Постанова

від 24.12.2019 по справі 365/722/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 грудня 2019 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/14063/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Згурівського районного суду Київської області

від 05 серпня 2019 року

в складі судді Денисенко Н.О.

у справі №365/722/18 Згурівського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа - Згурівська районна державна адміністрація Київської області,

про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 ,

третя особа - Згурівська районна державна адміністрація Київської області,

про відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням умов договору,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовом про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі договору від 01.10.2015 він передав в оренду ОСОБА_2 строком на 15 років належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 4,2057 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах Новооржицької сільської ради Згурівського району Київської області. В договорі сторони погодили всі істотні умови, в тому числі щодо плати за користування земельною ділянкою, зокрема пунктами 9, 11 Договору передбачено, що орендар зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати не менше 4,6% від нормативно-грошової оцінки землі даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки від 20 до 30 грудня кожного року.

Посилаючись на те, що відповідачка належним чином не виконувала умови договору щодо проведення розрахунків за користування земельною ділянкою, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив розірвати договір оренди землі від 01.10.2015 та стягнути із ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі в сумі 13 982,03 грн, в тому числі пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 1 022,97 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 407,24 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про відшкодування майнової шкоди спричиненої невиконанням умов договору.

В обгрунтування позову вказувала, що у встановлений в договорі оренди землі строк, а саме протягом 10 днів після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі, ОСОБА_1 не передав земельну ділянку. Згідно розписки земельну ділянку передано 07.09.2016, тобто після закінчення посівного сезону в 2016 році.

ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона не використовувала земельну ділянку та відповідно не отримувала від цього прибутку, однак сплатила ОСОБА_1 орендну плату у 2016 році, просила зустрічний позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на її користь майнову шкоду в сумі 7 960,29 грн, з яких 5230,36 грн - незаконно отримана сума орендної плати, 526,00 грн - 3% річних та 2203,93 грн інфляційні втрати від знецінення грошових коштів.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2017 рік у розмірі 6465,01 грн, з яких орендна плата за 2017 рік - 6275,82 грн та 3% річних в сумі 188,28 грн.

В іншій частині первісних позовних вимог та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з 'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що суд не застосував положення ст. 610, 611 ЦК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору. Зазначав, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.

Суд не врахував, що в судовому засіданні відповідачка постійно змінювала свої пояснення щодо користування земельною ділянкою та щодо оплати за користування земельною ділянкою. Водночас, судом безпідставно взято до уваги пояснення відповідачки, що спірну земельну ділянку ОСОБА_1 обміняв у СП ТОВ "Нива Переяславщини" на іншу земельну ділянку, яку сам і обробляв. Такі пояснення грунтуються на припущеннях.

За вказаних обставин просив скасувати рішення Згурівського районного суду Київської області від 05.08.2019 в частині первісного позову і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 також звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційну скаргу обгрунтовувала тим, що судом неправильно та неповно встановлено обставини щодо факту та періоду передачі коштів за договором оренди землі. Судом не взято до уваги, що позивачем за первісним позовом не спростовано факту отримання коштів за договором оренди землі за період 2016-2017 років.

Судом допущено порушення норм процесуального права, яке полягало в тому, що позивач на виконання ухвали суду без руху надав уточнену позовну заяву, яка не відповідала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, та підписана особою, яка не мала права її підписувати та подавати, однак суд відкрив провадження у справі.

Судом не взято до уваги, що копії уточненої позовної заяви позивачем не направлено іншим учасникам справи, що є порушенням ч. 5 ст. 49 ЦПК України.

Вказувала, що за таких обставин суд у відповідності до вимог п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повинен був залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Також, зазначила, що судом в порушення ст. 60 ЦПК України допущено до участі представника позивача, який не є адвокатом.

За вказаних обставин просила скасувати рішення Згурівського районного суду Київської області від 05.08.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

24 грудня 2019 року, до початку судового засідання, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній зазначив про те, що відмовляється від позову поданого до ОСОБА_2 та просив закрити провадження у справі в цій частині. Вказав, що наслідки закриття провадження, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, йому відомі. Також, ОСОБА_1 в заяві зазначив про те, що визнає у повному обсязі зустрічний позов ОСОБА_2

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечував. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. В заяві про відмову від позову одночасно просив розглядати справу за його відсутності та відсутності представника.

Третя особа - Згурівська районна державна адміністрація Київської області, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила. Надіслала до суду листа, в якому просила розглядати справу за відсутності її представника.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 та апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду, відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

За приписами ч. 2 ст. 373 ЦПК України якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам ст. 206 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2019 ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про відмову від свого позову до ОСОБА_2 Підпис ОСОБА_1 в заяві посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. 20.12.2019 і зареєстровано в реєстрі за №2215 (т. 2, а.с. 104-106).

Зі змісту заяви вбачається, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просив прийняти його відмову від позову поданого до ОСОБА_2 та закрити провадження у справі в цій частині. Також, в заяві ОСОБА_1 зазначив, що наслідки закриття провадження, передбачені ст. 256 ЦПК України, йому відомі.

Аналіз заяви ОСОБА_1 про відмову від свого позову свідчить про те, що така заява відповідає вимогам статті 206 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього позову.

Крім того, представник ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував проти відмови ОСОБА_1 від свого позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови ОСОБА_1 від позову із одночасним визнанням нечинним рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісних позовних вимог та закриттям провадження у справі в цій частині.

Щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Згурівського районного суду Київської області від 26.06.14 ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,2057 га, кадастровий номер якої 3221984500:04:009:0025, та площею 0,8118 га, кадастровий номер якої 3221984500:03:006:0082, розташованих на території Новооржицької сільської ради Згурівського району Київської області.

01 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі №2, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 113 703,55 грн (п. 1, п. 5 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору строк дії договору становить п`ятнадцять років.

Пункти 9, 10 Договору передбачають внесення орендарем орендної плати у грошовій формі - не менше 4,6 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 5230,36 грн.

Орендна плата вноситься у такі строки: не пізніше як у термін від 20 грудня до 30 грудня кожного року (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-ти денний строк після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 37 Договору).

Договір зареєстрований 05.10.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції Київської області, за номером 11559177. Згідно умов Договору після державної реєстрації договір набрав чинності. Він не припинений та не розірваний у визначеному законом порядку.

За умовами Договору позивач фактично передав відповідачу 07.09.2016 у користування дві земельні ділянки.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 вказувала на те, що не використовувала спірну земельну ділянку та відповідно не отримувала від цього прибутку, в той же час сплатила ОСОБА_1 орендну плату у 2016 році, у зв'язку з чим вважала, що їй завдано майнової шкоди на суму 7 960,29 грн, з яких 5230,36 грн - незаконно отримана сума орендної плати, 526,00 грн - 3% річних та 2203,93 грн інфляційні втрати від знецінення грошових коштів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Положеннями частини 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій позовній заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем по позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Як вже зазначалось вище, 24.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із нотаріально посвідченою заявою про визнання зустрічного позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Визнання ОСОБА_1 зустрічного позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, оскільки завдання ОСОБА_2 , як орендарю, майнової шкоди внаслідок не користування земельною ділянкою залежить лише від дій орендодавця ОСОБА_1 .

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання зустрічного позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 у повному обсязі визнав зустрічний позов ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди в сумі 7 960,29 грн, а також беручи до уваги положення процесуального закону про те, що визнання позову можливе на будь-якій стадії судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги, в сумі 1152,60 грн, сплачений відповідно до квитанції №15 від 05.09.2019.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 373, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом - визнати нечинним та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Згурівська районна державна адміністрація Київської області, про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог - скасувати.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Згурівська районна державна адміністрація Київської області, про відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням умов договору, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду в сумі 7 960 (сім тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай