Рішення
від 16.12.2019 по справі 540/1798/19
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1798/19 15 год. 33 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Мельниченко В.В.,

за участю представників: позивача - Кермача А.І., відповідача - Веремієнко М.О., Онищенко К.О., свідків Небескул В.Б., Костюченка Р.В., Озерова Р.В., Гусєва В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітана" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.04.2019 р. №00001281422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 18.01.2019р. №12/21-22-14-01/31652861. Висновки, викладені у вказаному акті слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №00001281422. Позивач указує на безпідставність висновків перевірки з огляду на наступне. ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, встановлюючи порушення податкового законодавства з податку на прибуток, керувалося лише встановленими недоліками в ТТН та припущеннями ревізора щодо нереальності здійснення господарських операцій, і ніяким чином не досліджено та не описано в акті перевірки первинні документи, що стосуються визначення доходу та витрат, які в подальшому впливають на фінансовий результат.

Так, при проведенні перевірки контролюючим органом було досліджено господарські операції ТОВ "Вітана" з контрагентами-покупцями, а саме: ТОВ "Рост-Херсон", ТОВ "Берсерк", ПП "Златавабудпівдень", ТОВ "Тріумф Люкс", ТОВ "Стоун-Трейдинг", ТОВ "Гудтаун". В акті перевірки, ревізором зроблений висновок щодо неможливості підтвердження фактичного отримання контрагентами-покупцями палива від ТОВ "Вітана" та, як наслідок, встановлено заниження доходу, лише на підставі даних ЄРПН. При цьому, податковий орган підтвердив правильність ведення податкового та бухгалтерського обліку ІОВ "Вітана" за перевіряємий період. Ніяких зауважень до податкових накладних не виявлено.

В акті перевірки, ревізором зроблений висновок щодо неможливості підтвердження фактичного отримання контрагентами-покупцями палива від ТОВ "Вітана" та, як наслідок, встановлено заниження доходу, лише на підставі даних ЄРПН. При цьому, податковий орган підтвердив правильність ведення податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "Вітана" за перевіряємий період. Ніяких зауважень до податкових накладних не виявлено.

Крім того, ревізором здійснено перевірку даних ЄРПН контрагентів стосовно подальшої реалізації пального, придбаного у ТОВ "Вітана", які взагалі ніякого відношення до здійснення господарської діяльності ТОВ "Вітана" не має.

Так, в акті перевірки при перевірці ТТН зазначено, що машини з вказаними даними не існують чи зареєстровані на іншу особу, яка не пов`язана з перевізником ФОП ОСОБА_1 чи ТОВ "Вітана". Такі висновки ревізором зроблено на підставі дослідження інформації з бази даних "НАІС ДДАЇ" МВС України регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області та дослідження довідки 1-ДФ ОСОБА_1 . Крім того, вказано, що водії зазначені у ТТН не пов`язані з перевізником ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивач звертає увагу, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль DAF НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_7 зареєстровано та власником є ОСОБА_1 Автомобіль НОМЕР_5 рахується за ОСОБА_2 , причіп НОМЕР_7 - за ОСОБА_1 . У свідоцтві про допущення транспортних засобів до перевезень визначених небезпечних вантажів, виданого ФОП ОСОБА_1 , зазначений автомобіль НОМЕР_5.

Крім того, позивач вважає, що наявність певних недоліків у ТТН не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

З огляду на викладене позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №00001281422.

Ухвалою від 05.09.19 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 23.09.19 о 10:00 год.

23 вересня 2019р. у підготовче засідання сторони не прибули, надавши клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 23.10.2019р. вказані клопотання задоволені, підготовче засідання відкладено на 07.10.2019р.

У підготовчих засіданнях 07.10.2019р. та 23.10.2019р. оголошені перерви для надання додаткових доказів.

Наступне підготовче засідання призначене на 06.11.2019р., однак сторони у призначене засідання не прибули. Ухвалою суду від 06.11.2019р. задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання; продовжено строк підготовчого провадження до 13 листопада 2019 року. та відкладено підготовче засідання на 15:00 годину 13 листопада 2019р.

13 листопада 2019р. сторони до суду не прибули, у зв`язку із чим ухвалою суду від 13.11.2019р. продовжено строк підготовчого провадження до 25 листопада 2019 року. та відкладено підготовче засідання на 13:00 годину 25 листопада 2019р.

Ухвалою від 25.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.12.2019р.

У судовому засіданні 04.12.2019р. оголошено перерву до 09.12.2019р.

09 грудня 2019 року сторони у судове засідання не прибули, надавши клопотання.

Ухвалою від 09.12.2019р. відкладено розгляд справи на 16.12.2019р. та задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником первинних документів, аналізу податкової звітності постачальників, фактичної можливості постачання товарів та надання послуг встановлено факти, які доводять нереальність проведення господарських операцій з контрагентами.

Зокрема, відповідачі посилаються на те, що перевіркою встановлено документування позивачем протягом 2015 та 2018 років в бухгалтерському та податковому обліку господарські взаємовідносини з реалізації дизельного палива, бензину А-92 та А-95, палива для реактивних двигунів контрагентам та отримання від них грошових коштів, за відсутності факту постачання товарів саме цим суб`єктам, а саме від: ТОВ "БЕРСЕРК" (код 40048975) всього на суму 502 340,04 грн. за 2015 рік; ТОВ "РОСТ-Херсон" (код 38151336) всього на суму 800 000 грн. за 2015 рік; ПП "Златавабудпівдень" (код 40001570) на загальну суму 660 825 грн. за 2015 рік; ТОВ "ТРІУМФ ЛЮКС" (код 41853729) на загальну суму 4 842 124,32 грн. за 9 міс. 2018 р.; ТОВ "Стоун-Трейдінг" (код 41782240) на загальну суму 5 104 683,3 грн. за 9 міс. 2018 р.; ТОВ "ГУДТАУН" (код 42207646) на загальну суму 4 627 258,44 грн. за 9 міс. 2018 р..

Згідно наданих до перевірки усіх товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукт) встановлені порушення в оформлені документу; не визначено місце розвантаження товару, зазначено лише м. Херсон, не зазначено номер та дату довіреності, виписану від імені покупця-отримувача, відсутні дані прізвища вантажоодержувача.

Крім того, на підтвердження безтоварності господарських операцій відповідач посилається на: відображення деякими контрагентами-покупцями позивача придбання товарів, відмінних від реалізованих позивачу, відсутність у контрагентів власних та орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання дизельного та авіаційного палива; факт досудового розслідування у кримінальних проваджень, в яких фігурують деякі контрагенти-покупці позивача та неможливість підтвердження перевезення товару.

З огляду на викладене представники відповідача вважають оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов необґрунтованим.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, зі змісту якого убачається, що останній наполягає на протиправності податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні 16.12.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи сторін, розглянувши надані сторонами документи, допитавши у судовому засіданні свідка, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітана" (код 31652861) зареєстроване рішенням Херсонського міськвиконкому 05.10.2001р. На обліку в контролюючих органах перебуває з 18.10.2001р. за №4446.

На підставі наказу №1357 від 03.12.2018р., направлень від 14.12.2018р. №911-914 та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018р., Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 - 30.09.2018рр.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.01.2019 №12/21-22-14-01/31652861, в якому зафіксовані наступні порушення:

- п.5. 7. ПСБО 15 "Доходи", п.п.5 ПСБО 11 "Зобов`язання", пп.44.2. пп.44.6. ст.44. пп. 134.1 п.134 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.1 ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", пп.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, Наказу №281 від 20.05.2008 Мінекономіки України, Мінтрансу України, Міненерго України, Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 111 597. 00 грн., у тому числі по періодам: за2015р. - 488265 грн., за 3 квартал 2018р. - 2 623 332 грн.

- пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, у результаті чого не відображено основну суму поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку, яка йому повертається, у Податкових розрахунках за 3-4 квартали 2015 року.

- ст.6 абз.1 ч.1 ст.7 абз.1 ч.5 ст.8. ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого завищено суму єдиного внеску за червень 2017 року на 220,00 грн.

- ст.6 абз.2 ч.1 ст.7 абз.2 ч.5. ст.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого донараховано єдиного внеску за період, що перевірявся, всього у сумі 772,17 грн., у тому числі по звітних періодах: за листопад 2017р. - 3,22 грн., за січень 2018р. - 102,14 грн., за лютий 2018р. - 171,52 грн., за березень 2018р. у сумі 495,29 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №00001281422, відповідно до якого позивачу збільшено за податковим зобов`язанням по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2623332 та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 655833 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним з огляду на відсутність порушень з його боку вимог податкового законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Висновки податкового органу, які зроблені за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником документів, аналізу податкової звітності покупців, ґрунтуються на досліджені господарських операцій позивача із контрагентами - покупцями: ТОВ "БЕРСЕРК" (код 40048975); ТОВ "РОСТ-Херсон" (код 38151336); ПП "Златавабудпівдень" (код 40001570); ТОВ "ТРІУМФ ЛЮКС" (код 41853729); ТОВ "Стоун-Трейдінг" (код 41782240); ТОВ "ГУДТАУН" (код 42207646).

Вирішуючи дану справу, суд досліджує реальність господарських операцій, за результатами здійснення яких, податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Вітана" (продавець) та ТОВ "РОСТ-Херсон" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №52 від 01.12.2014р., відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі. Відповідно до пунктів 3.4 та 3.5. договору датою відвантаження товару вважається дата на відповідній товарній накладній, датою постачання (приймання товару) на склад покупця - дата фактичного приймання товару, згідно штемпеля (печатки) покупця на товарній накладній. Приймання - передача товару здійснюється на складі продавця згідно товарної накладної та сертифікату якості в присутності представників сторін.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджені копії вказаного договору, відомості взаєморозрахунків з 01.01.2015 по 31.12.2015; банківських виписок; видаткових накладних від 02.10.2015 №43, 22.10.2018 №93, 30.10.2015 №161; актів приймання-передачі від 02.10.2015, 22.10.2015, від 30.10.2015; сертифікатів відповідності.

Нереальність господарських операцій податковим органом обґрунтовується відсутністю товарно-транспортних накладних. При цьому контролюючий орган встановив, що передача дизельного пального здійснювалась на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, складених у м. Херсоні та підписаних директорами. Крім того, податковий орган обґрунтовує безтоварність господарських операцій тим, що згідно ЄРПН за період з 02.10.2015р. по 30.06.2016р. ТОВ "РОСТ-Херсон" не здійснював продаж дизельного пального, задокументованого як придбаного у ТОВ "Вітана", а формує податкові зобов`язання з продажу інших товарів.

Проаналізувавши наведені факти відповідач дійшов до висновку, що позивач здійснює безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання (продажу) дизельного палива на адресу ТОВ "РОСТ-Херсон".

Досліджуючи господарські операції між позивачем та ТОВ "Берсерк", судом встановлено, що у перевіряємий період між вказаними товариствами укладено договір купівлі-продажу №129 від 16.12.2015р., за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі. Відповідно до пунктів 3.4 та 3.5. договору датою відвантаження товару вважається дата на відповідній товарній накладній, датою постачання (приймання товару) на склад покупця - дата фактичного приймання товару, згідно штемпеля (печатки) покупця на товарній накладній. Приймання - передача товару здійснюється на складі продавця згідно товарної накладної та сертифікату якості в присутності представників сторін.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено копії вищевказаного договору, відомості взаєморозрахунків з 01.01.2015 по 31.12.2015, банківських виписок, видаткової накладної від 16.12.2015 №71, ТТН від 16.12.2015 №71, №71/1.

Нереальність вказаних господарських операцій податковим органом обґрунтовується відсутністю в товарно-транспортній накладній дати та номеру договору, прізвища вантажоодержувача та точної адреси розвантаження (вказано лише м.Херсон); також відсутністю у контрагента-покупця позивача складських приміщень, що встановлено за результатами аналізу баз даних; та відсутністю у видатковій накладній прізвища посадової особи покупця.

Досліджуючи господарські операції між позивачем та його контрагентом-покупцем ПП "Златавабудпівдень" судом встановлено, що між вказаними суб`єктами господарювання укладено договір купівлі-продажу №126 від 16.12.2015р., зміст якого аналогічний вищевказаним договорам.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено копії договору, відомості взаєморозрахунків з 01.01.2015 по 31.12.2015, банківських виписок, видаткової накладної від 16.12.2015 №64, ТТН від 16.12.2015 №64, №64/1.

Нереальність вказаних господарських операцій податковим органом обґрунтовується відсутністю в товарно-транспортних накладних дати та номеру довіреності, виписаної від імені покупця - отримувача, відсутністю підпису водія та відсутністю точної адреси розвантаження (вказано лише м.Херсон).

Також у перевіряємий період між позивачем та ТОВ "Тріумф Люкс" укладено договір купівлі-продажу №43 від 02.08.2018р. із аналогічними вищевкладеним договорам умовами.

