Постанова

від 31.07.2007 по справі 33/16пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

31 липня 2007 р.                                                                                  

№ 33/16пн 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Панової І.Ю.

суддів:

Заріцької А.О. Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

 Відділення виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань в м. Кіровське Донецької області

на рішення  та постанову

господарського суду Донецької

області від           14 березня 2007

року Донецького апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року

у справі

господарського суду

№ 33/16пн Донецької області

за позовом

Відділення виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань в м. Кіровське Донецької області

до

Державного підприємства

"Шахта "Житомирська" в особі ліквідаційної комісії Державного

підприємства "Шахта "Житомирська", м. Кіровське Донецької

області

про

зобов'язання ДП "Шахта

"Житомирська”,  м. Кіровське в

особі Ліквідаційної комісії ДП "Шахта "Житомирська”, м. Кіровське

Донецької області задовольнити кредиторські вимоги щодо капіталізації

платежів у сумі          198 244 грн.

96 коп. включити їх до проміжного ліквідаційного балансу до першої черги

кредиторів і перерахувати капіталізовані платежі на розрахунковий рахунок ВВД

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області

у

відсутності  представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань в м. Кіровське Донецької області (далі

-позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до

Державного підприємства "Шахта "Житомирська" в особі

ліквідаційної комісії Державного підприємства "Шахта "Житомирська",

м. Кіровське Донецької області (далі - відповідач), в якому просило визнати

вимоги щодо капіталізації майбутніх платежів, що виникли із зобов'язань

відповідача по відшкодуванню шкоди потерпілим на виробництві та членам сімей

загиблих станом на 20 березня 2006 року і необхідних для провадження страхових

виплат позивачем у розмірі 244 288,53 грн. такими, що заявлені у межах строку,

встановленого чинним законодавством та зобов'язати відповідача в особі його

ліквідаційної комісії задовольнити кредиторські вимоги щодо капіталізації

платежів у зазначеній сумі, включити капіталізовані платежі до проміжного

ліквідаційного балансу до першої черги кредиторів та перерахувати їх на його

(позивача) розрахунковий рахунок.

Рішенням господарського суду

Донецької області від 14 березня           

2007 року (суддя Новікова Р.Г.) у позові відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої

інстанції зазначив, що оскільки відповідач не є банкрутом, а ліквідується за

рішенням власника (на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості

України № 182 від 20 березня 2006 року), у позові відділенню виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань в м. Кіровське Донецької області необхідно відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивачем, заявою від 21 лютого 2007 року № 02/828, зменшено розмір позовних

вимог до 198 244,96 грн.

Не погоджуючись з прийнятим у

справі рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського

суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду

Донецької області від      14 березня

2007 року, позов задовольнити.

Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від                 

22 травня 2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення,

рішення господарського суду Донецької області від 14 березня 2007 року - без

змін.

У касаційній скарзі позивач,

посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до помилкових

висновків судів, просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове -

про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача,

перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та

процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла

висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних

підстав.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами, відповідно до наказу Міністерства вугільної

промисловості України від 20.03.2006 р. № 182 було вирішено припинити

діяльність ДП "Шахта "Житомирська" шляхом його ліквідації, а

основні фонди та товарно-матеріальні цінності передати державному підприємству

"Донвуглереструктуризація".

Відповідно до статті 46 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності”, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних

випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців; капіталізованих

платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників та інше.

Відмовляючи в позові господарський

суд зазначав, що порядок припинення юридичної особи  в результаті передання всього свого майна,

прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття,

приєднання, поділу перетворення) або в результаті  ліквідації встановлює Цивільний Кодекс

України, та інші законодавчі акти, а порядок припинення юридичної особи в

процесі відновлення її платоспроможності 

або банкрутства встановлюється Законом України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30 червня 1999 року

№ 784-ХІV (далі -Закон № 784-ХІV), однак оскільки підприємство відповідача не є

банкрутом - суди дійшли висновку про безпідставність заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону №

784-ХІV з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника

банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових

зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; виконання зобов'язань

боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому

розділом ІІІ Закону №  784-ХІV.

Статтею 31 Закону № 784-ХІV

встановлено, що у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань

банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, зобов'язань, що виникли

внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації

відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України

№ 765 від 6 травня 2000 року затверджено Порядок капіталізації платежів для

задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед

громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю /надалі -Порядок/.

Згідно із постановою Кабінету

Міністрів України від 27 серпня             

1997 року № 939 "Про затвердження Порядку ліквідації збиткових

вугледобувних та вуглепереробних підприємств" у період підготовки

гірничого підприємства до ліквідації здійснюються заходи щодо погашення заборгованості

з виплати працівникам заробітної плати та інших соціальних виплат з

відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю під час виконання ними трудових

обов'язків.

Судами належним чином не враховано,

що відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) юридична

особа може бути ліквідована за рішенням її учасників або органу юридичної

особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із

закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для

якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими

документами.

Відповідно до ст. 112 ЦК України у

разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються

вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим

ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи

іншим способом.

Таким чином, дані спірні

правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Однак, суд першої інстанції дійшов

хибного висновку, з чим погодився суд апеляційної інстанції, щодо відмови у

позові на підставі того, що оскільки відповідач не є банкрутом, а ліквідується

за рішенням власника, дані відносини не регулюються нормами зазначеного

Порядку, оскільки відповідно до п. 4.17 Інструкції про порядок перерахування,

обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" від

20 квітня 2001 року № 12 (далі -Інструкція), затвердженою Постановою Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України і яка є чинною, при ліквідації страхувальник зобов'язаний

провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства

(ліквідації), після затвердження ліквідаційного балансу в порядку,

передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом".

Таким чином, враховуючи зазначене,

даним Порядком регулюється питання також ліквідації юридичної особи, що є

платоспроможною та ліквідується з урахуванням норм ЦК України і відповідно до

п. 5.9 Інструкції, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які

працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають

правонаступника), кошти до Фонду сплачуються згідно з зазначеним Порядком.

Суд першої інстанції в порушення

норм ЦК України не прийняв до уваги посилання позивача на п. 5.9 Інструкції,

вважаючи його таким, що не відповідає законодавству України, керуючись при

цьому ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

П. 2 ст. 4 ГПК України дійсно

передбачено, що  господарський суд не

застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають

законодавству України.

Однак, відповідно до ст. 8 ЦК

України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами

цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за

змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до листа Міністерства

юстиції України від 14 червня              

2001 року № 33-36-275 "Щодо державної реєстрації

нормативно-правового акта", Фонд соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України не відноситься до

кола органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації

відповідно до Указу Президента України від з жовтня 1992 року № 493/92 (493/92)

"Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших

органів виконавчої влади".

Проте нормативно-правові акти Фонду

соціального страхування від  нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України є чинними і

застосовуються без державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Таким чином, суд першої та

апеляційної інстанцій безпідставно вважали необґрунтованими посилання позивача

у справі на те, що капіталізація платежів, що виникли із зобов'язань

відповідача по відшкодуванню шкоди потерпілим на виробництві та членам сімей

загиблих здійснюється відповідно до згаданого вище Порядку, а отже з

урахуванням норм ЦК України та щодо чинності зазначеної вище Інструкції.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Порядку,

капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням

заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Системний аналіз вищезазначених

норм дозволяє зробити висновок, що капіталізація виплат майбутніх періодів,

пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян,

повинна проводитись саме в період ліквідаційної процедури підприємства,

оскільки саме після відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність

підприємства закінчується та строк виконання всіх його грошових зобов'язань

вважається таким, що настав.

Висновок суду першої інстанції,

стосовно того, що вимоги позивача в заявленій сумі не є обґрунтованими та

такими, що підтверджені доданими до позовної заяви документами, є правомірним.

Таким чином, суди попередніх

інстанції належним чином не з'ясували дійсні обставини справи, не дали належної

оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін,

оскільки не з'ясували період, за який кредитор вважає за необхідне

капіталізувати платежі майбутніх періодів, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК

України.

Колегія Вищого господарського суду

України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо того, що  порядок припинення юридичної особи в

результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам

-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті

ліквідації встановлює ЦК України, а також інші законодавчі акти, однак вважає,

що це не є підставою для відмови відділенню виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань в                         м.

Кіровське Донецької області у задоволенні позову.

За таких обставин рішення

господарського суду Донецької області від 14 березня 2007 року та постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року у справі №

33/16пн не можна визнати такими, що відповідають фактичним обставинам справи і

вимогам закону, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на

новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому  розгляді 

справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити

всі суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення спору,

перевірити доводи та заперечення сторін, всім зібраним доказам дати належну

оцінку в їх сукупності та вирішити спір 

відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного та керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112

Господарського процесуального кодексу України, суд

                                        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань в м. Кіровське Донецької області задовольнити

частково.

Постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 22 травня 2007 року та рішення господарського суду

Донецької області від 14 березня 2007 року у справі № 33/16пн скасувати, справу

передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий                                                            

І. Панова

Судді                                                                    

А. Заріцька

Н. Ткаченко