Постанова

від 14.04.2020 по справі 921/615/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2020 р. Справа №921/615/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Хабіб М.І.

у судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року (суддя Гирила І.М., повний текст складений 26 грудня 2019 року) у справі №921/615/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Ритуальна служба Реквієм" про стягнення 91 974,20 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Акціонерне товариств Комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Ритуальна служба Реквієм" (ПП "Ритуальна служба Реквієм") про стягнення 91 974,20 грн заборгованості (47 709,18 грн - заборгованість за відсотками та 44 264,82 грн - пеня).

Підставою позову визначено неналежне виконання Приватним підприємством "Ритуальна служба Реквієм" умов договору від 16 вересня 2013 року. Позивач зазначає, що 16 вересня 2013 року відповідач в особі керівника Чернов Ю.В. підписав заяву про відкриття рахунку, якою приєднався до Умов і правил надання банківських послуг , тарифів банку, розміщеними у мережі Інтернет на сайті (http://privatbank.ua.), на підставі якої підприємству було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . Після підписання Договору клієнту було надано право користуватися послугами банку, однією з яких є послуга "Гарантований платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів Банку (кредит). Укладення кредитного договору підтверджується копіями анкети-заяви про відкриття поточного рахунку, заявками на гарантований платіж, витягом з "Умов та Правил надання банківських послуг". Надання кредиту підтверджується копією довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, а також виписками по рахунках 2062, які відображають проведення банком платежів на підставі платіжних доручень позичальника. Порушення відповідачем своїх зобов`язань підтверджується виписками по рахунках 2067 та 2063, на яких обліковується заборгованість за наданим відповідачу кредитом. Вказані виписки підтверджують той факт, що на теперішній час відповідач не здійснив погашення заборгованості за наданим кредитом.

Також позивач вказує на те, що Господарський суд Тернопільської області рішенням від 19 червня 2015 року у справі №921/363/15 встановив, що зазначені докази є належними, а відповідач (клієнт) визнав підписання даного договору і заборгованість в повному обсязі. Однак, вважає, що прийняття рішення від 19 червня 2015 року не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору і не тягне за собою припинення договору. Зокрема, Умовами і Правилами до яких приєднався відповідач, встановлено порядок надання та користування послугою "Гарантовані платежі", а саме: кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди; розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості, нарахування пені здійснюється протягом 15 років з дня коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане.

Правовою підставою вимог позивач називає положення статей 15, 16, 509, 530, 549, 599, 634, 639, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 216 231, 232 Господарського кодексу України.

Господарський суду Тернопільської області рішенням 21 грудня 2019 року у справі №921/615/19 у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд вказав, що підписані 16 вересня 2013 року ПП "Ритуальна служба Реквієм" заява про відкриття рахунку та заява про приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які складають договір банківського обслуговування від 16 вересня 2013 року. Надалі позивач виконав подані відповідачем заявки на гарантований платіж № 22 від 26 вересня 2013 року, №39 від 29 жовтня 2013 року, №12 від 27 лютого 2014 року на перерахування коштів, про що свідчить банківська виписка за період з 01 січня 2000 року по 11 вересня 2019 року.

Суд зазначив, що Господарський суд Тернопільської області уже розглядав спір між сторонами з приводу кредитування за від 16 вересня 2013 року і рішенням від 19 червня 2015 року у справі №921/363/15 стягнув з відповідача на користь позивача 28 000,00 грн - заборгованості за кредитом, 11 622,53 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 1 811,43 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Рішення набрало законної сили і виконано - боржник 22 березня 2018 року сплатив заборгованість у повному обсязі. У рішенні суд встановив факт виконання Банком операцій по перерахуванню кредитних коштів на виконання заявок відповідача, неналежного виконання зобов`язань відповідачем та наявності у відповідача станом на день звернення із позовом до суду заборгованості по кредиту в сумі 28 000,00 грн, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 1 622,53 грн та пені в сумі 1 811,43 грн.