Досліджуючи господарські взаємовідносини між вказаними товариствами судом вивчені надані позивачем копії договору №43 від 02.08.2018р., відомості взаєморозрахунків за період 01.01.2018 по 31.12.2018, банківських виписок, видаткових накладних від 02.08.2018 №15, від 03.08.2018 №16, від 09.08.2018 №47, від 09.08.2018 №48, від 10.08.2018 №52, від 13.08.2018 №62, від 05.09.2018 №15, ТТН від 02.08.2018 №15, від 03.08.2018 №16, від 09.08.2018 №47, від 09.08.2018 №48, від 10.08.2018 №52, від 13.08.2018 №62, від 05.09.2018 №15, сертифікатів відповідності.

Безтоварність господарських операцій податковим органом обґрунтовується відсутністю у товарно-транспортних накладних ім`я та по батькові осіб, які приймали товар, не зазначено номера довіреності на отримання товару та точної адреси розвантаження (вказано лише м. Миколаїв або згідно шляхового листа), шляхові листи на перевірку не надані. Крім того, відповідач вказує в акті перевірки, що згідно товарно-транспортних накладних перевезення здійснював автоперевізник ФОП ОСОБА_1 , водії ОСОБА_3 , на автомобілі з номерами НОМЕР_1 та ОСОБА_4 на автомобілі з державними номерами НОМЕР_8. Відповідно до інформації з баз даних "НАІС ДДАЇ" МВС України регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області, автомобіль НОМЕР_5 рахується за фізичною особою ОСОБА_5 , автомобіль НОМЕР_4 взагалі відсутній в базі даних "НАІС ДДАЇ" МВС України. Відповідно до форми 1-ДФ взаємовідносини за 3 квартал 2018р. ТОВ "Вітана" з ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_5 відсутні.

Крім того, податковий орган посилається на відсутність у ТОВ "Тріумф Люкс" згідно даних реєстрів та баз даних, власних чи орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання дизельного або авіаційного палива.

Також контролюючий орган зазначає, що ТОВ "Тріумф Люкс" декларує придбання бензину А-92 у ТОВ "Вітана", але не декларує його реалізацію, натомість він декларує реалізацію товару, відмінного від придбаного у позивача, а з задекларованого придбаного палива авіаційного у кількості 178686,2 л, задекларовано подальшу реалізацію лише у кількості 38143 л. Декларація з податку на прибуток за 2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф Люкс" не надана.

Крім того, податковий орган вказує, що ТОВ "Тріумф Люкс" задіяне в схемах ухилення від сплати податків, згідно кримінального провадження №42017000000001760 від 31.05.2017р. по якому наразі проводиться досудове розслідування.

У перевіряє мий період позивач (продавець) також мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун-Трейдінг" (покупець) на підставі договору купівлі-продажу №39 від 26.07.2018р., відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі. Відповідно до пунктів 3.4 та 3.5. договору датою відвантаження товару вважається дата на відповідній товарній накладній, датою постачання (приймання товару) на склад покупця - дата фактичного приймання товару, згідно штемпеля (печатки) покупця на товарній накладній. Приймання - передача товару здійснюється на складі продавця згідно товарної накладної та сертифікату якості в присутності представників сторін.

Досліджуючи господарські взаємовідносини між вказаними товариствами судом вивчені надані позивачем копії договору №39 від 26.07.2018р., відомості взаєморозрахунків за період 01.01.2018 по 31.12.2018, банківських виписок, видаткових накладних від 26.07.2018 №130, від 08.08.2018 №36, від 28.08.2018 №138, від 28.08.2018 №139, від 29.08.2018 №149, від 29.08.2018 №150, від 03.09.2018 №8, від 30.08.2018 №161, ТТН від 26.07.2018 №130, від 08.08.2018 №36, від 28.08.2018 №138, від 28.08.2018 №139, від 29.08.2018 №149, від 29.08.2018 №150, від 03.09.2018 №8, №8.янв, від 30.08.2018 №161, №161/1, сертифікатів відповідності.

Нереальність господарських операцій податковим органом обґрунтовується аналогічними підставами, що і між позивачем та ТОВ "Тріумф Люкс":відсутністю у товарно-транспортних накладних ім`я та по батькові осіб, які приймали товар, не зазначено номера довіреності на отримання товару та точної адреси розвантаження (вказано лише м. Миколаїв або згідно шляхового листа), шляхові листи на перевірку не надані. Крім того, відповідач вказує в акті перевірки, що згідно товарно-транспортних накладних перевезення здійснював автоперевізник ФОП ОСОБА_1 з водіями ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на автомобілях з номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_8.

Доводи податкового органу щодо факту перевезень аналогічні викладеним вище перевезенням при взаємовідносинах із ТОВ "Тріумф Люкс". Також контролюючий орган посилається на відсутність у ТОВ "Стоун-Трейдінг" згідно даних реєстрів та баз даних, власних чи орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання дизельного або авіаційного палива. Декларація з податку на прибуток за 2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун-Трейдінг" не надана.

Крім того, податковий орган вказує, що ТОВ "Стоун-Трейдінг" задіяне в схемах ухилення від сплати податків, згідно кримінального провадження №42017000000001760 від 31.05.2017р. по якому наразі проводиться досудове розслідування.

Щодо господарських операцій між позивачем та контрагентом-покупцем ТОВ "Гудтаун" суд встановив наступне.

У перевіряємий період між ТОВ "Вітана" (продавець) та ТОВ "Гудтаун" був укладений договір купівлі-продажу №54 від 22.08.2018р., який є аналогічним за змістом усім вищевказаним договорам купівлі-продажу.

Досліджуючи господарські взаємовідносини між вказаними товариствами судом вивчені надані позивачем копії договору №54 від 22.08.2018р., відомості взаєморозрахунків за період 01.01.2018 по 31.12.2018, банківських виписок, видаткових накладних від 23.08.2018 №124, від 10.09.2018 №32, від 11.09.2018 №44, від 11.09.2018 №47, від 13.09.2018 №58, ТТН від 23.08.2018 №124, від 23.08.2018 №124., від 10.09.2018 №32, від 10.09.2018 №32, від 11.09.2018 №44, від 11.09.2018 №44, №47, №47, від 13.09.2018 №58.

Підстави, якими податковий орган обґрунтовує нереальність господарських операцій аналогічні обґрунтуванню безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тріумф Люкс". При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки вказано, що основним видом діяльності ТОВ "Гудтаун" та ТОВ "Тріумф Люкс" є діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (46.12). Також податковий орган не спростовує, а визнає подальшу часткову реалізацію вказаними товариствами придбаного у позивача товару.

Дослідивши викладені вище господарські операції податковий орган дійшов до висновку, що позивач фактично не поставляв палива вищевказаним контрагентам-покупцям, але оскільки факт реалізації палива підтверджено даними бухгалтерського обліку, то відображення реалізації товару у бухгалтерському обліку вказує на факт реалізації товару невстановленим особам, а не вказаним вище суб`єктам господарювання. Оскільки ТОВ "Вітана" здійснило реалізацію палива невстановленим особам, кошти, що надійшли від контрагентів ТОВ "БЕРСЕРК", ТОВ "РОСТ-Херсон", ПП "Златавабудпівдень", ТОВ "ТРІУМФ ЛЮКС", ТОВ "Стоун-Трейдінг", ТОВ "ГУДТАУН", які ніби то купили паливо, є іншим доходом і підприємство мало включити такі кошти до доходів та сплатити податок на прибуток з отриманих доходів.

Суд звертає увагу, що податковим органом також досліджено придбання позивачем палива, яке у подальшому реалізоване. В акті перевірки не висловлено жодного зауваження щодо господарських операцій з придбання позивачем палива, окрім господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП "Гарде-Плюс". Зокрема, господарські операції між позивачем та ПП "Гарде-Плюс" податковий орган визнає як безтоварні з огляду на недоліки товарно-транспортних накладних, відсутністю згідно баз даних власного або орендованого нерухомого майна, придбання товару відмінного від реалізованого позивачу та наявністю відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №32016060000000036.

На підтвердження придбання товару та його перевезень позивачем надано, а судом досліджено копії: договору поставки №20 від 26.08.2014 (ПП "Герде-Плюс"), відомості взаєморозрахунків за період 01.01.2015 по 31.12.2015, банківських виписок, видаткових накладних від 14.01.2015 №17, №16, від 03.02.2015 №4, від 03.02.2015 №5, ТТН від 14.01.2015 №14/02, №14/01, від 03.02.2015 №03/04, №03/03, №03/02, рахунку-фактури №СФ-0000002 від 31.01.2015, від 28.02.2015 №СФ-0000005, акту №ОУ-0000002 від 31.01.2015, №ОУ-0000005 від 28.02.2015, рахунку №158 від 12.03.2018, №171 від 15.03.2018, №847 від 13.08.2018, №912 від 27.10.2017, №950 від 06.11.2017, №918 від 30.10.2017, №826 від 08.08.2018, договору поставки нафтопродуктів від 21.03.2016 №03-11В (ТОВ "Вдала"), видаткової накладної від 04.05.2018 №РН-0000182, від 19.05.2016 №РН-0000049, ТТН від 04.05.2018 №182, від 19.05.2018 №71/1, договору купівлі-продажу товарів №2707-1 від 27.07.2018 р. (ТОВ "Нафтова компанія "Трейд-НК"), видаткової накладної №40 від 13.08.2018, ТТН від 13.08.2018 №1308-1, договору поставки нафтопродуктів від 05.09.2016 №09-23/1Н (ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс"), видаткової накладної №РН-0000186 від 10.05.2018, №РН-0000047 від 03.03.2017, №РН-0000082 від 21.03.2017, ТТН від 10.05.2018 №186, від 03.03.2017 №39, від 21.03.2017 №68, договору поставки від 18.08.2015 №18/08 (ТОВ "Шубіне"), видаткової накладної №126 від 18.08.2015, ТТН від 18.08.2015 №Р126, договору купівлі-продажу від 27.07.2018 №2707-1 (ТОВ "Сана-Груп"), видаткової накладної від 08.08.2018 №ПА000000084, від 07.08.2018 №ПА000000083, ТТН від 08.08.2018 № 0808-1, від 07.07.2018 № 0708-1, договору поставки нафтопродуктів №3007-3 від 30.07.2015 (ТОВ "Альянс Енерго Трейд"), видаткової накладної №151008/39 від 08.10.2015, №151009/18 від 09.10.2015, №151208/05 від 08.12.2015, №151211/41 від 11.12.2015, №151210/20 від 10.12.2015, акту приймання-передачі нафтопродуктів від 08.10.2015, 09.10.2015, ТТН від 08.12.2015 №8, від 11.12.2015 №28, від 10.12.2015 №10, договору купівлі-продажу №11 від 31.08.2016 (ТОВ "Вітаві даних ЄРПН. При цьому, податковий орган підтвердив правильність ведення податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "Вітана" за перевіряємий період. Ніяких зауважень до податкових накладних не виявлено.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до норм вказаного Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Цією ж статтею встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд дійшов до висновку, що вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які б в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, були настільки суттєвими, що спричинили би втрату ними юридичної сили і доказовості.

Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних або їх оформлення неналежним чином, то суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, операції з транспортування товарів оформлялись товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за №805/15496.

Згідно з розділом 1 Інструкції №281, вона встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів і не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом унормовано пунктом 5.4 Інструкції №281, а пунктом 7.5 - порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Ними передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования .

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Як вбачається з наданих сторонами ТТН, вони дійсно містять окремі недоліки.

У той же час слід звернути увагу, що відповідачем як в акті перевірки, так і у поясненнях не спростовується факт руху нафтопродуктів, що саме і повинні підтверджувати ТТН, а заперечується транспортування нафтопродуктів конкретним юридичним особам.

Таким чином, ці висновки відповідача лежать у площині не приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, а перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом, що належить вже до сфери дії Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019р. по справі №806/8289/13-а зауважив, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Товаросупроводжувальні документи не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

У постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1974/17 Верховний Суд зазначив, що безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно - транспортної накладної за спірною господарською операцією, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Отже, недоліки в деяких товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, не є підставою для визнання відсутності факту перевезення в цілому, що в свою чергу, на думку відповідача, призводить до безтоварності господарських операцій.

Також факт перевезення товару (палива) підтверджена у судовому засіданні свідками, які безпосередньо здійснювали перевезення товару.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентами у перевіряємий період, у той же час контролюючий орган визнає факт реалізації товару.

Отже, судом досліджено та встановлено, факти постачання товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Більш того, факт придбання позивачем та подальшої реалізації товару (палива) не заперечується податковим органом. Однак у зв`язку із наявністю зауважень щодо господарської діяльності контрагентів-покупців позивача, контролюючий орган дійшов до висновку про реалізацію товару позивачем невстановленим особам.

Окремо суд звертає увагу, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій, які відбулись у перевіряємий період між позивачем та вказаними контрагентами базуються на результатах аналізу баз даних стосовно цих контрагентів. Жодних зустрічних перевірок здійснено не було.

В ході розгляду вказаної справи з пояснень представників відповідача та з матеріалів справи вбачається, що однією з основних підстав висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій є задіяння контрагентів-покупців позивача у схемах ухилення від сплати податків у кримінальних провадженнях по яких провадяться досудові розслідування.

З цього приводу суд звертає увагу на позицію Верховного суду, викладену в постановах від 27.02.2018р. у справі №813/1974/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018р. у справі №822/2348, від 29.03.2018р. у справі №826/3498/15, згідно з якою факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили (справа №826/3498/15).

Слід зазначити, що відповідачем не надано до суду жодного доказу про наявність вироку суду, що набрало законної сили відносно будь-якого з контрагентів позивача.

Верховний Суд в постанові від 27.03.2018р. у справі № 816/809/17 зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Отже, оскільки такі вироки у кримінальній справі відсутні, то відповідно і неможливо стверджувати, що фактично господарські правовідносини не відбулись.

Крім того, в постанові від 27.03.2018р. у справі № 816/809/17 Верховний Суд зауважив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Щодо доводів податкового органу про автомобілі, якими відбувались перевезення, суд зазначає наступне.

Крім того, ревізором здійснено перевірку даних ЄРПН контрагентів стосовно подальшої реалізації пального, придбаного у ТОВ "Вітана", які взагалі ніякого відношення до здійснення господарської діяльності ТОВ "Вітана" не має.

Так, в акті перевірки при перевірці ТТН зазначено, що машини з вказаними даними не існують чи зареєстровані на іншу особу, яка не пов`язана з перевізником ФОП ОСОБА_1 чи ТОВ "Вітана". Такі висновки ревізором зроблено на підставі дослідження інформації з бази даних "НАІС ДДАЇ" МВС України регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області та дослідження довідки 1-ДФ ОСОБА_1 . Крім того, вказано, що водії зазначені у ТТН не пов`язані з перевізником ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивач звертає увагу, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль DAF НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_7 зареєстровано та власником є ОСОБА_1 Автомобіль НОМЕР_5 рахується за ОСОБА_2 , причіп НОМЕР_7 - за ОСОБА_1 . У свідоцтві про допущення транспортних засобів до перевезень визначених небезпечних вантажів, виданого ФОП ОСОБА_1 , зазначений автомобіль НОМЕР_5.

Крім того, позивач вважає, що наявність певних недоліків у ТТН не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

З огляду на викладене позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №00001281422.

Ухвалою від 05.09.19 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 23.09.19 о 10:00 год.

23 вересня 2019р. у підготовче засідання сторони не прибули, надавши клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 23.10.2019р. вказані клопотання задоволені, підготовче засідання відкладено на 07.10.005, акту №ОУ-0000002 від 31.01.2015, №ОУ-0000005 від 28.02.2015, договору на міські і міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 22.02.2017 №1, від 12.01.2018 №1 (ФОП ОСОБА_7 ), актів виконаних робіт (послуг) від 02.08.2018 №69, від 08.12.2015 №92, від 16.12.2015 №97/1, від 16.12.2015 №106/12, договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.08.2018 №3 (ПП "Юг Ойл"), акту здачі прийняття виконаних робіт від 07.08.2018 №3, договору на міські і міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 09.01.2018 №8 (ФОП ОСОБА_8 ), акту №158 від 12.03.2018, №171 від 15.03.2018, №847 від 13.08.2018, №912 від 27.10.2017, №950 від 06.11.2017, №918 від 30.10.2017, №826 від 08.08.2018, акту виконаних робіт від 10.12.2015 №100 (ФОП ОСОБА_9 ), акту виконаних робіт від 16.12.2015 №36/4 (ФОП ОСОБА_10 ), договору перевезення вантажів №1606/5-1 від 16.06.2015 (ФОП ОСОБА_11 ), акту від 29.11.2017 №291117-1, договору про надання транспортних послуг від 01.09.2015 №01/09 (ФОП ОСОБА_12 ), акту №120 від 11.12.2015, договору про надання транспортних послуг від 01.08.2014 №01/08-14 (ФОП ОСОБА_1 ), акту від 16.12.2015 №9, від 13.09.2018 №47, від 11.09.2018 №33, від 11.09.2018 №34, від 11.09.2018 №29, від 11.09.2018 №30, від 10.09.2018 №25, від 10.09.2018 №26, від 23.08.2018 №99, №113, від 26.10.2017 №174, від 27.11.2017 №143, від 24.10.2017 №171, від 03.09.2018 №2, №3, від 29.08.2018 №127, №128, від 28.08.2018 №122, від 08.08.2018 №32, від 28.08.2018 №123, від 26.07.2018 №86, від 10.08.2018 №49, від 09.08.2018 №40, від 09.08.2018 №36, від 03.08.2018 №10, від 02.08.2018 №5, від 13.08.2018 №57, від 05.09.2018 №10, договору про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів від 05.01.2015 №2 (ПП "Нафтовий союз"), договору про надання послуг з приймання, збаві даних ЄРПН. При цьому, податковий орган підтвердив правильність ведення подат

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.76-78), автомобіль DAF НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_9 зареєстровані та власником є ОСОБА_1 Автомобіль НОМЕР_5 рахується за ОСОБА_5 , причіп НОМЕР_7 - за ОСОБА_1 . У свідоцтві про допущення транспортних засобів до перевезень визначених небезпечних вантажів, виданого ФОП ОСОБА_1 , зазначений автомобіль НОМЕР_5.

Крім того, позивачем надані трудові договори від 01.04.2015р., укладені між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , а також наказ №11 від 18.05.2018р. про прийняття на роботу ОСОБА_13 (т.1 а.с.71-74), зміст яких спростовує доводи відповідача про неможливість підтвердження перевезень товару.

Стосовно висновків податкового органу про отримані від покупців кошти, перерахування яких останнім не пов`язане з постачанням товарів та за відсутності даних щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікується як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності постачальника та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За результатами перевірки податковий орган, дійшов до висновку про заниження позивачем показників фінансового результату у зв`язку із заниженням інших доходів. Як вже було зазначено, висновок про заниження інших доходів зроблений контролюючим органом у зв`язку із визнанням нереальними господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП Гарде-Плюс , ТОВ "Рост-Херсон, ТОВ "Берсерк", ПП "Златавабудпівдень", ТОВ "Тріумф Люкс", ТОВ "Стоун-Трейдинг", ТОВ "Гудтаун".

Разом з тим, контролюючий орган, зробивши висновок про те, що отримані позивачем від покупців кошти, перерахування яких останнім не пов`язане з постачанням товарів та за відсутності даних щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікується як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, такі кошти мають бути відображені у фінансовій звітності постачальника та враховані при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, фактично задвоює доходи позивача, оскільки відносячи такі кошти до інших доходів, не виключає їх з доходів від реалізації товарів, які були враховані позивачем при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом жодним чином не обґрунтовано яким чином віднесення коштів від реалізації товарів до інших доходів впливає на зміну фінансового результату, з урахуванням того, що така сума коштів була віднесена позивачем до доходів від реалізації товарів. Відповідні пояснення також не надані представниками відповідача у судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019р. по справі №2340/4021/18 зазначив, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

За статтею 1 та частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що податковий орган не висловив жодного зауваження щодо первинної бухгалтерської документації, складеної позивачем в ході господарських операцій із контрагентами. Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування фінансового результату ґрунтуються виключно на сумнівах контролюючого органу щодо добросовісного ведення господарської діяльності контрагентами-покупцями позивача, які виникли внаслідок аналізу баз даних.

Разом з тим, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". …У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку… (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу, перевіряючи факти постачання позивачем контрагентам-покупцям товарів встановила їх реальність, однак у зв`язку із наявністю суб`єктивних сумнівів щодо господарської діяльності таких контрагентів, відобразили в акті необґрунтовані доводи щодо наявності порушень в діяльності саме позивача. Разом з тим, податковим органом не наведено в акті та не надано до суду жодного доказу на підтвердження обґрунтованості суб`єктивних думок перевіряючих щодо наявності порушень у відображені позивачем доходів за результатами господарських операцій із контрагентами, які викладені в акті.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Отже, судом встановлено, що кошти отримані позивачем від його контрагентів в оплату за поставлені товари, є пов`язаними з основною діяльністю позивача та підтверджуються документально.

Таким чином, за недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу реалізації (поставки) товарів висновки податкового органу є безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про відсутність факту заниження інших доходів та показників фінансового результату, оскільки позивачем правомірно визначений об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті стосовно заниження податку на прибуток, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях перевіряючих та не підтверджені документами.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, сплатив судовий збір у сумі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, отже саме ця сума підлягає відшкодуванню, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2019 року №0001281422.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" (73000, м. Херсон, вул. Залізнична, 23, офіс 21, код ЄДРПОУ 31652861) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 грудня 2019 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 111030100

СудХерсонський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.12.2019
Оприлюднено27.12.2019
Номер документу86633135
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —540/1798/19

Постанова від 15.08.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 10.08.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 09.08.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 26.08.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 07.07.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шляхтицький О.І.

Ухвала від 01.07.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шляхтицький О.І.

Ухвала від 21.05.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шляхтицький О.І.

Ухвала від 16.04.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шляхтицький О.І.

Ухвала від 02.03.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шляхтицький О.І.

Ухвала від 05.02.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шляхтицький О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні