Постанова

від 24.12.2019 по справі 400/910/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р.м. ОдесаСправа № 400/910/19

Головуючий в І інстанції: Малих О.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 10.06.2019 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

суддя-доповідач - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудресурси до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївбудресурси звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 00016641401 на загальну суму 1 864 225 грн., від 14.03.2019 року № 00016681406 на суму 6745,60 грн. та від 14.03.2019 року № 00016631401 в частині суми 2 241 721,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним під час перевірки були надані усі первинні та інші необхідні документи, що підтверджують факт реальної поставки на адресу товариства товарів від постачальників-підприємств та послуг від постачальника-ФОП та використання цих товарів та послуг у власній господарській діяльності. Вказані документи в більшій частині, але не в повному обсязі, були відображені в акті перевірки. Документи, що не були відображені в акті, але такі, на які в акті перевірки є посилання як на відсутні у позивача, були надані відповідачу разом з запереченням на Акт перевірки. На час здійснення господарських операцій всі постачальники позивача були та досі включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є платниками ПДВ (крім ФОП ОСОБА_1 ). В Акті перевірки відсутні посилання на докази, що спростовують реальність господарських операцій.

З огляду на зазначене позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними та необґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

В заяві про уточнення позовних вимог від 24.05.2019 року позивач визнав правомірним податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 00016631401 на суму 3180,00 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просить скасувати оскажуване рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено завищення валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами, зазначеними в акті перевірки. Апелянт зазначає, що перевіркою неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, через відсутність належним чином складених первинних документів, які б підтверджували факт отримання товарів їх транспортування, оскільки надані товариством у підтвердження факту перевезення товару товарно-транспортні накладні оформленні неналежним чином та містять інформацію, яка не підтверджена в ході проведення перевірки. Також апелянт посилався на відсутність у контрагентів позивача основних фондів та трудових ресурсів, що на думку податкового органу, свідчить про те, що діяльність контрагентів позивача направлена на здійснення операцій, пов`язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Миколаївбудресурси зареєстровано як юридична особа 01.01.1995 року та з 19.01.1995 року перебуває на податковому обліку в органах ГУ ДФС. Основним видом економічної діяльності товариства є виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (код за КВЕД 28.92).

У період з 30.01.2019 року по 12.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Миколаївбудресурси з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2019 року № 224/14-29-14-01/22427805, яким встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 795 921 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 1 491 380 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 ПК України - позивачем допущено реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних/розрахунків корегування із порушенням граничного строку, встановленого чинним законодавством: із запізненням на 365 календарних днів зареєстровано 1 податкову накладну на суму ПДВ 333,33 грн.;

- п. 27 розділу 3, пп. 3 п. 58 розділу 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148 (далі - Положення № 148) що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 3372,80 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки щодо допущених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00016631401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1795921,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 448980,25 грн., разом: 2244901,25 грн.;

- № 00016691406, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6745,60 грн.;

- № 00016641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1491380,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 372845,00 грн., разом: 1864225,00 грн.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що в ході перевірки правильності визначення товариством доходу та фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року встановлено його заниження за 2017 рік (в т.ч. за ІV квартал 2017 року) в сумі 14 129 грн. у зв`язку з невключенням до складу доходів безкоштовно отриманих товарно-матеріальних цінностей від нерезидента на суму 14 128,68 грн. (442 Євро) від фірми "NEPTUN SA" (Румунія) згідно митної декларації від 28.11.2017 року, поставка за якою була на безоплатній основі.

Вказане порушення було визнано позивачем, а тому не було предметом дослідження судом.

Також перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларації "Фінансовий результат оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" показників за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року встановлено їх заниження на суму 9 977 338 грн. Вказане заниження виникло, на думку контролюючого органу, у зв`язку із заниженням доходів на суму 14 129 грн. та завищення витрат на суму 9 963 209 грн. по взаємовідносинам з приводу придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та товарів промислового призначення у підприємств-постачальників ПП Буд-Опторг-Прайм (код ЄДРПОУ 40848409), ТОВ Арідна (код ЄДРПОУ 42131944), ТОВ Афіна Оптторг (код ЄДРПОУ 41771243), ПП А-Оптторгсервіс (код ЄДРПОУ 40821214), ТОВ Транзит Про (код ЄДРПОУ 40812388), ПП Трайгон-Херсон-Південь (код ЄДРПОУ 40852132), ТОВ Ньюлайн Сістемс (код за ЄДРПОУ 38997841), ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв (код за ЄДРПОУ 31946649).

В акті перевірки відповідач посилався на те, що з наданих до перевірки документів не встановлено документального підтвердження реального здійснення господарських операцій з поставки товарів та надання послуг підряду.

Відповідач зазначив, що у деяких наданих до перевірки первинних документах (видаткових накладних) не зазначено відповідальних осіб та відсутні дані відповідних довіреностей на отримання ТМЦ; не встановлено взаємовідносини платника податків з перевізниками, вказаними у товарно-транспортних накладних (ТТН), через відсутність інформації щодо залучення фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру для виконання вказаних робіт та виплати доходу за ознакою 157; постачальники не декларують об`єкти оподаткування, не встановлено відображення у податковому кредиті послуг оренди складських приміщень, не встановлено виплати доходів за ознакою 157, не встановлено наявність основних засобів, що свідчить про відсутність технічних можливостей для зберігання ТМЦ у задекларованій кількості; при проведені аналізу податкової звітності постачальників та інформації, що міститься в базі даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що постачальники декларували податкові зобов`язання за рахунок реалізації товарів відмінних від тих, що були придбані у відповідні періоди; у постачальників відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів, оскільки всі вони не відображають у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у них основних фондів, транспортних засобів, необхідних трудових та виробничих ресурсів.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 з отримання послуг по механічній обробці та збірці окремих деталей, агрегатів і вузлів, відповідач вказує на їх нереальність, посилаючись на те, що первинні документи є дефектними та такими, що не відповідають дійсності, а саме - в наданих актах здачі-прийняття робіт відсутні будь-які записи щодо кількості задіяних працівників та кількості витрачених людино-годин на виконання робіт, не вказане обладнання та матеріали; незрозуміло чи залучалися виконавцем субпідрядники до виконання вказаних робіт (послуг); виконавець не має трудових та виробничих ресурсів, необхідних для виконання робіт (надання послуг), обумовлених його угодою з замовником.

Що стосується порушення позивачем законодавства про обіг готівки, ГУ ДФС у Миколаївській області посилалось на встановлення перевищення позивачем ліміту залишків готівки в касі на суму 3372,80 грн. Вказане порушення було допущено, на думку відповідача, через відсутність підпису одержувача (працівника позивача ОСОБА_2 ) у відомості на виплату готівки № ВЗП-00004 за лютий 2018 року про одержання готівки на суму 3389,78 грн., в той час як згідно п. 27 Положення № 148 видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку).

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктами 5, 7 П(С)БО Витрати визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході розгляду справи встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини по поставці товарно-матеріальних цінностей з:

- ПП Буд-Опторг-Прайм , згідно укладеного договору поставки № 30/06/17 від 30.06.2017 року (т. 1 а.с. 85);

- ТОВ Арідна , згідно укладеного договору поставки № 23.07-18-7 від 23.07.2018 року (т. 2 а.с. 33);

- ТОВ Афіна Оптторг , згідно укладеного договору поставки № 30.18-12 від 30.07.2018 року (т. 2 а.с. 120);

- ПП А-Оптторгсервіс , згідно укладеного договору поставки № 17/07 від 17.07.2017 року (т. 2 а.с. 164).

- ТОВ Транзит Про , згідно укладеного договору поставки № 13/04/17 від 13.04.2017 року (т. 3 а.с. 10);

- ПП Трайгон-Херсон-Південь , згідно укладеного договору поставки № 16/06/17 від 16.06.2017 року (т. 3 а.с. 134);

- ТОВ Ньюлайн Сістемс , згідно укладеного договору поставки № 27.04 від 27.04.2017 року, Специфікація № 1 від 27.04.2017р. (т. 3 а.с. 172-173);

- ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв .

За умовами укладених товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївбудресурси (Покупець) договорів з ПП Буд-Опторг-Прайм , ТОВ Арідна , ТОВ Афіна Оптторг , ПП А-Оптторгсервіс , ТОВ Транзит Про , ПП Трайгон-Херсон-Південь , ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв (Продавці), останні зобов`язувались поставити на адресу позивача товар, а Покупець (позивач) зобов`язувався прийняти та оплатити товар, на умовах вказаних договорів. За положеннями договорів постачання здійснюється на умовах самовивезення покупцем товару.

Також позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 згідно укладеного договору підряду № 20.01.16-0 від 20.01.2016 року та Специфікацій до договору № 1 від 20.01.2016 року, № 2 від 28.01.2016 року, № 3 від 24.02.2016 року, № 4 від 01.04.2016 року, № 5 від 30.04.2016 року (т. 3 а.с. 35-41).

У підтвердження реального здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, позивач надав первинну документацію (видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), а також докази подальшого використання (реалізації) придбаних товарів.

Так, по операціям з ПП Буд-Опторг-Прайм позивачем надано акт взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні від 30.06.2017р., 03.07.2017р., 05.07.2017р., 13.07.2017р., 14.07.2017р., 17.07.2017р., 01.09.2017р., 02.10.2017р., 15.11.2017р., 20.11.2017р., 22.11.2017р., 23.11.2017р., 24.11.2017р., 18.12.2017р., 19.12.2017р., 20.12.2017р., 03.01.2018р., картка рахунку № 281, місце зберігання: склад (т. 1 а.с. 86-146).

Позивач надав докази, що в подальшому товари були реалізовані:

1) ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ Полтавський ГЗК) за договором № 44 від 15.01.2016 року (т. 2 а.с. 1-4) (у підтвердження чого надано видаткові накладні (т. 1 а.с. 147-150, т. 2 а.с. 5);

2) ПАТ Дікергофф Цемент Україна за договором поставки № 4600004813 від 24.10.2016 року та Специфікації до вказаного договору поставки № 8 від 31.10.2017 року (т. 2 а.с. 6-14);

3) ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат за договором поставки № 2016/п/ОО/1365 від 09.11.2016 року (т. 2 а.с. 15-19), у підтвердження чого надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреність (т. 2 а.с. 20-21);

4) ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат згідно договору поставки від 09.02.2017 року № 1448-08 та Специфікації до вказаного договору № 1 від 09.02.2017р.(т. 2 а.с. 22-28), видаткова накладна, довіреність, ТТН (т. 2 а.с. 29-31).

По взаємовідносинам з ТОВ Арідна позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків, видаткову накладну, рахунок на оплату та товарно-транспортні накладні від 23.07.2018р., картку рахунку 281 (т. 2 а.с. 34-44).

В подальшому придбані у ТОВ Арідна ТМЦ збували:

1) ПрАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат за договором № 129-09-01 від 30.01.2018 року (на придбання технологічного обладнання) (т. 2 а.с. 45-48), у підтвердження чого надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреність (т. 2 а.с. 49-58);

2) ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ Полтавський ГЗК) за:

- договором № 44 від 15.01.2016 року та додатковими угодами № 1 від 26.08.2016 року, № 2 від 11.10.2016 року, № 3 від 20.02.2017 року, № 4 від 14.09.2017 року (т. 2 а.с. 59-64), надано також видаткові накладні (т. 2 а.с. 65-66);

- договором № 4210 від 29.12.2017 року та додатковими угодами № 1 від 12.01.2018 року та № 2 від 11.06.2018 року (т. 2 а.с. 67-74), у підтвердження надано видаткові накладні (т. 2 а.с. 75-76).

- договором № 3998 від 15.12.2017 року та додатковими угодами до вказаного договору № 1 від 09.01.2018 року та № 2 від 06.07.2018 року (т. 2 а.с. 77-84), у підтвердження надано видаткові накладні (т. 2 а.с. 85-86);

3) ПАТ Дікергофф Цемент Україна за договором № 4600004813 від 24.10.2016 року (т. 2 а.с. 87-94), у підтвердження надано видаткові накладні, ТТН (т. 2 а.с. 95-96).

4) ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат за договором № 1448-08 від 09.02.2017 року (т. 2 а.с. 97-102), у підтвердження надано видаткові накладні, ТТН (т. 2 а.с. 103-106).

5) ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат за договором поставки № 2016/п/ОО/1365 від 09.11.2016 року та додаткової угоди № 1 від 20.11.2017 року (т. 2 а.с. 107-112), у підтвердження надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреність (т. 2 а.с. 113-118).

По взаємовідносинам з ТОВ Афіна Оптторг позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків, видаткові накладні від 30.07.2018р. (т. 2 а.с. 122-126), ТТН від 30.07.2018р. (т. 2 а.с. 127-130), картки рахунку № 281(т. 2 а.с. 131-134).

Позивач посилався на те, що в подальшому вказані товари було реалізовано ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ Полтавський ГЗК") за:

1) договором № 44 від 15.01.2016 року та Специфікацією № 67 (т. 2 а.с. 135-139), у підтвердження чого надано видаткові накладні, ТТН, довіреність (т. 2 а.с. 140-143);

2) договором № 4210 від 29.12.2017 року та додатковими угодами № 1 від 12.01.2018 року та № 2 від 11.06.2018 року (т. 2 а.с. 155-162).

Також реалізовано ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат за договором поставки № 2016/п/ОО/1365 від 09.11.2016 року та Специфікації № 34 від 29.03.2018 року (т. 2 а.с. 144-149), у підтвердження чого надано видаткові накладні, довіреності (т. 2 а.с. 150-154).

Доказами реальності взаємовідносин позивача з ПП А-Оптторгсервіс є видаткові накладні, рахунки-фактури, ТТН від 17.07.2017р., 02.10.2017р. (т. 2 а.с. 165-168), оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, картки рахунку 281 (т. 2 а.с. 169-171).

У підтвердження подальшої реалізації надано договір поставки з ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ Полтавський ГЗК) № 44 від 15.01.2016 року та Специфікацію до нього № 49 (т. 2 а.с. 172-176), видаткову накладну (т. 2 а.с. 177), картки рахунку № 281 (т. 3 а.с. 1-2), а також договір поставки, укладений з ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат № 2016/п/ОО/1365 від 09.11.2016 року (т. 3 а.с. 3-7), видаткову накладну (т. 3 а.с. 8)

У підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ Транзит Про позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, видаткові накладні, рахунки-фактури, ТТН від 25.04.2017р., 03.07.2017р. (т. 3 а.с. 11-15).

В подальшому товар реалізовано ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ Полтавський ГЗК) за договором № 44 від 15.01.2016 року та Специфікації до нього № 43 від 15.02.2017р. (т. 3 а.с. 16-20), а також реалізовано ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат за договором поставки № 2016/п/ОО/1365 від 09.11.2016 року та додатковою угодою до нього № 1 від 20.11.2017 року (т. 3 а.с. 21-26), у підтвердження чого надано картки рахунку 281, видаткову накладну, ТТН, довіреність (т. 3 а.с. 27-33).

Взаємовідносини з ПП Трайгон-Херсон-Південь підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю (т. 3 а.с. 135), видатковими накладними, рахунками-фактурами, ТТН від 16.06.2017р., 22.06.2017р., 26.06.2017р. (т. 3 а.с. 136-142), картками рахунку 281 (т. 3 а.с. 143-149).

Позивач надав докази, що в подальшому продукцію було реалізовано ПАТ Дікергофф Цемент Україна за договором № 4600004813 від 24.10.2016 року та Специфікацією № 5 від 27.03.2017р. (т. 3 а.с. 150-158), у підтвердження чого надано рахунок-фактуру, видаткову накладну (т. 3 а.с. 159-160); а також ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ Полтавський ГЗК) за договором № 44 від 15.01.2016 року та Специфікаціями № 36 від 15.12.2016р., № 44 від 20.02.2017р. (т. 3 а.с. 161-166), у підтвердження чого надано видаткові накладні, ТТН (т. 3 а.с. 167-170).

По взаємовідносинам з ТОВ Ньюлайн Сістемс позивачем надані видаткові накладні, ТТН (т. 3 а.с. 174-175), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 (т. 3 а.с. 176), наказ ТОВ Миколаївбудресурси №2ОС від 01.07.2017 року про введення в експлуатацію об`єктів основних фондів з 01.07.2017 року, придбаних у ТОВ Ньюлайн Сістемс , а саме: горизонтальний обробний центр, верстати горизонтальні фрезерні з ЧПУ 16 К20 т. 3 а.с. 177), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.07.2017 року (т. 3 а.с. 178-179).

У підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв позивачем надані видаткові накладні, рахунки на оплату від 17.11.2016р., від 23.11.2016р., від 13.10.2016р., оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, картки рахунку 22 (т. 3 а.с. 181-187).

Що стосується господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 , то у підтвердження їх реальності позивачем були надані акти прийому-передачі матеріалів від позивача до контрагента від 21.01.2016р., 29.01.2016р., 25.02.2016р., 04.04.2016р., 03.05.2016р., ТТН (т. 3 а.с. 42-60), акт звірки взаємних розрахунків (т. 3 а.с. 75-76), акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг) від 22.01.2016р., 25.01.2016р., 26.01.2016р., 08.02.2016р., 19.02.2016р., 22.02.2016р., 23.02.2016р., 03.03.2016р., 04.03.2016р., 22.03.2016р., 28.03.2016р., 30.03.2016р., 05.04.2016р., 07.04.2016р., 14.04.2016р., 19.04.2016р., 04.05.2016р., 19.05.2016р., 23.05.2016р., 25.05.2016р (т. 3 а.с. 77-91), картки рахунку 281 (т. 2 а.с. 92-100).

За вказаними актами ФОП ОСОБА_1 здійснював роботи по механічній обробці валів барабанів, вирубці отворів, механічної обробки осі та інші, тобто механічної обробки деталей.

Крім того товариством надано договір підряду № 11.01.16-0 від 11.01.2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ Конвейєрмарш Миколаїв (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов`язувався виконати за завданням Замовника роботи по виготовленню деталей та обладнання, а Замовник зобов`язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах та в порядку, передбаченому цим договором (т. 3 а.с. 61-62). Також надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.01.2016р., від 08.02.2016р., від 04.03.2016р., від 22.03.2016р., від 07.04.2016р., від 19.05.2016р., ТТН (т. 3 а.с. 63-74).

Позивач зазначив, що у подальшому товар реалізовувався ТОВ Ізмаїльський елеватор за договором № 27-11-15-01 від 27.11.2015 року та Специфікацією до договору № 1 від 27.11.2015 року (т. 3 а.с. 101-102), у підтвердження чого надано видаткову накладну, довіреність (т. 3 а.с. 103); ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат за договором поставки № 2015/п/ОО/1516 від 06.11.2015 року та Специфікаціями до вказаного договору № 1 від 06.11.2015р., № 3 від 10.03.2016р., № 4 від 22.03.2016р., № 5 від 24.03.2016р. (т. 3 а.с. 104-108), у підтвердження чого надано видаткові накладні, ТТН, довіреності (т. 3 а.с. 109-119).

Крім того, вказані ТМЦ реалізовувались ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ Полтавський ГЗК) за договором № 44 від 15.01.2016 року та Специфікаціями до вказаного договору № 5 від 21.01.2016р., № 6 від 01.02.2016р., № 8 від 24.02.2016р., № 11 від 14.03.2016р. (т. 3 а.с. 120-123), у підтвердження чого надано видаткові накладні, ТТН (т. 3 а.с. 124-132).

Для з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, П`ятим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 21.11.2019 року було витребувано від ТОВ "Миколаївбудресурси" пояснення щодо ненадання під час проведення перевірки копії договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв , на підставі якого здійснювалась поставка товарів (про що зазначено у видаткових накладних); щодо номенклатури товарів, які були придбані у контрагентів, зазначених в акті перевірки від 19.02.2019 року № 224/14-29-14-01/22427805 та номенклатури товарів, які, як зазначає позивач, були в подальшому реалізовані контрагентам-покупцям ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат , ПАТ Полтавський Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат , ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат та ін.; а також пояснення щодо транспортування товарів, які були придбані у контрагентів-постачальників, зазначених в акті перевірки від 19.02.2019 року № 224/14-29-14-01/22427805.

На виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду про витребування доказів ТОВ "Миколаївбудресурси" надало відповідні письмові пояснення, в яких повідомило, що товариством придбавались у ТОВ Восток-Сервис-Миколаїв малоцінні швидкозношувані ТМЦ, а саме - 3 одиниці робочого одягу загальною вартістю, що не перевищує 5500,00 грн., а тому, у зв`язку з малоцінністю та малозначністю придбаних ТМЦ сторони правочину, що розглядається, вважали недоцільним підписання двостороннього договору.

Позивач зазначив. що придбання товару здійснювалось відповідно до видаткових накладних № 416 від 17.11.2016р. та № 429 від 23.11.2016р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначене не суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що статтею 657 ЦК України передбачається обов`язковість письмового укладення договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення лише у випадках придбання земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України). При цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Позивач посилався на те, що представниками сторін правочину, що розглядається, були складені первинні документи, де детально та належним чином визначені сторони правочину, його правова природа та предмет (номенклатура, асортимент, кількість та ціна товару). Видаткові накладні належним чином визначають істотні умови правочину, що ідентифікують сторони та інші аспекти відповідної угоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача стосовно того, що відсутність у даному випадку письмово укладеного з ТОВ Восток-Сервис- Миколаїв договору купівлі-продажу не є свідченням нереальності здійснюваних з ТОВ Восток-Сервис- Миколаїв господарських операцій.

Також у поданих письмових поясненнях ТОВ "Миколаївбудресурси" пояснило, що придбані товари та послуги з переробки товарів відповідної номенклатури були використані у власній господарській діяльності товариства шляхом виготовлення з вказаних товарів промислового призначення, що були придбані у контрагентів-постачальників, товарів власного виробництва, а саме - окремих частин (агрегатів, вузлів) конвеєрного обладнання, насамперед роликів різноманітної номенклатури, які найчастіше виходять з ладу у процесі їх використання та, відповідно, потребують постійної заміни у процесі роботи конвеєрного обладнання.

Також позивач наголосив, що товариством до суду були надані документи у підтвердження подальшого використання придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

При цьому, додатково позивачем були надані до суду апеляційної інстанції копії документів, які підтверджують використання у виробництві реалізованих покупцям товарів тих ТМЦ, що були придбані у контрагентів-постачальників, вказаних в акті перевірки, а саме: калькуляції. Позивач зазначає. що вказані документи підтверджують виготовлення продукції промислового призначення (переважно роликів з півмуфтою, без півмуфти, з підтримувальними кільцями та ін.) з матеріалів придбаних у постачальників.

Що стосується транспортування придбаних товарів позивач посилався на те, що у підтвердження здійснення такого транспортування товариством були надані товарно-транспортні накладні, які мають всі реквізити, необхідні для достатньої ідентифікації сторін правочину, номенклатури вантажу, міст завантаження та розвантаження (маршрут руху). При цьому, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують транспортування товару від ТОВ Арідна , від ТОВ Ньюлайн Сістемс , від ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв та транспортування ТМЦ на адресу ФОП ОСОБА_1 і назад, з огляду на те, що вказані документи були подані перевіряючим під час проведення перевірки, а також надіслані у додатках до заперечення на акт перевірки вих. № 01/10-юр від 28.02.2019 року разом із документами, що підтверджують використання придбаних товарів промислового призначення відповідної номенклатури та послуг у власному виробництві та наступної реалізації результатів робіт покупцям і, відповідно, наявність господарської мети в такому придбанні у постачальників, перелічених в акті перевірки.

Позивач також не погоджується з твердженнями контролюючого органу про те, що деякі надані товарно-транспортні накладні містять недостовірну інформацію про марки або державну реєстрацію транспортних засобів, та вважає, що вказані доводи відповідача спростовуються наданими до суду першої інстанції фотокопіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, щодо яких база регіонального сервісного центру МВС у Миколаївській області має недостовірну інформацію.

З наданих позивачем доказів, а саме, копій свідоцтв, вбачається, що під номерним знаком ВН0942ХХ фактично зареєстрований напівпричіп контейнеровоз марки ВSSNK вантажопідйомністю 27 500 кг, а не легковий автомобіль МАZDА 3; під номерним знаком НОМЕР_2 фактично зареєстрований автомобіль марки КАМАЗ 54112 вантажопідйомністю близько 12 000 кг, а не мотоцикл Alfamoto YM200.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні розбіжності у наведених відповідачем відомостях про транспортні засоби та наданих позивачем доказах, що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності відомостей, на які контролюючий орган посилається в акті перевірки в якості обґрунтування нереальності досліджуваних господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками.

В свою чергу, Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, на виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 року були також надані письмові пояснення та докази стосовно того, яка саме податкова інформація та з яких джерел стала підставою для висновків контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача, зазначених в акті перевірки від 19.02.2019 року № 224/14-29-14-01/22427805, основних фондів, в тому числі офісних приміщень в оренді, складів, техніки, транспортних засобів та трудових ресурсів.

Так, контролюючий орган зазначив, що при складанні акту перевірки від 19.02.2019 року № 224/14-29-14-01/22427805 використано податкову інформацію, яка надходила від інших податкових органів, а саме:

- по контрагенту ПП "Буд-Опторг-Прайм" - податкова інформація від ГУ ДФС у Херсонській області від 26.02.2018 року № 14/21-22-14-06/40848409;

- по контрагенту ТОВ Арідна - податкова інформація від ГУ ДФС в Одеській області від 20.12.2018 року № 293/15-32-14-05;

- по контрагенту ТОВ Ньюлайн Сістемс - картка СФП, згідно якої встановлено, що підприємство внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва (інформація ГУ ДФС у м. Києві від 13.10.2017 року вх. № 1147/8/26-56-21-0307).

Також контролюючий орган повідомив, що оскільки такі контрагенти позивача, як: ПП "Буд-Опторг-Прайм", ТОВ Арідна , ТОВ Афіна Оптторг , ПП А-Оптторгсервіс , ТОВ "Транзит Про", ПП Трайгон-Херсон-Південь , ТОВ Ньюлайн Сістемс знаходяться на обліку в інших ГУ ДФС, надати інформацію про проведення планових чи позапланових перевірок цих контрагентів не виявляється можливим. Також зазначено, що стосовно контрагентів, які перебувають на обліку в ГУ ДФС у Миколаївській області, а саме: ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв перевірки не проводились.

З урахуванням наданих пояснень , а також дослідивши надані контролюючим органом докази, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З наданої податкової інформації по контрагентам ПП "Буд-Опторг-Прайм" та ТОВ Арідна вбачається, що документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації (далі - узагальнена податкова інформація) є результатом опрацювання відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податкової інформації, зібраної згідно зі ст.ст. 72 і 73 Кодексу, в тому числі, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів (ІС Податковий блок ; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС Аудит та ін.). Вказана податкова інформація складена з причини відсутності зазначених підприємств за податковими адресами.

При цьому, вказана податкова інформація складена за відсутності пояснень та їх документального підтвердження посадових осіб розглядуваних підприємств.

Слід зазначити, що відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Однак, доводи контролюючого органу не можуть ґрунтуватись лише на підставі збірної податкової інформації щодо контрагентів, оскільки така податкова інформація не є результатом безпосереднього аналізу суті та наслідків саме господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які мали місце у перевіряємих періодах.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

Реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податковій інформації з баз даних податкового органу.

Що стосується посилання відповідача на те, що контрагента ТОВ Ньюлайн Сістемс внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва, колегія суддів зазначає, що безумовно, факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту або витрат до складу валових, є безпідставними.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, внесення ТОВ Ньюлайн Сістемс до Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва здійснено на підставі інформації ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, будь-яких доказів існування вироку суду, яким встановлено фіктивність вказаного підприємства відповідачем не надано.

З огляду на зазначене, посилання відповідача в обґрунтування безтоварності господарських операцій між ТОВ "Миколаївбудресурси" та ТОВ Ньюлайн Сістемс лише на сам факт внесення останнього до реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, є безпідставним.

В свою чергу, дослідивши надані позивачем документи у підтвердження реальності здійснюваних з контрагентами господарських операцій, колегія суддів вважає, що вказані документи містять всі необхідні відомості щодо здійснюваних господарських операцій та дають змогу встановити зміст господарських операцій та їх кількісні та якісні характеристики. Надані позивачем первинні документи у своїй сукупності відображають відомості, які мають значення для підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій.

Позивачем надано докази подальшого використання товарів, робіт (послуг), отриманих від контрагентів у власній господарській діяльності. Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення витрат до складу валових відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Що стосується транспортування товару, колегія суддів зазначає, що згідно висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 року по справі № 822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14 правової позиції, сама собою наявність або відсутність окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що всі ТТН були надані посадовим особам ГУ ДФС під час перевірки, але акт перевірки має посилання на відсутність низки документів, а саме: документів, що підтверджують транспортування товару від ТОВ Арідна , ТОВ Ньюлайн Сістемс , ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв та транспортування ТМЦ на адресу ФОП ОСОБА_1 і назад. З вказаного приводу відповідачем був складений акт від 12.02.2019 року № 148/14-29-14-01/22427805.

У відповідності до п. 44.7 ст. 44 ПК України, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу (п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Керуючись зазначеними нормами, позивачем 28.02.2019 року було надіслано на адресу відповідача заперечення на Акт перевірки (вих. № 01/10-юр), до якого додано належним чином завірені копії відповідних товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують використання придбаних товарів промислового призначення відповідної номенклатури та послуг у своєму власному виробництві та наступної реалізації результатів робіт покупцям, перелічених в Акті перевірки (картки рахунків, оборотно-сальдові відомості, документи складського обліку, господарські договори з додатками, первинна документація (переважно видаткові накладні), ТТН та інше).

У відповідності до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України, у зв`язку з поданням позивачем заперечення на акт перевірки разом із додатковими первинними документами, останні повинні були бути враховані відповідачем під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Що стосується посилань контролюючого органу на недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних, не підтвердження факту перевезення товару, колегія суддів звертає увагу на наступне: наявність товарно-транспортної документації підтверджена позивачем як до прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень (в ході проведення перевірки, шляхом надсилання їх разом із запереченнями на акт перевірки), так і в ході розгляду справи. У наданих товарно-транспортних накладних, наявна інформація щодо дати і місця її складання, найменувань перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження, підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія, відомості щодо документів до вантажу.

При цьому, слід зазначити, що наявність товарно-транспортної документації на перевезення товарно-матеріальних цінностей є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу витрат та податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв`язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв`язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що порушення правил, в тому числі перевезення, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на віднесення сум до витрат та податкового кредиту в залежність від дотримання правил перевезення, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин.

Слід також зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами правил оформлення документів або порушення ними правил ведення податкового обліку, або дотримання ними трудового законодавства, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами або іншими суб`єктами господарювання вимог чинного законодавства.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на декларування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Посилання відповідача на ненадання сертифікатів якості на товари також є безпідставним, з огляду на те, що вказані документи не є первинними документами, тому їх наявність або відсутність, в даному випадку, жодним чином не впливають на ведення бухгалтерського обліку та, відповідно, на формування показників податкової звітності.

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

В порушення цих вимог Головне управління ДФС у Миколаївській області не надало належних та достатніх доказів нереальності господарських договорів, укладених між ТОВ Миколаївбудресурси та контрагентами, розглядуваними в акті перевірки.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій. Відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його постачальника, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Всі висновки фіскального органу з цього приводу ґрунтуються на припущеннях не підтверджених належними та допустимими доказами.

Представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв`язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів (робіт, послуг) його контрагентами, а тому висновок податкового органу про нереальність таких угод є помилковим.

В свою чергу позивачем надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 00016641401 на загальну суму 1 864 225 грн. та від 14.03.2019 року № 00016631401 в частині суми 2 241 721,25 грн. (з урахуванням визнання позивачем в іншій частині правомірності вказаного повідомлення-рішення) є протиправними та підлягають скасуванню, як вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо встановлених ГУ ДФС у Миколаївській області порушень законодавства про обіг готівки у частині перевищення позивачем ліміту готівки у касі, слід зазначити наступне.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що в ході перевірки встановлено, що до видаткового касового ордеру ТОВ Миколаївбудресурси від 03.03.2018 року на суму 16610,90 додано відомість на виплату готівки № ВЗП-000004 за лютий 2018 року на суму 16610,90 грн., однак у зазначеній відомості відсутній підпис про одержання готівки працівником ОСОБА_2 з табельним номером 10 на суму 3389,78 грн.

Відповідно до п. 27 розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 (далі - Положення № 148), видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

З огляду на зазначене, відповідач посилався на те, що вказана сума не приймається для виведення залишку готівки в касі, так як зазначена видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Таким чином, на думку відповідача, сума понадлімітних коштів склала 3372,80 грн. (3389,78грн. -17 грн.).

Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Згідно п. 15 розділу 2 Положення № 148 установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи установ/підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або банку чи небанківської фінансової установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб.

В ході проведення перевірки було встановлено, що установлений підприємством ліміт каси складає 17 грн.

П. 17 Положення № 148 встановлено, що суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами).

Суб`єкти господарювання не мають права накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих виплат.

При цьому, п. 18 Положення № 148 визначено, що установи/підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка для проведення таких виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів може зберігатися в касах таких установ/підприємств понад установлений ліміт каси протягом десяти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, одержана в банку на інші виплати, видається установою/підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених пунктом 18 розділу II цього Положення строків, повертаються установою/підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Установа/підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок готівкової виручки, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, зазначеній у переданих до каси відомостях на виплату готівки (далі - видаткова відомість) (додаток 1).

Згідно видаткового касового ордеру від 03.03.2018 року видача готівки на суму 16610,90 грн. пов`язана із виплатою заробітної плати за 2 півріччя 2018 року.

З наданого прибуткового касового ордеру № 60 від 03.03.2018 року, вбачається, що вказана сума одержана в банку (АТ Райффайзен Банк Аваль ) для виплати заробітної плати за 2 півріччя 2018 року.

З пояснень позивача встановлено, що працівник позивача ОСОБА_2 був відсутній під час видачі заробітної плати працівникам відповідного цеху згідно відомості на виплату готівки № ВЗП-000004 від 03.03.2018 року за лютий 2018 року, а знаходився на іншій виробничої ділянці. Свою заробітну плату за лютий 2018 року ОСОБА_2 отримав 05.03.2018 року згідно відомості на виплату готівки № ВЗП-000004/1 від 05.03.2018 року за лютий 2018 року, в якій наявний підпис одержувача.

Таким чином, чинним законодавством, зокрема, Положенням № 148 передбачено право суб`єкта господарювання зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, а тому, висновок контролюючого органу про перевищення ліміту каси підприємства на суму 3372,80 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було порушено вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, а тому відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій згідно Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у подвійному розмірі, а саме у розмірі 6745,60 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 00016681406.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.12.2019 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О.Турецька