Водночас у цій справі (№921/615/19) суд першої інстанції вказав, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (п. 7 ст. 75 ГПК України). Також, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Господарський суд Тернопільської області констатував, що у заявах від 16 вересня 2013 року немає відомостей про проценту ставку, пеню. Відомості про процентну ставку та умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру не зазначені й у заявках на гарантований платіж № 22 від 26 вересня 2013 року, №39 від 29 жовтня 2013 року, №12 від 27 лютого 2014 року. Зі змісту останніх видно, що платність, умови повернення, забезпечення визначаються згідно з розділом 3.2.2. Умов і Правил надання банківських послуг або окремо укладеним договором з клієнтом кредитного договору, які регулюють надання кредиту на проведення гарантованих платежів.

Суд вказав, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві відповідача на відкриття рахунку, у заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та у заявках на гарантований платіж домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, - наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Також суд звернув увагу на те, що у кожній заявці на гарантований платіж вказано, що з її підписанням відповідач приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, тарифах банку, які розміщені на сайті станом на дату підписання кожної із них. Однак, докази на підтвердження того, що наданий позивачем витяг був чинним станом на дату підписання заявок матеріали справи не містять. Суд не брав до уваги наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки останній не є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Суд керувався приписами статей 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, та ураховуючи правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, викладені обставини справи, предмет спору (стягнення відсотків за кредитом і пені), надану судом оцінку доказам щодо прийнятих умов договору кредиту, дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача 47 709,18 грн відсотків та 44 264,82 грн пені є безпідставними і незаконними.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року у справі №921/615/19, та прийняти рішення про задоволення позову. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням матеріалів і обставин справи. Суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні фактичним обставинам справи.

Зазначає, що позовні вимоги банку про нарахування сум згідно умов договору не були предметом розгляду попереднього судового процесу. Посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №428/2873/17 та від 08.07.2019 у справі №923/760/18, стверджує, що відсутність підпису відповідача на Умовах і правилах надання банківських послуг та тарифах не свідчить про не ознайомлення з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, адже відповідач підписав заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, що є згодою з відповідними умовами і правилами банку.

Вважає, що позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 03 липня 2019 у справі №342/180/17 не може застосовуватися при вирішенні цієї справи, оскільки стосується не господарської, а цивільної справи, що виникла з інших правовідносин, де відповідачем є фізична особа - споживач, на яку розповсюджуються норми законодавства про захист прав споживачів.

Також стверджує, що суд ігнорує те, що важливою ознакою кредитної операції є те, що така надається за рахунок залучених коштів, що як наслідок ставить під загрозу фінансову стабільність банку, та не узгоджується із ст. 169 Кодексу європейського договірного права.

Приватне підприємство "Ритуальна служба Реквієм" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

На спростування доводів апелянта зазначає, що оскільки кредит був пред`явлений позивачем до стягнення, право позивача нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося з дати пред`явлення кредиту до стягнення (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц). Нарахування пені вважає неправомірним, оскільки нарахована на суму основного боргу по кредиту та на суму неправомірно нарахованих відсотків за користування кредитом у порушення п.6 ст.232 ГК України.

Вказує на недоведеність і безпідставність вимог банку щодо стягнення сум відсотків і пені, на відсутність конкретного періоду їх нарахування. Адже заява на відкриття поточного рахунку від 16 вересня 2013 року не містить умов про процентну ставку, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки, а Витяг не містить підпису відповідача, ним не визнається та не може розцінюватися як частина кредитного договору. Звертає увагу й на те, що позивач не назвав за який саме період і на яку суму боргу він нарахував проценти і пеню.

Також вказує на те, що у силу ч.4 ст.236 ГПК України необхідно застосовувати позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №342/180/17, від 28.03.2019 у справі №428/2873/17, від 8.07.2019 у справі №923/760/18, від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц, а не наведені скаржником позиції викладені Касаційним Цивільним судом Верховного Суду та Касаційним Господарським судом Верховного Суду.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18 лютого 2020 року поновив АТ КБ Приватбанк строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року у справі №921/615/19; відкрив апеляційне провадження; зупинив дію оскаржуваного рішення.

Відповідно до приписів ч.10 ст.270 ГПК України та з урахуванням предмету спору і суми позовних вимог апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Разом з тим, суд апеляційної інстанції урахував звернення Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" провести розгляд справи за участі його представника і ухвалою від 03 березня 2020 року призначив розгляд справи на 26 березня 2020 року, про що повідомив сторонам. При цьому суд не визнавав обов`язковою участь представників у судовому засіданні, однак будучи повідомленим про місце, дату і час розгляду справи, кожен учасник процесу вправі був приймати участь у судовому засіданні, а у разі неможливості, звернутись із клопотанням про відкладення розгляду справи.

Отже, про дату, час та місце розгляду справи сторонам повідомлено належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Станом на дату розгляду справи клопотань, заяв від учасників процесу до суду не надходило.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Обставини справи №921/615/19:

16 вересня 2013 року ПП "Ритуальна служба Реквієм" підписало заяву на відкриття поточного рахунку та рахунку для соціальних виплат та заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, у якій висловлено згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені на в мережі Інтернет сайті банку (http://privatbank.ua.), Тарифами банку, які разом із заявою становлять Договір банківського обслуговування. У вказаній заяві ПП "Ритуальна служба Реквієм" надало згоду на ведення документального обігу з банком як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису. Позивач відкрив для відповідача поточний рахунок НОМЕР_1 і рахунок для соціальних виплат.(а.с.20).

ПП "Ритуальна служба "Реквієм" подало до банку три заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання), які були підписані в системі інтернет -клієнт-банк Приват24 (а.с.30-33), а саме:

- № 22 від 26 вересня 2013 року за наступними реквізитами: сума платежу - 1 620,00 грн (за рахунок власних коштів 0 грн, за рахунок кредитних коштів - 1 620,00 грн); отримувач - ПП "ПОЛЯРА-ХІМ", код ЄДРПОУ 36455821, рахунок № НОМЕР_2 ; призначення платежу - оплата за клей полівінілацетатний марки 51 П згідно рахунку №1372 від 25.09.2013; дата зарахування коштів отримувачу - 01 жовтня 2013 року; строк повернення кредиту - 01 жовтня 2013 року;

- №39 від 29 жовтня 2013 року за наступними реквізитами: сума платежу - 20 000,00 грн (за рахунок власних коштів 0 грн, за рахунок кредитних коштів - 20 000,00 грн); отримувач - ПП "ІНТЕРСВІТ", код ЄДРПОУ 31195995, рахунок № НОМЕР_3 ; призначення платежу - оплата за товар без ПДВ; дата зарахування коштів отримувачу - 05 листопада 2013 року; строк повернення кредиту - 05 листопада 2013 року;

- №12 від 27 лютого 2014 року за наступними реквізитами: сума платежу - 28 000,00 грн (за рахунок власних коштів 0 грн, за рахунок кредитних коштів - 28 000,00 грн); отримувач - ПП "ІНТЕРСВІТ", код ЄДРПОУ 31195995, рахунок № НОМЕР_1 ; призначення платежу - за товар; дата зарахування коштів отримувачу - 11 березня 2014 року; строк повернення кредиту - 11 березня 2014 року.

Позивач 01 жовтня 2013 року, 05 листопада 2013 року та 11 березня 2014 року виконав заявки відповідача, про що свідчить банківська виписка за період з 01 січня 2000 року до 11 вересня 2019 року по рахунках № НОМЕР_4 ( НОМЕР_1 ).

Кредитні кошти в сумі 28 000 грн, які банк надав на підставі заявки №12 від 27 лютого 2014 року, відповідач в обумовлений у заявці строк не повернув. Тому позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ПП "Ритуальна служба "Реквієм" заборгованості.

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 19 червня 2015 року у справі №921/363/15 задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" - стягнув з Приватного підприємства "Ритуальна служба "Реквієм" 41 433,96 грн заборгованості, з якої 28 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11 622,53 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 811,43 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 червня 2015 року у справі №921/363/15 набрало законної сили і виконано боржником 22 березня 2018 року на стадії примусового виконання наказу.

Названі обставини справи сторони не заперечують і не спростовують.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 14 серпня 2019 року заборгованість відповідача за відсотками становить 47 709,18 грн, пеня - 44 264,82 грн.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання заяви про відкриття поточного рахунка) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. (ч.1,2 ст. 1067 ЦК України)

За приписами частини 1 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст. 1068 ЦК України).

Отже, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

З наведених вище обставин справи висновується, що 16 вересня 2013 року сторони уклали договір банківського обслуговування, у якому передбачили положення про надання банком кредиту. Позивач відкрив для відповідача поточний рахунок НОМЕР_1 і рахунок для соціальних виплат. Відповідач звернувся до позивача із заявками на гарантований платіж (доручення на договірне списання), які позивач виконав за рахунок власних коштів. Через неповернення відповідачем коштів у встановлений у заявках строк, спір розглядав Господарський суд Тернопільської області, який рішенням від 19 червня 2015 року у справі №921/363/15 стягнув з ПП "Ритуальна служба "Реквієм" заборгованість за кредитом і за процентами за користування кредитом та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Рішення виконано.

Предметом спору у справі №921/615/19, що розглядається, є вимога Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" стягнути з Приватного підприємства "Ритуальна служба Реквієм" 91 974,20 грн заборгованості за договором (станом на 14 серпня 2019 року), що складається із 47 709,18 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно з п.п. 3.2.3.9.1 та 3.2.3.9.2 Умов і Правил надання банківських послуг, та 44 264,82 грн - пеня нарахована згідно з п. 3.2.3.10.1 Умов і Правил надання банківських послуг.

Західний апеляційний господарський суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 і констатує, що ні у підписаних відповідачем 16 вересня 2013 року заявах про відкриття поточного рахунку та рахунку для соціальних виплат та про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, ні у заявках на гарантований платіж (доручення на договірне списання) від 26 вересня 2013 року №22, від 29 жовтня 2013 року №39, від 27 лютого 2014 року №12 немає умов про сплату відсотків за користування кредитом і їх розмір, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення грошового зобов`язання.

Також, у матеріалах справи відсутні докази які саме Умови та правила надання банківських послуг були запропоновані відповідачу при підписанні ним заяв 16 вересня 2013 року. Доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем 16 вересня 2013 року договору, оскільки відсутній підпис відповідача, а позивач не довів, що на час підписання заяви 16 вересня 2013 року діяла саме така редакція.

Неможливо до вказаних правовідносин застосувати й правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. , додержання письмової форми для цих умов надало б змогу розцінювати їх, як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 вказує й на те, що виходячи із визначених статтею 3 ЦК України таких основних засад цивільного законодавства, як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у заяві, підписаній позичальником, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", положень частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду про те, що умови договору приєднання встановлюються одноособово банком у формулярах або інших стандартних формах; такий договір може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що випливає зі змісту частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України; банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; заява відповідача на відкриття рахунка, заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, заявки на гарантований платіж не містять відомостей про процентну ставку та умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; у матеріалах справи відсутні докази того, що саме витяг з Умов, наданий позивачем, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів); зміст і форма роздруківки із сайту позивача з витягом із Умов та Правил надання банківських послуг повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до Умов; Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг не визнається відповідачем, не містить його підпису та не може бути розцінений як частина кредитного договору, укладеного шляхом підписання заявок на гарантований платіж.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки у цьому випадку необхідно виходити з наданого судом тлумачення щодо застосування норми права, а не суб`єктного складу сторін у спорі.

Викладене спростовує доводи позивача про те, що підписанням 16 вересня 2013 року заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, відповідач погодився із відповідними умовами і правилами банку, тому відсутність підпису відповідача на Умовах і правилах надання банківських послуг та тарифах не свідчить про неознайомлення з ними і не заперечує договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості відповідача.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідач повернув позивачу отримані за заявкою №12 від 27 лютого 2014 року кошти у сумі 28 000,00 грн, відтак ця обставина не ставить під загрозу фінансову стабільність банку.

За приписами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги викладені обставини справи і приписи закону, суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення від 21 грудня 2019 року у справі №921/615/19 з додержанням норм матеріального і процесуального права і таке належить залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2020 року.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року у справі №921/615/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя М.І. Хабіб