Ухвала

від 21.12.2019 по справі 910/9048/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент К"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя Шевчук Н.Г.)

від 08.04.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мартюк А.І., суддів - Зубець Л.П., Буравльова С.І.)

від 06.11.2019

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент К"

про стягнення 414 192,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ СГ "Нібулон" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Інструмент К" про стягнення 414 192,43 грн, з яких: 234 745,83 грн пені за період прострочення з 04.07.2017 по 03.01.2018 та 179 446,60 грн штрафу, нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань з поставки товару згідно договору поставки № NB-3343-17 від 10.02.2017.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2019 справі № 910/9048/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 414 161,00 грн, з яких: 234 714,49 грн - пеня, 179 446,60 грн - штраф та судовий збір. В іншій частині вимог у позові відмовлено.

Суди виходили з того, що:

- між ТОВ "Інструмент К" (постачальник) та ТОВ СГ "Нібулон" (покупець) був укладений договір поставки №NB-3343-17, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар; кількість, асортимент та вартість товару вказується у додаткових угодах до договору, які є його невід`ємною частиною;

- сторони в договорі поставки, а саме - у пункті 8.2 встановили, що у разі несвоєчасного виконання своїх обов`язків постачальником або покупцем вони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язань, за кожний календарний день прострочення; згідно пункту 8.3 договору у разі прострочення поставки товару більше ніж на 25 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми додаткової угоди, за якою відбулось прострочення;

- 27.03.2017 сторони уклали додаткову угоду №NB-3343-17/3 до цього договору, якою визначено перелік товару, що підлягає поставці, - 10 верстатів на суму 1 794 466,00 грн;

- пунктом 3 цієї додаткової угоди встановлені умови оплати товару: 50% передплата протягом 5 банківських днів від дати підписання договору/додаткової угоди та виставлення рахунку (пункт 3.1); 50% передплата протягом 5 банківських днів після надання письмового повідомлення покупця продавцем про готовність товару до відвантаження та надання продавцем рахунку (пункт 3.2);

- відповідно до пункту 6 додаткової угоди строк поставки товару протягом 90 календарних днів з моменту виконання умов оплати згідно пункту 3.1 даної додаткової угоди.

- позивач 04.04.2017 перерахував на рахунок відповідача 897 233,00 грн, що становить 50% вартості товару, визначеної у додатковій угоді до договору поставки, тому відповідач був зобов`язаний поставити товар не пізніше 03.07.2017;

- зміни в договір в частині перенесення строків поставки не вносились;

- відповідач, починаючи з 04.07.2017 є таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару, а саме: з 04.07.2017 по 28.12.2017 на суму 1 794 466,00 грн, з 29.12.2017 по 03.01.2018 на суму 1 754 910,00 грн, з 04.01.2018 по 04.03.2018 на суму 1 694 654,00 грн;

- докази існування форс-мажорних обставин відсутні.

12.12.2019 ТОВ "Інструмент К" звернулося з касаційною скаргою рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду 06.11.2019 у справі № 910/9048/18.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм статті 61 Конституції України, статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, статті 230, частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, просить скасувати судові рішення у справі № 910/9048/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник стверджує, що впродовж строку виконання договору у нього як у постачальника не існувало будь-яких грошово-боргових зобов`язань перед позивачем.

Також скаржник зазначає про те, що суди всупереч нормі статті 61 Конституції України застосували до нього за порушення строку поставки подвійну відповідальність одного виду, стягнувши і штраф, і пеню.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та ретельно перевіривши доводи скаржника, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:

1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або

2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення пені та штрафу у зв`язку з простроченням виконання відповідачем як постачальником строків поставки товару за договором.

Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установили суди попередніх інстанцій, у пункті 8.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання своїх обов`язків постачальником або покупцем вони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язань, за кожний календарний день прострочення; згідно пункту 8.3 договору у разі прострочення поставки товару більше ніж на 25 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми додаткової угоди, за якою відбулось прострочення.

Суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги аргументи скаржника щодо притягнення його до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить положенням статті 61 Конституції України, адже згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17).

Беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, а також зважаючи на наведені вище висновки Верховного Суду щодо питань правильного застосування норм права, порушених в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Отже, касаційна скарга ТОВ "Інструмент К" є явно необґрунтованою, що, як наслідок, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235 частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1 . Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9048/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент К" на рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019.

2 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент К" на рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 у справі №910/9048/18 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач