Постанова

від 26.12.2019 по справі 140/2188/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11287/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Л.П.С. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Ксензюком А.Я. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) за адміністративним позовом Приватного підприємства Л.П.С. до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року Приватне підприємство Л.П.С. (далі - ПП Л.П.С. , позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) №003801402 від 09.04.2019.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 у задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП Л.П.С. подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за даними бухгалтерського обліку ПП Л.П.С. протермінована дебіторська заборгованість по розрахунках з фірмою BURIONI PALLETS S.R.L. відповідно до експортного договору №6BPFPS від 03.03.2017, оскільки ТзОВ Авто Вест Груп у зв`язку із великим завантаженням митного посту та затримками в оформленні вантажів, митними брокерами на одну поставку було подано документи до двох різних митних постах, в результаті на одну поставку було оформлено дві митні декларації №UA 205100/2017/004779 від 14.11.2017 та №UA 205090/2017/051995 від 14.11.2017. У подальшому, за зверненням ПП Л.П.С. , митний пост Луцьк Волинської митниці ДФС повідомив, що 23.04.2019 визнано недійсною митну декларацію №UA 205090/2017/051995 на товар піддони дерев`яні… , вага нетто 14500 кг. Вказує, що у підприємства не виникає обов`язку здійснення розрахунків і відповідно відповідальність за їх несвоєчасне здійснення, оскільки ПП Л.П.С. не здійснювало фактичного експорту товарів за вантажною митною декларацією №UA 205090/2017/051995 від 14.11.2017.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на підставу наказу №803 від 28.02.2019 та направлення на перевірку №688 від 28.02.2019 ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП Л.П.С. з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, згідно інформації ПАТ Райффайзен Банк Аваль №145-6/1219 від 05.10.2018 (вхідний №9392/7 від 22.10.2018) по договору купівлі-продажу №6BPLPS від 03.03.2017 за період з 03.03.2017 по 06.03.2019, за результатами якої складено акт №4610/14-02/34594200 від 14.03.2019.

Перевіркою встановлено порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (далі - Закон №185/94-ВР), зокрема, порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в частині не надходження валютної виручки в сумі 1 240,00 євро.

02.04.2019 ПП Л.П.С. було подано заперечення на акт перевірки №4610/14-02/34594200 від 14.03.2019, проте листом ГУ ДФС у Волинській області №13266/10/03-20-14-02-10 від 18.04.2019 Про розгляд звернення заперечення було залишено без розгляду.

За наслідками перевірки, 09.04.2019 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003801402, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 20 701,32 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу, проте, рішенням ДФС України №28359/6/99-99-11-04-02-25 від 20.06.2019 про результати розгляду скарги, спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час проведення позапланової перевірки не надано документів, що спростовують факт ненадходження валютної виручки по договору купівлі-продажу №6BPLPS від 03.03.2017, згідно наданої ПАТ Райффайзен Банк Аваль інформації в листі від 05.10.2018. Стосовно доводів позивача про те, що поставка товару по митній декларації №UA205090/2017/051995 від 14.11.2017 не відбулась та така декларація була скасована, суд першої інстанції зазначив, що митна декларація №UA205090/2017/051995 від 14.11.2019 визнана недійсною за заявою позивача після проведення позапланової перевірки та після прийняття оспорюваного рішення контролюючого органу, хоча у позивача було достатньо часу для вчинення таких дій, як з дати митного оформлення товару 14.11.2019, так і з дати отримання запиту ГУ ДФС у Волинській області №19147/10/03-20-14-02-09 від 01.11.2018 щодо надання пояснень у зв`язку з повідомленням ПАТ Райффайзен Банк Аваль №145-6/1219 від 05.10.2018 про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків в іноземній валюті за контрактом №6BPLPS від 03.03.2017.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

За змістом ст.1 Закону №185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

07.02.2019 набрав чинності Закон України Про валюту і валютні операції №2473-VIII від 21.06.2018.

Згідно ч.4 ст.5 цього Закону, порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 21 вказаного Положення, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України №7 від 02.01.2019 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів передбачено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.03.2017 між ПП Л.П.С. (Продавець) та фірмою BURIONI PALLETS S.R.L. (VIA COSTANTINO MORIN 12, IT-00195, ROMA, Italy) було укладено контракт №6BPLPS, за умовами якого продавець продав, а покупець купив в якості валютної угоди на умовах FCA - м. Рожище піддони дерев`яні, кількість, вартість та ціна вказуються в специфікаціях. Валюта контракту - євро. Загальна вартість контракту - 450 000,00 євро. Оплата товару здійснюється S.W.I.F.T. - переказом відповідно до рахунку-фактури виставленого продавцем, але не пізніше ніж 30 календарних днів після завантаження автомобіля товаром на складі продавця.

На виконання умов контракту №6BPLPS від 03.03.2017 згідно митних декларацій, наведених в додатку 4 до акту перевірки Дані про виконання експортних контрактів ПП Л.П.С. станом на 06.03.2019 за період з 03.03.2017 по 06.03.2019 на адресу фірми BURIONI PALLETS S.R.L. позивачем відвантажено товар (піддони дерев`яні) на загальну суму 451 151,18 євро, що еквівалентно 14 038 698,76 грн.

В подальшому, 13.11.2017 між нерезидентом та ПП Л.П.С. було підписано додаток (специфікація) №199 на поставку піддонів дерев`яних в кількості 1000 штук на суму 1240 євро.

Факт відвантаження товару по додатку (специфікації) №199 від 13.11.2017 підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A №292282. На товар позивача були видані супровідні документи, зокрема, фіто санітарний сертифікат №60/03-60032/ХХ-273455 від 13.11.2017, сертифікат №7083 від 13.11.2017. Оплата нерезидентом вартість товару підтверджується банківською випискою АТ Райфайзен Банк Аваль м. Києві від 13.11.2017.

З акту №4610/14-02/34594200 від 14.03.2019 видно, що до ГУ ДФС у Волинській області було подано інформацію ПАТ Райфайзен Банк Аваль №145-6/1219 від 05.10.2018 по договору купівлі-продажу №6BPLPS від 03.03.2017 за період з 03.03.2017 по 06.03.2019 про порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в частині не надходження валютної виручки в сумі 1 240,00 євро.

В акті перевірки вказано, що згідно наданих ПП Л.П.С. письмових пояснень №48 від 13.11.2018, митна декларація № UA 205100/2017/051995 від 14.11.2017 оформлена в режимі Експорт на суму 1240 євро, не проведена по бухгалтерському обліку по причині помилки митних брокерів при оформленні експорту товару 14.11.2018, зокрема, митного оформлення одного і того товару на двох митних постах, і, відповідно, складання на один і той же товар двох митних декларацій, а саме : МД UA 205100/2017/051995 від 14.11.2017 в режимі Експорт (ЕК10АА) на суму 1240 євро та МД UA 205100/2017/004779 від 14.11.2017 в режимі Експорт (ЕК10АА) на суму 1240 євро.

Матеріалами справи підтверджується, що 06.03.2019 ПП Л.П.С. звернулося до начальника Волинської митниці ДФС з проханням визнати недійсною митною декларацію UA 205100/2017/051995 від 14.11.2017.

Листом від 20.05.2019 митним постом Луцьк Волинської митниці ДФС було повідомлено ПП Л.П.С. , що 23.04.2019 визнано недійсну митну декларацію UA 205100/2017/051995 від 14.11.2017 на товар піддони дерев`яні… , вага нетто 14500 кг. (контракт №6BPLPS від 03.03.2017).

Про анулювання митної декларації №UA 205090/2017/051995 повідомлено відповідно ГУ ДФС у Волинській області та ДФС України, однак дана інформація не була взята до уваги при розгляді ДФС України скарги на оспорюване податкове повідомлення-рішення, так і при розгляду судом першої інстанції справи в суді.

Згідно ч.6 ст.269 МК України, якщо товари, транспортні засоби комерційного призначення, оформлені за декларацією для вивезення за межі митної території України, не перетнули державний кордон України протягом 180 днів, орган доходів і зборів визнає цю митну декларацію недійсною. Зазначений строк може бути зменшений за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи.

Разом з цим, безпідставним є висновок митного органу, з яким погодився суд першої інстанції, що ПП Л.П.С. двічі експортувався товар за однією міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A №292282 та одним і тим ж супровідними документами на товар.

При цьому, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення контролюючого органу у зв`язку з чинністю митної декларації на момент його прийняття, яка була у подальшому визнана недійсною, оскільки вказана обставина не впливає на протиправність з огляду на обізнаність відповідача про скасування вказаної митної декларації в ході розгляду скарги позивача в позасудовому порядку.

Наведене вище підтверджується відповіддю Волинської митниці ДФС №1055/12/03-70-66/20 від 20.05.2019 про визнання недійсною митної декларації №UA 205090/2017/051995, листом ПП Л.П.С. №28 від 23.05.2019, адресований відповідача, яким контролюючий орган був повідомлений про цю обставину. Рішення по скарзі позивача було прийняте 20.06.2019.

При цьому, у письмовому відзиві відповідач зазначив лише про те, що митна декларація №UA 205090/2017/051995 визнана недійсною за заявою позивача після проведення позапланової перевірки та після прийняття оспорюваного рішення.

Проте, такі доводи відповідача не спростовують висновків про його обізнаність стосовно скасування декларації на момент прийняття оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обов`язок здійснення розрахунків та відповідно відповідальність за їх несвоєчасне здійснення виникає лише у разі фактичного експорту товарів, проте, наявними в матеріалах справи доказами встановлено що ПП Л.П.С. не здійснювало експорту товару піддони дерев`яні… , вага нетто 14500 кг. (контракт №6BPLPS від 03.03.2017) за вантажною митною декларацією UA 205100/2017/051995 від 14.11.2017, яка в подальшому була анульована Волинською митницею ДФС.

Таким чином, в обсязі встановлених по справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд звертає увагу на наступні обставини.

Згідно ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведених обставин, понесені позивачем судові витрати, зокрема, судовий збір за подання позовної заяви, сплачений на підставі платіжного доручення №1671 від 15.07.2019 в сумі 1921 грн та за подання апеляційної скарги, сплачений на підставі платіжного доручення №769 від 15.10.2019 в сумі 2881,50 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області в загальній сумі 4801,5 грн.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції, в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Л.П.С. задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року по справі №140/2188/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства Л.П.С. до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №003801402 від 09 квітня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (код ЄДРПОУ 39400859, Київський майдан, 4, м. Луцьк, 43010) на користь Приватного підприємства Л.П.С." (код ЄДРПОУ 34594200, вул. Мазепи, 24-б, м. Рожище, Волинська область, 45100) 4801 (чотири тисячі вісімсот одну ) гривню 50 копійок понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук