Постанова

від 24.12.2019 по справі 910/5016/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5016/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" - Петраш С.А. - адвокат (посвідчення від 24.04.2012 № 4947),

відповідача - акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Курильченко К.О. - адвокат (свідоцтво від 13.11.2018 № 21/1763),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ЯР-3" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2019 (суддя Павленко Є.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Мартюк А.І. і Сітайло Л.Г.)

зі справи № 910/5016/19

за позовом Товариства

до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк)

про розірвання договору,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "ЯР-3" (далі - ТОВ "ЯР-3").

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про розірвання з 03.11.2016 договору поруки від 25.10.2016 № 4Я13815И/П (далі - Договір поруки).

2. Позов мотивовано невиконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором поруки щодо передачі позивачу документів, які підтверджують обов`язки боржника - ТОВ "ЯР-3", за кредитними договорами від 17.12.2013 №4Я13815И та від 09.12.2014 №4Я14351И (далі - Кредитні договори), укладеними між ТОВ "ЯР-3" та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є Банк. Зокрема, позивач зазначив, що він як поручитель за Договором поруки, укладеним з відповідачем, виконав зобов`язання ТОВ "ЯР-3" щодо погашення заборгованості за названими Кредитними договорами, а невиконання відповідачем зазначеного обов`язку є істотним порушенням Договору поруки та підставою для розірвання цього договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки: позивачем не надано доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою про надання документів, які підтверджують обов`язки боржника за Кредитними договорами, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів; Товариством не надано доказів виконання ним обов`язку боржника за Кредитними договорами у повному обсязі, що передбачено зазначеними правочинами; позивачем не було доведено суду порушення, оспорювання або невизнання його суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів відповідачем, що свідчить про безпідставність позовних вимог; Товариство просило розірвати спірний Договір поруки з 03.11.2016, проте не обґрунтувало можливості розірвання договору з дати, що передує зверненню з даним позовом до суду, прийняття рішення у даній справі та набрання ним законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, посилаючись на те, що у прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий і апеляційний господарські суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, просить скасувати відповідні судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства та розірвати з 03.11.2016 Договір поруки, укладений 25.10.2016 Банком і Товариством.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Місцевим і апеляційним господарськими судами:

- неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи;

- не враховано положення частини першої статті 517, частини першої статті 556, пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди порушили статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і тим самим позбавили позивача процесуальних прав, передбачених частиною першою статті 2, частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- не враховано те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що

непередання відповідачем Кредитного договору та інших документів є істотним порушенням, внаслідок якого Товариство позбавлене того, на що воно розраховувало при його укладенні: можливості вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, які сплачені позивачем за Договором поруки;

- не застосовано статтю 517 ЦК України (у частині встановлення обов`язку первісного кредитора передати поручителю документи, що засвідчують право, яке передається);

- на порушення вимог статті 236 ГПК України не досліджено повно і всебічно обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень;

- неповно досліджено документи у справі, неправильно визначено характер спірних правовідносин, не застосовано закон, який підлягав застосуванню, зокрема пункти 5, 6 частини першої статті 3, пункт 1 частини першої статті 611, статтю 638, частину другу статті 651 ЦК України, статті 180, 188 ГК України, в зв`язку з чим прийнято помилкове рішення, яке підлягає скасуванню;

- знехтувано приписами процесуального законодавства, що призвело до порушення процесуальних прав Позивача на повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи.

Доводи інших учасників справи

7. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є відповідач) як кредитор і Товариство як поручитель уклали Договір поруки, за умовами якого позивач поручився перед відповідачем за виконання ТОВ "ЯР-3" зобов`язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за Кредитними договорами.

9. За умовами Договору поруки:

- у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (пункт 4);

- до поручителя, що виконав обов`язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договором(ах) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов`язання (пункт 8);

- кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором (пункт 10);

- дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (пункт 14).

10. Звертаючись з позовом, Товариство вказувало, що ним як поручителем за Договором поруки у зв`язку з невиконанням ТОВ "ЯР-3" своїх грошових зобов`язань за Кредитними договорами погашено заборгованість боржника перед кредитором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 26 357 737,77 грн. На підтвердження цього ним надано копії відповідних платіжних доручень від 26.10.2016 № 369 на суму 14 632 616,86 грн. та від 26.10.2016 № 370 на суму 11 725 120,91 грн.

Проте відповідачем на порушення передбачених Договором поруки положень не виконано зобов`язання щодо передачі позивачеві належним чином засвідчених копій документів, які підтверджують обов`язки боржника за Кредитними договорами.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- позивачем належними та допустимими доказами не було доведено того, що невиконання відповідачем зобов`язань з передання копій документів, які підтверджують обов`язок боржника за Кредитними договорами, значною мірою позбавило Товариство того, на що воно розраховувало при укладенні спірного Договору поруки;

- позивачем не надано доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою про надання таких документів, які підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів;

- наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням другою стороною умов цього договору пов`язується також з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною зазначеного правочину. Проте у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про завдання Товариству шкоди внаслідок непередання кредитором документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитними договорами;

- Товариством не надано доказів виконання ним обов`язку боржника за Кредитними договорами в повному обсязі;

- позивачем не було доведено суду порушення, оспорювання або невизнання його суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів відповідачем, що також свідчить про безпідставність позовних вимог;

- Товариство просило розірвати Договір поруки з 03.11.2016. Проте позивачем у встановленому законом порядку не було обґрунтовано можливості розірвання договору з дати, що передує зверненню з даним позовом до суду, прийняття рішення у даній справі та набрання ним законної сили.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Стаття 653 ЦК України:

- у разі розірвання договору зобов`язання припиняються (частина друга);

- у разі розірвання договору зобов`язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя);

- сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта).

13. Стаття 188 ГК України:

- сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина друга);

- сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина третя);

- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина четверта);

- якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (частина п`ята).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

14. Позивач у розгляді даної справи послідовно наполягав, у тому числі в касаційній скарзі, на розірванні Договору поруки, укладеного 25.10.2016, саме з 03.11.2016 (дати, до якої, за доводами позивача, Банк мав передати Товариству належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором).

Задоволення зазначеної вимоги у будь-якому разі не є можливим з огляду на наведені положення частини третьої статті 653 ЦК України і частини п`ятої статті 188 ГК України, які пов`язують розірвання договору в судовому порядку і припинення зобов`язань за ним саме з моментом набрання законної сили відповідним рішенням суду.

15. Наведене було достатнім для відмови в позові безвідносно до інших обставин справи.

Касаційний господарський суд, зі свого боку, зазначає про неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав: якби Договір поруки було розірвано, Товариство не мало б можливості ні повернути сплачені ним Банку кошти (в силу наведеного положення частини четвертої статті 653 ЦК України), ні вимагати у Банку надіслання відповідних документів (оскільки таке зобов`язання Банку за Договором поруки припинилося б з розірванням цього договору), а, відповідно, не могло б і вимагати сплати йому (Товариству) коштів боржником - ТОВ "ЯР-3".

16. Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини даної справи та доводи, наведені в абзаці другому пункту 14 даної постанови. Крім того, такі доводи стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним у даній постанові та зводяться до невірного тлумачення скаржником норм права. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів такого неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке тягло б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих судових рішень.

19 . За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення і постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

20. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 910/5016/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов