Ухвала

від 05.02.2020 по справі 140/2188/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2020 року

Київ

справа №140/2188/19

адміністративне провадження №К/9901/3357/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Л.П.С. до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

В липні 2019 року Приватне підприємство Л.П.С. звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №003801402 від 09 квітня 2019 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" в розмірі 20 701,32 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, прийнятим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції погодився з викладеними контролюючим органом в акті перевірки висновками щодо наявності у позивача протермінованої дебіторської заборгованості по розрахунках з контрагентом-нерезидентом, у зв`язку із чим спірним податковим повідомленням-рішенням йому й була нарахована пеня.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №003801402 від 09 квітня 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що обов`язок здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом відповідно до норм Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" виникає лише у разі фактичного експорту товарів, який не відбувся за анульованою вантажно-митною декларацією.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу (яка зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду 30 січня 2020 року) з вимогою про його скасування й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В той же час статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питанні стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак, лише у визначених законом випадках.

В свою чергу відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За приписами пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Кодексі адміністративного судочинства України термін "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб" вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини 1 статті 4 КАС України).

Враховуючи викладене та зважаючи, що предметом даного позову є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Разом з тим матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Л.П.С. до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду