Рішення

від 21.12.2019 по справі 921/615/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/615/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001 (адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027)

до відповідача: Приватного підприємства "Ритуальна служба Реквієм", вул. Польова, буд. 2, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47428

про стягнення заборгованості в сумі 91 974,20 грн

За участі представників:

позивача: Панькова О.П. - уповноваженого

відповідача : Чернова Ю.В. - уповноваженого

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

23.09.2019 (згідно квитанції на поштовому конверті) Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Ритуальна служба Реквієм", надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в сумі 91 974,20 грн, з яких: 47 709,18 грн - заборгованість за відсотками та 44 264,82 грн - заборгованість з пені.

Підставою позову визначено неналежне виконання Приватним підприємством "Ритуальна служба Реквієм" умов договору б/н від 16.09.2013.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2019, головуючим суддею для розгляду справи № 921/615/19 визначено суддю Чопка Ю. О.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019 (суддя Чопко Ю. О.) позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Призначено розгляд справи по суті на 29.10.2019.

17.10.2019 на адресу суду від відповідача - Приватного підприємства "Ритуальна служба Реквієм" надійшов відзив на позов б/н від 16.10.2019 (вх. № 18843) та заява про відвід судді Чопка Ю.О б/н від 16.10.2019 (вх. № 807).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2019 суддею Чопко Ю. О. заяву б/н від 16.10.2019 (вх. №807 від 17.10.2019) Приватного підприємства "Ритуальна служба Реквієм" про відвід судді задоволено.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2019, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №921/615/19, за наслідками якого головуючим суддею у справі №921/615/19 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.10.2019 справу №921/615/19 прийнято до провадження суддею Гирила І. М.; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/615/19 призначено на 09:15 год. 13.11.2019; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.11.2019 відкладено розгляд справи по суті на 12:00 год. 09.12.2019; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

19.11.2019 від АТ КБ "Приватбанк" на адресу суду надійшла відповідь на відзив за №20191028/0815 від 29.10.2019 (вх. №21017), згідно якої позивач стверджує, що 19.06.2013 між сторонами у справі було укладено Кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із Заяви про відкриття поточного рахунку та Умов і правил надання банківських послуг. У заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 16.09.2013 за підписом Клієнта - відповідача, в особі керівника Чернов Ю.В., у абзаці, що слідує нижче, ніж строка "місцезнаходження банку", зазначено: "підписавши дану заяву висловлюю свою згоду з Умовами і правилами надання банківських послуг, які знаходяться на сайті банку (http://pb.ua) та Тарифами банку, які разом з даною заявою становлять Договір банківського обслуговування. Своїм підписом приєднуюсь та зобов`язуюсь виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанка - Договорі банківського обслуговування в цілому". Наведене, на думку позивача, свідчить про досягнення усіх істотних умов Кредитного договору при його укладенні. Зазначає, що відповідно до умов Договору відповідачу було відкрито в АТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № НОМЕР_1 . Після підписання Договору клієнту було надано право користуватися послугами банку, однією з яких є послуга "Гарантований платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів Банку (кредит). Вважає, що укладення кредитного договору підтверджується копіями анкети-заяви про відкриття поточного рахунку, заявками на гарантований платіж, витягу з "Умов та Правил надання банківських послуг". Надання кредиту підтверджується копією довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, а також виписками по рахунках 2062, які відображають проведення банком платежів на підставі платіжних доручень позичальника. Порушення відповідачем своїх зобов`язань підтверджується виписками по рахунках 2067 та 2063, на яких обліковується заборгованість за наданим відповідачу кредитом. Вказані виписки підтверджують той факт, що на теперішній час відповідач не здійснив погашення заборгованості за наданим кредитом. Розміри нарахованих відсотків та пені підтверджуються розрахунком заборгованості. Вважає, що рішенням Господарського суду Тернопільської області встановлено, що зазначені докази є належними, а Клієнт визнав підписання даного договору і заборгованість в повному обсязі. Прийняття рішення від 19.06.2015 не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору і не тягне за собою припинення договору. Зауважує, що Умовами і Правилами до яких приєднався відповідач, встановлено порядок надання та користування послугою "Гарантовані платежі", розмір винагороди за надання фінансового інструменту, умови, розмір та порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, а також передбачена відповідальність Клієнта за порушення зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, терміну повернення кредиту у вигляді пені. Зокрема, визначено, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди; розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості, нарахування пені здійснюється протягом 15 років з дня коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане.

20.11.2019 відповідач через відділ діловодства господарського суду долучив до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив б/н від 19.11.2019. Зокрема, згідно наданих відповідачем відповіді на позов та вказаних заперечень ПП "Ритуальна служба Реквієм" з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Зауважує, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлені ним до стягнення відсотки обраховані за період з 26.09.2013 по 14.08.2019. Поряд із цим, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2015 у справі №921/363/15-г/5 задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ПП "Ритуальна служба реквієм" заборгованість в сумі 28 000 грн по кредиту, 11 622,53 грн - по сплаті процентів за користування кредитом. Стверджує, що вказане вище судове рішення підприємством виконано. В підтвердження долучає до матеріалів справи належним чином засвідчену копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.03.2018.

З огляду на наведене вважає, що оскільки кредит був пред`явлений позивачем до стягнення разом з нарахованими відсотками, право позивача нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося з дати пред`явлення кредиту до стягнення. В обґрунтування даної позиції покликається на постанови Великої Палати Верховного Суду №14-10цс18 від 28.03.2018 та Верховного Суду №175/4753/15-ц від 06.02.2019.

Нарахування пені вважає неправомірним, зважаючи на те, що остання обрахована як на суму основного боргу по кредиту так і на суму неправомірно, на думку відповідача, нарахованих відсотків за користування кредитом та з порушенням приписів п. 6 ст. 232 ГК України.

Також, звертає увагу суду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів (первинних документів), які б підтверджували правомірність нарахування позивачем вказаних у розрахунку та заявлених до стягнення сум відсотків та пені, а також відсутність даних щодо конкретного періоду їх нарахування.

Окрім того, вважає, що незалежно від наявності чи відсутності у позивача права стягувати відсотки після судового рішення, підстави для нарахування відсотків та пені у визначених позивачем розмірах відсутні з огляду на те, що заява відповідача на відкриття поточного рахунку від 16.09.2013, в якій зазначено про приєднання до Умов розміщених на сайті банку, не містить даних про: процентну ставку, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та визначення її розміру. Наданий позивачем витяг з Умов не має підтверджень того, що це саме той Витяг з Умов, який був розміщений на сайті http://pb.ua станом на дату відкриття поточного рахунку, на який позивач посилається як на невід`ємну частину спірного договору, не містить застережень, що саме з Умовами до даного Витягу був ознайомлений, розумів та погодився з ними відповідач, підписуючи Заяву про приєднання до Договору, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів), й розмірах та порядку їх нарахування. Звертає увагу, що зміст і форма роздруківки із сайту позивача з Витягом Умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до Умов. Вказує, що наданий позивачем Витяг з Умов не визнається відповідачем, не містить його підпису та не може бути розцінений як частина кредитного договору.

Просить врахувати, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий позивачем витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Зауважує, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки. В обґрунтування даних тверджень покликається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові №342/180/17 від 03.07.2019.

В судовому засіданні 09.12.2019, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, судом відкладено розгляд справи на 10:00 год. 21.12.2019, про що постановлено та занесено до протоколу судового засідання відповідну ухвалу, присутнього в судовому засіданні повноважного представника позивача повідомлено під розписку (в матеріалах справи), а відповідача - відповідною ухвалою.

17.12.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на заперечення за №20191125/2223 від 05.12.2019 (вх. №22696).

Повноважний представник позивача в судове засідання 21.12.2019 прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив за №20191028/0815 від 29.10.2019, відповіді на заперечення за №20191125/2223 від 05.12.2019 та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 21.12.2019 прибув. Позовні вимоги не визнає з підстав, наведених у наданих суду відзиві на позов б/н від 16.10.2019 та запереченнях на відповідь на відзив б/н від 19.11.2019.

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважних представників сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

16.09.2013 керівником ПП "Ритуальна служба Реквієм" Черновим Ю.В. було підписано заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, у якій висловлено згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку www.pb.ua, Тарифами банку, які разом з даною заявою становлять Договір банківського обслуговування. У вказаній заяві ПП "Ритуальна служба Реквієм" надало згоду на ведення документального обігу з банком як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Також, 16.09.2013 керівником ПП "Ритуальна служба Реквієм" Черновим Ю . В . була підписана заява на відкриття поточного рахунку та рахунку для соціальних виплат.

Заява на відкриття рахунку була перевірена та прийнята провідним менеджером по обслуговуванню корпоративних клієнтів ПАТ КБ Приватбанк Пастернак Г.З., на ній зазначено номер відкритого поточного рахунку - 26001060754789 та його валюта -гривня.

В подальшому ПП "Ритуальна служба "Реквієм" було подано до банку три заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання), які були підписані в системі інтернет -клієнт-банк Приват24, а саме:

- № 22 від 26.09.2013 за наступними реквізитами: сума платежу - 1 620,00 грн (за рахунок власних коштів 0 грн, за рахунок кредитних коштів - 1 620,00 грн); отримувач - ПП "ПОЛЯРА-ХІМ", код ЄДРПОУ 36455821, рахунок № НОМЕР_2 ; призначення платежу - оплата за клей полівінілацетатний марки 51 П згідно рахунку №1372 від 25.09.2013; дата зарахування коштів отримувачу - 01.10.2013; строк повернення кредиту - 01.10.2013;

- №39 від 29.10.2013 за наступними реквізитами: сума платежу - 20 000,00 грн (за рахунок власних коштів 0 грн, за рахунок кредитних коштів - 20 000,00 грн); отримувач - ПП "ІНТЕРСВІТ", код ЄДРПОУ 31195995, рахунок № НОМЕР_3 ; призначення платежу - оплата за товар без ПДВ; дата зарахування коштів отримувачу - 05.11.2013; строк повернення кредиту - 05.11.2013;

- №12 від 27.02.2014 за наступними реквізитами: сума платежу - 28 000,00 грн (за рахунок власних коштів 0 грн, за рахунок кредитних коштів - 28 000,00 грн); отримувач - ПП "ІНТЕРСВІТ", код ЄДРПОУ 31195995, рахунок № НОМЕР_3 ; призначення платежу - за товар; дата зарахування коштів отримувачу - 11.03.2014; строк повернення кредиту - 11.03.2014.

Зазначені заявки були виконані Банком 01.10.2013, 05.11.2013 та, відповідно, 11.03.2014, про що свідчить долучена позивачем до матеріалів справи банківська виписка за період з 01.01.2000 по 11.09.2019 по рахунках № НОМЕР_4 (26001060754789).

Відповідачем зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, отриманих на підставі згаданих вище заявок, були виконані лише частково, зокрема, повернуто кредитні кошти по заявках №22 від 26.09.2013 та №39 від 29.10.2013 на загальну суму 21 620 грн. Кредитні кошти в сумі 28 000 грн, які були надані Банком на підставі заявки №12 від 27.02.2014, ПП "Ритуальна служба "Реквієм" в обумовлений у згаданій заявці строк не були повернуті.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів Банк звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ПП "Ритуальна служба "Реквієм" заборгованості в загальній сумі 41 433 грн 96 коп., з яких: 28 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом, 11 622 грн 53 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 811 грн 43 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2015 у справі №921/363/15, яке набрало законної сили та на виконання якого 23.07.2015 було видано відповідний наказ, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" було задоволено в повному обсязі та стягнуто з Приватного підприємства "Ритуальна служба "Реквієм" зазначені вище суми.

Згаданим вище судовим рішенням встановлено факт виконання Банком відповідних операцій по перерахуванню кредитних коштів на виконання згаданих вище заявок підприємства, неналежного виконання зобов`язань відповідачем та наявності у останнього станом на день звернення Банком із вказаним позовом до суду заборгованості по кредиту в сумі 28 000,00 грн, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 1 622,53 грн та пені в сумі 1 811,43 грн.

Згідно з п. 5 ст. 75 ГПК України зазначені вище обставини є преюдиційними у даній справі. Поряд із цим, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (п. 7 ст. 75 ГПК України).

З долучених відповідачем до матеріалів справи документів вбачається, що на виконання зазначеного вище судового рішення 23.07.2015 Господарським судом Тернопільської області було видано відповідний наказ. Органом ДВС відкрито виконавче провадження №55781189 по примусовому виконанню згаданого виконавчого документа. 22.03.2018 головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №55781189, у зв`язку із сплатою боржником 22.03.2018 згідно квитанції №25 заборгованості в повному обсязі.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 91 974 грн 20 коп., з яких: 47 709,18 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно п.п. 3.2.3.9.1 та 3.2.3.9.2 Умов та 44 264,82 грн - заборгованість з пені, нарахованої згідно п. 3.2.3.10.1 Умов.

Як вже зазначалось, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення Умов та Правил надання банківських послуг. Стверджує, що підписанням зазначеної вище заяви від 16.09.2013 відповідач приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг, що разом із заявою складають Кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вказаних вище заяви та Умов. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.

Відповідач наданий позивачем Витяг з Умов не визнає. Стверджує, що останній не містить його підпису та не може бути розцінений як частина кредитного договору. Вважає, що підстави для нарахування відсотків та пені у визначених позивачем розмірах відсутні з огляду на те, що заява відповідача на відкриття поточного рахунку від 16.09.2013, в якій зазначено про приєднання до розміщених на сайті банку Умов, не містить даних про: процентну ставку, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та визначення її розміру.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України (в редакції на дату підписання заяви від 16.09.2013) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно -числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.ч. 1-2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами, комісія та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вже зазначалось судом вище, 16.09.2013 ПП "Ритуальна служба Реквієм" було підписано заяву про відкриття рахунку (далі - заява). Згідно заяви від 16.09.2013 відповідач приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 16.09.2013.

Таким чином, 16.09.2013 між сторонами у справі було укладено кредитний договір, який складається з Умов, визначених у вказаній вище заяві.

Поряд із цим, зі змісту згаданих документів вбачається, що ні у заяві відповідача на відкриття рахунку від 16.09.2013, ні у заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 16.09.2013 відомості про проценту ставку, розмір комісії та пені не зазначені.

Відомості про процентну ставку та умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру не зазначені і у наявних в матеріалах справи заявках на гарантований платіж №22 від 26.09.2013, №39 від 29.10.2013 та №12 від 27.02.2014. Зі змісту останніх вбачається, що платність, умови повернення, забезпечення визначаються згідно з розділом 3.2.2. Умов і Правил надання банківських послуг або окремо укладеним договором з клієнтом кредитного договору, які регулюють надання кредиту на проведення гарантованих платежів.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом і пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилається на розміщені на його сайті Умови та Правила користування банківськими послугами, як невід`ємну частину спірного договору, та долучає витяг з останніх до позовних матеріалів.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці Умови, витяг з яких долучено позивачем до матеріалів справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та саме у зазначених в цих документах розмірах.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.

Зважаючи на те, що наявний в матеріалах справи Витяг з Умов та Правил користування банківськими послугами не визнається відповідачем, не містить його підпису, суд вважає, що останній не може бути розцінений судом як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 26.09.2013, 29.10.2013 та 27.02.2014, шляхом підписання заявок на гарантований платіж.

Окрім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві відповідача на відкриття рахунку, у заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та у заявках на гарантований платіж домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Більше того, у кожній заявці на гарантований платіж вказано, що з її підписанням відповідач приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, тарифах банку, які розміщені на сайті станом на дату підписання кожної із них.

Однак, докази на підтвердження того, що долучений позивачем до матеріалів справи витяг, є саме тим витягом, який був чинним станом на дату підписання зокрема заявки від 27.02.2014, заборгованість по якій була предметом судового розгляду у справі №921/363/15-г/5, матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, долучений позивачем до матеріалів справи наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, які підтверджують, за доводами позивача, надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника, не може бути прийнятий судом як належний доказ, який підтверджує конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, зокрема, станом на 27.02.2014 (дату підписання заявки на гарантований платіж №12).

При цьому, Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в заявках позичальника, які безпосередньо підписані Клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

З огляду на зазначене вище, суд не бере до уваги наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки останній не є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

На думку суду, однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

За даних обставин, беручи до уваги, що сума основної заборгованості за кредитом в розмірі 28 000 грн стягнута з відповідача згідно рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2015 у справі №921/363/15-г/5, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду зазначена сума заборгованості сплачена ПП "Ритуальна служба Реквієм" в повному обсязі, зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування кредитом та пеню за недотримання умов кредитного договору за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові №342/180/17 від 03.07.2019, суд прийшов до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача 47 709,18 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно п.п. 3.2.3.9.1 та 3.2.3.9.2 Умов та 44 264,82 грн - заборгованості з пені, нарахованої згідно п. 3.2.3.10.1 Умов, є безпідставними, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12-14, 73-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.12.2019

Суддя І.М. Гирила