Рішення

від 26.12.2019 по справі 473/3388/19

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3388/19

РІШЕННЯ

іменем України

"26" грудня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М., при секретарі Гаврилової І.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ФГ "Оазис" - Літвінова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Оазис про визнання договору оренди землі недійсним

встановив

в серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що був укладений між нею та Фермерським господарством "Оазис" 19 грудня 2014 року та зареєстрований 25.12.2014 року реєстраційною службою Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, номер запису про інше речове право 8254933. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначила, що вказаний договір вона не підписувала.

Позивачка зазначила, що їй на праві власності в порядку спадкування за законом належить земельна ділянка площею 7,11 га кадастровий номер 4822083400:04:000:0047, яка розташована в межах Новосилківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

25.04.2018 року позивачка звернулася із заявою до Відділу у Вознесенському районі Головного територіального управління Держгеокадастру у Миколаївській області про отримання інформації щодо земельної ділянки, яка належить їй на праві власності та їй стало відомо, що між нею та ФГ Оазис був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 49 років..

Посилаючись на те, що зазначена угода укладена з порушеннями вимог законодавства про оренду землі, так як не відповідає її дійсному волевиявленню, оскільки вона не мала бажання укладати договір оренди земельної ділянки і не підписувала його, тому позивачка просила про задоволення позову.

Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року провадження по справі було відкрито та справа призначена до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.

28 серпня 2019 року на адресу суду від відповідача ФГ Оазис надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року за клопотанням позивача по справі призначена почеркознавча експертиза та провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року провадження по справі поновлено у зв`язку з надходженням до суду висновку судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 04 грудня 2019 року підготовче провадження було закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 її представник ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги. Також пояснили, що про порушення свого права позивачка дізналася в квітні 2018 року під час звернення до Головного територіального управління Держгеокадастру у Миколаївській області з метою отримання інформації про належну їй земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснив, що договір був укладений між сторонами, його умови виконувалися належним чином. При цьому просив застосувати строк позовної давності, оскільки вважав, що про наявність договору оренди позивачу було відомо з 2014 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, що було видано державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори 12.02.2012 року є власницею земельної ділянки, площею 7,69 га., наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Відповідно до договору оренди від 19 грудня 2014 року ОСОБА_1 передала в оренду Фермерському господарству "Оазис" земельну ділянку площею 7,1100 га кадастровий номер 4822083400:04:000:0047 строком на 49 років.

Державна реєстрація речового права здійснена 25 грудня 2014 року, номер запису 8254933.

Правовідносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтями 13 -15 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладення вищенаведеного договору, передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Для виникнення цивільних прав і обов`язків необхідне волевиявлення обох сторін.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст.627, ч.1 ст.639 ЦК України.

Крім того, ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 25 вересня 2019 року за клопотанням представника позивача призначено почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта №238 від 06.11.2019 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець на 5-й сторінці договору оренди №3 від 19 грудня 2014 року, що був укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Оазис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За такого, суд прийшов до висновку, що договір оренди належної позивачу земельної ділянки не містить всіх істотних умов, так як обумовлений договір підписано не позивачем, а сторонньою особою, яка не мала повноважень на вчинення такої дії.

Між тим, для виникнення цивільних прав та обов`язків необхідне волевиявлення обох сторін.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, то суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, оскільки з пояснень позивача та додатних до матеріалів справи доказів вбачається, що про наявність договору оренди, який містить її підпис позивач дізналася в квітні 2018 року, а тому її порушене право підлягає захисту в судовому порядку.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.89,141,223,263-265,273,280 ЦПК України,ст.ст.202,203,204,205,207,215,216,236 ЦК України,ст.13-16 Закону України Про оренду землі суд,

ухвалив

позов - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі № 3 від 19 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Оазис", державна реєстрація якого здійснена 25.12.2014 року реєстраційною службою Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, номер запису про інше речове право 8254933.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2019 року.

Суддя: М.М. Ротар