити приміщення від майна орендаря та відповідальність за подальшу долю такого майна не несе.

Згідно п. 5.1.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до закінчення строку оренди, передбаченого п. 2.1.2. цього договору, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

У відповідності до п. 5.2.2. договору, у випадку прострочення сплати по будь-якому з платежів відповідно до умов договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період невиконання грошових зобов`язань, за кожний день прострочення, від суми невиконаного зобов`язання.

На виконання умов договору оренди № П-30 від 26.11.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 50,3 кв.м., що розташоване на третьому поверсі в будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8. Приміщення включає в себе всі стелі, підлоги, двері, дверні рами, вікна з рамами та склом внутрішню та зовнішню поверхню всіх стін, труби, сантехніку, інженерні та комунікаційні мережі, про що сторонами складено акт приймання -передачі від 26.11.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом №7/3838 від 03.10.2019, в якому повідомив, що 07.10.2019 об`єкт оренди за договором № П-30 від 26.11.2018 буде продано, у зв`язку з чим просив відповідача повернути приміщення за актом-приймання передачі (повернення) приміщення та погасити існуючу заборгованість по орендній платі, що підтверджується копією фіскального чеку від 30.09.2019.

Відповідач на вищевказаний лист відповіді не надав, заборгованість не погасив, майно за актом приймання-передачі не повернув.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю ГЕО Консталтинг утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 98 146, 30 грн. за період з січня 2019 по жовтень 2019.

Також, позивач зазначає, що строк оренди приміщення закінчився 31.05.2019, проте відповідач на даний час займає орендоване приміщення, за актом - приймання передачі приміщення не повернув, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 73 886, 47 грн. - заборгованість за подвійну орендну плату відповідно до п. 3.5. договору та 34 441, 33 грн. - заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення (комунальні послуги).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 508, 21 грн. - пені за період з 26.04.2019 по 20.10.2019 за прострочення сплати орендних платежів та 3 589, 53 грн. - пені за період з 06.03.2019 по 20.10.2019 за прострочення сплати комунальних платежів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № П-30 від 26.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено судом вище, на виконання умов договору оренди № П-30 від 26.11.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 50,3 кв.м., що розташоване на третьому поверсі в будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8. Приміщення включає в себе всі стелі, підлоги, двері, дверні рами, вікна з рамами та склом внутрішню та зовнішню поверхню всіх стін, труби, сантехніку, інженерні та комунікаційні мережі, про що сторонами складено акт приймання -передачі від 26.11.2018.

Судом встановлено, що за надані позивачем орендні послуги за період з січня 2019 по жовтень 2019 відповідач не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю ГЕО Консталтинг утворилась заборгованість у розмірі 98 146, 30 грн., доказів зворотного суду не надано.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.2.3. договору (в редакції додаткового договору від 06.02.2019 про внесення змін до договору) передбачено, що орендна плата за поточний календарний місяць нараховується з дати передачі приміщення орендарю за актом приймання-передачі та сплачується орендарем не пізніше 25 числа поточного місяця на підставі оригіналів рахунків орендодавця, направлених на адресу орендаря рекомендованим листом. У випадку оренди за неповний календарний місяць оренди, орендна плата сплачується пропорційно кількості днів оренди у відповідному місяці. Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату додати фактичного повернення приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі та/або до повного виконання орендарем всіх зобов`язань за цим договором.

Оригінали рахунків щомісячно направляються орендодавцем на адресу орендаря зазначену в цьому договорі з послідуючим направленням актів наданих послуг. Неотримання орендарем рахунку та/або акту наданих послуг від орендодавця не звільняє його від сплати орендної плати.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 2.2.3. договору (в редакції додаткового договору від 06.02.2019 про внесення змін до договору), відповідач зобов`язаний був перераховувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, тобто починаючи з 26 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405, постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14 та у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору оренди № П-30 від 26.11.2018, не здійснив оплату орендних платежів, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 98146,30 грн. - заборгованості по сплаті орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 73 886, 47 грн. - заборгованості за подвійну орендну плату відповідно до п. 3.5. договору, суд відзначає наступне.

За умовами п.п. 1.6. та 1.7. договору, приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем за актом приймання-передачі, який оформляється у двох примірниках, який підписується уповноваженими представниками сторін і з дати його підписання вважається додатком до цього договору та є його невід`ємною частиною. Повернення орендарем приміщення відповідно також оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, обчислення строку оренди починається з дня передачі приміщення за актом приймання-передачі. Орендодавець зобов`язаний передати, а орендар зобов`язаний прийняти приміщення не пізніше 26.11.2018.

Згідно п. 2.1.2. договору (в редакції додаткового договору від 06.02.2019 про внесення змін до договору), строк оренди закінчується 31.05.2019 включно, але в будь-якому разі не може перевищувати граничного строку ліквідації неплатоспроможного банку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

У відповідності до п. 5.1.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до закінчення строку оренди, передбаченого п. 2.1.2. цього договору, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Судом встановлено, що строк оренди закінчився 31.05.2019, відповідно договір оренди № П-30 від 26.11.2018 припинив свою дію 31.05.2019 у зв`язку із закінченням строку оренди, однак відповідач не здійснив передачу частини нежитлового приміщення загальною площею 50,3 кв.м., що розташоване на третьому поверсі в будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8.

При цьому, позивач звертався до відповідача з листом №7/3838 від 03.10.2019, якому повідомляв, що 07.10.2019 об`єкт оренди за договором № П-30 від 26.11.2018 буде продано, у зв`язку з чим просив відповідача повернути приміщення за актом-приймання передачі (повернення) приміщення, що підтверджується копією фіскального чеку від 30.09.2019.

Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 3.5. договору, повернення орендарем приміщення відповідно оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі.

Орендар і будь-які інші особи, що продовжують користуватись приміщенням, вважаються такими, що прийняли на себе обов`язки орендаря за даним договором на основі подвійної орендної плати, окрім випадків безпідставної відмови орендодавця прийняти приміщення. У будь-якому випадку, внесення орендарем орендної плати і прийняття її орендодавцем після спливу строку оренди не є продовженням строку оренди або наданням орендарю або іншій особі права користування приміщенням, за виключенням випадків, коли сторони окремо уклали про це письмовий договір.

У випадку ухилення орендаря від повернення приміщення та/або підписання акту приймання передачі та несплати при цьому орендної плати в подвійному розмірі за дні користування приміщенням орендодавця після закінчення строку оренди (за кожен день прострочення) та невідшкодування вартості спожитих комунальних послуг, орендодавець має право звільнити приміщення від майна орендаря та відповідальність за подальшу долю такого майна не несе.

Таким чином, у разі припинення договору, у відповідача виникає обов`язок повернути орендодавцю майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого орендар втратив право на користування об`єктом оренди.

Проте, орендоване нежитлове приміщення не було повернуто відповідачем за актом приймання-передачі (повернення), доказів зворотного суду не надано.

Тож, позивачем за період з червня по жовтень нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати - 73 886, 47 грн. за користування приміщенням після закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно абз. 2 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи прострочення повернення відповідачем орендованого майна, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за фактичне користування річчю вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 73 886, 47 грн. заборгованості у розмірі подвійної орендної плати.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 508, 21 грн. - пені за період з 26.04.2019 по 20.10.2019 за прострочення сплати орендних платежів.

У відповідності до п. 5.2.2. договору, у випадку прострочення сплати по будь-якому з платежів відповідно до умов договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період невиконання грошових зобов`язань, за кожний день прострочення, від суми невиконаного зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування пені.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 10 244, 35 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 26.04.2019 по 20.10.2019, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 441, 33 грн. - заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання нежитлового приміщення (комунальні послуги) та 3 589, 53 грн. - пені за період з 06.03.2019 по 20.10.2019 за прострочення сплати комунальних платежів, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендар сплачує орендодавцю, зокрема: орендну плату; відшкодовує вартість спожитих електроенергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення (каналізації), підігріву води і централізованого опалення, послуг з утримання будинку і прибудинкової території, охорони (в разі наявності), послуг зв`язку (в разі наявності), інших комунальних та експлуатаційних послуг; пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування грошових зобов`язань, за кожний день прострочення від суми порушеного зобов`язання по будь-якому з вищезазначених платежів.

Позивач зазначає за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 34 441, 33 грн. за надані комунальні послуги в період оренди відповідачем частини нежитлового приміщення загальною площею 50,3 кв.м., що розташоване на третьому поверсі в будинку за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд зазначає, що за умовами п. 2.2.4. договору (в редакції додаткового договору від 06.02.2019 про внесення змін до договору), крім орендної плати, орендар щомісячно відшкодовує (окрім випадку самостійної оплати орендарем комунальних платежів) орендодавцю вартість спожитої електроенергії, послуг водопостачання, водовідведення, підігріву води і централізованого опалення, утримання будинку і прибудинкової території, охорони (в разі наявності), послуг зв`язку (в разі наявності), інші комунальні та експлуатаційні послуги не пізніше 5 числа наступного місяця, від місяця в якому виписано орендодавцем відповідні рахунки та акти виконання договору оренди на відшкодування комунальних послуг, направлених на адресу орендаря рекомендованим листом, пропорційно до орендованої до орендованої площі або показників лічильників. Сторони повинні надавати підтверджуючі документи щодо оплати зазначених послуг.

За умови відсутності інших орендарів та невикористання орендодавцем частини приміщення, що не перебуває в оренді за цільовим призначенням, комунальні послуги сплачуються орендарем згідно показників лічильників, а опалення в повному обсязі у випадку, якщо незайняту частину приміщення неможливо відключити від споживання комунальних послуг, теплової енергії та ін.

Таким чином, зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що факт надання позивачем комунальних, експлуатаційних та інших послуг відповідачу підтверджується відповідними актами та виставленими рахунками або показаннями лічильників.

Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження надання позивачем відповідачу послуг водопостачання, водовідведення, постачання електроенергії, підігріву води і централізованого опалення, утримання будинку і прибудинкової території, охорони, послуг зв`язку, інші комунальні та експлуатаційні послуги, відповідні акти у матеріалах справи відсутні, як і відсутні виставлені рахунки та зняті показання лічильників.

При цьому, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" не здійснює господарську діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, водопостачання, водовідведення, підігріву води і централізованого опалення тощо, при цьому позивачем не надано доказів наявності у нього укладених договорів з тепло, енерго та водопостачальними організаціями та іншими суб`єктами господарювання на підтвердження надання комунальних послуг відповідачу.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено факт наявності у відповідача заборгованості саме у розмірі 34 441, 33 грн. за надані комунальні послуги в період оренди відповідачем частини нежитлового приміщення загальною площею 50,3 кв.м., що розташоване на третьому поверсі в будинку за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8.

Крім того, позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕО Консталтинг 3 589, 53 грн. - пені за період з 06.03.2019 по 20.10.2019 за прострочення сплати комунальних платежів відповідно до ст.611 ЦК України також не підлягає задоволенню, як похідна вимога від основної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.

Тож, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕО Консталтинг (вул. Прорізна, буд. 8, оф.307, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код - 42501770) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (вул.Хрещатик, буд. 8-А, м. Київ,01001, ідентифікаційний код - 19364259) 98 146 (дев`яносто вісім тисяч сто сорок шість) грн. 30 коп. - заборгованості по сплаті орендної плати, 73 886 (сімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 47 коп. - заборгованості у розмірі подвійної орендної плати, 10 244 (десять тисяч двісті сорок чотири) грн. 35 коп. - пені та 2 734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 16 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков